Рішення

від 11.07.2024 по справі 711/494/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

711/494/24

2/707/306/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2024 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

представника позивачка ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до: відповідача 1 ОСОБА_3 , відповідача 2 ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , відповідача 3 ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м.Київ), служба у справах дітей Будищенської сільської ради про визнання недійсним договору дарування від 14.08.2009р., -

в с т а н о в и в:

25.01.2024 року до Черкаського районного суду Черкаської області з Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю надійшов указаний позов. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що 24.12.2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №02мц/2007, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 37000 дол. США на строк до 20.12.2011 року (згідно графіку), зі сплатою 15% річних до 20 числа кожного поточного місяця починаючи з дати підписання кредитного договору. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору банк звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 та поручителя заборгованості за кредитним договором №02мц/2007 від 24.12.2007 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 року по справі №2-466/09 позов банку задоволений частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь «Приватбанку» заборгованість по кредитному договору №02мц/2007 від 24.12.2007 року в сумі 266510,76 грн. та судові витрати по 940 грн. з кожного.

14.08.2009 року видано виконавчий лист по справі №2-466/2009, за яким надалі відкрито виконавче провадження. Позивач зазначає, що 07.11.2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №63838941 від 10.02.2023 року, що перебуває у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), було встановлено, що 14.08.2009 року боржник ОСОБА_3 подарував дві земельні земельні ділянки, загальною площею 0,1200 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, своєму малолітньому (на той час) брату ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого як законні представники виступали батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Згідно даного договору дарування ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0060 та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0061 загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, надану для ведення садівництва. Вказана земельна належить ОСОБА_3 (дарувальнику) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356, виданого згідно розпорядження голови Черкаської районної держадміністрації від 30.06.2005 №195 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010579600039 11.07.2005р. Дарувальник вказав, що на відчужуваній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який відчужується одночасно із земельною ділянкою.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що під час здійснення правочину ОСОБА_3 14.08.2009 року, а саме договору дарування земельної ділянки у нього був один державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356 площею 0,1200 га, згідно плану меж земельної ділянки дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981500:02:001:0060 та 7124981500:02:001:0061. В свою чергу, на даний час вже два акти на право власності на земельні ділянки: 1) серія ЯИ №612564 виданий 02.03.2010 року ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,0521 га та планом меж земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:02:001:0060; 2) серія ЯИ №612565 виданий 02.03.2010 року ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,0679 га та планом меж земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:02:001:0061. Таким чином, зважаючи, що після ухвалення судом рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, в день видачі судом виконавчого листа, а саме 14.08.2009 року, відповідачем укладений правочин щодо відчуження земельної ділянки, яка належала йому на праві власності, з метою зменшення майна боржника та уникнення звернення стягнення на дану земельну ділянку, як наслідок виконання рішення суду 15.04.2009 року по справі №2-466/09.

Також, позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст.149-153 ЦПК України. Ухвалою суду від 26.01.2024 року заяву задоволено.

На підставі викладених обставин, позивач звернувся в суд та просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 14.08.2009 року, який посвідчений приватним нотаріусом Старовойтовою Л.В. 14.08.2009 року та зареєстрований в реєстрі за №2477, яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0060 та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0061 загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, а також стягнути з відповідачів судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Дрогоман О.О. повністю підтримав позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі на підставі наданих доказів та пояснень.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Будищенської сільської ради у останнє судове засідання не з`явився. Проте в матеріалах справи міститься письмові пояснення від служби у справах дітей Будищенської сільської ради про розгляд справи без їх участі, а також третя особа вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що суперечать правам та інтересам дитини ОСОБА_5 , просили відмовити повністю у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».

У судових засіданнях (крім останнього) приймав участь представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м.Київ) Сиротюк Д.В. в режимі відеоконференції, який повністю підтримав позицію позивача та не заперечував щодо задоволення позову.

18.03.2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 , адвокат Дрогоман О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що даний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного. 24.12.2007 р. між Позивачем та ОСОБА_3 дійсно був укладений кредитний договір №02мц/2007 на суму 37000 долл. США на строк до 20.12.2011 р. В якості Поручителя за цим договором виступила ОСОБА_7 . Водночас, 24.12.2007 між ОСОБА_3 та Позивачем в якості забезпечення виконання кредитного договору були укладені договори застави рухомого майна, №ДЗ 1-02мц/2007 та №ДЗ 3-02мц/2007. Загальна вартість предметів застави майна склала 125844 грн. Також, між Позивачем та ОСОБА_7 в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором був укладений договір застави рухомого майна №ДЗ 2-02мц/2007 від 24.12.2007р. (транспортні засоби) - вартість предмету застави склала 80105,63 грн. Також, 18.12.2008р. Придніпровським районним судом м. Черкаси в якості забезпечення позову у справі №2-466/09 був накладений арешт на транспортні засоби ОСОБА_3 та ОСОБА_7 загальною вартістю близько 281000.00 грн. Таким чином позов був пред`явлений на суму 192370,77 грн, а загальна вартість майна, яке перебувало в заставі та на яке було накладено арешт ухвалою про забезпечення позову становила 487000,00 грн., що більш ніж в 2,5 рази перевищувало ціну позову.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_4 звертає увагу суду, що оспорюваний договір дарування ознак фраудаторного не має, так як у ОСОБА_3 було наявнеінше майно,за рахунокякого вінміг відповідатиза своїмизобов`язаннямиперед кредитором і права кредитора щодо погашення боргу були повністю захищені. Більше того, тією ж ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2008 був накладений арешт на домоволодіння по АДРЕСА_1 яке зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 . Дане домоволодіння включало в себе також 2 земельні ділянки за кадастровими номерами 7124981500:02:001:0060 та 7124981500:02:001:0061, які 14.08.2009 були подаровані ОСОБА_3 малолітньому ОСОБА_5 І вже 15.04.2009 р. ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси (суддя Бондаренко С.І.) ухвала від 18.12.2008 була частково скасована, а саме - знятий арешт з нерухомого майна (домоволодіння по АДРЕСА_2 ). Своє рішення суд мотивував тим, що вимоги Позивача/кредитора були повністю забезпечені рухомим майном що перебувало в заставі за кредитним договором та іншим рухомим майном на яке було накладено арешт в якості забезпечення позову. Тобто навіть суд який розглядав справу про стягнення заборгованості за кредитним договором висловив свою думку щодо права вільного користування нерухомим майном (земельними ділянками), та фактично дозволив іх вільне використання. Таким чином, оспорюваний договір дарування не був вчинений на шкоду кредитору, а був спрямований на настання реальних наслідків, які ним обумовлювалися. Так, на даний час ОСОБА_5 проживає у домоволодінні по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 разом з своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Вже 15 років він володіє, користується та покращує стан подарованих земельних ділянок, оплачує всі витрати, пов`язані з володінням майна, що також свідчить, що фіктивним даний правочин не є.

Стосовно твердженняПозивача проте,що вінтільки 07.11.2023року дізнавсяпро оспорюванийправочин слідзазначити наступне.23.02.2012державним виконавцемРешетняком В.А.в рамкахвиконавчого провадженняза виконавчимлистом №2-466були описаніта накладенийарешт наземельні ділянкиза кадастровим№ 7124981500:02:001:0060та №7124981500:02:001:0061.При описута арештузазначених ділянокбув присутній представник ЗАТКБ ПриватбанкБурмага Є.А.який отримавкопію акту.08.06.2012р.до відділуДВС ззаявою звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ,в якійзазначили,що державнимвиконавцем Придніпровськоговідділу ДВСЧеркаського міськогоуправління юстиціїбуло помилковоописане майнота накладенийарешт наземельні ділянкиза кадастровиминомерами 7124981500:02:001:0060та 7124981500:02:001:0061,які належатьна правівласності ОСОБА_5 що підтверджуєтьсядоговором даруваннявід 14.08.2009р.До вказаноїзаяви булододано копіюдоговору даруванняземельних ділянокяка булаприєднана доматеріалів справивиконавчого провадження.27.02.2015виконавче провадженняза виконавчимлистом 2-466/09було завершенозгідно п.5ст.47Закону УкраїниПро виконавчепровадження,постанова прозавершення провадженнядоведена достягувача.Стягувач мавправо знайомивсяз матеріаламивиконавчого провадження,знайомився зматеріалами,знав щовідбувся перехідправа власностіна земельніділянки.Крім того,з 1січня 2013року дієєдиний державнийреєстр речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень.Даний реєстрє відкритим,тобто кредитормав вільнийдоступ дореєстру правочинівта обтяженнямайна.Жодних непереборнихобставин щомали биобмежити кредитора/стягувачащодо доступудо інформаціїстосовно права власності на земельні ділянки не існувало. Згідно ст. 257 Цивільного Кодексу України - загальний строкпозовної давності(зокремаі провизнання договорунедійсним)становить 3роки.Тобто граничнийтермін позовноїдавності щодовизнання договорударування земельнихділянок від14.08.2009р.сплив намомент закінченнявиконавчого провадженняу лютому2015року іна сьогодні не існує жодних поважних причин щодо поновлення пропущеного строку позовної давності. Відповідно до частини першої та частини шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях. Таким чином, Відповідач ОСОБА_4 вважає, що Позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на доведення тих обставин, якою він обґрунтовує свої позовні вимоги, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Виходячи зпринципу процесуальноїрівності сторіні враховуючиобов`язоккожної сторонидовести тіобставини,на яківона посилається,в судовомузасіданні дослідженокожний доказ,наданий сторонамина підтвердженнясвоїх вимогабо заперечень,який відповідаєвимогам належностіта допустимостідоказів (п.27Постанови ПВСУкраїни від12.06.2009року №2"Пропрактику застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції").

За приписамистатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №02мц/2007, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 37000 дол. США на строк до 20.12.2011 року (згідно графіку), зі сплатою 15% річних до 20 числа кожного поточного місяця починаючи з дати підписання кредитного договору. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору банк звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 та поручителя заборгованості за кредитним договором №02мц/2007 від 24.12.2007 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 року по справі №2-466/09 позов банку задоволений частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь «Приватбанку» заборгованість по кредитному договору №02мц/2007 від 24.12.2007 року в сумі 266510,76 грн. та судові витрати по 940 грн. з кожного.

14.08.2009 року видано виконавчий лист по справі №2-466/2009, за яким надалі відкрито виконавче провадження. Позивач зазначає, що 07.11.2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №63838941 від 10.02.2023 року, що перебуває у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), було встановлено, що 14.08.2009 року боржник ОСОБА_3 подарував дві земельні земельні ділянки, загальною площею 0,1200 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, своєму малолітньому (на той час) брату ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого як законні представники виступали батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Згідно даного договору дарування ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0060 та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 7124981500:02:001:0061 загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, надану для ведення садівництва. Вказана земельна належить ОСОБА_3 (дарувальнику) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356, виданого згідно розпорядження голови Черкаської районної держадміністрації від 30.06.2005 №195 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010579600039 11.07.2005р. Дарувальник вказав, що на відчужуваній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який відчужується одночасно із земельною ділянкою.

Приписами п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203цього Кодексу.

Відповідно доч.3ст.203ЦКУкраїни волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 717ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно дост. 744 ЦК Україниза договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За змістом статей 203,717ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

По даній справі не оспорюється вільність волевиявлення сторін при укладенні догвору дарування чи дотримання прав і інтересів сторін договору дарування.

У пункті 19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від6листопада 2009року №9"Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними" з приводу правочину, вчиненого під впливом помилки, роз`яснено наступне. Відповідно до статей 229-233ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦКУ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, усупереч вимогам статті 717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України, у даних правовідносинах застосовується загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1ст. 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, встановивши вказані вище фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Доводи адвоката Дрогомана О.О. з приводу безпідставності та недоведеності позовних вимог суд вважає обгрунтованими.

Суд вважає обгрунтованими доводи адвоката Дрогомана О.О. про те, що 18.12.2008р. Придніпровським районним судом м. Черкаси в якості забезпечення позову у справі №2-466/09 був накладений арешт на транспортні засоби ОСОБА_3 та ОСОБА_7 загальною вартістю близько 281000.00 грн. Таким чином позов був пред`явлений на суму 192370,77 грн, а загальна вартість майна, яке перебувало в заставі та на яке було накладено арешт ухвалою про забезпечення позову становила 487000,00 грн., що більш ніж в 2,5 рази перевищувало ціну позову. Суд констатує, що оспорюваний договір дарування ознак фраудаторного не має, так як у ОСОБА_3 було наявнеінше майно,за рахунокякого вінміг відповідатиза своїмизобов`язаннямиперед кредитором і права кредитора щодо погашення боргу були повністю захищені. Більше того, тією ж ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.12.2008 був накладений арешт на домоволодіння по АДРЕСА_1 яке зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 . Дане домоволодіння включало в себе також 2 земельні ділянки за кадастровими номерами 7124981500:02:001:0060 та 7124981500:02:001:0061, які 14.08.2009 були подаровані ОСОБА_3 малолітньому ОСОБА_5 . Тобто навіть суд який розглядав справу про стягнення заборгованості за кредитним договором висловив свою думку щодо права вільного користування нерухомим майном, та фактично дозволив його вільне використання, а представник Приватбанку, який був присутній у судовому засіданні згідно ухвали суду - не заперечував щодо скасування забезпечення позову відносно того майна, яке є забезпеченням зобов`язання у інших кредиторів.

Таким чином, оспорюваний договір дарування не був вчинений на шкоду кредитору, а був спрямований на настання реальних наслідків, які ним обумовлювалися.

При цьому, суд констатує, що у позивача не було і, на думку суду, немає на даний час права вимоги на вказані земельні ділянки, що були предметом договору дарування. Вказані земельні ділянки не були обмежені у праві відчуження, не були в арешті, заставі, тощо.

ОСОБА_3 розпорядився належним на праві власності майном (земельними ділянками) на власний розсуд, відповідно до положень ЦК України, уклавши договір дарування. Доводи позивача про порушення прав Приватбанку з даного приводу суд вважає необгрунтованими і непереконливими. Судом не встановлено порушень діючого законодавства внаслідок укладення оспорюваного договору дарування.

Обравши способом захисту своїх прав визнання договору дарування недійсним, позивач в силу положення ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язаний був довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог, що ним не виконано і у даній справі.

При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу, що внаслідок визнання недійсним договору дарування від 14.08.2009р. це може призвести до порушення права власності відповідачів на нерухоме майно - будинком з господарськими спорудами, які розміщені на вказаних земельних ділянках та якими відповідачі користуються на законних підставах, оскільки право власності (володіння/користування/розпорядження) на будівлі нерозривно пов`язане з правом власності на землю, на якій ці будівлі розташовані.

Щодо пропуску строків позовної давності суд вважає наступне.

Суд вважаєобгрунтованими доводиадвоката ДрогоманаО.О.та службиу справахдітей Будищенськоїсільської радипро те,що граничнийтермін позовноїдавності щодовизнання договорударування земельнихділянок від14.08.2009р.сплив намомент закінченнявиконавчого провадженняу лютому2015року іна сьогодні не існує жодних поважних причин щодо поновлення пропущеного строку позовної давності. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить три роки. Фактично, суд констатує, що на даний час неможливо перевірити, що саме було зроблено по виконавчих провадженнях з 2009р. по 2023р. щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 , яке майно було реалізоване, за яку ціну, які заходи вживались виконавцем та стягувачем для своєчасного і повного виконання рішення суду, оскільки виконавче провадження було знищено.

Разом з тим, дана обставина не повинна впливати на права та інтереси інших осіб, а строки звернення до суду з метою оспорювання відповідних правочинів мають бути об`єктивно розумними, в т.ч. для дотримання принципу правової визначеності при укладенні правочинів, набутті права власності, тощо. Відповідно до частини першої та частини шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях. При цьому, обов`язок доказування лежить на позивачеві.

Однак, суд вважає необхідним відмовити позивачеві в задоволенні позову по суті у зв`язку з недоведеністю і необгрунтованістю позовних вимог, а не з підстав пропуску строків звернення до суду, як окремої підстави.

26.01.2024 року судом були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на дві земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) і розташовані в Черкаському районі Черкаської області в адміністративних межах Будищенської сільської ради, зокрема: 1) земельну ділянку згідно державного акту №612564 від 02.03.2010р., площею 0,0521га, кадастровий №7124981500:02:001:0060; 2) земельну ділянку згідно державного акту №612565 від 02.03.2010р., площею 0,0679га, кадастровий №7124981500:02:001:0061.

Відповідно до ч. 1, ч. 9, ч. 10ст. 158 ЦПК Українисуд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову залишаються в силі до набрання рішенням законної сили.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. ч.1 ст.215 ЦК України, ч.1 ст.215 ЦК України, 203, 229, 717, 744 ЦК України, 141, 263-265ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до: відповідача 1 ОСОБА_3 , відповідача 2 ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , відповідача 3 ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м.Київ), служба у справах дітей Будищенської сільської ради про визнання недійсним договору дарування від 14.08.2009р. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2024 року.

Суддя: О. М. Суходольський