Ухвала

від 27.09.2024 по справі 448/1246/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 448/1246/24

Провадження № 1-кс/448/274/24

У Х В А Л А

27.09.2024 слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, погодженого прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №42024142350000025 від 07 червня 2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,

учасники справи:

Дізнавач СД ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 ,

Прокурор ОСОБА_4 ,

Власники майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

І. Суть клопотання

1. 10.07.2024 дізнавач СД ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на комбайн зернозбиральний р.н. НОМЕР_1 марки «JOHN DEERE 940». 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 06.08.2021 року, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , та сою, вага якої становить 100,5 кг.

2. Клопотання обґрунтоване тим, що сектором дізнання проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142350000025 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , при здійсненні представницьких повноважень встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності на території Мостиської об?єднаної територіальної громади. Зокрема, при вивченні стану дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель комунальної власності на правах оренди ТОВ «ТРОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» (43851587), встановлено, що підприємству надано земельну ділянку кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 загальною площею 4,5 га на підставі договору оренди землі, укладеного 01.06.2022 з Мостиською міською радою. Термін дії договору становив 2 роки, а тому станом на 01.06.2024 договір оренди припинив свою дію. 30.04.2024 підприємство звернулося з листом до Мостиської міської ради, в якому повідомило про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі. При цьому, Мостиською міською радою 16.04.2024 встановлено, що земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «ТРІОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів передачі електричної та теплової енергії площею 4,5 га використовується не за цільовим призначенням, вона є розорена та використовується для посіву сільськогосподарських культур, засіяна невідомою особою що зафіксовано актом огляду земельної ділянки від 16.04.2024.

3. Вказує, що 24.09.2024 працівниками ВП №1 Яворівського РВП встановлено факт збору урожаю сої на земельній ділянці кадастровий номер 4622481000:04:000:0039. Цього ж дня проведено огляд місця події, зокрема земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, яка належить Мостиській міській раді Львівської області, де зафіксовано, що вказана ділянка межує в одному масиві із ділянкою №4622481000:04:000:0037, яка також засіяна соєю. За допомогою вимірювального спеціального обладнання інженером землевпорядником Курантом ОСОБА_8 здійснено заміри та встановлено площу засіву соєю на земельній ділянці кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, а саме 0,06 га, а також зафіксовано факт збору урожаю сої, за допомогою комбайну зернозбирального, р.н. 3927ВС, марки «JOHN DEERE 940», 1975 року випуску, у бункері вказаного комбайну знаходиться урожай сої, вагою 100,5 кг. В ході проведення огляду місця події вилучено комбайн зернозбиральний, р.н. НОМЕР_3 , марки «JOHN DEERE 940», 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 06.08.2021 року, власником якого являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зібрану сою вагою 100,5 кг., яка належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Зазначає, що 24.09.2024 року проведено огляд місця події у селі Черневе, на території державного господарства « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_9 . На даній території, а саме в гаражі №3. було проведено зважування сої на металевих вагах, яка знаходилась у бункері вищевказаного комбайну, вага даної становить 100,5 кг.

5. Вказує, що згідно постанови про визнання речовим доказом від 25.09.2024 комбайн зернозбиральний, р.н. НОМЕР_3 , марки «JOEIN DEERE 940», 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 06.08.2021 року та соя вагою 100,5 кг визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

6. Зазначає, що згідно інформації управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області встановлено, що розмір шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, площею 4,5 га становить 405625,76 грн.

7. Просить для запобігання можливості відчуження майна та забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, просить накласти арешт на майно,а самена комбайн зернозбиральний р.н. НОМЕР_1 марки «JOHN DEERE 940». 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 06.08.2021 року, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , та сою, вага якої становить 100,5 кг.

ІІ. Позиція осіб, які беруть участь у справі

8. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання про накладення арешту, надала пояснення аналогічні викладеним змісту клопотання, просила його задовольнити.

9. В судовому засіданні дізнавач СД ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання про накладення арешту.

10. В судовому засіданні ОСОБА_5 , власник комбайну, на який просять накласти арешт, заперечив клопотання дізнавача про накладення арешту на майно, посилаючись на його безпідставність, зазначив, що ОСОБА_6 попросив його зібрати урожай на його земельній ділянці, на що він погодився. Просив не накладати арешт на вказаний комбайн, оскільки він є єдиним джерелом доходів на даний час, оскільки зараз сезон збору урожаю. Просив відмовити у задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

11. В судовому засіданні ОСОБА_6 заперечив клопотання про накладення арешту. Вказав, що обробляв ділянку протягом 30 років і не знав, що вийшов за межі своєї ділянки, оскільки вона неогороджена і на ній не встановлені межові знаки. Визнав, що можливо зайняв частину чужої ділянки. Просив відмовити у задоволення клопотання дізнавача про накладення арешту на сою, оскільки вона пропаде.

ІІІ. Встановлені обставини та оцінка доказів

12. Судом встановлено, що сектором дізнання проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202414235000025 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

13. Земельна ділянка кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 загальною площею 4,5 належить Мостиській міській раді Львівської області та перебуває у комунальній власності.

Підприємству ТОВ «ТРОСАН ХОЛДІНГ ЕНЕРДЖІ» (43851587) було надано вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі, укладеного 01.06.2022 з Мостиською міською радою. Термін дії договору становив 2 роки, станом на 01.06.2024 договір оренди припинив свою дію. 30.04.2024 підприємство звернулося з листом до Мостиської міської ради, в якому повідомило про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі.

8. 05.07.2024 проведено огляд місця події із залученням державного інспектора - начальника відділу державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_10 , спеціаліста ОСОБА_11 земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, про що складений протокол В якому вказано, що встановлено факт посіву сільськогосподарських культур, сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65 га., решту ділянки 0,28 га зарослі бур?янами та кущами.

14. Згідно постанови начальника СД ВП №1 від 05.07.2024 земельну ділянку кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 з цільовим призначенням: для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об?єктів передачі електричної та теплової енергії, загальною площею 4,5 га із посівами сільськогосподарських культур, а саме: сої площею 0,8 га, пшениці 0,77 га, вівса 2,65га визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

15. 24.09.2024 працівниками ВП №1 Яворівського РВП встановлено факт збору урожаю сої на земельній ділянці кадастровий номер 4622481000:04:000:0039.

16. 24.09.2024 проведено огляд місця події, зокрема земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039 яка належить Мостиській міській раді Львівської області, де зафіксовано, що вказана ділянка межує в одному масиві із ділянкою №4622481000:04:000:0037, яка також засіяна соєю. За допомогою вимірювального спеціального обладнання інженером землевпорядником Курантом ОСОБА_8 здійснено заміри та встановлено площу засіву соєю на земельній ділянці кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, а саме 0,06 га, а також зафіксовано факт збору урожаю сої, за допомогою комбайну зернозбирального, р.н. 3927ВС, марки «JOHN DEERE 940», 1975 року випуску, у бункері вказаного комбайну знаходиться урожай сої, вагою 100,5 кг.

17. 24.09.2024 також проведено огляд місця події у селі Черневе, на території державного господарства « ІНФОРМАЦІЯ_3 », по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_9 . На даній території, а саме в гаражі № НОМЕР_4 було проведено зважування сої на металевих вагах, яка знаходилась у бункері вищевказаного комбайну, вага даної становить 100,5 кг.

18. Згідно постанови дізнавача СД ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області про визнання речовим доказом від 25.09.2024 комбайн зернозбиральний, р.н. НОМЕР_3 , марки «JOEIN DEERE 940», 1975 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 06.08.2021 року та соя вагою 100,5 кг визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

19. З матеріалів клопотання вбачається, що згідно інформації управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області встановлено, що розмір шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки кадастровий номер 4622481000:04:000:0039, площею 4,5 га становить 405625,76 грн. На підтвердження вказаної інформації доказів до матеріалів клопотання не додано.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зміст клопотання та документів, долучених до нього, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ІV. Мотиви з яких виходить слідчий суддя і положення закону, якими він керується

20. Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

21. Так, згідно зі ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

22. Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

23. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

24. Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

25. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю)підозрюваного,обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

26. Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

27. Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приходжу до висновку, що метою застосування арешту майна є сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного або третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Сторона кримінального провадження, яка подала клопотання про арешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

28. Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

29. Отже, ухвала слідчого судді повинна бути належним чином мотивована і обґрунтована на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду клопотання з проведенням аналізу долучених до клопотання доказів, яким слідчий суддя зобов`язаний надати оцінку з точки зору їх належності, допустимості і достатності для накладення арешту.

30. Таким чином, при накладенні арешту на майно, повинно бути чітко визначене, його найменування, рід, вид, кількість і головне на яке саме майно і з якою конкретно саме метою відповідно до зазначеної вище норми закону накладається арешт.

31. За ч.5. ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема:1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5)порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

32. Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

33. Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Висновок слідчого судді

34.Розглядаючи клопотання дізнавача про накладення арешту на майно, яке обгунтоване необхідністю збереження речових доказів та необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя також керується положеннями Конституції України, Конвенцією з прав людини, нормами кримінального процесуального закону та правовими позиціями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

35. Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

36. Відповідно до висновку ЄСПЛ, перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

37. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

38. Отже, позбавлення права власності, розпорядження чи користування своїм майном, у тому числі і тимчасове може мати місце тільки «на умовах, передбачених законом».

39. Перевіривши надані матеріали, слідча суддя вважає, матеріали, які долучені до клопотання не містять відповідних доказів, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини, та свідчили б про доцільність накладення арешту на комбайн та сою вагою 100,5 кг.

40. З матеріалів,долучених доклопотання, вбачається, що сектором дізнання проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202414235000025 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Станом на дату звернення з даним клопотанням до суду за даним фактом органом досудового розслідування не встановлена особа, що вчинила зазначене кримінальне правопорушення, підозра жодній особі не пред`явлена, підтверджень щодо розміру 405625,76 грн. завданої шкоди не додано, цивільний позов відсутній.

Окрім цього, судом береться до уваги пору року осінь, під час якої здійснюється збір урожаю, а комбайн, що використовується ОСОБА_5 , є його джерелом доходу. А також суд враховує те, що ОСОБА_6 є користується суміжною ділянкою, а невелика частина земельної ділянки, на якій помилково здійснював збір урожаю ОСОБА_6 та вага урожаю з неї 100,5 кг не є співмірними.

41. Тому не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який зазначено у клопотанні, а також те, що може бути виконане завдання, для виконання якого дізнавач звертається із клопотанням.

42. Також, при накладені арешту на майно з метою конфіскації та або спецконфіскації відповідно до положень ст. 170 КПК, необхідно довести наявність достатніх підстав вважати, що це майно підлягатиме конфіскації чи або спецконфіскації у випадках, передбачених Кримінальним Кодексом України.

43. Встановлено, що санкція ч. 1ст. 197-1 КК Українине передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, крім того, не входить в перелік кримінальних правопорушень, у яких застосовується спеціальна конфіскація, яка визначена приписами ст. 96-1 КК України.

Тому відсутні підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно на підставі п.п. 2, 3 ч. 2ст. 170 КПК України, на які посилаються дізнавач та прокурор.

44. Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

45. Правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

46. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 4962, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пункти 69, 73, Series A № 52).

47. У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

48. За правилами ч.2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено чітко і конкретно підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування, що відсутнє в даному клопотанні.

49. Зазначена стороною обвинувачення мета накладення арешту свідчить про очевидну неспіврозмірність та суперечить розумності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

50. Судом не встановлено, що зазначеною метою накладення арешту забезпечений «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

51. Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

52. Вказані обставини, недоведеність існування правової підстави та недоведеність її необхідності на умовах, передбачених законом для накладення арешту на майно, про яке вказано в клопотанні, не дають правові підстави для задоволення такого клопотання про арешт майна, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 309, 310, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

1. В задоволенні клопотання дізнавача СДВнП№1ЯворівськогоРВПГУ НПуЛьвівськійобласті лейтенантаполіції ОСОБА_3 ,погодженепрокуроромМостиськоговідділу ЯворівськоїокружноїпрокуратуриЛьвівської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженніза№42024142350000025від07червня2024,заознакамикримінальногоправопорушення,передбаченогоч.1ст.197-1ККУкраїни відмовити.

2. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

3. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 02.10.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_12