Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/11096/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. Справа№ 910/11096/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників:

позивача - Попова Я.О.;

відповідача - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024

за заявою Антимонопольного комітету України про видачу дублікату наказу

у справі №910/11096/13 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" про стягнення штрафу та пені, нарахованої за неналежне виконання рішення №1047-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" на користь Антимонопольного комітету України 135000,00 грн штрафу та 113400,00 грн пені.

23.07.2013 на виконання вказаного рішення видано накази.

21.03.2024 Антимонопольний комітет України звернувся до суду першої інстанції із заявою (№300-20.3/02-737 від 12.03.2024) про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі №910/11096/13.

В обґрунтування поданої заяви Антимонопольний комітет України зазначив, що 26.12.2021 ним було пред`явлено до Солом`янського відділу державної виконавчої служби м. Києва дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514717470.

В подальшому, Антимонопольний комітет України, як стягувач у виконавчому провадженні, добросовісно користувався своїми правами та надсилав запити до Міністерства юстиції України та до ВДВС з метою отримання інформації щодо стану виконавчого провадження (лист від 31.10.2023 №300-29.1/02-11457у, від 14.11.2023 №300-29.1/02-10016е, від 12.12.2023 №300-29.1/02-12919е, від 30.01.2024 №300-29.1/02-1072е). Однак відповідей на запити комітетом отримано не було. Лише після звернення комітету до Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність органу ДВС №300-29.1/02-1496е від 09.02.2024, було отримано лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області від 06.03.2024 №11427/3.2-24/вх.9712/3-24 в якому повідомлено, що 29.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Поряд з цим, Управління повідомило, що виконавчий лист №910/11096/13 від 08.07.2013 в системі виконавчих проваджень не значиться, виконавчий документ у відділі відсутній, а відібрати пояснення у відповідного документознавця ( ОСОБА_1 ) немає можливості у зв`язку зі звільненням з посади. Антимонопольний комітет України стверджує, що саме з моменту отримання вказаного листа, йому стало відомо про те, що наказ суду на теперішній час не виконаний, водночас наказ у Антимонопольного комітету України відсутній та на виконанні у ВДВС не перебуває.

Заявник зазначає, що оскільки він пред`явив оригінал дубліката наказу до виконання 16.12.2021 та не отримував постанову про повернення виконавчого документу, строк пред`явлення наказу до виконання не є пропущеним.

З огляду на викладені обставини, з посиланням на приписи ст. 329 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пп. 19.4. п. 19 розділу ХІ ГПК України, Антимонопольний комітет України просив суд видати дублікат наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 (повний текст складений 24.05.2024) у справі №910/11096/13 у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено приписи процесуального та матеріального права.

За твердженнями скаржника, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки Комітет 26.12.2021 повторно пред`явив дублікат наказу до ВДВС, тобто строк пред`явлення наказу перервався з 16.12.2021 та не закінчився станом на день звернення Комітету із заявою про видачу дубліката наказу, оскільки відсутній факт повернення виконавчого документа стягувачу після 16.12.2021.

Також апелянт повідомляє, що ним вчинялися дії щодо отримання інформації про стан виконавчого провадження та саме з моменту отримання листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області від 06.03.2024 Антимонопольному комітету України стало відомо, що наказ відсутній у ВДВС та не перебуває на виконанні останнього, а отже є втраченим саме ВДВС. Як наслідок, неналежне виконання ВДВС покладених на нього обов`язків, призвело до порушення інтересів держави, а боржник має можливість уникнути відповідальності.

Крім того в апеляційній скарзі Антимонопольний комітет України порушив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, копій заяв Комітету про відкриття виконавчого провадження та копій постанов ВДВС у виконавчих провадженнях НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/11096/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/11096/13, справу призначено до розгляду на 25.06.2024, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

З огляду на неявку в судове засідання 25.06.2024 представника відповідача, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 відкладено розгляд справи №910/11096/13 до 16.07.2024.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2324/24 від 15.07.2024, у зв`язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11096/13.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/11096/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 справу №910/11096/13 за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначене засідання суду 16.07.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники відповідача у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

У зв`язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" зареєстрованого електронного кабінету копію ухвали від 25.06.2024 про відкладення розгляду справи надіслано судом засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження вказаного товариства, а саме: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 47.

Поряд з цим, копію вказаної ухвали не вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" з відміткою на поштовому конверті "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, виходячи зі змісту положень ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290 та 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомило суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні 16.07.2024 Північний апеляційний господарський суд розглянувши клопотання Антимонопольного комітету України про долучення доказів відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст. 269 ГПК України викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Проте, у даному випадку, Антимонопольним комітетом України всупереч положень ст. 269 ГПК України не доведено неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, що в свою чергу виключає можливість залучення поданих доказів судом апеляційної інстанції.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що більша частина документів, про долучення яких порушує клопотання скаржник, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Антимонопольного комітету України, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги зважаючи на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, відповідно до якого у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (близька за змістом правова позиція щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11, від 16.02.2022 у справі №10/246).

На момент видачі наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 та на час відкриття виконавчого провадження №47518707 (постанова від 15.05.2015) діяв Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23 названого Закону).

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У даній справі на момент набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 ще не закінчився (перервався пред`явленням до виконання 08.05.2015, постановою ВДВС від 15.05.2015 відкрито виконавче провадження ВП №47518707). Оскільки стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 є державний орган - Антимонопольний комітет України, то з урахуванням положень п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII та ч. 1 ст. 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимоги щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох місяців.

Статтею 22 названого Закону (у відповідній редакції) унормовано, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/3410/15-ц, від 29.01.2020 у справі №344/19847/18 та від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

У постановах зі справ №910/10031/13 від 25.06.2019, №910/2954/17 від 11.03.2021 Верховний Суд зазначив, зокрема, про те, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №916/924/16 викладено правовий висновок, що під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Як було зазначено, за результатами розгляду заяви Антимонопольного комітету України від 12.03.2024 про видачу дубліката наказу, Господарський суд міста Києва відмовив в її задоволенні з підстав того, що заявник звернувся до суду із відповідною заявою після закінчення строку, встановленого для пред`явленого наказу до виконання (07.09.2021) не надавши при цьому доказів поновлення/переривання відповідного строку.

Однак Північний апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що Антимонопольним комітетом України не було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, з огляду на таке.

Так, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

З матеріалів справи слідує, що 23.07.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у даній справі видано накази.

09.07.2021 Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 та видачу дубліката відповідного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/11096/13 поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 до 02.08.2022 та видано дублікат наказу.

Вказаний дублікат наказу був пред`явлений Комітетом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби міста Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2021.

Постановою ВДВС від 03.09.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу.

Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/11096/13 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 змінено в частині, якою заяву Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 до виконання та видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 зі справи №910/11096/13, задоволено. Викладено відповідну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/11096/13 в наступній редакції: "Заяву Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку пред`явлення наказу господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 до виконання та видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 зі справи №910/11096/13, задовольнити частково". Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/11096/13 скасовано в частині, якою поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 до 02.08.2022 та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено Антимонопольному комітету України у поновленні пропущеного строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 до виконання. В решті ухвалу суду залишено без змін.

У зазначеній постанові суду апеляційної інстанції було встановлено, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документу 07.06.2021, з огляду на що суд дійшов висновку, що перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 07.06.2021 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документа), і становить три місяці, тобто до 07.09.2021.

28.09.2021 державним виконавцем винесено постанову ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка отримана Комітетом 30.09.2021.

За наведеного, враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а виконавчий документ повернуто стягувачу 30.09.2021, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання почався заново з 30.09.2021 і становив три місяці, тобто до 30.12.2021.

17.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/11096/13 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" на дії ВДВС задоволено частково, скасовано постанову від 03.09.2021 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (відкрито під час апеляційного оскарження), у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

19.10.2021 Антимонопольний комітет України повторно пред`явив дублікат наказу до ВДВС.

Постановою ВДВС від 05.11.2021 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання наказу.

01.12.2021 Антимонопольний комітет України отримав повідомлення ВДВС від 29.11.2021 №б/н про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання). Як на підставу для повернення виконавчого документа ВДВС зазначило, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі №910/11096/13 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021, якою поновлено строк для пред`явлення наказу до виконання.

16.12.2021 Комітет повторно пред`явив дублікат наказу до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2021 №300-29/01-19073 повідомивши при цьому, що строк для пред`явлення наказу до виконання не пропущено, про що зазначено в постанові суду апеляційної інстанції від 08.09.2021 у справі №910/11096/13.

Зазначена заява була отримана ВДВС 24.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0303514717470.

Тобто, після пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 №910/11096/13 до виконання (24.12.2021) строк пред`явлення перервався і його перебіг залежав від подальшого повернення виконавчого документа.

Разом з тим з матеріалів справи слідує, що наказ суду на даний час на виконанні ВДВС не перебуває, рішення суду не виконано, заявнику наказ не повернуто.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище норми права та правові позиції викладені в постановах Верховного Суду, з огляду на те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання - 20.08.2021, 19.10.2021, 16.12.2021 та не закінчився станом на день звернення Антимонопольного комітету України до суду із заявою, що розглядається (21.03.2024), а в матеріалах справи відсутні докази повернення виконавчого документа стягувачу після 16.12.2021, колегія суддів вважає, що Антимонопольний комітет України звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу з дотриманням встановленого Законом України «Про виконавче провадження» строку. А відтак є слушними доводи апеляційної скарги стосовно хибності висновків суду першої інстанції про пропуск Антимонопольним комітетом України строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Також при розгляді поданого Комітетом клопотання, колегія суддів приймає до уваги дії вчинені Комітетом для отримання інформації про стан виконавчого провадження після 16.12.2021.

Зокрема, Комітет, як стягував у виконавчому провадженні користувався своїми правами, визначеними ст. 19 Закону та надсилав запити до Міністерства юстиції України та до ВДВС, а саме:

- лист №300-29.1/02-11457у від 31.10.2023, згідно якого Комітет просив Міністерство юстиції взяти на контроль виконання наказів судів у справах, в яких стягувачем є Комітет, та забезпечити виконання судових рішень протягом розумних строків;

- листами №300-29.1/02-12016е від 14.11.2023, №300-29.1/02-12919е від 12.12.2023 та №300-29.1/02-1072е від 30.01.2024 адресованими до ВДВС Комітет просив надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження та інші постанови, прийняті в ході виконавчого провадження по виконанню наказу та повідомити Комітет про вжиті заходи щодо своєчасного і повного виконання наказу суду, але ВДВС відповіді на запити Комітету не надавав.

Зважаючи на бездіяльність органу ДВС, Комітет звернувся до Міністерства юстиції зі скаргою №300-29.1/02-1496е від 09.02.2024 на бездіяльність державного виконавця ВДВС.

06.03.2024 Комітетом було отримано лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області від 06.03.2024 №11427/3.2-24/вх.9712/3-24 в якому зокрема, зазначено, що з примусового виконання наказу №910/11096/13 було відкрито 2 виконавчих провадження ВП НОМЕР_1 (відкрито 03.09.2021) та ВП НОМЕР_2 (відкрито 05.11.2021). 29.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Поряд з цим, Управління повідомило, що виконавчий лист №910/11096/13 від 08.07.2013 в системі виконавчих проваджень не значиться, виконавчий документ у відділі відсутній, а відібрати пояснення у відповідного документознавця ( ОСОБА_1 ) немає можливості у зв`язку зі звільненням з посади.

Отже, встановленими обставинами підтверджується вчинення стягувачем дій щодо з`ясування стану виконавчого провадження та отримання від Управління інформації щодо втрати виконавчого документа.

Колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату наказу, виданого на виконання чинного рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції «кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 05.07.2012 «Глоба проти України», п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З огляду на викладене, враховуючи, що Антимонопольний комітет України звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі №910/11096/13 не виконано і судом встановлено факт втрати наказу від 23.07.2013, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у видачі дубліката наказу. Відтак є обґрунтованими доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права під час розгляду заяви Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що за результатами перегляду даної справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а при вирішенні питання про видачу дубліката наказу місцевим господарським судом не було з`ясовано всіх обставин справи та порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/11096/13 та прийняття нового рішення про задоволення заяви Антимонопольного комітету України та видачі дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 зі справи №910/11096/13.

У зв`язку зі задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 у справі №910/11096/13 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Заяву Антимонопольного комітету України про видачу дубліката наказу задовольнити.

4. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №910/11096/13.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 47; код ЄДРПОУ 30518388) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази (дублікат наказу від 23.07.2013 у справі №910/11096/13 та наказ про стягнення судового збору).

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.07.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов