Ухвала

від 12.07.2024 по справі 448/1246/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 448/1246/24

Провадження № 1-кс/448/205/24

У Х В А Л А

12.07.2024 слідча суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання начальника сектору дізнання ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №42024142350000025 від 07.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

учасники справи:

прокурор ОСОБА_4 ,

начальник сектору дізнання ОСОБА_3 ,

представник власника майна Мостиської міської ради Львівської області ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

І. Суть клопотання

1. 10.07.2024 начальника сектору дізнання ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області звернулася з клопотанням, в якому просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 з цільовим призначенням: для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів передачі електричної та теплової енергії, загальною площею 4,5 га із посівами сільськогосподарських культур, а саме: сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65га, що належить Мостиській міській раді Львівської області.

2. Клопотання обґрунтоване тим, що сектором дізнання проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202414235000025 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , при здійсненні представницьких повноважень встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності на території Мостиської об?єднаної територіальної громади. Зокрема, при вивченні стану дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель комунальної власності на правах оренди ТОВ «ТРОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» (43851587), встановлено, що підприємству надано земельну ділянку кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 загальною площею 4,5 га на підставі договору оренди землі, укладеного 01.06.2022 з Мостиською міською радою. Термін дії договору становив 2 роки, а тому станом на 01.06.2024 договір оренди припинив свою дію. 30.04.2024 підприємство звернулося з листом до Мостиської міської ради, в якому повідомило про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі. При цьому, Мостиською міською радою 16.04.2024 встановлено, що земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «ТРІОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів передачі електричної та теплової енергії площею 4,5 га використовується не за цільовим призначенням, вона є розорена та використовується для посіву сільськогосподарських культур, засіяна невідомою особою що зафіксовано актом огляду земельної ділянки від 16.04.2024. Вказує, що 05.07.2024 проведено огляд місця події із залученням державного інспектора - начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_7 із застосуванням GRS приймача, South 1-82-T земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039. Оглядом встановлено факт самовільного захоплення земельної ділянки, зокрема факт посіву сільськогосподарських культур, сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65 га., решту ділянки 0,28 га зарослі бур?янами та кущами. 09.07.2024 скеровано листа начальнику головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо нарахування завданої шкоди в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки. На даний час є достатні підстави вважати, що земельна ділянка, на якій виявлено посів сільськогосподарських культур: сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65 га є предметом вчинення кримінального правопорушення, на ній можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вони підпадають під ознаки речових доказів визначених у ст. 98 КПК України, а також з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди та конфіскації майна в дохід держави, необхідно накласти арешт. У разі зволікання з накладенням арешту на земельну ділянку разом із посівами сільськогосподарських культур, докази вчинення кримінального правопорушення можуть бути втрачені через збір врожаю невідомою особою (правопорушником), що може перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування по кримінальному провадженні, знищенню речових доказів, а також не забезпечить відшкодуванню заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди.

ІІ. Позиція осіб, які беруть участь у справі

3. В судовому засіданні начальник сектору дізнання вимоги клопотання підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні, доповнила, що необхідність накладення арешту на майно, зумовлена також можливістю в майбутньому застосування спеціальної конфіскації такого. Просила дане клопотання задовольнити.

4. В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.

5. Представник власника майна - Мостиської міської ради Львівської області в судовому засіданні вказала, що догорів оренди вказаної земельної ділянки закінчив свою дію 01.06.2024, на даний час на вказаній ділянці дійсно наявні посіви сільськогосподарських культур. Зважаючи на те, що найближчим часом виникне потреба збирати урожай, це становитиме проблему для Мостиської міської ради Львівської області як власника майна, оскільки подібних випадків не було. Вирішення даного клопотання покладає на розсуд суду.

ІІІ. Встановлені обставини

6. Судом встановлено, що сектором дізнання проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202414235000025 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

7. Земельна ділянка кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 загальною площею 4,5 належить Мостиській міській раді Львівської області та перебуває у комунальній власності.

Підприємству ТОВ «ТРОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» (43851587) було надано вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі, укладеного 01.06.2022 з Мостиською міською радою. Термін дії договору становив 2 роки, станом на 01.06.2024 договір оренди припинив свою дію. 30.04.2024 підприємство звернулося з листом до Мостиської міської ради, в якому повідомило про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі.

8. 05.07.2024 проведено огляд місця події із залученням державного інспектора - начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_7 земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, про що складений протокол В якому вказано, що встановлено факт посіву сільськогосподарських культур, сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65 га., решту ділянки 0,28 га зарослі бур?янами та кущами.

В судовому засіданні дізнавач зазначила, що 09.07.2024 скерований лист начальнику головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо нарахування завданої шкоди в наслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

9. Згідно постанови начальника СД ВП №1 від 05.07.2024 земельну ділянку кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 з цільовим призначенням: для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів передачі електричної та теплової енергії, загальною площею 4,5 га із посівами сільськогосподарських культур, а саме: сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65га визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

ІV. Положення закону, якими керується слідча суддя та висновок

10. Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:збереження речових доказів;спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

11. Згідно ч.3ст.170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1ст. 98 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другоїстатті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

12. Частиною 2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

13. Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приходжу до висновку, що метою застосування арешту майна є сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного або третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

14. Сторона кримінального провадження, яка подала клопотання про арешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

15. Відповідно до положень частин першої та другої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

16. Статтями170,171 КПК Українивизначено спеціальний суб`єктний склад осіб, майно яких може бути заарештоване в рамках кримінального провадження, а саме: підозрюваний, обвинувачений, особи, які в силу закону несуть відповідальність за спричинену шкоду. Слідчий суддя зобов`язаний встановити обставини кримінального провадження, в тому числі власника майна, на яке накладається арешт та чи є ця особа стороною кримінального провадження. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

17. Так, в клопотанні зазначено, що власником земельної ділянки є Мостиська міська рада Львівської області, розмір завданої шкоди не встановлений, цивільний позов відсутній.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували на власника посівів сільськогосподарських культур та вартості вказаних посівів сільськогосподарських культур, на які просять накласти арешт до клопотання не додано.

18. Перевіривши надані матеріали, слідча суддя вважає, матеріали, які долучені до клопотання не містять відповідних доказів, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини, та свідчили б про доцільність накладення арешту на земельну ділянку та сільськогосподарські культури, що посіяні на них.

19.До матеріалівклопотання недолучені доказина підтвердення спроможнностівласника майназабезпечити йогозберігання дозакінчення кримінальногопровадження.Зокрема,не долученідокази наявностіу власникамайна,який єорганом місцевогосамоврядування,необхідних потужностей,зареєстрованої сільськогосподарськоїтехніки дляздійснення зборуврожаю,інших дійта збереженняврожаю.

Даної обставини також не підтвердила представник власника майна в судовому засіданні.

При цьому враховую, що на момент розгляду клопотання є місяць липень, а також те, що урожай на земельних ділянках відноситься до продукції, що піддається швидкому псуванню за відсутності належних умов для його зберігання

20. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з моменту внесення відомостей до ЄРДР07.06.2024 та на момент звернення із вказаним клопотанням10.07.2024 за даним фактом органом досудового розслідування не встановлена особа, що вчинила зазначене кримінальне правопорушення, підозра жодній особі не пред`явлена, цивільний позов не заявлений, розмір матеріальної шкоди не встановлений.

Тому не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який зазначено у клопотанні, а також те, що може бути виконане завдання, для виконання якого дізнавач звертається із клопотанням.

21. Також, при накладені арешту на майно з метою конфіскації та або спецконфіскації відповідно до положень ст. 170 КПК, необхідно довести наявність достатніх підстав вважати, що це майно підлягатиме конфіскації чи або спецконфіскації у випадках, передбачених Кримінальним Кодексом України.

Встановлено, що санкція ч. 1ст. 197-1 КК Українине передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, крім того, не входить в перелік кримінальних правопорушень, у яких застосовується спеціальна конфіскація, яка визначена приписами ст. 96-1 КК України.

Тому відсутні підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно на підставі п.п. 2, 3 ч. 2ст. 170 КПК України, на які посилаються дізнавач та прокурор.

Таке втручання у права та свободи громадян як накладення арешту на земельні ділянки та посіви на них, з урахуванням пори року місяць липень та стиглості сільськогосподарських культур на даний час, не буде співрозмірним з цілями досудового слідства та можливими розмірами нанесеної шкоди, як окремим громадянам, юридичним особам, так і державі в результаті незбору, а отже, втрати врожаю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 4962, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пункти 69, 73, Series A № 52).

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім вказаного, слідча суддя звертає увагу на наступне.

22. У клопотанні дізнавач, як на підставу накладення арешту на майно, вказує що таке має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.

Разом із тим, у вказаному кримінальному провадженні, згідно долученого витягу з ЄРДР, відсутні відомості щодо юридичної особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження, відсутні відомості про оголошення підозри будь-які особі у вчиненні кримінального правопорушення.

При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт.

Згідно з ч.ч. 1-3ст.64-2КПК Українитретьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, із змісту клопотання про арешт майна встановлено, що до слідчого судді із клопотанням звернувся дізнавач,що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані та юридичні особи, щодо яких здійснюється провадження, майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно дост. 64-2 КПК України, повинен звертатися прокурор.

23. Згідно ч. 1ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

24.При розгляді клопотання про накладення арешту на майно, не встановлено що зазначеною метою накладення арешту забезпечений «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

А позбавлення права власності, розпорядження чи користування своїм майном, у тому числі і тимчасове може мати місце тільки «на умовах, передбачених законом».

25.Згідност. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

26.Вказані обставини, недоведеність існування правової підстави та недоведеність її необхідності на умовах, передбачених законом для накладення арешту на майно, про яке вказано в клопотанні, не дають правові підстави для задоволення такого клопотання про арешт майна, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131-132,170-173,309,310,371,372 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а:

1. Взадоволенні клопотанняначальника сектору дізнання ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №42024142350000025 від 07.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України відмовити.

2. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

3. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошений 17.07.2024 о 09.00 год.

Слідча суддя ОСОБА_8