Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/1607/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа№ 910/1607/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.05.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024

у справі № 910/1607/22 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Комунальне некомерційне підприємство "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради"

про визнання недійсним договору та повернення 1 425 520,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради", Вінницької обласної ради до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про визнання недійсним договору № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO" від 18.06.2021 року, укладеного між Комунальним підприємством та відповідачем, та стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 1 425 520,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO" від 18.06.2021 року суперечить положенням ст. 1, 2, 3, 5, 13, 20, ч. 3 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки його укладено з відповідачем без використання електронної системи закупівель та без проведення відритих торгів, що є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а сплачені на виконання такого договору кошти в сумі 1 425 520,00 грн. мають бути повернуті на підставі ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 (суддя Селівон А.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 залишено позовну заяву Першого заступника керівника Вінницької обласної в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" та Вінницької обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про визнання недійсним договору та стягнення 1 425 520,00 грн. без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.08.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 в частині залишення позову без розгляду скасовано, а справу №910/1607/22 у цій частині передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі № 910/1607/22 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 (суддя Ягічева Н.І) прийнято справу №910/1607/22 до свого провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/1607/22 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 по справі № 910/1607/22, 18.03.2024 Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 15/2-9991-24 від 14.03.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/1607/22 від 21.02.2024 та задовольнити позов повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») та з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 7, 13, 73-80, 236-238, 316 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024, матеріали апеляційної скарги передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1607/22.

01.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1607/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Заступник керівника Київської міської прокуратури, має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3 349,50 грн.

23.04.2024 Заступник керівника Київської міської прокуратури (через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою № 15/2-9991-22 від 22.04.2024 про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій надано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/1607/22, призначено її до розгляду на 22.05.2024.

14.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить повністю відмовити у її задоволенні. При цьому скаржник стверджував, що з 16.08.2023 КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» втратило процесуальний статус позивача у справі, а Вінницька обласна рада не є стороною оскаржуваного договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову. На підставі вищевказаного, відповідач вважає, що доводи Заступника керівника Київської міської прокуратури, викладені у апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним та таким, що ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 справу № 910/1607/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Палія В.В., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/1607/22, розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/1607/22 відбувся 22.05.2024.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/1607/22 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.06.2021 ПрАТ "СК "ВУСО" направило КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" лист з пропозицією про укладення договору щодо добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO", за результатами розгляду якої 18.06.2021 прийнято рішення тендерного комітету, оформлене протоколом засідання № 58, щодо проведення закупівлі за предметом: Код національного класифікатора України ДК 021:2015-66510000-8; Страхові послуги (добровільне страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO") шляхом проведення закупівлі без використання електронної системи.

18.06.2021 між КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" та ПрАТ "СК "ВУСО" укладено договір № 16719652 "Добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою "Фінансовий імунітет COVID PRO", предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям, працездатністю застрахованих осіб, зазначених в Додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна договору становить 1 425 520,00 грн.

Вінницькою обласною прокуратурою за результатами опрацювання сайту "PROZORRO" встановлено, що спірний договір укладено без проведення процедур, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" та Вінницької обласної ради про визнання зазначеного договору недійсним та стягнення з ПрАТ "СК "ВУСО" на користь КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" безпідставно збережені кошти в сумі 1 425 520,00 грн, що сплачено за цим договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов прокурором подано в особі Вінницької обласної ради.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 у підпункті 8.37 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, що повноваження органів влади, зокрема щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (частина 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У статті 18-1 зазначеного Закону визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Отже, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Вінницькою обласною прокуратурою листом від 01.09.2021 № 15/2-560вих-21 повідомлено КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР", що за результатами опрацювання сайту "PROZORRO" було встановлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та надано час для добровільного усунення виявлених порушень, розірвання договору та можливості звернення з відповідним позовом до ПрАТ «СК «ВУСО».

Листом від 01.09.2021 № 15/2-559вих-21 Вінницька обласна прокуратура у строк до 22.09.2021 просила Вінницьку обласну Раду надати належним чином заверені копії документів і матеріалів, що стосуються предмету закупівлі № UA-2021-06-18-007055-с.

13.01.2022 Вінницька обласна прокуратура звернулася до КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" та Вінницькою обласної ради з листами № 15/2-21вих-22 та № 15/2-22вих-22 про надання до 19.01.2022 інформації з підтверджуючими документами про настання страхових випадків за договором від 18.06.2021 № 16719652.

У відповідь на лист № 15/2-21вих-22 від 13.01.2022 Вінницька обласна рада повідомила Вінницьку обласну прокуратуру, що договір від 18.06.2021 № 16719652 не укладався, тому надати інформацію щодо настання страхових випадків не виявляється за можливе.

У зв`язку із не вчиненням КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" дій щодо розірвання договору та не вжиттям Вінницькою обласною радою заходів щодо повернення коштів, Вінницька обласна прокуратура звернулася до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради про визнання недійсним договору від 18.06.2021 № 16719652 та стягнення безпідставно збережених коштів з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" в розмірі 1 425 520,00 грн.

Відтак, відсутність звернення Вінницької обласної ради до суду з відповідним позовом та невжиття відповідних заходів реагування щодо визнання недійсним договору та стягнення з відповідача коштів набутих без достатньої правової підстави в сумі 1 425 520,00 грн свідчить про неналежне виконання радою покладених на неї повноважень щодо належного захисту інтересів держави, тому саме прокурором здійснюється захист інтересів держави шляхом подання вищезазначеного позову.

Щодо позовних вимог прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків

Стосовно визнання недійсним договору.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад сторін у судовому процесі.

Поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 цього Кодексу); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак належним відповідачем має бути особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Згідно з частинами першою, другою статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у цій справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (близький з змістом висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Як зазначено Верховним Судом (у постановах від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18), у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яких поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22.

У справі, що розглядається, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними договору, прокурор визначив відповідачем лише одну сторону правочину - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО".

Колегія суддів зазначає, оскільки предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнання недійсним договору, що укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Територіальне медичне об`єднання "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", тому з урахуванням наведеного належними співвідповідачами за такими вимогами мали б бути зазначені особи.

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Водночас колегія суддів враховує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив та з`ясував належний суб`єктний склад сторін у справі, та дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору.

Оскільки підстав для визнання недійним договору судом не встановлено, то і вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 425 520,00 грн., які фактично є похідними, також не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відзначає, що прокурор не позбавлений можливості повторно звернутися до суду в разі правильного визначення сторін у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 року у справі №910/1607/22 -залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 року у справі №910/1607/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/1607/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Палій

Г.А. Кравчук