Постанова

від 14.10.2010 по справі 2а-10826/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.10.10

Справа №2а-10826/10/12/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу  

за позовом Приватного підприємства "Терминал-Крим"до    Державної податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняза участю :

представника позивача  –  Кульський Леонид Семенович, довіреність № б/н  від 12.08.10р;представник відповідача – в судове засідання не з'явився.

Суть спору: Приватне підприємство "Терминал-Крим" (далі – позивач, ПП «Термінал-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкового  повідомлення-рішення  №0022622301/0 від 10.08.2010 року.

Позов мотивовано порушенням відповідачем п.п.7.2.1., 7.2.3,7.2.4,7.2.6, п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», висновки акту перевірки  від 03.08.2010 року щодо завищення позивачем податкового кредиту, включеного до декларації з ПДВ за січень та лютий 2009 року, в сумі 69487,00 грн., сплачених по господарським операціям з ВАТ «Євроцемент Груп – Україна».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 18.08.2010 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином, заперечень на позов не надав, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, про поважність причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Суд,  керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим  розглянути справу за відсутності представника позивача  на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

         Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

        Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

        Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

           Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Приватне підприємство "Терминал-Крим" є юридичною особою, зареєстрованою 26.04.2006 року державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код 34371719, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 8).

Позивач є платником податку на додану вартість з 24.05.2006 року (ІПН – 343717101273), свідоцтво було скасовано за ініціативою платника у зв’язку з перереєстрацією, 16.06.2007 року зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва № 100046813, з тим самим ІПН, що підтверджується на сторінці 2 акту перевірки № 10297/23-2/34371719 (а.с.11).

Судом встановлено, що працівниками відповідача з 16.07.2010 р. по 29.07.2010 р. було проведено планову виїзну    перевірку  позивача  з питань дотримання податкового законодавства за період 01.04.2007 по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010 р.,  за результатами  якої    було складено Акт №10297/23-2/34371719(а.с.10-41). Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п.п. 7.2.1,7.2.3,7.2.4,7.2.6 пункту 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в наслідок чого завищено податковий кредит на суму 69487,00 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2009 року на суму 9357,00 грн., лютий 2009 р. – на суму 60130,00 грн.

На підставі акту перевірки  №10297/23-2/34371719     ДПІ в м. Сімферополь  прийнято податкове повідомлення – рішення від 10.08.2010р. № 0022622301/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі  69487,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 34743,00  грн., загальна сума – 104230,00 грн. (а.с.9).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття податкового кредиту, це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому)  періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період –це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

 Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

 У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-     придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

          Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки №10297/23-2/3437719  позивачем до складу  податкового кредиту ПП «Термінал-Крим»  було включено суми ПДВ, сплачені за господарськими операціями та зазначені в    податкових накладних, що були виписані постачальниками в попередніх податкових періодах:

          - до податкового кредиту січня 2009 р. включено ПДВ в сумі 9357,00 грн. на підставі податкової накладної постачальника, виписаної в жовтні 2008 року;

- до податкового кредиту лютого 2009 включено ПДВ в сумі 60130,60 грн. на підставі податкових накладних, виписаних в грудні 2008р.

Проаналізувавши вказані висновки відповідача, зроблені в акті №10297/23-2/3437719, суд дійшов висновку, що встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство сформувало податковий кредит в січні 2009 року, в тому числі на суму 9357,40 грн. та в лютому 2009 року на суму 60130,60 грн., шляхом включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, тобто за межами податкового періоду – відповідного місяця, в якому зазначені податкові накладні були виписані.

Відповідачем за результатами перевірки визначено, що в наслідок завищення суми податкового кредиту в січні та лютому 2009 року з ПДВ, позивач занизив суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість в сумі 69487,00  грн.

Суд вважає, що вказані висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про податок на додану вартість”, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що до податкового кредиту січня 2009 р. включено ПДВ в сумі 9357,00 грн. на підставі податкової накладної постачальника  – Кримської філії ВАПТ «Євроцемент груп Україна»  № 1428 від 02.10.2008 на загальну суму 56144,40 грн. ( в тому числі ПДВ – 9357,40 грн.).

До податкового кредиту лютого 2009 включено ПДВ в сумі 60130,60 грн. на підставі податкових накладних  постачальника Кримської філії ВАПТ «Євроцемент груп Україна»   - № 1427 від 02.10.2008 року  на загальну суму 59440,80 грн. ( в тому числі ПДВ – 9,906,80 грн. - до складу податкового кредиту в декларації за лютий 2009 року включено – 781,20 грн. ), № 1438 від 03.10.2008 на загальну суму 59440,80 грн. ( в тому числі ПДВ – 9906,80 грн. - до складу податкового кредиту в декларації за лютий 2009 року включено – 781,20 грн.), № 1462 від 07.10.2008 на загальну суму 45891,60 грн. ( в тому числі ПДВ – 7648,60 грн.), № 1474 від 08.10.2008 р. на загальну суму 48547,20 грн. ( в тому числі ПДВ – 8091,20 грн.), № 1495 від 12.10.2008 р. на загальну суму 49240,80 грн. ( в тому числі ПДВ – 8206,80 грн.), № 1499 від 13.10.2008 р. на загальну суму 48547,20 грн. ( в тому числі ПДВ – 8091,20 грн.); № 1654 від 12.11.2008  на загальну суму 59440,80 грн. ( в тому числі ПДВ – 9906,80 грн.), № 1621 від 19.11.2008 на загальну суму 48547,20 грн. ( в тому числі ПДВ – 8091,20 грн., до складу податкового кредиту в декларації за лютий 2009 р. включено 781,20 грн.), № 1632 від 23.11.2008 на загальну суму 48547,20 грн. ( в тому числі ПДВ – 8091,20 грн.), №1676 від 08.12 .2008 на загальну суму 46507,20 грн. ( в тому числі ПДВ – 7751,20 грн.).

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної –вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із  сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд вважає, що загальний строк давності зі сплати податків та визначення податкового зобов'язання  встановлено зазначеним законом  - 1095 днів.

Позивач включив суми ПДВ за отриманими податковими накладними в межах 1095 днів за дня ії отримання.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що спірна сума ПДВ включена до тих податкових періодів, в які отримано від постачальників податкові накладні, які є належним чином оформленими, що підтверджується супровідними листами Кримської філії Відкритого Акціонерного товариства «Євроцемент груп- Україна» № 138/1 від 31.01.2009 року та № 147/1 від 28.02.2009, а також реєстрами отриманих податкових накладних, досліджених у судовому засіданні. Сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту в січні 2009 року та лютому 2009 року не перевищує суму, фактично сплачену позивачем на адресу контрагента по зазначеним господарським операціям.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки №10297/23-2/3437719, як на одну з підстав висновку щодо завищення податкового кредиту по зазначених операціях на факт анулювання реєстрації ПДВ 19.12.2008 року Кримської філії ВАТ «Євроцемент груп - Україна», оскільки, як встановлено під час судового розгляду, в момент виписки податкових накладних вказаний платник податків був зареєстрований платником ПДВ, у зв'язку з чим мав право виписки  податкових накладних.

Крім того, судом було також досліджено матеріали, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, суми ПДВ були сплачені в сумі оплати за поставку товарів та включені до складу податкового кредиту позивачем в січні 2009 та лютому 2009 року, а саме:  договір № ЕЦГУ/17/01/08 від 01.01.2008 р., витратні накладні, рахунки –фактури, транспортні накладні,а також платіжні доручення, копії яких залучено до матеріалів справи.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України “Про податок на додану вартість”та Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Закон України “Про податок на додану вартість”, а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначених податкових накладних позивач є платником податку на додану вартість, його право на податковий кредит також ґрунтується і частиною 9 п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 69487,00  грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними, реєстрами отриманих  податкових накладних, платіжними документами, видатковими накладними.

Таким чином, суд вважає, що  відсутні законодавчо визначені обставини, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав для зменшення податкового кредиту позивача  у січні, лютому 2009 року та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 69487,00  грн. та відповідно штрафних(фінансових) санкцій) в сумі 34743,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо неправомірного визначення податкового зобов'язання відповідачем в податковому повідомленні-рішенні  № 0022622301/0 від 10.08.2010  р.  ДПІ в м. Сімферополі на суму 104230,00 грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.      

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 21.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі  АР Крим від 10.08.2010 р. № 0022622301/0.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Терминал-Крим" ( 95494, м. Сімферополь, смт Комсомольське, вул. Зарічна, будинок 38-а, ідентифікаційний код юридичної особи – 34371719) 3,40 грн.судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Котарева Г.М.