Постанова

від 21.10.2024 по справі 905/879/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 905/879/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. , суддя Радіонова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування» (вх.№1882Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2023

у справі №905/879/24 (суддя Аксьонова К.І., повний текст рішення підписано 17.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елена», м.Покровськ, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування», смт. Олександрівка, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 258.750,00 грн, пені у розмірі 15.521,46 грн, 30% річних у сумі 16.649,08 грн, інфляційних втрат у сумі 2.725,16 грн, всього 293.645,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Елена» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ТОВ «Ефективне вуглевидобування» Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 258.750,00 грн, пені у розмірі 15.521,46 грн, 30% річних у сумі 16.649,08 грн, інфляційних втрат у сумі 2.725,16 грн, всього 293.645,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №06-02/2024 від 06.02.2024 в частині здійснення остаточної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.06.2024, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.07.2024 у справі №905/879/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Ефективне вуглевидобування» на користь ТОВ «Елена» заборгованість у сумі 258.750,00 грн, пеню у розмірі 15.316,44 грн, 30% річних у сумі 16.649,08 грн, інфляційні втрати у сумі 1.812,80 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3.510,34 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився в частині стягнення сум пені і 30% річних, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволення позовних вимог рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2024 і ухвалити нове рішення у відповідній частині, згідно якого зменшити розмір стягуваної суми пені та 30% річних на 85% від заявленої суми позивачем в позові. У разі задоволення апеляційної скарги стягнути з позивача судові витрати по справі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що правильним і логічним було б зменшити санкції хоча б на 85%, відсоток втраченої генерації електроенергії ТЕЦ, основного покупця вугілля добутого відповідачем. А з урахуванням інфляційних втрат, позивач більш-менш, отримає належний захист своїх порушених прав, і компенсацію знецінення коштів внаслідок інфляції.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Ефективне вуглевидобування» залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом не прийнято до уваги, що заборгованість по оплаті поставленого товару виникла в період лютий-березень 2024 року. Згідно предмету договору, відповідачу поставлялась позивачем певна специфічна продукція (насос), відповідно до його діяльності, а саме добування вугілля. Відповідач несвоєчасно виконує свої зобов`язання перед позивачем саме через війну, через руйнацію потужностей ПАТ «Центренерго».

- судом першої інстанції не було враховано під час винесення рішення, що реалізовувати на експорт вугілля заборонено, реалізація на внутрішньому ринку неможлива, через відсутність покупців ТЕЦ. Тільки 30.05.2024 дозволено експорт вугілля, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №610 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1402», згідно якої встановлено квоту на експорт вугілля 1153000 тон.

- судом не прийнято до уваги, що відповідач займається видобуванням вугілля, яке постачає в т.ч. на вугільні електростанції, які виробляють з цього вугілля е/е, яку споживає населення, яке несвоєчасно розраховується з виробником е/е, який несвоєчасно розраховується з відповідачем за поставлене вугілля, який, в свою чергу, несвоєчасно розраховується з позивачем при цьому чомусь вимушений нести тягар сплати штрафних санкцій, фактично, за несвоєчасність і безкарність оплати е/е з боку населення.

- відповідач звертає увагу суду на надмірність штрафних санкцій та наполягає на їх зменшенні на 85%.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого повторного розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О., в звязку з відпусткою судді Стойка О.В.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ефективне вуглевидобування» та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено строк по 09.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи в строк по 09.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.09.2024 через систему Електронний суд позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Елена" просить рішення Господарського суду Донецької області від 07.07.2024 у справі №905/879/24 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що нарахування та стягнення пені узгоджується як з нормами законодавства, так й з умовами укладеного правочину. У разі встановлення прострочення виконання грошового зобов`язання, законодавець передбачає право кредитора вимагати від боржника сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від суми боргу (інший розмір, погоджений у Договорі). Висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, обчислення сум інфляційних витрат та відсотків річних ґрунтується на нормах матеріального права. В той же час відповідач не надає жодного доказу винятковості обставин, які можуть стати підставою зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до діючого законодавства та усталеної судової практики правозастосування норм ст. 551 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

06.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елена» (Постачальник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування» (Покупець за договором, відповідач по справі) укладено Договір №06-02/2024, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар (насоси та запчастини до них), найменування, кількість, ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Іншими умовами Договору сторони визначили наступне:

- поставка товару здійснюється відповідно до заявки покупця, прийнятої постачальником до виконання, одним із таких способів: на умовах FCA (склад покупця) в редакції ІNCOTERMS 2020 (пункт поставки визначається в заявці покупця) в автотранспорт постачальника із розвантаженням; на умовах EXW (склад постачальника Донецька область, м.Покровськ, вул.Володимира Вернадського (Нахімова) 1) в редакції ІNCOTERMS 2020 із завантаженням в автотранспорт покупця (п.2.1 Договору);

- ціна на партію товару, яка буде поставлена постачальником в межах терміну дії договору, вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у постачальника. Про зміну цін постачальник зобов`язаний повідомити за 3 робочі дні (п.4.1 Договору);

- Постачальник має право відвантажити покупцеві товар без його попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар і витрати на його транспортування в термін не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту поставки (п.4.8.4 Договору);

- сторони можуть змінювати порядок розрахунків і умови поставки в специфікаціях (п.4.9 Договору);

- товар вважається прийнятим за кількістю та асортиментом відповідно до кількості та найменування товару, зазначених у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (п.5.1 Договору);

- Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених в п.4.8.4 договору зобов`язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України; якщо прострочення з оплати перевищить 20 днів покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику 30 % річних від простроченої суми (п.6.2 Договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2025. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про припинення дії договору за 35 календарних днів до його закінчення (п.11.5 Договору).

06.02.2024 до укладеного Договору між сторонами підписано Специфікацію №1, умовами якої погоджено найменування (насос НСШ 315х350 з муфтою в зборі), кількість (1шт), ціну за одиницю без ПДВ (431.250,00 грн) та суму товару, що поставляється (517.500,00грн з ПДВ).

Пунктом 3 специфікації визначені умови розрахунків, зокрема Оплата за товар здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку:

1-й етап попередня оплата у розмірі 50% вартості товару на протязі 5 (п`яти) днів від дати отримання рахунка;

2-й етап 129.375,00грн, що складає 25% вартості товару сплачується до 15.03.2024;

3-й етап оплата решти у розмірі 25% вартості товару сплачується до 15.04.2024

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №45 від 06.02.2024 на суму 517.500,00 грн для здійснення попередньої оплати.

Відповідач в свою чергу на виконання умов Договору та Специфікації перерахував на користь позивача попередню оплату у загальній сумі 258.750,00грн (50% вартості товару), що підтверджується платіжною інструкцією №1762 від 06.02.2024 на аналогічну суму.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 517.500,00 грн з ПДВ за видатковою накладною №46 від 15.02.2024, на якій міститься підпис представника відповідача (Покупця)

Зауважень та заперечень стосовно кількості та якості з боку відповідача не висувалось.

Проте, доказів оплати відповідачем решти вартості поставленого товару матеріали справи не містять.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за поставлений товар стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 258.750,00 грн. Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з підприємства відповідача пеню у розмірі 15.521,46 грн, 30% річних у сумі 16.649,08 грн, інфляційних втрат у сумі 2.725,16 грн.

Господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної сплати коштів за поставлені позивачем товари - суду не надав, в зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 258.750,00 грн підлягає задоволенню. Так, з урахуванням порушення відповідачем строків оплати за договором, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги про стягнення пеню у розмірі 15.316,44 грн, 30% річних у сумі 16.649,08 грн, інфляційні втрати у сумі 1.812,80 грн (з урахуванням здійсненого судом арифметичного перерахунку).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення суми основної заборгованості (яка не заперечується та не оскаржується відповідачем), пені, 30% річних та інфляційних втрат, які нараховані та заявлені до стягнення у зв`язку з невиконанням відповідачем як покупцем умов Договору в частині оплати отриманого товару.

Оскільки заявником апеляційної скарги судове рішення оскаржується лише в частині стягнення з відповідача суми пені та 30%, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови Договору в частині своєчасної оплати поставленого товару і цей факт не заперечується відповідачем.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушення строків оплати виставлених рахунків вбачається з платіжних доручень та визнається відповідачем. Отже, згідно з статтею 75 ГПК України ці факти (факти пропуску строків платежів) не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються усіма учасниками справи.

Отже, відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар за видатковою накладною №46 від 15.02.2024 у встановлений специфікацією №1 від 06.02.2024 до Договору строк, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.03.2024 та 16.04.2024 відповідно.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином неустойкою є штраф та пеня, які нараховуються у відповідності до умов договору чи прямої вказівки законодавства.

Так в даному випадку позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 15521,46 грн нараховану на підставі п.6.2 договору №06-02/2024 від 06.02.2024, за умовами якого покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених в п.4.8.4 договору зобов`язаний сплатити останньому, зокрема пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення початкових дат періодів нарахування пені, що зумовлено неврахуванням позивачем ст.253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені за відповідні фактичним обставинам справи у визначений період на суму заборгованості 129.375,00 грн, погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним розміром пені за вказані періоди 15.316,44 грн, з огляду на що суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині з урахуванням перерахунку.

Щодо стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 30% річних у сумі 16.649,08 грн за періоди прострочення з 15.03.2024 по 17.06.2024, з 15.04.2024 по 17.06.2024, а також інфляційних втрат у сумі 2.725,16 грн за періоди березень-травень 2024 та квітень-травень 2024, то колегія суддів констатує, що з огляду на розрахунок позивача та правильне визначення кількості днів у періодах прострочення, за результатом проведеної судом перевірки розрахунок 30% річних є методологічно та арифметично правильним, отже, позовні вимоги в частині стягнення 30 % річних у сумі 16.649,08 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог (з урахуванням здійсненого перерахунку сум пені та інфляційних втрат).

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач вважає, що штрафні санкції повинні бути зменшені на 85 %, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за договором поставлялася специфічна продукція насос для добування вугілля. Також ТОВ «Ефективне вуглевидобування» посилається на загальновідомий факт виведення з ладу об`єктів енергосистеми восени 2022 року та наприкінці зими на початку весни 2024 року, внаслідок чого було втрачено близько 85% теплової генерації України внаслідок обстрілів. В якості причини невиконання зобов`язань відповідач зазначає саме війну, посилаючись на руйнацію потужностей ПАТ «Центренерго», про які йдеться у засобах масової інформації.

Також апелянт посилається на низку постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють інші правовідносини, ніж виникли між сторонами цієї справи, але не обґрунтовує, яким чином всі зазначені обставини та існування приведених нормативно-правових актів безпосередньо впливають на виконання договірних зобов`язань, які виникли у лютому 2024 року.

По суті відповідач не надає жодного доказу винятковості обставин, які можуть стати підставою зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до діючого законодавства та усталеної судової практики правозастосування норм ст. 551 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача із Сертифікатом Торгово-промислової палати щодо неможливості виконання договору внаслідок настання форс-мажорних обставин внаслідок воєнних дій або знищенням майна тощо, а господарська діяльність здійснюється на власний ризик. Початок повномасштабного вторгнення та воєнні дії мають негативний вплив на підприємницьку діяльність як відповідача, так і позивача.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені ними строки здійснення оплати за товар. Спірний Договір укладений сторонами в 2024 році, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації і Україну в умовах воєнного стану.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Сам лише факт введення воєнного стану в Україні не звільняє відповідача від виконання ним відповідних зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі Договорів №6 від 06.02.2024.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення сум штрафу на 85%, то колегія суддів зазначає, що таке зменшення нівелює сам інститут штрафних санкцій, як відповідальності.

Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Ефективне вуглевидобування» на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2024 у справі №905/879/24 задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефективне вуглевидобування» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.07.2024 у справі №905/879/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова