Ухвала

від 24.06.2024 по справі б22/214-10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" червня 2024 р. м. Київ Справа № Б22/214-10/24

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні

заяву ОСОБА_1

про розірвання мирової угоди у справі

про банкрутство Приватного підприємства «Аметістум» (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100; ідентифікаційний код 33094834)

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 24.06.2024

УСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Київської області (далі-суд) від 27.05.2019 у справі №Б22/214-10/24 про банкрутство Приватного підприємства «Аметістум» (далі-ПП «Аметістум», боржник), зокрема: затверджено мирову угоду від 21.05.2019 між боржником в особі ліквідатора Білика Ю.М. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1169 від 17.06.2013) та кредиторами в особі голови комітету кредиторів Сорокопуда М.А., який діє на підставі рішення комітету кредиторів, яке оформлено протоколом від 21.05.2019, у відповідній редакції; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено ухвалою суду від 20.12.2010; закрито провадження у справі.

Із змісту мирової угоди вбачається, що заборгованість боржника перед кредиторами кожної черги, щодо якої укладається мирова угода становить наступні розміри:

перша черга - 875грн., а саме судові витрати за позовами наступних кредиторів: ОСОБА_1 - 125,00грн; ОСОБА_2 - 125,00грн; ОСОБА_3 - 125,00грн; ОСОБА_4 - 125,00грн; ФОП Омельченко І.Г. - 125,00грн; ОСОБА_5 - 125,00грн; ОСОБА_6 - 125,00грн.

третя черга - 364,39грн, а саме, Головне управління ДФС у м.Києві;

четверта черга 5 587 918,22грн, а саме: ОСОБА_1 - 3001850,00грн; ОСОБА_2 - 1535968,22грн; ОСОБА_3 - 782000,00грн; ОСОБА_4 - 245000,00грн; ФОП Омельченко І.Г. - 10000,00грн; ОСОБА_5 - 9000,00грн; ОСОБА_6 - 4100,00грн.

Відповідно до розділу 3 «Умови та порядок погашення кредиторської заборгованості боржника» мирової угоди, останній платіж боржник у відповідному розмірі повинен був здійснити до 31.12.2020.

2. 29.03.2024 засобами поштового зв`язку до суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , заявниця) із заявою від 11.03.2024 (вх. №4441/24 від 03.04.2024) в якій просить: розірвати вищевказану мирову угоду; поновити провадження у справі №Б22/214-10/24 про банкрутство боржника; стягнути з боржника на користь заявниці сплачений нею судовий збір у сумі 6 056,00грн. Заяву обґрунтовує ч.5 ст.39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону, яка діяла на час укладення мирової угоди, далі Закон про банкрутство) та зазначає, що боржник взяті на себе обов`язки мирової угоди не виконав, у зв`язку з чим остання підлягає розірванню за рішенням суду. Вважає, що правовідносини, що виникли між заявницею та боржником на підставі укладеної та затвердженої судом мирової угоди в період чинності Закону про банкрутство, вимагають правової кваліфікації таких правовідносин за правилами та положеннями Закону про банкрутство.

18.04.2024 судом від ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення від 17.04.2024 (вх.5064/24), в яких він, із посиланням на судову практику з питань обрання ефективного способу захисту, підтримав заяву ОСОБА_1 та просить розірвати мирову угоду і поновити провадження у справі про банкрутство боржника.

14.06.2024 судом від представника заявниці отриманні додаткові пояснення до заяви про розірвання мирової угоди (вх.6923/24), які за своїм змістом у цілому є аналогічними змісту самої заяви. Додатково посилається, зокрема, на ст.ст. 202, 509, 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №5015/2298/11, від 22.10.2018 у справі №917/1269/16, від 22.09.2020 у справі №10/5026/290/2011.

17.06.2024 від арбітражного керуючого Білика Юрія Миколайовича до суду надійшло клопотання/згода (вх.29621) на призначення його ліквідатором ПП «Аметістум».

3. Ухвалою суду від 08.04.2024 заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду у судове засідання на 13.05.2024, та запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо зазначеної заяви.

Ухвалою суду від 13.05.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2024.

На підставі ст.216 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у судовому засідання оголошено перерву до 24.06.2024.

Під час судового засідання 24.06.2024 представник заявниці та ОСОБА_5 підтримали заяву про розірвання мирової угоди та просили її задовольнити.

Інші учасники до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялись у спосіб, визначений ч.5 ст.242 ГПК України. Крім того, явка судом обов`язковою не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст.42 ГПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання без їх участі.

4. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.

Виходячи з норм ГПК України, мирова угода у позовному провадженні це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Натомість у справах про банкрутство, провадження в яких здійснювалося до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), інститут мирової угоди відрізнявся від мирової угоди у позовному провадженні та був передбачений як різновид судової процедури щодо боржника у справі про його банкрутство.

Так, ухвалою суду від 20.12.2010 у порядку ст. 51 Закону про банкрутство (у редакції, станом на 16.12.2010) порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Аметістум».

Постановою суду від 12.01.2011, зокрема, визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Білика Ю.М.

Ухвалою суду від 27.05.2019 затверджено мирову угоду від 21.05.2019 між боржником в особі ліквідатора Білика Ю.М. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів Сорокопуда М.А., відповідно до якої боржник зобов`язався погасити заборгованість перед кредиторами, визнаними судом у справі про банкрутство, зокрема, в строк до 31.12.2020.

Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що остання постановлена в межах справи про банкрутство згідно з приписами чинного на той момент Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (у редакції, чинній до 19.01.2013).

За приписами ст. 35 Закону про банкурства під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

З наведеної норми вбачається, що мирова угода у процедурі банкрутства є правочином, який змінює строки виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами, які виникли з раніше укладених ними правочинів або інших підстав. Унаслідок укладення мирової угоди у процедурі банкрутства виникнення нових або додаткових зобов`язань не відбувається, проте змінюється строк виконання зобов`язань за раніше укладеними правочинами між боржником та його кредиторами або їх розмір.

Однак, ще до моменту звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою про розірвання мирової угоди, набрав чинності КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, Закон про банкрутство з наступними змінами.

На відміну від Закону про банкрутство, що передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство, у КУзПБ окремої судової процедури банкрутства як мирова угода для юридичних осіб, та окремого порядку її укладення не встановлено.

Як наслідок, у випадку невиконання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, КУзПБ не передбачено і процедури звернення до господарського суду із заявою про розірвання такої мирової угоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 17/Б-1197 (921/695/20).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Суд зазначає, що перевірка відповідності заявленного позивачем способу захисту порушеного права допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення у справі в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20, на відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов`язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством.

Посилання заявниці у своїх додаткових поясненнях на відповідні постанови Верховного Суду суд не може брати до уваги, оскільки висновки у наведених судових рішеннях не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

5. Ураховуючи зазначене та те, що КУзПБ не передбачено звернення до господарського суду із заявою про розірвання мирової угоди, суд дійшов висновку, що заявником невірно визначено спосіб захисту його прав як кредитора у справі про банкрутство ПП «Аметістум», порушених, як зазначає заявник, в результаті невиконання боржником мирової угоди, оскільки провадження у цій справі про банкрутство закрите, а відтак, захист таких прав має здійснюватись шляхом звернення кредитора до суду із вимогою про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім зобов`язання з повернення коштів у строки, передбачені мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством.

Керуючись ст.2, п.2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, ст.ст. 3, 12, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву від 11.03.2024 ОСОБА_1 про розірвання мирової угоди (вх.4441/24 від 03.04.2024) залишити без задоволення.

2. Клопотання арбітражного керуючого Білика Юрія Миколайовича від 17.06.2024 (вх.2962) про участь у справі залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвала підписана 17.07.2024