Постанова

від 26.10.2010 по справі 2а-1483/10/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.10

Справа №2а-1483/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Богдановій В.О.,

за участю представників:

позивача - Хаймінової Руслани Валеріївни, довіреність № 320/10-004  від 11.08.2008;

відповідача - Гринько Юрія Юрійовича, директор, паспорт серія НОМЕР_3, виданий 1-м відділом Ялтинського МУ ГУМВС України в Криму від 31.03.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя 

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічні цінності»

про стягнення заборгованості  в  сумі  101 318,13  грн.,

суть  спору:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічні цінності»про стягнення заборгованості по сплаті штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та  застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 99 842,00 грн. та за порушення законодавства про патентування у сумі 1 476,13 грн., всього на загальну суму 101 318,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем вимог діючого законодавства.

Ухвалою від 20.05.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 20.05.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача  у судовому засіданні підтримав позовні вимоги,  просила позов задовольнити у повному обсязі.

        Представник відповідача  заявлені позовні вимоги  не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, проте обґрунтованих заперечень суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд

встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вічні цінності»перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Севастополя як платник податків та зборів.

14.05.2009 посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка господарської одиниці –відділу торгівлі ювелірними виробами, який розташований за адресою м.Севастополь, вул.Ковпака,3, що належить ТОВ «Вічні цінності», щодо контролю за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої був складений акт № 2702/0257/2330 (а.с.9-10).

В ході перевірки встановлені порушення пунктів 1, 2, 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі –Закон № 265/95) та статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР  від 23.06.1996 (далі - Закон № 98/96) які виразилися в наступному:

-          проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму покупки 300,00 грн.;

-          не виданий особі, яка отримує товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції 300,00 грн.

-          відсутність фіскальних звітних чеків № 0007, № 0008, № 0009, № 0010;

-          порушення режиму щоденного друку фіскальних звітних чеків, а саме: Z-звіт № 0038 від 02.02.2009 роздрукований 03.02.2009;

-          не пред'явлені накладні на товар, що реалізовується, у зв'язку з чим весь товар, що реалізується, не облікований у встановленому порядку;

-          торговий патент на право здійснення діяльності з продажу ювелірних виробів відсутній.

Акт підписаний уповноваженою особою відповідача без заперечень (а.с.10, зворотній бік).

За вказані порушення, керуючись пунктом 1, 4 статті 17, статтею 20 Закону № 265/95, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя до відповідача були застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 99 842,00 грн., а саме:

-          у п’ятикратному розмірі –у випадку не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операції ( 300,00 грн. х 5 =1500,00 грн.);

-          у вигляді штрафу у розмірі двадцять неоподаткованих мінімум доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку (20 х 17 грн. х 5=1700,00 грн.);

-          у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 96642,00 грн. (48321,00 грн. х 2).

Всього, за порушення вимог Закону № 265/95 до відповідача застосована штрафна санкція у розмірі 99842,00 грн.

За порушення статті 3 Закону № 98/96, керуючись статтею 8 Закону № 98/96 до відповідача застосований штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням у сумі 1 476,13 грн.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 25.05.2009 прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99 842,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій  № НОМЕР_2  від 25.05.2009  у розмірі  1 476,13 грн. (а.с.7-8).

Зазначені рішення отримані уповноваженою особою відповідача,  але у встановленому порядку не оскаржено.

Відповідно до статті 25 Закону № 265/95, суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій. 

Сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій відповідачем на час розгляду справи в суді  не сплачено.  

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює інституту зустрічного позову та не передбачає можливості об'єднання в одне провадження двох справ, вимоги в яких ґрунтуються, на одному і тому ж індивідуальному акті: суб'єкта владних повноважень, зокрема податкового органу, про стягнення санкцій та особи, якої такий акт стосується, про визнання акта протиправним.

Разом з тим, неоскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень не означає правомірності такого рішення. Відтак, відповідач за позовом суб'єкта владних повноважень вправі посилатись на неправомірність індивідуального акта, не звертаючись зі відповідним позовом. Якщо суд дійде висновку про неправомірність індивідуального акта, інших дій чи бездіяльності позивача, про це зазначається у мотивувальній частині судового рішення.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі –Закон № 996) встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1, 3, 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно пункту 16 Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 25.03.1999, приймання ювелірних виробів проводиться суб'єктом господарської діяльності тільки за наявності супровідних документів, передбачених чинним законодавством: товарно-транспортних накладних (рахунків-фактур, прибутково-видаткових накладних), документів, що підтверджують належну якість виробів. Ювелірні вироби, які надійшли у продаж від громадянина-підприємця, повинні мати товарний ярлик із зазначенням його прізвища, адреси, номера документа на право на заняття підприємницькою діяльністю та назву органу, що його видав. Приймання і зберігання ювелірних виробів провадиться відповідно до вимог нормативно-правових актів з цих питань.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, належним чином складені накладні на отримання від постачальників ювелірних виробів, перелічених в акті перевірки та виробу, факт реалізації якого зафіксований в акті перевірки, суду також не надані.

Слід зазначити, що представник відповідача надав накладні про отримання партії ювелірних виробів, але суд не приймає їх як належні докази обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, оскільки отримувачем товару зазначений СПД Гринько Ю.Ю., а ні ТОВ «Вічні цінності», відсутня дата складання накладних. Крім того, оглянуті оригінали накладних мають розбіжності із копіями, які є у матеріалах справи.

Згідно статей 20, 21 Закону № 265/95 до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суд вважає правомірним вимоги ДПІ у Ленінському районі м.Севастополі щодо стягнення з ТОВ «Вічні цінності»штрафних санкцій за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку у сумі 96642,00 грн.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «Вічні цінності»штрафних санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Актом перевірки зафіксовано, та не спростовано відповідачем, факт продажу споживачу золотої підвіски (кулону) «Лев»за ціною 300,00 грн. без проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій; особі, яка отримує товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції не виданий.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Отже, суд вважає правомірним застосовування по відповідача штрафної санкції за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95 у сумі 1500,00 грн.

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 265/95 встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 265/95 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно пункту 9 статті 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Тобто, наведеною нормою закріплений обов‘язок суб‘єкта підприємницької діяльності щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки, забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Але судом встановлений факт не щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265/95, керуючись зазначеною нормою Закону, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя повинна була застосувати штрафну санкцію у сумі 340,00 грн., оскільки діючим законодавством не встановлено право податкового органу застосовувати штрафну санкцію у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке не роздрукування та не зберігання фіскального звітного чеку.

Крім того, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону № 98/96 передбачено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону №98/96 об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті. 

Статтею 2 Закону №98/96 встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвічує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу, займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Підставою для придбання торгового патенту є заява, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті Закону.

Положеннями частин першої, другої статті 3 Закону № 98/96 передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вічні цінності»за період з грудня 2008 року по травень 2009 року здійснював діяльності з продажу ювелірних виробів без придбання відповідного патенту (а.с. 93).

Отже, суд вважає правомірним вимоги ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя щодо стягнення з відповідача суми застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону №98/96 у сумі 1 476,13 грн.

Крім того, оскільки сума застосованих штрафних санкцій відповідачем у встановлений Законом № 265/95 строк не сплачена, суд вважає за необхідним стягнути з ТОВ «Вічні цінності»заборгованість по сплаті фінансових санкцій за порушення порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки у сумі 98482,00 грн., яка складається з:

-          п’ятикратного розміру –у випадку не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операції (300,00 грн.х5= 1500,00 грн.);

-          у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, що складає 96642,00 грн.

-          штрафу у розмірі двадцять неоподаткованих мінімум доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку (20x17,00 = 340,00 грн.).

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, в містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови, зокрема про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 01 листопада  2010 року о 17-30.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічні цінності»(99003, м.Севастополь, вул.Ковпака, 3, код ЄДРПОУ 36180339, відомостей про рахунки в установах банка немає) заборгованість перед бюджетом по сплаті штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 98 482,00 грн. (дев’яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят дві грн. 00 коп.) на р/р 31112104700007, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 21080900, банк одержувача УДК у м.Севастополі, МФО 824509).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічні цінності»(99003, м.Севастополь, вул.Ковпака, 3, код ЄДРПОУ 36180339, відомостей про рахунки в установах банка немає) заборгованість перед бюджетом за порушення законодавства про патентування у сумі 1476,13  грн. (одна тисяча чотириста сімдесят шість грн. 13 коп.) на р/р 31418541700007, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 21080900, банк одержувача УДК у м.Севастополі, МФО 824509).

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                            О.О. Єфременко