Ухвала

від 05.09.2024 по справі 522/2056/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 522/2056/23

провадження № 61-11684ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, на рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 10 березня 2023 року та ухвалу Одеськогоапеляційного суду

від 27 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» (далі - КП АР «Білозерський») грошові кошти у розмірі 9 080 950,51 грн., які складаються з: вартості майна, переданого на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання майна № 07052021/3М від 07 травня 2021 року у сумі 5 646 347,16 грн; неустойки станом на 20 січня 2023 року у сумі

1 874 587,25 грн; 3% річних у сумі 154 075,66 грн; індекс інфляції у сумі

1 405 940,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекольт Агро» (далі - ТОВ «Рекольт Агро») та КП АР «Білозерський» було укладено договір відповідального зберігання майна № 07052021/3М, умовами якого передбачено, що відповідальне зберігання є безоплатним, зберігання майна здійснюється у власних складських приміщеннях зберігача.

У період з 08 травня 2021 року по 05 червня 2021 року ТОВ «Рекольт Агро» передало на відповідальне зберігання зберігачу майно на суму 5 646 347,16 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі майна, специфікаціями до договору відповідального зберігання майна № 07052021/3М від 07 травня 2021 року і накладними.

16 лютого 2022 року між ТОВ «Рекольт Агро» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір № 1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з основного договору.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання утворилась заборгованість, а тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 10 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з КП АР «Білозерський» на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 9 080 950,51 грн, які складаються з: вартості майна, переданого на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання майна № 07052021/3М від 07 травня 2021 року у сумі 5 646 347,16 грн; неустойки станом на 20 січня 2023 року у сумі

1 874 587,25 грн; 3% річних у сумі 154 075,66 грн; індекс інфляції у сумі

1 405 940,44 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, як особа, яка не брала участі у справіоскаржила його в апеляційному порядку, та просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Білозерська селищна рада є органом управління майном підприємства КП АР «Білозерський». Білозерська селищна рада не приймала рішення про надання згоди КП АР «Білозерський на вчинення господарського зобов`язання та договором відповідального зберігання майна № 07052021/ЗМ від 07 травня 2021 року, та даний договір суперечить статті 78-1 ГК України.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 березня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2024 року апеляційне провадження закрив на підставі статті 362 ЦПК України, оскільки встановив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області не вирішувалися, оскільки КП АР «Білозерський» діє на підставі статуту та в межах наданих йому повноважень, серед іншого і щодо укладення договорів. Тому посилання Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, що відповідачем у справі без попереднього погодження із Білозерською селищною військовою адміністрацією було укладено договір, тим самим порушено права заявника, є безпідставними.

19 серпня 2024 року Білозерська селищна військова адміністрація Херсонського району Херсонської областіподала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 червня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано пункт 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки правовідносини за договором відповідального зберігання майна № 07052021/3М від 07 травня 2021 року безпосередньо впливають на права та обов`язки Білозерської селищної територіальної громади як органу до сфери управління якого входить комунальне підприємство, адже саме за рахунок реалізації майна громади можливий розрахунок за спірним договором з штрафними санкціями. Також договір відповідального зберігання майна

№ 07052021/ЗМ від 07 травня 2021 року суперечить ст. 78-1 Господарського кодексу України.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов наступних висновків в частині оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції, які не були переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Враховуючи, що вказане рішення суду першої інстанції не було переглянуто в апеляційному порядку, за результатами перегляду якого апеляційним судом була б прийнята відповідна постанова по суті спору, рішення суду не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 10 березня 2023 рокуне підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження в зазначеній частині слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Вивчивши касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Одеськогоапеляційного суду від 27 червня 2024 року, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Установлено, що відповідно до Статуту КП АР «Білозерський», підприємство є юридичною особою, користується закріпленим за ним майном на праві господарського відання, має право від свого імені укладати договори та інші цивільно-правові угоди, набувати майновий і немайнових прав та виконувати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах, займатись діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбачених цим Статутом.

Пунктом 3.6 Статуту, передбачено, що майно, яке належить підприємству на правах господарського відання, підприємство користується, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства, щодо визначених Засновником/Власником обмежень.

Згідно пункту 4.1.1 Статуту, визначено, що підприємство має право, самостійно планувати та проводити будь-яку господарську діяльність, в межах повноважено передбачених цим Статутом.

Згідно пункту 5.3 Статуту, директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством до компетенції Засновника/Власника.

Таким чином, підприємство було створене для здійснення комерційної господарської діяльності, а його майно перебуває у комунальній власності та закріплене за ним на праві господарського відання. Підприємство повністю веде самостійно комерційну діяльність на власний розсуд, з врахуванням обмежень, визначених статутом.

Апеляційний суд закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року, обгрунтовано вважав, що оскільки КП АР «Білозерський» є юридичною особою, яка користується закріпленим за ним майном на праві господарського відання, має право від свого імені укладати договори та інші цивільно-правові угоди, набувати майновий і немайнових прав та виконувати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у судах, отже виниклий спір про стягнення коштів, права та інтереси Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, як засновника підприємства, не зачіпає. Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, ухваливши оскаржене рішення, не вирішував питання про права, обов`язки чи інтереси заявника, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 червня 2024 року слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи, Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агрофірми радгосп «Білозерський» про стягнення грошових коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев В. М. Коротун