Постанова

від 20.08.2024 по справі 711/494/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1418/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/494/24 Категорія: 304020000 Суходольський О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11.07.2024 (повний текст складено 16.07.2024, суддя в суді першої інстанції Суходольський О.М.) у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області ЦМУ МЮ (м.Київ), служба у справах дітей Будищенської сільської ради, про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в :

у лютому 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом у цій справі, яким просило визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 14.08.2009, посвідчений приватним нотаріусом Старовойтовою Л.В. 14.08.2009 та зареєстрований в реєстрі за №2477, яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим №7124981500:02:001:0060 та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим №7124981500:02:001:0061 загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Указує, що 24.12.2007 між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №02мц/2007, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 37000 дол. США на строк до 20.12.2011, зі сплатою 15% річних до 20 числа кожного поточного місяця починаючи з дати підписання кредитного договору.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справі №2-466/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь «Приватбанку» заборгованість по кредитному договору №02мц/2007 від 24.12.2007 в сумі 266510,76 грн. та судові витрати по 940 грн. з кожного.

14.08.2009 видано виконавчий лист у справі №2-466/2009, за яким відкрито виконавче провадження. 07.11.2023 під час ознайомлення з матеріалами ВП НОМЕР_4 від 10.02.2023 у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 14.08.2009 боржник ОСОБА_1 подарував дві земельні ділянки, загальною площею 0,1200 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, своєму малолітньому (на той час) брату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого, як законні представники, виступали батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Предметом даного договору дарування були земельні ділянки №1 з кадастровим №7124981500:02:001:0060 та №2 з кадастровим №7124981500:02:001:0061. Вказана земельна належить ОСОБА_1 (дарувальнику) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356, виданого згідно розпорядження голови Черкаської РДА від 30.06.2005 №195 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010579600039 11.07.2005. Дарувальник вказав, що на відчужуваній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який відчужується одночасно із земельною ділянкою.

Позивач звертає увагу на те, що під час здійснення правочину ОСОБА_1 14.08.2009 у нього був один державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356, площею 0,1200 га, згідно плану меж земельної ділянки - дві земельні ділянки з кадастровими №№7124981500:02:001:0060 та 7124981500:02:001:0061.

На даний час наявні вже два акти на право власності на земельні ділянки: 1) серія ЯИ №612564, виданий 02.03.2010 ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0521 га та планом меж земельної ділянки з кадастровим №7124981500:02:001:0060; 2) серія ЯИ №612565, виданий 02.03.2010 ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0679 га, та планом меж земельної ділянки з кадастровим №7124981500:02:001:0061.

Зважаючи, що після ухвалення судом рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в день видачі судом виконавчого листа 14.08.2009, відповідачем укладений правочин щодо відчуження земельної ділянки, яка належала йому на праві власності, з метою зменшення майна боржника та уникнення звернення стягнення на дану земельну ділянку, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, як фіктивного.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11.07.2024 позов у справі залишено без задоволення. Суд вказав, що оспорюваний договір дарування ознак фраудаторного не має, так як у боржника було наявне інше майно, за рахунок якого він міг відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором і права кредитора щодо погашення боргу були повністю захищені. Таким чином оспорюваний договір дарування не був вчинений на шкоду кредитору, а був спрямований на настання реальних правових наслідків, які ним обумовлювалися.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав засобами поштового зв`язку 25.07.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Вказує, що з практики ВС вбачається, що у разі якщо спірний договір дарування боржником укладено на користь близького родича з метою уникнення звернення стягнення на земельні ділянки та виконання рішення суду від 15.04.2009 у справі №2-466/09, його слід кваліфікувати як фраудаторний. Суд безпідставно врахував поданий відповідачем відзив з порушенням процесуальних строків. Суд помилково витребував з Черкаського обласного нотаріального архіву та Першої державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справ і№2-466/09 про часткове скасування заходів забезпечення позову, адже вказаний доказ можна було отримати у Придніпровському районному суді м. Черкаси. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості самостійного надання такої ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 24.12.2007 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №02мц/2007, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 37000 дол. США на строк до 20.12.2011 (згідно графіку), зі сплатою 15% річних до 20 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору банк звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 та поручителя заборгованості за кредитним договором №02мц/2007 від 24.12.2007. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справі №2-466/09 позов банку задоволений частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь «Приватбанку» заборгованість по кредитному договору №02мц/2007 від 24.12.2007 в сумі 266510,76 грн. та судові витрати по 940 грн. з кожного.

14.08.2009 видано виконавчий лист по справі №2-466/2009, за яким надалі відкрито виконавче провадження.

Позивач зазначає, що 07.11.2023 під час ознайомлення з матеріалами ВП НОМЕР_4 від 10.02.2023, що перебуває у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 14.08.2009 боржник ОСОБА_1 подарував дві земельні ділянки, загальною площею 0,1200 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, своєму малолітньому (на той час) брату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого як законні представники виступали батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Згідно даного договору дарування ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим №7124981500:02:001:0060 та земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим №7124981500:02:001:0061 загальною площею 0,1200 га, що розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району, надану для ведення садівництва.

Вказана земельна належить ОСОБА_1 (дарувальнику) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №477356, виданого згідно розпорядження голови Черкаської РДА від 30.06.2005 №195 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010579600039 11.07.2005. Дарувальник вказав, що на відчужуваній земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який відчужується одночасно із земельною ділянкою.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 після ухвалення рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості подарував за спірний договором своє нерухоме майно, що обумовило звернення до суду з цим позовом про визнання його недійсним.

Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом. Правовідносини, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач посилалася на те, що оспорюваний правочин (договір дарування) вчинений відповідачем без дійсних намірів створення правових наслідків, а з метою уникнення можливості задовольнити вимоги кредитора дарувальника за рахунок наявного в нього майна.

Так фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц зазначила, що «Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК, ВС у постанові від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 урахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Так однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що спірний договір дарування було укладено 14.08.2009.

Одночасно рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справі №2-466/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь «Приватбанку» заборгованість по кредитному договору №02мц/2007 від 24.12.2007 в сумі 266510,76 грн. та судові витрати по 940 грн. з кожного.

14.08.2009 видано виконавчий лист у справі №2-466/2009, за яким відкрито виконавче провадження.

Отже спірний правочин укладено після ухвалення рішення про стягнення кредитного боргу з відповідача (власника майна, яке було відчужене за спірним договором дарування), що, за аргументами позивача у справі, свідчить про фіктивність такого договору, як спрямованого на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, а не настання дійсних правових наслідків, обумовлених договором.

Одночасно у т.1 а.с.245 наявна ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справі за позовом ЗАК КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, згідно якої постановлено частково скасувати заходи забезпечення позову у справі, та знято арешт, накладений на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 , а також на його автомобіль «Фіат Дукато», д.н.з. НОМЕР_3 , з підстав того, що вартість майна, на яке було накладено арешт у справі в якості забезпечення позову про стягнення заборгованості, перевищує суму позову. Отже суд встановив не співмірність вжитих заходів забезпечення позову у виді арешту майна з розміром позовних вимог.

Таким чином, станом квітень 2009 року судом було встановлено достатність майна, наявного у боржника, для задоволення вимог його кредитора, що свідчить про те, що, укладаючи у серпні 2009 року оспорюваний у цій справі договір дарування майна, його власник (відповідач у справі) мав підстави вважати, що він діє добросовісно, так як наявного у нього майна, на яке судом накладено арешт, достатньо для задоволення вимог кредитора (позивача у справі).

Відтак, боржник, як власник, мав обґрунтовані підстави розраховувати на правомірність вчинення ним правочинів щодо майна, яке не перебуває під арештом для забезпечення задоволення позовних вимог банку. Протилежні висновки свідчили б про безпідставне обмеження особи у здійсненні права власності, що є неправомірним.

У аспекті викладеного вище, слід відхилити посилання скаржника у справі на те, що з практики ВС вбачається, що у разі якщо спірний договір дарування боржником укладено на користь близького родича з метою уникнення звернення стягнення на земельні ділянки та виконання рішення суду його слід кваліфікувати як фраудаторним, адже під час укладення такого правочину відповідач знав про наявність іншого майна, вартість якого є достатньою для повного задоволення вимог кредитора.

Посилання скаржника на те, що суд безпідставно врахував поданий відповідачем відзив з порушенням процесуальних строків, а також помилково витребував з Черкаського обласного нотаріального архіву та Першої державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2009 у справі №2-466/09 про часткове скасування заходів забезпечення позову, на правильність висновків суду у справі не впливають, адже не доводять саме фраудаторність спірного договору дарування, тобто факт того, що його укладено з метою унеможливити звернення стягнення на майно боржника.

При цьому боржник мав обґрунтовані підстави для висновку про достатність свого майна, на яке судом накладено арешти, для забезпечення вимог його кредитора, адже такі висновки наявні в ухвалі суду про часткове скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги, витрати по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11.07.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Витрати по оплаті судового збору за перегляд справи апеляційним судом залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21.08.2024.

Суддя-доповідач

Судді