Ухвала

від 15.07.2024 по справі 120/18263/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2024 року

м. Київ

справа № 120/18263/23

адміністративне провадження № К/990/24422/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, "Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19 квітня 2023 року про притягнення до відповідальності адвоката ОСОБА_1 у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців (з 19 квітня 2023 року по 19 жовтня 2023 року).

- зобов`язати Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України видалити в Єдиному реєстрі адвокатів України у профайлі адвоката ОСОБА_1 інформацію в розділі "Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю", в якому вказано: "Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.04.2023 по 19.10.2023 на підставі Рішення дисциплінарної палати Вінницької області Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.04.2023".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, позов задоволено повністю.

25 червня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19 квітня 2023 року про притягнення до відповідальності адвоката ОСОБА_1 у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, за змістом поданої касаційної скарги, заявник, оскаржуючи судові рішення, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що «суд першої та апеляційної інстанції застосував норму права, передбачену статтею 90 "Оцінка доказів" КАС України, яка на думку скаржника, протирічить завданню та основним засадам адміністративного судочинства, що міститься в статті 2 КАС України та викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема у справі № 810/1972/17 від 25 травня 2018 року та у справі № 420/5597/19 від 26 січня 2023 року, чим протиправно, незаконно втрутилися у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності та вийшли за межі завдання адміністративного судочинства».

Як вказує скаржник, в оскаржуваному судовому рішенні, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, прийняли від позивача нові докази, які не були досліджені та приєднанні до матеріалів дисциплінарної справи на різних стадіях її розгляду, надали їм свою оцінку, чим втрутилися у дискрецію органів адвокатського самоврядування, щодо встановлення наявності у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку та виконання ним професійних обов`язків, як адвоката. Суди дійшли висновку, що у діях позивача адвоката ОСОБА_1 відсутній конфлікт інтересів, що не входить у компетенцію адміністративного суду та порушує вимоги статті 2 КАС України.

Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.

Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не враховували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах № 810/1972/17 від 25 червня 2018 року, № 420/5597/19 від 26 січня 2023 року, щодо застосування статті 90 КАС України у подібних правовідносинах, проте у постановах наведених справ відсутній висновок щодо застосування статті 90 КАС України у подібних правовідносинах. Також Суд наголошує, що норми процесуального права безпосередньо не врегульовують спірні правовідносини.

Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини першої статті 328 КАС України.

Заявник за змістом поданої касаційної скарги посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що при прийняті вказаного рішення, суд враховував правову позицію Верховного Суду викладену у постанові № 640/30119/20 від 11 квітня 2023 року.

На думку відповідача висновки Верховного Суду у наведеній справі не є релевантними і «суди не врахували правовідносини, які були у справі №640/30119/20, предмет та підставу позову, їх подібність, тотожність, оскільки вони не стосувалися питання дисциплінарного провадження та їх наслідків, зокрема в частині внесення інформації в ЄРАУ про дисциплінарну відповідальність адвоката, саме у розділ «Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю», яка в силу статті 17 Закону України «про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) є обов`язковою для внесення».

Скаржник зазначає, що він не погоджується із позицією судів, вважає її помилковою та такою, що не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та спеціальному Закону №5076-VI у вказаних правовідносинах (статей 17, 31 Закону №5076-VI).

Далі за текстом касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 13 квітня 2020 року у справі №2540/3034/18 та наводить незгоду з таким висновком через цитування обставин у цій справі.

На переконання відповідача, «суди першої та апеляційної інстанції, повинні були відступити від зазначених правових висновків та застосувати інші релевантні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду, які наведені скаржником».

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає наступне.

Так, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Скаржник як обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зазначає про неподібність правовідносин у справах №№ 640/30119/20 та 2540/3034/18, які розглядалися Верховним Судом, та висновки яких були враховані судами попередніх інстанцій вже у цій справі.

Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

Проте скаржник помилково ототожнює поняття необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин. Крім того, навіть формулювання підстави касаційної скарги, передбачене пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України не сформульовано до суду касаційної інстанції, а адресовано судам першої та апеляційної інстанцій.

Тому Суд доходить висновку, що заявник касаційної скарги і в цій частині не виклав підстави для касаційного оскарження, тому Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Насамкінець заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної та першої інстанції встановив обставини у вказаній справі, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Обґрунтовуючи вказану обставину, скаржник зазначає, що судом першої інстанції встановлено обставини на підставі недопустимих доказів, а саме те, «що у правовідносинах, які виникли між адвокатом та органами адвокатського самоврядування в силу статті 17 Закону №5076-VI належним та допустим доказом, який підтверджує обставини наявності тієї чи іншої адреси робочого місця адвоката та/або додаткової адреси робочого місця адвоката, електронної адреси адвоката, інших обов`язкових відомостей, які підлягають внесенню до ЄРАУ - є відображена на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України відкрита інформація про адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України та/або отриманому (наданому) витязі з Єдиного реєстру адвокатів України, який сформований органами адвокатського самоврядування, як адміністраторами ведення ЄРАУ».

Наведене намагання визначення належного та допустимого доказу підтверджує обставини наявності тієї чи іншої адреси робочого місця адвоката та/або додаткової адреси робочого місця адвоката, електронної адреси адвоката, інших обов`язкових відомостей, які підлягають внесенню до ЄРАУ заявник касаційної скарги звів до відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд зазначає наступне.

Так, недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена.

Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Отже, Суд не приймає до уваги викладені обґрунтування відповідача щодо недопустимості доказів, оскільки відповідачем не зазначено за яким доказом, із зазначенням підстав його недопустимості, та які обставини були встановлені судом.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слід зазначити, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише зазначення скаржником про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки наведені обґрунтування стосуються належного і допустимого доказу у процедурі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, що не відповідає наведеній підставі касаційного оскарження.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до підпункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, "Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Уханенко