Рішення

від 17.07.2024 по справі 904/1563/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1563/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал", м. Київ в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал", Дніпропетровська область, м. П`ятихатки

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 209 819,01 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі Філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (далі - відповідач) на свою користь 168 407,07 грн. пені, 16 322,66 грн. 3% річних, 25 089,28 грн. інфляційних втрат.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 15.04.2024 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати до суду;

- докази направлення Філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" копії позовної заяви з доданими документами;

- докази сплати судового збору у встановлених порядку та у розмірі 3 147,29 грн.

16.04.2024 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

08.05.2024 через систему "Електронний суд" та 14.05.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

30.05.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

24.06.2024 через систему "Електронний суд" та 28.06.2024 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами та згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору №ПР/В-22324/НЮдч від 20.10.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Позиція відповідача

Відповідач позовні вимоги визнає частково та зазначає, що для доведення факту прострочення виконання такого зобов`язання з боку Відповідача Позивачу необхідно підтвердити день вручення Відповідачу відповідного рахунків з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022 (усього 17 рахунків), які начебто були вручені Відповідачу в день їх складення. Однак у додатках до позовної заяви відсутні докази, які б підтверджували дати вручення вищевказаних рахунків саме в день їх складення. Пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем на вартість послуг за поточний, а не за попередній місяць. Також відповідачем надано свій контрозрахунок по деяким рахункам.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

20.10.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (далі Відповідач, Замовник) укладено Договір № ПР/В-22324/НЮдч (далі Договір).

Відповідно до 1.1. Договору Виконавець зобов`язується за письмовим запитом Замовника надавати послуги по користуванню Замовником наступними документами:

- результатами експертизи факторів виробничого середовища на робочих місцях для відомчого контролю;

- результатами експертизи факторів виробничого середовища на робочих місцях для атестації робочих місць;

- результатом атестації на право технічного обслуговування та ремонту вагонів, а також роботи дільниць;

- технічну документацію з актуалізацією, оновленням та внесенням змін та доповнень Виконавцем (конструкторської, технологічної, нормативної та ін.) з ремонту рухомого складу та його складових частин на вагоноремонтному обладнанні, що орендовано Замовником;

Згідно п. 1.2. Договору Виконавець надає Замовнику послуги по проведенню іспитів з перевірки знань працівників Замовника наступних нормативних документів:

- з технології ремонту та безпеки руху, відповідно до Наказу МТУ від 14.06.2007р. № 499 "Про затвердження Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів маневрової роботи працівниками залізничного транспорту Україн" (з залученням двох представників до комісії депо);

- з технології ремонту та безпеки руху, відповідно до Положення затвердженого Наказу від 14 06 2007р №499 Про затвердження Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівниками залізничного транспорту України (комісією служби).

За цим договором Виконавець надає послуги Замовнику по інформаційному забезпеченню проведення послуг згідно п.п. 2.1.3; 2.1.6 даного Договору з використанням майна орендованого у Виконавця згідно п. 1.2. Договору оренди від 14.05.2021 № ПР/ВЧДР-12-2021-041/НКМ-дч (п. 1.3. Договору).

Виконавець надає послуги Замовнику по забезпеченню стислим повітрям (1.4. Договору).

Виконавець надає Замовнику послуги по подачі й забиранню вагонів, маневровій роботі з вагонами Замовника (1.5. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору Виконавець надає Замовнику інші Послуги за письмовим погодженням Сторін з укладанням додаткових угод, які виникають під час виконання Договору оренди від 14.05.2021№ПР/ВЧДР-12-2021-04НКМ-дч, надалі - (Послуги), а Замовник зобов`язується нести відповідальність за виконання та дотримання технологічних процесів ремонту, за забезпечення безпеки руху та оплатити за надані Послуги у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 1.7. Договору дія цього Договору розповсюджується на роботи, які виконуються Замовником з використанням орендованого, або власного вагоноремонтного обладнання, наданих Замовнику технологічних процесів, інструкцій та інших документів Виконавця, а також з використанням Замовником власних технологічних процесів (надалі - Роботи Замовника). Виконавець не несе відповідальність за роботи, що виконуються Замовником при поточному ремонті рухомого складу та його складових частин.

Відповідно до 2.2. Договору Виконавець має право:

- пп. 2.2.1. Отримати за надані Послуги оплату в розмірі і строки, передбачені в Розділі 3 цього Договору.

2.3. Замовник зобов`язаний:

2.3.2. Своєчасно здійснювати платежі за цим Договором.

Вартість послуг визначається на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до п.п. 1.1; 1.2; 1.3; 1.4; 1.5 Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість інших послуг, що не зазначені в Протоколі погодження договірної ціни, визначається згідно калькуляцій вартості фактично наданих послуг, які Виконавець повинен надати Замовнику протягом 30 днів від моменту надання Послуг. Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця сплатити надані послуги (п. 3.1. Договору).

Збір за подачу вагонів у ремонт та забирання з ремонту та інші додаткові збори (за оформлення документів, повідомлення про прибуття, перевірка маси тари, зважування після планового ремонту вагона, плата за зберігання та інші), які не містяться в загальній сумі Договору, а також, плату за затримку вагонів на станційних коліях, Замовник відшкодовує Виконавцю на підставі окремо виставленого структурним підрозділом Виконавця (вагонним депо) рахунку в обсязі фактично наданих послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця на підставі доданої калькуляції до Договору (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у розмірі фіксованої суми попередньої плати за кожну надану послугу на підставі рахунку, наданого Виконавцем. Розрахунки за надані послуги проводяться щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Розрахунки за перший місяць дії договірних відносин здійснюється на підставі актів приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця. Починаючи з другого місяця і в наступних місяцях року Замовник вносить попередню плату плату в обсязі фактично наданих у попередньому місяці послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця (3.3. Договору).

Розрахунки за послуги з подачі стислого повітря здійснюються шляхом надання Виконавцем рахунку Замовнику за фактично наданні послуги у попередньому місяці. Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця сплатити надані послуги (3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих Послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Договір, відповідно до п. 7.1. Договору, набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому разі до повного відпрацювання Виконавцем попередньої оплати, що була здійснена Замовником протягом терміну дії цього договору згідно з рахунками, виставленими Виконавцем, та повної оплати Замовником послуг, наданих Виконавцем протягом терміну дії цього Договору.

Так, в період з жовтня 2022 по червень 2023 АТ Українська залізниця та ТОВ Атлант Капітал підписувались Акти наданих послуг від 31.10.2022 №181, від 31.10.2022 №182, від 31.10.2022 №191, від 30.11.2022 №213, від 30.11.2022 №216, від 30.11.2022 №217, від 31.11.2022 №218, від 30.11.2022 №219, від 30.11.2022 №220, від 30.11.2022 №221, від 31.12.2022 №239, від 31.12.2022 №240, від 31.12.2022 №241, від 31.12.2022 №243, від 21.12.2022 №230, від 21.12.2022 №231, від 21.12.2022 №232, від 23.01.2023 №6, від 23.01.2023 №7, від 23.01.2023 №8, від 31.01.2022 №13, від 31.01.2023 №14, від 31.01.2023 №15, від 31.01.2023 №22, від 28.02.2023 №36, від 28.02.2023 №37, від 28.02.2023 №38, від 28.02.2023 №39, від 28.02.2023 №40, від 28.02.2023 №43, від 28.02.2023 №44, від 28.02.2023 №45, від 28.02.2023 №46, від 28.02.2023 №49, від 28.02.2023 №53, від 31.03.2023 №75, від 31.03.2023 №76, від 31.03.2023 №79, від 31.03.2023 №80, від 31.03.2023 №81, від 31.03.2023 №82, від 31.03.2023 №87, від 24.03.2023 №78, від 14.03.2023 №56, від 30.04.2023 №110, від 30.04.2023 №119, від 30.04.2023 №120, від 30.04.2023 №121, від 30.04.2023 №124, від 30.04.2023 №125, від 30.04.2023 №127, від 30.04.2023 №130, від 19.04.2023 №99, від 31.05.2023 №153, від 31.05.2023 №158, від 19.05.2023 №140, від 19.05.2023 №141.

Одночасно з складанням зазначених вище актів Позивачем Відповідачу виписувались рахунки на оплату наданих послуг від 31.10.2022 №181, від 31.10.2022 №182, від 31.10.2022 №191, від 30.11.2022 №213, від 30.11.2022 №216, від 30.11.2022 №217, від 30.11.2022 №218, від 30.11.2022 №219, від 30.11.2022 №220, від 30.11.2022 №221, від 31.12.2022 №239, від 31.12.2022 №240, від 31.12.2022 №241, від 31.12.2022 №243, від 21.12.2022 №230, від 21.12.2022 №231, від 21.12.2022 №232, від 23.01.2023 №6, від 23.01.2023 №7, від 23.01.2023 №8, від 31.01.2023 №13, від 31.01.2022 №14, від 31.01.2023 №15, від 31.01.2023 №22, від 28.02.2023 №36, від 28.02.2023 №37, від 28.02.2023 №38, від 28.02.2023 №39, від 28.02.2023 №40, від 28.02.2023 №43, від 28.02.2023 №44, від 28.02.2023 №45, від 28.02.2023 №46, від 28.02.2023 №49, від 28.02.2023 №53, від 31.03.2023 №75, від 31.03.2023 №76, від 31.03.2023 №79, від 31.03.2023 №80, від 31.03.2023 №81, від 31.03.2023 №82, від 31.03.2023 №87, від 24.03.2023 №78, від 14.03.2023 №56, від 30.04.2023 №110, від 30.04.2023 №119, від 30.04.2023 №120, від 30.04.2023 №121, від 30.04.2023 №124, від 30.04.2023 №125, від 30.04.2023 №127, від 30.04.2023 №130, від 19.04.2023 №99, від 31.05.2023 №153, від 31.05.2023 №158, від 19.05.2023 №140, від 19.05.2023 №141.

Позивач посилається нате, що оплата наданих послуг здійснювалась не в строки, визначені пунктами 3.1-3.4 Договору та враховуючи порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, Відповідач Позивачу має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки - 168 407,07 грн; три проценти річних від простроченої суми - 16 322,66 грн та інфляційні втрати - 25 089,28 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором, строк оплати яких відповідно до умов Договору настав, підтверджений підписаним сторонами без заперечень актами наданих послуг, а також виставленими рахунками на оплату, які отримано відповідачем, що підтверджується наявним підписом уповноваженої особи Товариства.

У будь-якому випадку, неотримання рахунків не спростовує факт отримання від позивача послуг та, у зв`язку з цим, необхідність їх оплати.

Виконавець надає послуги, а Замовник зобов`язаний прийняти їх шляхом підписання актів приймання наданих послуг, який надається Виконавцем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем виконання послуг (п. 4.8 Договору).

У разі виникнення у Замовника зауважень щодо послуг, перелічених в наданому Виконавцю акті приймання послуг, він повинен викласти ці зауваження в письмовій формі та надати їх Виконавцю впродовж 5-ти днів з дня отримання акту від Виконавця (п. 4.9 Договору).

Отже, Акти наданих послуг підписані відповідачем без зауважень.

Суд зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочнства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Так, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 року у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 року у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У зазначеному аспекті суд враховує надані позивачем докази настання строку оплати виконаних робіт, а саме дати оформлення рахунків, актів виконаних робіт та зареєстрованих податкових накладних збігаються.

В той же час відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання рахунків в іншу дату, ніж дати зазначені позивачем.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань щодо сплати позивачу суми заборгованості, з урахуванням несплачених рахунків, та на момент прийняття рішення доказів вчасного погашення заборгованості відповідач суду не представив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договором встановлено та не заперечується сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата наданих послуг здійснювалась не в строки, визначені пунктами 3.1-3.4 Договору.

Враховуючи порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки - 168 407,07 грн; три проценти річних від простроченої суми - 16 322,66 грн; та інфляційні втрати - 25 089,28 грн.

Щодо суми пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору за несвоєчасну оплату наданих Послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів..

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.11.2022 по 08.03.2023 (з урахуванням строку виникнення прострочки щодо кожного платежу) в загальній сумі 168 407,07 грн.

Указаним приписом закону передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій в сумі 168 407,07 грн відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд здійснив власний перерахунок, за яким стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 166 930,58 грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення пені (на суму 1 476,49 грн) позивачу належить відмовити, оскільки, здійснюючи таке нарахування на суму основного боргу по рахунку № 40 від 28.02.2023, який виник за період 08.03.2022 по 10.04.2023 та (часткова оплата) з 11.04.2023 по 05.09.2023, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України з урахуванням п. 7 Прикінцевих положень ГК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат

Внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 16 322,66 грн за загальний період з 08.11.2023 по 08.06.2023 (по рахунку з 08.03.2023 по 17.03.2024), а також інфляційні втрати у розмірі 25 089,28 грн за загальний період з листопада 2022 року по травень 2023 року (по рахунку № 40 від 28.02.2024 з березня 2023 року по березень 2024 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних в сумі 16 322,66 грн відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд здійснив власний перерахунок, за яким стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 16200,66 грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних (на суму 122,00 грн) позивачу належить відмовити.

Також перевіривши розрахунок заявлених позивачем інфляційних втрат в сумі 25 089,28 грн відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд здійснив власний перерахунок, та встановив, що період нарахування суми втрат від інфляції визначений правильно, проте сума розрахована неправильно та становить 26 107,51 грн.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то судом вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 25 089,28 грн задовольняється у межах заявленого позивачем вимоги, а саме в розмірі 25 089,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3 123,31 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 9, код ЄДРПОУ 41317440) в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (52100, Дніпропетровська область, м. П`ятихатки, вул. Привокзальна, буд. 137, код ЄДРПОУ ВП 44260392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код в ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ ВП 40081237) пеню у розмірі 166 930,58 грн, 3% річних у розмірі 16 200,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 089,28 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 123,31 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 1 476,49 грн. та 3% річних у розмірі 122,00 грн відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 17.07.2024.

Суддя В.Г. Бєлік