УХВАЛА
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа №120/18263/23
адміністративне провадження № К/990/28661/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, "Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19 квітня 2023 року про притягнення до відповідальності адвоката ОСОБА_1 у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців (з 19 квітня 2023 року по 19 жовтня 2023 року).
- зобов`язати Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України видалити в Єдиному реєстрі адвокатів України у профайлі адвоката Жданова Ігоря Васильовича інформацію в розділі "Інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю", в якому вказано: "Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.04.2023 по 19.10.2023 на підставі Рішення дисциплінарної палати Вінницької області Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.04.2023".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, позов задоволено повністю.
25 червня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
23 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі, а також подати до Верховного Суду належний процесуальний документ, який би відповідав назві щодо касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
14 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав касаційну скаргу, до якої надав платіжну інструкцію про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Отже, скаржник виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2024 року.
Так, предметом спору у цій справі є правомірність рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19 квітня 2023 року про притягнення до відповідальності адвоката ОСОБА_1 у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, викладений у постанові № 640/30119/20 від 11 квітня 2023 року, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Як вказує заявник касаційної скарги, у розрізі вказаної справи, враховуючи конкретні обставини у цій справі, правовий висновок, викладений у постанові № 640/30119/20 від 11 квітня 2023 року в частині видалення інформації (відомостей) із профайлу адвоката в ЄРАУ, слід видозмінити (уточнити) та/або модифікувати таким чином, щоб чітко було зрозуміло, що висновок не може бути застосований до видалення інформації (відомостей) про зупинення/ припинення права на заняття адвокатською діяльністтю в ЄРАУ.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
В той же час, Верховний Суду наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку.
Заявник касаційної скарги зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від № 640/30119/20 від 11 квітня 2023 року, потребує видозмінити (уточнити) та/або модифікувати таким чином, щоб чітко було зрозуміло, що висновок не може бути застосований до видалення інформації (відомостей) про зупинення/ припинення права на заняття адвокатською діяльністю в ЄРАУ, тобто скаржник, обґрунтовуючи пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, обмежився лише пропонуванням суду касаційної інстанції здійснити кілька варіантів дій, а саме: 1) видозмінити (уточнити) висновок; 2) модифікувати висновок.
Водночас в касаційній скарзі заявник, по-перше, не заначив у якій спосіб, на думку заявника, необхідно відступити від вказаного висновку Верховного Суду, по-друге, не виклав обґрунтованих аргументів та причин здійснення такої (конкретної) дії, по-третє, не зазначав норми права від застосування якої Верховний Суд має відступити, а також жодним чином не обґрунтовував, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права.
Скаржник за змістом викладених в касаційній скарзі доводів щодо обґрунтування підпункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України лише поверхнево зазначає про свою незгоду з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від № 640/30119/20 від 11 квітня 2023 року, що є підставою відкриття касаційного провадження в розумінні цього підпункту.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Далі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, яка міститься в статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Так, на думку скаржника, потребує тлумачення поняття "Адреса робочого місця адвоката зазначена в ЄРАУ", "Зміна відомостей адвокатом про себе, що внесенні або підлягають внесенню до ЄРАУ, як обов`язковий елемент (складова) добросовісної поведінки адвоката".
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник, пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не конкретизував щодо якої частини цієї норми відсутній висновок Верховного Суду, у чому полягає неправильне застосування норми права, як такий висновок Верховного Суду вплине на розгляд справи, що своєю чергою свідчить про неналежне обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, "Національної асоціації адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді С.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.08.2024 |
Оприлюднено | 21.08.2024 |
Номер документу | 121113314 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Уханенко С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні