Рішення

від 17.07.2024 по справі 905/879/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2024 Справа №905/879/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елена», м. Покровськ, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування», смт. Олександрівка, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 258750,00грн, пені у розмірі 15521,46грн, 30% річних у сумі 16649,08грн, інфляційних втрат у сумі 2725,16грн, всього 293645,70грн,

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елена», м. Покровськ, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування», смт.Олександрівка, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 258750,00грн, пені у розмірі 15521,46грн, 30% річних у сумі 16649,08грн, інфляційних втрат у сумі 2725,16грн, всього 293645,70грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №06-02/2024 від 06.02.2024 в частині здійснення остаточної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.06.2024, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/879/24 суд здійснив шляхом направлення ухвали через систему «Електронний суд»; статус доставки доставлено 19.06.2024.

Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалі про відкриття провадження у справі строк відповідач не скористався.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06.02.2024 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Елена» (постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування» (покупець), укладений договір №06-02/2024, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (насоси та запчастини до них), найменування, кількість, ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Умовами договору встановлено, що поставка товару здійснюється відповідно до заявки покупця, прийнятої постачальником до виконання, одним із таких способів: на умовах FCA (склад покупця) в редакції ІNCOTERMS 2020 (пункт поставки визначається в заявкі покупця) в автотранспорт постачальника із розвантаженням; на умовах EXW (склад постачальника Донецька область, м. Покровськ, вул. Володимира Вернадського (Нахімова) 1) в редакції ІNCOTERMS 2020 із завантаженням в автотранспорт покупця (п.2.1 договору).

Ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника. Про зміну цін постачальник зобов`язаний повідомити за 3 робочі дні (п.4.1 договору).

Постачальник має право відвантажити покупцеві товар без його попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар і витрати на його транспортування в термін не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту поставки (п.4.8.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору товар вважається прийнятим за кількістю та асортиментом відповідно до кількості та найменування товару, зазначених у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Сторони можуть змінювати порядок розрахунків і умови поставки в специфікаціях (п.4.9 договору).

Згідно з п.6.2 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених в п.4.8.4 договору зобов`язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України; якщо прострочення з оплати перевищить 20 днів покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику 30 % річних від простроченої суми.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення дії договору за 35 календарних днів до його закінчення (п.11.5 договору).

До договору №06-02/2024 від 06.02.2024 між сторонами підписано специфікацію №1 від 06.02.2024, умовами якої погоджено найменування (насос НСШ 315х350 з муфтою в зборі), кількість (1шт), ціну за одиницю без ПДВ (431250,00грн) та суму товару, що поставляється (517500,00грн з ПДВ).

Пунктом 3 специфікації №1 від 06.02.2024 визначені умови розрахунків: оплата за товар здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 1-й етап попередня оплата у розмірі 50% вартості товару на протязі 5 (п`яти) днів від дати отримання рахунка; 2-й етап 129375,00грн, що складає 25% вартості товару сплачується до 15 березня 2024; 3-й етап оплата решти у розмірі 25% вартості товару сплачується до 15 квітня 2024.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №45 від 06.02.2024 на суму 517500,00грн для здійснення попередньої оплати.

Відповідач у виконання умов договору №06-02/2024 від 06.02.2024 та специфікації №1 від 06.02.2024 до договору перерахував на користь позивача попередню оплату у загальній сумі 258750,00грн (50% вартості товару), що підтверджується платіжною інструкцією №1762 від 06.02.2024 на суму 258750,00грн.

Як свідчать матеріали справи у виконання умов договору №06-02/2024 від 06.02.2024 та специфікації №1 від 06.02.2024 до договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 517500,00грн з ПДВ за видатковою накладною №46 від 15.02.2024.

Зауважень та заперечень стосовно кількості та якості з боку відповідача не висувалось, що підтверджується підписом представника відповідача (покупця) на видатковій накладній №46 від 15.02.2024.

Враховуючи приписи ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, ця видаткова накладна приймаються судом як така, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору №06-02/2024 від 06.02.2024 в частині поставки товару та прийняття його відповідачем. Факт поставки товару на загальну суму 517500,00грн з ПДВ також вбачається з підписаної представниками сторін товарно-транспортної накладної №Р46 від 15.02.2024.

Доказів оплати відповідачем решти вартості поставленого товару матеріали справи не містять.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 258750,00грн, пені у розмірі 15521,46грн, 30% річних у сумі 16649,08грн, інфляційних втрат у сумі 2725,16грн, стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений сторонами договір №06-02/2024 від 06.02.2024 є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу положень ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи відповідач у виконання умов договору перерахував на користь позивача попередню оплату у сумі 258750,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1762 від 06.02.2024 на суму 258750,00грн.

В свою чергу позивач виконав господарські зобов`язання за договором №06-02/2024 від 06.02.2024 та специфікацією №1 від 06.02.2024 з поставки товару на загальну суму 517500,00грн з ПДВ.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковою накладною №46 від 15.02.2024 у встановлений специфікацією №1 від 06.02.2024 до договору №06-02/2024 від 06.02.2024 строк: у розмірі 129375,00грн до 15.03.2024 та у розмірі 129375,00грн до 15.04.2024, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №06-02/2024 від 06.02.2024 у загальному розмірі 258750,00грн. Наявність заборгованості відповідач не спростував.

Отже, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 258750,00грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №06-02/2024 від 06.02.2024 у розмірі 258750,00грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15521,46грн за періоди прострочення з 15.03.2024 по 17.06.2024, з 15.04.2024 по 17.06.2024, за порушення строків оплати за поставлений товар за договором №06-02/2024 від 06.02.2024, суд виходить з такого.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковою накладною №46 від 15.02.2024 у встановлений специфікацією №1 від 06.02.2024 до договору №06-02/2024 від 06.02.2024 строк: у сумі 129375,00грн до 15.03.2024 та у сумі 129375,00грн до 15.04.2024, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.03.2024 та 16.04.2024 відповідно.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з остаточної оплати поставленого товару у строк, встановлений специфікацією №1 від 06.02.2024 до договору №06-02/2024 від 06.02.2024, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у розмірі 15521,46грн позивач нарахував на підставі п.6.2 договору №06-02/2024 від 06.02.2024, за умовами якого покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених в п.4.8.4 договору зобов`язаний сплатити останньому, зокрема пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення початкових дат періодів нарахування пені, що зумовлено неврахуванням позивачем ст.253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Здійснивши перерахунок пені за відповідні фактичним обставинам справи періоди з 16.03.2024 по 17.06.2024 на суму заборгованості 129375,00грн та з 16.04.2024 по 17.06.2024 на суму заборгованості 129375,00грн, суд встановив, що належним розміром пені за вказані періоди є 9247,13грн та 6069,31грн відповідно, всього 15316,44грн, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 15521,46грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 15316,44грн; в решті вимог щодо стягнення пені позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 30% річних у сумі 16649,08грн за періоди прострочення з 15.03.2024 по 17.06.2024, з 15.04.2024 по 17.06.2024, а також інфляційних втрат у сумі 2725,16грн за періоди березень-травень 2024 та квітень-травень 2024, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки наданого позивачем розрахунку 30% річних, судом встановлено його невідповідність фактичними обставинам справи в частині невірного визначення початкових дат періодів нарахування.

Разом з цим з огляду на розрахунок позивача та правильне визначення кількості днів у періодах прострочення, за результатом проведеної судом перевірки розрахунок 30% річних є методологічно та арифметично правильним, отже, позовні вимоги в частині стягнення 30 % річних у сумі 16649,08грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за періоди березень-травень 2024 (на суму заборгованості 129375,00грн) та квітень-травень 2024 (на суму заборгованості 129375,00грн), судом встановлено, що він методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу, а саме за березень 2024 та квітень 2024 місяці, в яких час прострочення складає менше половини місяця.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за періоди квітень травень (на суму заборгованості 129375,00грн) та травень 2024 (на суму заборгованості 129375,00грн) становлять 1036,55грн та 776,25грн відповідно. Отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1812,80грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору, належний розмір якого з урахуванням приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» становить 3523,75грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування» (84000, Донецька область, смт. Олександрівка, Олександрівська ТГ(з), вул. Ювілейна, 19, код ЄДРПОУ 42602776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елена» (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 147, код ЄДРПОУ 22025673) заборгованість у сумі 258750,00грн, пеню у розмірі 15316,44грн, 30% річних у сумі 16649,08грн, інфляційні втрати у сумі 1812,80грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3510,34грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суд склав та підписав 17.07.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова