Ухвала

від 27.06.2024 по справі 522/2056/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4662/24

Справа № 522/2056/23

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/2056/23

Номер провадження: 22-ц/813/4662/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Комунальне підприємство Агрофірма радгосп «Білозерський»,

- апелянт, особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки - Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішенняПриморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В. о 12 годині 08 хвилині 10 березня 2023 року, повний текст рішення складений 17 березня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» грошові кошти у розмірі - 9 080 950,51 грн., які складаються із: - вартості майна, переданого на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року у сумі 5 646 347,16 грн. (п`ять мільйонів шістсот сорок шість тисяч триста сорок сім гривень 16 коп.); - неустойки станом на 20.01.2023 року у сумі 1 874 587,25 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 25 коп.); - 3% річних у сумі 154 075,66 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі сімдесят п`ять гривень 66 коп.); - індекс інфляції у сумі 1 405 940,44 грн. (один мільйон чотириста п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень 44 коп.), та стягнення судового збору.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що 07.05.2021 року між ТОВ «Рекольт Агро» та КП Агрофірма радгосп «Білозерський» було укладено договір відповідального зберігання майна №07052021/3М, умовами якого передбачено, що відповідальне зберігання є безоплатним, зберігання майна здійснюється у власних складських приміщеннях зберігача.

У період з 08 травня 2021 року по 05 червня 2021 року ТОВ «Рекольт Агро» передало на відповідальне зберігання Зберігачу майно, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна, специфікаціями до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року і накладними. Всього передано майна на відповідальне зберігання на суму 5 646 347,16 грн..

16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекольт Агро» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 вищевказаного Договору Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський», ЄДРПОУ 00413506, (у подальшому - Боржник) відносно раніше переданого майна (відшкодування вартості майна), яке виникло на підставі договору відповідального зберігання майна №07052021/ЗМ від 07.05.2021 року, а також додатками до договору (накладними, актами приймання-передачі майна та специфікаціями), (надалі Основний Договір), а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним Договором.

З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Крім того, згідно з п. 3.1.2 вказаного Договору, ТОВ «Рекольт Агро» передав відповідачу усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються в момент укладання договору, та інформацію яка важлива для їх здійснення, а саме: договір відповідального зберігання майна №07052021/ЗМ від 07.05.2021 року, а також додатки до договору (накладні, акти приймання-передачі майна, специфікації та інші документи).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору відповідального зберігання утворилася заборгованість, а тому позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі - 13 420,00 грн. (Т. 1 а. с. 1 - 7).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від10березня 2023рокузадоволено вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» про стягнення грошових коштів (Т. 1, а. с. 105 - 113).

Стягнуто з Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі - 9 080 950,51 грн. (дев`ять мільйонів вісімдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 51 коп., які складаються із: - вартості майна, переданого на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року у сумі - 5 646 347,16 грн. (п`ять мільйонів шістсот сорок шість тисяч триста сорок сім гривень 16 коп.); - неустойки станом на 20.01.2023 року у сумі 1 874 587,25 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 25 коп.); - 3% річних у сумі 154 075,66 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі сімдесят п`ять гривень 66 коп.); - індекс інфляції у сумі 1 405 940,44 грн. (один мільйон чотириста п`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень 44 коп.).

Стягнуто з Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань за договором відповідального зберігання майна та всупереч умов договору використав передане на зберігання майно, власником якого був ТОВ «Рекольт Агро», у своїй господарській діяльності, чим грубо порушив права Поклажодавця. Відповідач мав повернути передане йому на зберігання майно за вимогою Поклажодавця, протягом одного робочого дня після отримання відповідної вимоги, яка була вручена Зберігачу за 3 робочі дні, тобто протягом 22.02.2022 року. Однак не здійснив його повернення, відтак, починаючи з 23.02.2022 року у відповідача існує прострочення виконання зобов`язань з повернення майна з відповідального зберігання, внаслідок чого підприємство має сплатити неустойку, яка станом на 20.01.2023 року складає -1 874 587,25 грн..

Факт порушення відповідачем зобов`язання зі сплати вартості неповернутого зі зберігання майна, яке є грошовим з огляду на характер зобов`язання, є доведеним (зокрема з огляду на відповідь КП Агрофірма радгосп «Білозерський» від 25.11.2022 року на вимогу про повернення або відшкодування вартості майна, переданого на відповідальне зберігання) та мало місце прострочення його виконання відповідачем, у зв`язку з чим з останнього підлягають до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1 405 940,44 грн.та трьох процентів річних у сумі -154 075,66 грн..

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, погіршення фінансового стану, не звільняє його від обов`язку своєчасно виконати свої зобов`язання (Т. 1, а. с. 104 113).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області (як особа, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки) в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким закрити провадження по справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1) договір відповідального зберігання майна № 07052021/ЗМ від 07.05.2021, суперечить ст. 78-1 Господарського кодексу України; 2) судом першої інстанції не застосовано приписи п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, згідно яких суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; 3) справа підлягає розгляду в рамках господарського судочинства (Т.1, а. с. 156 - 161).

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними (Т. 1, а. с. 198 - 200).

Комунальне підприємство Агрофірма Радгосп «Білозерський» у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вважає, що дана справа повинна розглядатися в рамках цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 160 - 164).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюБілозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року (Т. 1, а. с. 190 -190 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2024 року призначено розгляд справи у судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 221).

14.03.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 1, а. с. 198 - 200).

22.04.2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі. Клопотання обгрунтована тим, що Господарським судом Одеської області розглядається справа № 916/4487/23 за позовом Білозерської селищної ради про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 97.05.2021 року №07052021/ЗМ, укладеного року між ТОВ «Рекольт Агро» та КП Агрофірма радгосп «Білозерський». З метою процесуальної економії та визначеності, уникнення додаткових процесуальних дій, в разі задоволення позовних вимог по справі № 916/4487/23, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, просить провадження зупинити (Т. 2, а. с. 81 - 84).

14.05.2024 року від Білозерської Селищної ради надійшло заперечення проти клопотання про зупинення провадження, в якому рада просить відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/4487/23. Селищна рада посилається на те, що сторона зловживає правом з метою затягування розгляду справи до моменту реалізації комунального майна в рамках банкрутства та за борги підприємства, які можливо ніколи не існували та були фіктивними (Т. 2, а. с. 151 - 156).

Ухвалою Одеського апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

15.05.2024 року від Комунального підприємства Агрофірма Радгосп «Білозерський» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останнє, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Посилається на те, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв як фізична особа, не суб`єкт підприємницької діяльності, а самі правовідносини не підпадають під дію ст. 20 ГПК України і як наслідок дана справа підлягає розгляду в рамках цивільного судочинства (Т. 2, а. с. 160 - 164).

10.06.2024 року від Білозерської селищної ради надійшла відповідь на відзив, в якому рада просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі № 522/2056/23, задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Посилається на те, що правовідносини за договором відповідального зберігання майна від 07.05.2021 № 07050221/ЗМ виникли до затвердження статуту, відповідно в даному випадку підлягає застосування приписи ст. 78,78-1 ГПК України. Спірний договір, який за своєю правовою природою є договором поставки товару, укладений відповідачами всупереч вимогам ст. 78, 78-1 ЦК України. Договір про відвічального зберігання укладено між відповідачами, як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України. Посилання відповідача на постанову Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 905/2559/17 не має жодного відношення до діяльності комунальних підприємств, правовідносини, що розглядаються у справі № 916/971/24. Клопотання про зупинення провадження по справі направлене на затягування розгляду апеляційного провадження по справі, з метою реалізації (в рамках справи про банкрутство КП закріпленого за КП майна Білозерської територіальної громади) та з метою заволодіння ним третіми особами (Т. 2, а. с. 213 - 216).

27.06.2024 року адвокат Долгополов О.В., діючий від імені КП «Агрофірма радгосп «Білозерський», подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

27.06.2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Учасники справи у судове засідання з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи звищевказаного,враховуючи передбаченідіючим процесуальнимзаконодавством строкирозгляду справи,баланс інтересівучасників справиу якнайшвидшомурозгляді справи,освідомленість учасниківсправи пророзгляд справи,створення апеляційнимсудом підчас розглядуданої справиумов дляреалізації їїучасниками принципузмагальності сторін,викладенняправової позиціїучасників справиу заявахпо сутісправи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

07 травня 2021 року між ТОВ «Рекольт Агро» (Поклажодавець) та КП Агрофірма радгосп «Білозерський» (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання майна №07052021/3М (надалі - Договір). (а.с.16-18)

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії Договору матеріальні цінності визначені товарною або товарно транспортною накладною та/або актом приймання передачі, які є невід`ємною частиною Договору. (а.с.16)

Пунктами 5.2.7 та 6.1.2 Договору передбачено, що Поклажодавець має право отримати все майно або його частину у будь який день строку зберігання, за умови направлення та отримання Зберігачем не менше ніж за 3 (три) робочі дні вимоги про повернення майна переданого на зберігання за Договором, а Зберігач зобов`язаний повернути майно Поклажодавцеві за актом приймання передачі протягом 1 (одного) робочого дня після припинення/ розірвання договору/ отримання вимоги від Поклажодавця щодо повернення майна, у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу. (а.с.16зв, 17)

Крім того, умовами Договору передбачено: «Відповідальне зберігання за цим Договором є безоплатним. Зберігання майна здійснюється у власних складських приміщеннях Зберігача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , якщо інше письмово не узгоджено сторонами. За вказаною адресою Зберігач зобов`язаний приймати майно на зберігання та видавати його за письмовою вимогою Поклажодавця протягом 3 (трьох) днів після отримання вимоги. Право власності на майно на весь період зберігання залишається за Поклажодавцем. Майно не може використовуватися в діяльності Зберігача, у його власному виробничому або господарському обороті. Майно не може бути передане Зберігачем в оренду, заставу, в тому числі з метою отримання кредитів чи забезпечення податкової заборгованості, відчужене будь яким іншим способом. Передача майна на відповідальне зберігання здійснюється за товарною або товарно транспортною накладною та/або актом приймання передачі, які є додатками до цього Договору. Кількість і вартість майна, яке передається на відповідальне зберігання, зазначається в додаткових угодах до даного Договору, актах приймання передачі та/або накладних. Строк зберігання: початок зберігання 07.05.2021 року; закінчення зберігання 01.09.2021 року (п.п. 1.2, 1.5, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.3, 3.6, 3.6.1, 3.6.2 Договору). (а.с.16)

У період з 08 травня 2021 року по 05 червня 2021 року ТОВ «Рекольт Агро» було передано на відповідальне зберігання Зберігачу майно, що підтверджується відповідними актами приймання передачі майна, специфікаціями до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року і накладними, а саме:

-Церкоштеф, 140 л, вартістю 156 802,80 грн. (акт №1 від 08.05.2021 року приймання передачі майна до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №1 від 08.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №б/н від 08.05.2021 року);

-Аргумент, РК, гербіцид, десикант (20 л) 300 л, вартістю 41 994,00 грн.; добриво рідке НЬЮКАЛ (10Л) (Green Has Італія) 250 л, вартістю 75 825,00 грн.; Інтерн, КЕ, інсектицид (1 л) 235 л, вартістю 210 555,30 грн.; Тіома, КС, фунгіцид (5 л) 365 л, вартістю 143 072,70 грн.; Скорпіон, РК, десикант (20 л) 260 л, вартістю 45 130,80 грн.; Шаман, КЕ, інсектицид (5 л) 60 л, вартістю 21 837,60 грн. (акт №2 приймання передачі майна від 13.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №2 від 13.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №1 від 13.05.2021 року);

-Ветеран, РК, інсектицид (1 л) 96 л, вартістю 67 201,92 грн.; Віртуоз, КЕ, фунгіцид (5 л) 150 л, вартістю 117 603,00 грн.; Дозор, ЗП, інсектицид (0,6 кг) 240 кг, вартістю 470 404,80 грн.; Мінеральне добриво Грінплант NPK 12-9-34+2+ME 150 кг, вартістю 13 806,00 грн.; Органічне рідке добриво НУТРІГРІН А-Д (5л) (Green Has Італія) 5 л, вартістю 2 550,00 грн.; Тіома, КС, фунгіцид (5 л) 570 л, вартістю 223 462,80 грн. (акт №3 приймання передачі майна від 14.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №3 від 14.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №23 від 14.05.2021 року);

-АНОРЕЛ NV Добриво мінеральне КАЛАНІТ (нітрат кальцію) 1 т, вартістю 18 200,04 грн.; Мовенто 100 SC KC 48 л, вартістю 74 459,52 грн.; ПАЗ Пінфок (1л) 4 л, вартістю 2 240,16 грн.; ПАР Theta-коректор, р. (5 л) 40 л, вартістю 22 401,60 грн.; Фонтес, ЗП, фунгіцид (1 кг) 800 кг, вартість 193 776,00 грн. (акт №4 приймання передачі майна від 21.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №4 від 21.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №24 від 21.05.2021 року);

-Церкоштеф 110 л, вартістю 123 202,20 грн.; АНОРЕЛ NV Добриво мінеральне КАЛАНІТ (нітрат кальцію) 0,8 т, вартістю 14 560,08 грн. (акт №5 приймання передачі майна від 22.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №5 від 22.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №25 від 22.05.2021 року);

-Бонафайт, ЗП, фунгіцид (1 кг) 280 кг, вартістю 100 749,60 грн.; Бонафайт, ЗП, фунгіцид (5 кг) 300 кг, вартістю 107 946,00 грн.; Інтерн, КЕ, інсектицид (1 л) 70 л, вартістю 62 718,60 грн.; КОРАГЕН 20 к.с., 10х1л 10 л, вартістю 57 960,00 грн.; ПАЗ Пінфок (1 л) 5 л, вартістю 2 800,20 грн.; ПАР Theta-коректор, р. (5 л) 35 л, вартістю 19 601,40 грн.; Шаман, КЕ, інсектицид (5 л) 925 л, вартістю 336 663,00 грн. (акт №6 приймання передачі майна від 24.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №6 від 24.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №26 від 24.05.2021 року);

-Бонафайт, ЗП, фунгіцид (1 кг) 180 кг, вартістю 64 767,60 грн.; Бонафайт, ЗП, фунгіцид (5 кг) 420 кг, вартістю 151 124,40 грн.; Аргумент, РК, гербіцид, десикант (20 л) 380 л, вартістю 53 192,40 грн.; Фалькон 460 ЕС, КЕ 280 л, вартістю 239 904,00 грн.; Шаман, КЕ, інсектицид (5 л) 20 л, вартістю 7 279,20 грн. (акт №7 приймання передачі майна від 25.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №7 від 25.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №27 від 25.05.2021 року);

-Бонафайт, ЗП, фунгіцид (1 кг) 700 кг, вартістю 251 874,00 грн.; КОРАГЕН 20 к.с., 10х1л 75 л, вартістю 434 700,00 грн. (акт №8 приймання передачі майна від 27.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №8 від 27.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №28 від 27.05.2021 року);

-ПАР Theta-коректор, р. (5 л) 40 л, вартістю 22 401,60 грн. (акт №9 приймання передачі майна від 28.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №9 від 28.05.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №29 від 28.05.2021 року);

-Беркут, КЕ, фунгіцид (5 л) 240 л, вартістю 120 960,00 грн.; Луна Сенсейшн 182 л, вартістю 794 976,00 грн.; Фонтес, ЗП, фунгіцид (1 кг) 700 кг, вартістю 169 554,00 грн. (акт №10 приймання передачі майна від 03.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №10 від 03.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №30 від 03.06.2021 року);

-ПАЗ Пінфок (1л) 8 л, вартістю 4 480,32 грн.; ПАР Theta-коректор, р. (5 л) 70 л, вартістю 39 202,80 грн.; КОРАГЕН 20 к.с., 10х1л 5 л, вартістю 28 980,00 грн.; Фунгіцид Бенелус КЕ (1л) 13 л, вартістю 14 269,32 грн.; Фонтес, ЗП, фунгіцид (1 кг) 500 кг, вартістю 121 110,00 грн.; Шаман, КЕ, інсектицид (5 л) 560 л, вартістю 203 817,60 грн. (акт №11 приймання передачі майна від 04.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №11 від 04.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №31 від 04.06.2021 року);

-Ветеран, РК, інсектицид (1 л) 20 л, вартістю 14 000,40 грн.; Лютер, КЕ, 5л 25 л, вартістю 6 300,00 грн.; Брандер, КС, фунгіцид (5 л) 20 л, вартістю 16 800,00 грн.; Добриво рідке НЬЮКАЛ (10Л) (Green Has Італія) 100 л, вартістю 30 330,00 грн.; Скорпіон, РК, десикант (20 л) 200 л, вартістю 34 716,00 грн.; Аргумент, РК, гербіцид, десикант (20 л) 400 л, вартістю 55 992,00 грн.; Аргумент Форте 500 SL, РК, гербіцид 100 л, вартістю 19 608,00 грн.; Скорпіон, Форте (20 л) 60 л, вартістю 18 482,40 грн. (акт №12 приймання передачі майна від 05.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, специфікація №12 від 05.06.2021 року до договору відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, накладна №32 від 05.06.2021 року). (а.с.20-43)

Всього передано майна на відповідальне зберігання на суму - 5 646 347,16 грн.

Пунктом 3.6. Договору передбачено строк зберігання, а саме - початок зберігання - 07.05.2021 року, закінчення зберігання - 01.09.2021 року.

30.06.2021 року директором ТОВ «Рекольт Агро» була направлена відповідачу вимога про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання (а. с. 51, 52).

Відповідач, згідно відповіді №777 від 03.08.2021 року, повідомив, що майно на суму - 4 868 704,32 грн., яке передане на відповідальне зберігання за договором №07052021/3М у зв`язку з виробничою необхідністю було використано в господарській діяльності підприємства, а тому не має змоги повернути майно (а. с. 53, 54).

02.12.2021 року директором ТОВ «Рекольт Агро» була направлена відповідачу вимога про повернення або відшкодування вартості майна, переданого на відповідальне зберігання (а. с. 56, 56).

Відповідач згідно відповіді №902 від 22.12.2021 року повідомив, що сума у розмірі - 4 868 704,32 грн. є дуже значною для комунального підприємства, у зв`язку з чим не має змоги відшкодувати вартість майна, переданого на відповідальне зберігання за договором №07052021/3М від 07.05.2021 року та неустойку. Також, у відповіді зазначено, що підприємство готове здійснити повне погашення боргу, однак у строк до кінця третього кварталу 2022 року. У разі наявності коштів одразу буде здійснювати часткове погашення боргу (а. с. 57).

16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекольт Агро» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги. (а.с.14)

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 вищевказаного Договору: «Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський», ЄДРПОУ 00413506, (в подальшому Боржник) відносно раніше переданого майна (відшкодування вартості майна), яке виникло на підставі договору відповідального зберігання майна №07052021/ЗМ від 07.05.2021 року, а також додатками до договору (накладними, актами приймання-передачі майна та специфікаціями), (надалі Основний Договір), а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним Договором. З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору». (а.с.14)

Крім того, згідно з п. 3.1.2 вищезгаданого Договору, ТОВ «Рекольт Агро» передав ОСОБА_1 усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, в момент укладання договору, та інформацію яка важлива для їх здійснення, а саме: договір відповідального зберігання майна №07052021/ЗМ від 07.05.2021 року, а також додатки до договору (накладні, акти приймання-передачі майна, специфікації, та інші документи) (а. с. 14).

16.02.2022 року позивачем вручено комунальному підприємству вимогу про повернення майна переданого на відповідальне зберігання за Договором №07052021/3М (а. с. 44).

21.02.2022 року з відповіді КП Агрофірма радгосп «Білозерський» №246 на вимогу про повернення майна переданого на відповідальне зберігання позивачу стало відомо, що майно на суму - 5 646 347,16 грн., передане ТОВ «Рекольт Агро» на відповідальне зберігання підприємству за договором відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року, у зв`язку з виробничою необхідністю було використано колишнім керівництвом в господарській діяльності комунального підприємства, а тому останній не має змоги повернути позивачу передане на зберігання майно (а. с. 46, 47).

При цьому, п. 5.2.5 Договору №07052021/3М від 07.05.2021 року передбачено, що Зберігач зобов`язаний нести відповідальність за будь які втрату або ушкодження майна Поклажодавця, що знаходиться у Зберігача, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення його зберігання та повернення Поклажодавцеві.

Пунктом 7.1. Договору, передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (а. с. 17).

Також, у п. 7.2 Договору зазначено, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, останній повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані (а. с.17).

Згідно із п. 7.3 Договору, у випадку безпідставного неповернення майна Поклажодавцеві за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки (а. с. 17).

Крім того, п 7.4 Договору передбачено, що Зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцю майна, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки у повному обсязі в разі: втрати (нестачі) майна або його пошкодження, які призвели до погіршення споживчих якостей настільки, що використання того за призначенням стало неможливим («істотне пошкодження») в розмірі вартості втраченого майна або якого не вистачає; пошкодження майна в розмірі суми, на яку знизилась його вартість. (а.с.17)

Враховуючи вищевикладене, 21.11.2022 року ОСОБА_1 була направлена відповідачу вимога про повернення або відшкодування вартості майна, переданого на відповідальне зберігання, а також суми неустойки (а. с. 48).

Відповідач повідомив, що не має змоги придбати та повернути в належному стані рівну кількість аналогічного майна, що було передане товариством на відповідальне зберігання, а сума у розмірі - 5 646 347,16 грн. є дуже значною для підприємства та не може бути відшкодована вказана вартість майна переданого на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання майна №07052021/3М від 07.05.2021 року та неустойку (відповідь КП Агрофірма радгосп «Білозерський» №б.н. від 25.11.2022 року) (а. с. 50).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно доположень ч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що судовим рішенням у вказаній справі було вирішено питання про її права та обов`язки, та судом не було залучено її до участі у справі, апеляційний суд вважає безпідставними.

Апелянт вказує, що органом управління майном підприємства є - Білозерська селищна рада. Білозерська селищна рада не приймала рішення про надання згоди КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» на вчинення господарського зобов`язання за договором відповідального зберігання майна №07052021/ЗМ від 07.05.2021 року, та даний договір суперечить ст. 78-1 ГК України, що є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до матеріалів справи, а саме - Статуту КП Агрофірма радгосп «Білозерський», підприємство є юридичною особою, користується закріпленим за ним майном на праві господарського відання, має право від свого імені укладати договори та інші цивільно-правові угоди, набувати майнових і немайнових прав та виконувати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах, займатись діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбаченим цим Статутом.

Пунктом 3.6 Статуту, передбачено, що майно, яке належить підприємству на правах господарського відання, підприємство користується, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства, щодо визначених Засновником/Власником обмежень.

Згідно п. 4.1.1 Статуту, визначено, що підприємство має право, самостійно планувати та проводити будь-яку господарську діяльність, в межах повноважень передбачених цим статутом.

Згідно п. 5.3 Статуту, директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством до компетенції Засновника/Власника.

Таким чином, підприємство було створене для здійснення комерційної господарської діяльності, а його майно перебуває у комунальній власності та закріплене за ним на праві господарського відання. Отже, підприємство здійснювало свою виробничу діяльність, передбачену статутом, саме самостійно та у власних інтересах, визначених статутом.

Підприємство, не фінансується державною чи територіальною громадою в особі ради. Повністю веде самостійно комерційну діяльність на власний розсуд, з врахуванням обмежень, визначених статутом.

Відповідно до пунктів 1 та 10 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 74 ГК України, передбачено, що державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Статтею 78-1 Господарського кодексу України врегульовані саме правовідносини щодо господарського зобов`язання комунального унітарного підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість, тобто господарського зобов`язання комунального унітарного підприємства, предмет якого підпадає під ознаки, визначені частиною третьою цієї статті, і яке укладається з особою, заінтересованою у його вчиненні, від імені або за рахунок або в інтересах такої особи. Оскільки при зверненні з заявою (апеляційною скаргою) у цій справі апелянт не визначив підставами недійсності Договору обставини його укладення з особою, заінтересованою у його вчиненні (від імені або в інтересах такої особи), з порушенням порядку, встановленого статтею 78-1 Господарського кодексу України, щодо погодження вчинення господарського зобов`язання із заінтересованістю, очевидним вбачається відсутність правових підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносин.

Апелянт посилається на те, що укладений між сторонами правочин є недійсним.

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, щодля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. […] позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження №61-17966св19) вказано, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021

у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю

є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) .

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини першатретя статті 89 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відсутність ж порушення прав та/або законних інтересів позивача оспорюваним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам попередніх інстанцій не потрібно вдаватися до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, у п. 5.30 постанови Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 917/1531/21).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, обов`язки та інтереси Білозерської селищної військової адміністрації, оскільки КП «Агрофірма радгосп «Білозерський» діє на підставі статуту та в межах наданих йому повноважень, серед іншого і щодо укладення договорів.

Тому посилання апелянта, на те, що відповідачем у справі без попереднього погодження із Білозерською селищною військовою адміністрацією було укладено договір, тим самим порушено права апелянта не ґрунтуються на нормах права та усталеній судовій практиці.

Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги з посиланням на удаваність та недійсність договору відповідального зберігання, відсутність порушення норм ст. 78-1 ГК України та інших норм цього кодексу, котрі б могли давати підстави заявляти про порушення прав учасника, в даних правовідносинах, колегія суддів не вбачає порушення прав засновника підприємства, котре по своїй суті веде самостійну господарську діяльність та користується, володіє майном на праві господарчого відання, лише з врахуванням обмежень визначених статутом.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржене рішення, не вирішував питання про права, обов`язки чи інтереси апелянта.

Частиною першоюстатті 352 ЦПК Українивизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, абоу резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження, відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 362 ЦПК України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищевказаних встановлених по даній справі обставин,колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що судпершої інстанції, ухваливши оскаржене рішення,вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта є недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу приписів ч. 1 ст. 352 вбачається, що право апеляційного оскарження судового рішення мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тобто оскаржуваним рішенням безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси чи (або) обов`язкитакої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скаргиБілозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року підлягає закриттю за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 362, 367, 368, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ухвалив:

Апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 17 липня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе