Постанова

від 26.11.2024 по справі 904/1563/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1563/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 17.07.2024 р. у справі № 904/1563/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал", м. Київ в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал", Дніпропетровська область, м. П`ятихатки

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 209 819,01 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі Філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" на свою користь 168 407,07 грн пені, 16 322,66 грн 3% річних, 25 089,28 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № ПР/В-22324/НЮдч від 20.10.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 р. у справі № 904/1563/24:

-позовні вимоги задоволено частково;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, офіс 9, код ЄДРПОУ 41317440) в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (52100, Дніпропетровська область, м. П`ятихатки, вул. Привокзальна, буд. 137, код ЄДРПОУ ВП 44260392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код в ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ ВП 40081237) пеню у розмірі 166 930,58 грн, 3 % річних у розмірі 16 200,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 089,28 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 123,31 грн;

-в частині стягнення пені у розмірі 1 476,49 грн та 3 % річних у розмірі 122,00 грн відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 р. у справі № 904/1563/24 в частині стягнення грошових коштів у розмірі 9 842,15 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 9 842,15 грн відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав доведеною обставину порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за рахунками з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують цю обставину, а саме відсутні докази вручення позивачем цих рахунків відповідачу саме в день їх складання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Чус О.В.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Чус О.В. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р. для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 р. у справі № 904/1563/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, зокрема зазначає, що рахунки з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022 вручались представникам філії "Вагонне депо П`ятихатки" ТОВ "Атлант Капітал" в день їх складення разом з актами наданих послуг. Доказів протилежного відповідачем не надано, зокрема документів, які б засвідчували факт вручення рахунків в інші дати. При цьому, позивач вважає, що факт вручення позивачем відповідачу означених рахунків підтверджується Інформацією про надходження коштів на рахунки, виданою АТ "Ощадбанк", з якої слідує, що кожна сума перераховувалась під конкретний рахунок.

Також, позивач вважає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою, а за наявності актів наданих послуг з узгодженим та визначеним розміром плати за надані послуги та банківських реквізитів для здійснення платежів, відсутність рахунків не позбавляє сторону можливості вносити оплату за надані послуги.

Крім цього, позивач зазначає, що оскільки згідно з умовами договору відповідач вносить саме попередню плату, яка за своєю правовою природою є сумою, що перераховується наперед, тобто до моменту надання послуг (підписання акту наданих послуг), строк виконання грошового зобов`язання з боку відповідача у будь-якому випадку обмежений моментом надання послуг (датою підписання акту наданих послуг).

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" подано до Центрального апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач намагається безпідставно перекласти на відповідача тягар доказування, адже саме позивач як особа, яка стверджує про наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, має довести період такого нарахування за кожним платежем.

Щодо посилання позивача на пункт договору про внесення попередньої плати відповідач зазначає, що така позиція позивача є іншої від позиції, визначеної в позовній заяві, в якій розрахунок строку виконання зобов`язань визначений саме від дати складення рахунку, а не в порядку попередньої оплати. Також звертає увагу, що умови договору передбачають строк оплати, не пов`язаний з перерахуванням грошових коштів у порядку попередньої оплати.

Представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано до Центрального апеляційного господарського суду заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), в яких позивач наголошує на беззаперечності факту вручення рахунків відповідачу.

21.11.2024 у зв`язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження) згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду повернуто раніше визначений склад суду: головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів Чус О.В., Мороза В.Ф.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.10.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" (Замовник) укладено Договір № ПР/В-22324/НЮдч (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується за письмовим запитом Замовника надавати послуги по користуванню Замовником наступними документами:

- результатами експертизи факторів виробничого середовища на робочих місцях для відомчого контролю;

- результатами експертизи факторів виробничого середовища на робочих місцях для атестації робочих місць;

- результатом атестації на право технічного обслуговування та ремонту вагонів, а також роботи дільниць;

- технічну документацію з актуалізацією, оновленням та внесенням змін та доповнень Виконавцем (конструкторської, технологічної, нормативної та ін.) з ремонту рухомого складу та його складових частин на вагоноремонтному обладнанні, що орендовано Замовником;

Згідно п. 1.2. Договору Виконавець надає Замовнику послуги по проведенню іспитів з перевірки знань працівників Замовника наступних нормативних документів:

- з технології ремонту та безпеки руху, відповідно до Наказу МТУ від 14.06.2007р. № 499 "Про затвердження Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів маневрової роботи працівниками залізничного транспорту України" (з залученням двох представників до комісії депо);

- з технології ремонту та безпеки руху, відповідно до Положення затвердженого Наказу від 14 06 2007р №499 Про затвердження Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівниками залізничного транспорту України (комісією служби).

За цим договором Виконавець надає послуги Замовнику по інформаційному забезпеченню проведення послуг згідно п.п. 2.1.3; 2.1.6 даного Договору з використанням майна орендованого у Виконавця згідно п. 1.2. Договору оренди від 14.05.2021 № ПР/ВЧДР-12-2021-041/НКМ-дч (п. 1.3. Договору).

Виконавець надає послуги Замовнику по забезпеченню стислим повітрям (1.4. Договору).

Виконавець надає Замовнику послуги по подачі й забиранню вагонів, маневровій роботі з вагонами Замовника (1.5. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору Виконавець надає Замовнику інші Послуги за письмовим погодженням Сторін з укладанням додаткових угод, які виникають під час виконання Договору оренди від 14.05.2021№ПР/ВЧДР-12-2021-04НКМ-дч, надалі - (Послуги), а Замовник зобов`язується нести відповідальність за виконання та дотримання технологічних процесів ремонту, за забезпечення безпеки руху та оплатити за надані Послуги у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 1.7. Договору дія цього Договору розповсюджується на роботи, які виконуються Замовником з використанням орендованого, або власного вагоноремонтного обладнання, наданих Замовнику технологічних процесів, інструкцій та інших документів Виконавця, а також з використанням Замовником власних технологічних процесів (надалі - Роботи Замовника). Виконавець не несе відповідальність за роботи, що виконуються Замовником при поточному ремонті рухомого складу та його складових частин.

Відповідно до 2.2. Договору Виконавець має право:

- пп. 2.2.1. Отримати за надані Послуги оплату в розмірі і строки, передбачені в Розділі 3 цього Договору.

2.3. Замовник зобов`язаний:

2.3.2. Своєчасно здійснювати платежі за цим Договором.

Вартість послуг визначається на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до п.п. 1.1; 1.2; 1.3; 1.4; 1.5 Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість інших послуг, що не зазначені в Протоколі погодження договірної ціни, визначається згідно калькуляцій вартості фактично наданих послуг, які Виконавець повинен надати Замовнику протягом 30 днів від моменту надання Послуг. Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця сплатити надані послуги (п. 3.1. Договору).

Збір за подачу вагонів у ремонт та забирання з ремонту та інші додаткові збори (за оформлення документів, повідомлення про прибуття, перевірка маси тари, зважування після планового ремонту вагона, плата за зберігання та інші), які не містяться в загальній сумі Договору, а також, плату за затримку вагонів на станційних коліях, Замовник відшкодовує Виконавцю на підставі окремо виставленого структурним підрозділом Виконавця (вагонним депо) рахунку в обсязі фактично наданих послуг, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця на підставі доданої калькуляції до Договору (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця у розмірі фіксованої суми попередньої плати за кожну надану послугу на підставі рахунку, наданого Виконавцем. Розрахунки за надані послуги проводяться щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Розрахунки за перший місяць дії договірних відносин здійснюється на підставі актів приймання наданих послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця. Починаючи з другого місяця і в наступних місяцях року Замовник вносить попередню плату в обсязі фактично наданих у попередньому місяці послуг протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця (3.3. Договору).

Розрахунки за послуги з подачі стислого повітря здійснюються шляхом надання Виконавцем рахунку Замовнику за фактично наданні послуги у попередньому місяці. Замовник зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця сплатити надані послуги (3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих Послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Договір, відповідно до п. 7.1. Договору, набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому разі до повного відпрацювання Виконавцем попередньої оплати, що була здійснена Замовником протягом терміну дії цього договору згідно з рахунками, виставленими Виконавцем, та повної оплати Замовником послуг, наданих Виконавцем протягом терміну дії цього Договору.

В період з жовтня 2022 по червень 2023 між АТ Українська залізниця та ТОВ Атлант Капітал підписувались Акти наданих послуг від 31.10.2022 №181, від 31.10.2022 №182, від 31.10.2022 №191, від 30.11.2022 №213, від 30.11.2022 №216, від 30.11.2022 №217, від 31.11.2022 №218, від 30.11.2022 №219, від 30.11.2022 №220, від 30.11.2022 №221, від 31.12.2022 №239, від 31.12.2022 №240, від 31.12.2022 №241, від 31.12.2022 №243, від 21.12.2022 №230, від 21.12.2022 №231, від 21.12.2022 №232, від 23.01.2023 №6, від 23.01.2023 №7, від 23.01.2023 №8, від 31.01.2022 №13, від 31.01.2023 №14, від 31.01.2023 №15, від 31.01.2023 №22, від 28.02.2023 №36, від 28.02.2023 №37, від 28.02.2023 №38, від 28.02.2023 №39, від 28.02.2023 №40, від 28.02.2023 №43, від 28.02.2023 №44, від 28.02.2023 №45, від 28.02.2023 №46, від 28.02.2023 №49, від 28.02.2023 №53, від 31.03.2023 №75, від 31.03.2023 №76, від 31.03.2023 №79, від 31.03.2023 №80, від 31.03.2023 №81, від 31.03.2023 №82, від 31.03.2023 №87, від 24.03.2023 №78, від 14.03.2023 №56, від 30.04.2023 №110, від 30.04.2023 №119, від 30.04.2023 №120, від 30.04.2023 №121, від 30.04.2023 №124, від 30.04.2023 №125, від 30.04.2023 №127, від 30.04.2023 №130, від 19.04.2023 №99, від 31.05.2023 №153, від 31.05.2023 №158, від 19.05.2023 №140, від 19.05.2023 №141.

Одночасно з складанням зазначених вище актів Позивачем Відповідачу виписувались рахунки на оплату наданих послуг від 31.10.2022 №181, від 31.10.2022 №182, від 31.10.2022 №191, від 30.11.2022 №213, від 30.11.2022 №216, від 30.11.2022 №217, від 30.11.2022 №218, від 30.11.2022 №219, від 30.11.2022 №220, від 30.11.2022 №221, від 31.12.2022 №239, від 31.12.2022 №240, від 31.12.2022 №241, від 31.12.2022 №243, від 21.12.2022 №230, від 21.12.2022 №231, від 21.12.2022 №232, від 23.01.2023 №6, від 23.01.2023 №7, від 23.01.2023 №8, від 31.01.2023 №13, від 31.01.2022 №14, від 31.01.2023 №15, від 31.01.2023 №22, від 28.02.2023 №36, від 28.02.2023 №37, від 28.02.2023 №38, від 28.02.2023 №39, від 28.02.2023 №40, від 28.02.2023 №43, від 28.02.2023 №44, від 28.02.2023 №45, від 28.02.2023 №46, від 28.02.2023 №49, від 28.02.2023 №53, від 31.03.2023 №75, від 31.03.2023 №76, від 31.03.2023 №79, від 31.03.2023 №80, від 31.03.2023 №81, від 31.03.2023 №82, від 31.03.2023 №87, від 24.03.2023 №78, від 14.03.2023 №56, від 30.04.2023 №110, від 30.04.2023 №119, від 30.04.2023 №120, від 30.04.2023 №121, від 30.04.2023 №124, від 30.04.2023 №125, від 30.04.2023 №127, від 30.04.2023 №130, від 19.04.2023 №99, від 31.05.2023 №153, від 31.05.2023 №158, від 19.05.2023 №140, від 19.05.2023 №141.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом позивач посилався на те, що оплата наданих послуг здійснювалась не в строки, визначені пунктами 3.1-3.4 договору та, враховуючи порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, вважав, що відповідач позивачу має сплатити: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки 168 407,07 грн; три проценти річних від простроченої суми 16 322,66 грн та інфляційні втрати 25 089,28 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив зі встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, далі ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором, строк оплати яких відповідно до умов Договору настав, про що свідчать підписані сторонами без заперечень акти наданих послуг.

Також матеріали справи містять виставлені позивачем рахунки на оплату, отримання яких частково не заперечується відповідачем та підтверджується наявним підписом уповноваженої особи останнього.

Однак, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач заперечує факт отримання рахунків з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують цю обставину, а саме відсутні докази вручення позивачем цих рахунків відповідачу саме в день їх складання. Посилаючись на неотримання цих рахунків відповідач заперечує проти стягнення з нього штрафних санкцій, нарахованих позивачем за несвоєчасну оплату саме за цими рахунками.

Проте, судова колегія не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, з огляду на таке.

Так, як слушно зауважено судом першої інстанції, неотримання відповідачем рахунків не спростовує факту отримання від позивача послуг та необхідність їх оплати.

Згідно з п. 4.8 Договору Виконавець надає послуги, а Замовник зобов`язаний прийняти їх шляхом підписання актів приймання наданих послуг, який надається Виконавцем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем виконання послуг.

В п. 4.9 Договору сторони визначили, що у разі виникнення у Замовника зауважень щодо послуг, перелічених в наданому Виконавцю акті приймання послуг, він повинен викласти ці зауваження в письмовій формі та надати їх Виконавцю впродовж 5-ти днів з дня отримання акту від Виконавця.

Як вже було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що акти наданих послуг підписані відповідачем без зауважень, а відповідно надані послуги мали бути оплачені у строки, визначені договором.

Судова колегія відзначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звертається до основних принципів господарського судочинства, згідно з якими справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням унормованих господарським процесуальним законодавством принципів доказування, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія дійшла висновку, що позивачем у цій справі доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу рахунків на оплату саме в дати, зазначені в позовній заяві.

Так, судова колегія враховує, що усі наявні в матеріалах справи рахунки на оплату, як ті, отримання яких не заперечується відповідачем, так і ті, отримання яких, навпаки, заперечується, складалися позивачем в дату складання акту наданих послуг. Рахунки, докази отримання яких відповідачем наявні в матеріалах справи, надавалися відповідачу разом з актами наданих послуг, що не заперечується останнім. Тобто в діях сторін прослідковується певна усталена практика надання позивачем відповідачу рахунку на оплату разом з актом наданих послуг.

Водночас судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем взагалі заперечується факт отримання рахунків з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022, що суперечить матеріалам справи, та свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та зловживання своїми процесуальними правами.

Так, з наданої позивачем Інформації про надходження коштів на рахунки, виданої АТ "Ощадбанк", слідує, що оплати відповідачем послуг за договором здійснювались з посиланням в призначенні платежу на конкретні рахунки, зокрема ті, отримання яких відповідачем заперечується.

Отже, вказані докази свідчать про те, що відповідач отримував від позивача рахунки з № 181 від 31.10.2022 по № 232 від 21.12.2022, однак відповідач в своїх свідченнях не зазначає в які саме дати ним було отримано ці рахунки, як не надає і відповідних доказів отримання їх в інші дати, ніж дати зазначені позивачем.

Зважаючи на таку недобросовісну поведінку відповідача, а також беручи до уваги усталену між сторонами практику складання і надання рахунків разом з актами наданих послуг, судова колегія вважає доведеним факт надання відповідачу рахунків у дати, вказані позивачем.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, їх підтвердження матеріалами справи та не спростування відповідачем.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги доведені позивачем, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що оплата наданих послуг здійснювалась не в строки, визначені пунктами 3.1-3.4 Договору.

Враховуючи порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором, Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки 168 407,07 грн; три проценти річних від простроченої суми 16 322,66 грн; та інфляційні втрати 25 089,28 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору за несвоєчасну оплату наданих Послуг Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки, яка обчислюється виходячи із загальної суми несвоєчасно проведених платежів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.11.2022 по 08.03.2023 (з урахуванням строку виникнення прострочки щодо кожного платежу) в загальній сумі 168 407,07 грн.

Указаним приписом закону передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій в сумі 168 407,07 грн відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок і встановив, що здійснюючи нарахування пені на суму основного боргу по рахунку № 40 від 28.02.2023, який виник за період 08.03.2022 по 10.04.2023 та (часткова оплата) з 11.04.2023 по 05.09.2023, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України з урахуванням п. 7 Прикінцевих положень ГК України.

У зв`язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 166 930,58 грн, а в іншій частині позовних вимог про стягнення пені (на суму 1 476,49 грн) позивачу належить відмовити, з чим погоджується і судова колегія.

Внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 16 322,66 грн за загальний період з 08.11.2023 по 08.06.2023 (по рахунку з 08.03.2023 по 17.03.2024), а також інфляційні втрати у розмірі 25 089,28 грн за загальний період з листопада 2022 року по травень 2023 року (по рахунку № 40 від 28.02.2024 з березня 2023 року по березень 2024 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних в сумі 16 322,66 грн та інфляційних втрат в сумі 25 089,28 грн, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок, за яким стягненню з відповідача підлягає 3% річних в сумі 16 200,66 грн та інфляційних втрат в сумі 25 089,28 грн, з чим також погоджується судова колегія.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 р. у цій справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 р. у справі № 904/1563/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2024 р. у справі № 904/1563/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал" в особі філії "Вагонне депо П`ятихатки" Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Капітал".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.В. Чус