Рішення

від 01.07.2024 по справі 274/7519/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/7519/23 Провадження № 2/0274/228/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б.за участю секретаря судового засідання Юсової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, Бердичівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Силіна Н.В. про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки: площею 2,3999 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0121; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0381; площею 2,3999 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0120; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0380; площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0382, що розташовані в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок площею 64 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу.

27.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, відповідно до якої просить суд встановити ( визнати) нікчемність заповіту складеного від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідченого 19.09.2018 року посадовою особою Буряківської сільської ради Бердичівського району через порушення вимог щодо його форми та посвідчення на підставі ч. 1 ст. 1257 ЦПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка залишила йому заповіт на належні їй на праві власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. За життя ОСОБА_3 особисто передала йому оригінал заповіту та оригінали усіх правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які зазначені у заповіті. Після смерті ОСОБА_3 він дізнався, що 19.09.2018 Буряківською сільською радою від імені ОСОБА_3 був посвідчений заповіт на усе майно, яке їй належало, на користь відповідачки ОСОБА_2 , яка тривалий час працює головним бухгалтером у Буряківській сільській раді. Для реалізації спадкових прав 16.01.2019 він звернувся до Бердичівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак після звернення дізнався, що у спадковій справі є також заява відповідачки про прийняття спадщини від 16.11.2018, тому він зрозумів, що відповідачка має намір спадкувати після смерті ОСОБА_3 на підставі наявного у неї заповіту.

Позивач зазначає, що не згоден із заповітом на ім`я ОСОБА_2 , вважає його нікчемним, оскільки заповіт від імені ОСОБА_3 складеного та посвідчено однією посадовою особою Буряківської сільської ради на користь іншого працівника Буряківської сільської ради, чого особа, яка вчиняла нотаріальну дію, не мала права робити. Також, ОСОБА_1 вважав, що ОСОБА_3 не мала наміру складати заповіт на відповідачку і не підписувала такий заповіт, оскільки не могла і не усвідомлювала свої дії і не керувала ними перед смертю внаслідок перенесених інсультів, посадова особа, яка посвідчувала заповіт не могла встановити дійсне волевиявлення ОСОБА_3 і не мала права посвідчувати заповіт, оскільки є сумніви в тому, що фізична особа усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, що є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

12.06.2023 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області винесено рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки: "заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрав неналежний спосіб захисту. Тобто, позов був заявлений позивачем, як особою, яка дійсно сподівається на отримання у власність майна в порядку спадкування на підставі заповіту, який було посвідчено у законний спосіб". Суд зазначив, що належним способом захисту прав позивача у разі встановлення нікчемності правочину є визнання права власності в порядку спадкування. Тим же рішенням суд підсумував, що: "таким чином єдиною підставою, яка вказує на те, що заповіт від 19.09.2018 є нікчемним є те, що його було посвідчено з порушенням вимог щодо його посвідчення секретарем Буряківської сільської ради ОСОБА_4 на користь посадової особи Буряківської сільської ради ОСОБА_2 "

15.09.2023 позивач звернувся до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом по смерті ОСОБА_3 , однак 20.09.2023 позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки рішенням суду було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи позицію суду, щодо невірного обрання способу захисту позивачем позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 13.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, які були ним усунені 18.12.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито загальне позовне провадження із проведенням підготовчого засідання та повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 27.02.2024 проведення підготовчого засідання відкладено, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

11.03.2024 на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 28.03.2024 закрито проведення підготовчого засідання, справи призначено до судового розгляду по суті.

02.04.2024 на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16.05.2024 третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Силіна Н.В. подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

17.05.2024 третя особа - Бердичівська державна нотаріальна контора, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні 04.06.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що заповіт складено ОСОБА_3 за її власним волевиявленням та з повним усвідомленням значення її дій. Технічні недоліки заповіту не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки не впливають на волевиявлення заповідача.

У судовому засіданні 04.06.2024 оголошено перерву до 01.07.2024.

Учасники провадження в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача - адвокат Ляхов О.В. подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - адвокат Паламарчук С.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.

Третя особа - Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області свою позицію з приводу заявленого позову суду не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області, про що Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було здійснено актовий запис № 808.

Як вбачається з копії заповіту від 17.08.2017 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила таке розпорядження : належну їй земельну частку ( пай) , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 028291 площа 4,4822 га, серії ЖТ № 028290 площа 4,9175 га, земельну ділянку площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; земельну ділянку площею 2,0823 га, кадастровий номер 182088300:02:000:0382, що знаходиться в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області, заповідала ОСОБА_1 .

Згідно заповіту від 19.08.2018, складеного в селі Буряки Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила відповідне розпорядження : все її майно, яке на день смерті буде їй належати, де б вона не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті , і на що вона за законом буде мати право заповідає ОСОБА_6 . В заповіті зазначено, що він записаний з її слів, прочитаний нею вголос у присутності секретаря та підписаний нею особисто добровільно, без примушування з боку будь-яких осіб. Секретарем сільської ради зазначено, що заповіт підписаний ОСОБА_3 у її присутності, особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.

Згідно матеріалів спадкової справи № 514/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що до Бердичівської державної нотаріальної контори 16.11.2018 звернулася ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Також в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_5 , про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_3 та заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.06.2023, справа № 274/1849/19 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Райгородоцької сільської ради, третя особа Бердичівська державна нотаріальна контора про встановлення нікчемності заповіту - відмовлено.

Таким чином, судом встановлено, що заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрав неналежний спосіб захисту (Висновок Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.03.2023 справа № 199/6824/20).

Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача у разі встановлення нікчемності правочину є визнання права власності в порядку спадкування.

При цьому судом встановлено, що секретар Буряківської сільської ради Марценюк В.А. порушила п. 2.8 Порядку № 3306/5 та посвідчила заповіт від імені ОСОБА_3 на працівника органу місцевого самоврядування Буряківської сільської ради Ящук Г.А., тим самим порушила порядок посвідчення заповіту, що в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України вказує на те, що заповіт від 19.09.2018 з моменту його посвідчення є нікчемним.

Згідно зі ст. ст.1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. ст. 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно зіст. ст. 1233 - 1235 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно зі ст. 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними уст. ст. 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

Згідно ст. 9 Закону України "Про нотаріат" нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншого органу місцевого самоврядування. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та довіреності на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Відповідно до п. 2.8 Порядку передбачено, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про нотаріат"посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні діїна своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер),а також на ім`я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування.Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.

Рішенням суду від 12.06.2023, яке набрало законної сили, встановлено, що з 14.03.2006 ОСОБА_2 переведена на посаду головного бухгалтера Буряківської сільської ради. 05.01.2019 Буряківську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Райгородоцької сільської ради. З посади головного бухгалтера Буряківської сільської ради ОСОБА_2 звільнена 13.03.2019.

Таким чином судом встановлено, що секретар Буряківської сільської ради Марценюк В.А. порушила п. 2.8 Порядку № 3306/5 та посвідчила заповіт від імені ОСОБА_3 на працівника органу місцевого самоврядування Буряківської сільської ради Ящук Г.А., тим самим порушила порядок посвідчення заповіту, що в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України вказує на те, що заповіт від 19.09.2018 з моменту його посвідчення є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Впостанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 147/1062/21 (провадження № 61-6536св22)вказано, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на якихза рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановленихЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування зазакономта заповітом, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 1254 ЦК Україниякщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225і231цьогоКодексу.

Упостанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц(провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановленазакономі для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Згідно з підпунктами 5.1 - 5.5 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача.Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннямист. 1254 ЦК України. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225 та 231 ЦК України. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у ст. 1241 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зч.4ст.1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. ст. 225 і 231 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- ч. 4 ст. 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі ст. 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи ст. 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється;

- ч. 4 ст. 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до ст. ст. 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту;

- ч. 4 ст. 1254 ЦК Україн не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат;

- при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт;

- положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, від 28.10.1999).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) вказував, що при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; положення ч. 4 ст. 1254 ЦК Україниє виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (ч. 1 ст. 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що вчинення нікчемного заповіту, складеного 19.08.2018 ОСОБА_3 , не може скасовувати попередній заповіт, складений нею 17.08.2017 на ім`я ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок площею 64 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, який ОСОБА_5 успадкувала від померлої сестри ОСОБА_3 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, суд виходить із такого.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК). Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну ділянку є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Разом з тим, главою 89 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме - відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Матеріали спадкової справи №115/2023, заведеної до майна померлої ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не містять відповідної постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця, або оформленої відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді відповіді на заяву, яка по суті зводиться до відмови заявнику у видачі свідоцтва.

Зважаючи нате,що позивачемналежними тадопустимими доказамине доведенавідсутність умовдля одержанняв нотаріальнійконторі свідоцтвапро правона спадщинута ненадано відмовинотаріуса увидачі свідоцтвапро правовласностіна житловий будинок площею 64 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх передчасністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1934,96 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав до суду: договір про надання правової допомоги № 19/22 від 31.10.2022, укладений між адвокатом Ляховим О.В. та ОСОБА_1 ; додаток № 2 від 23.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 19/22 від 31.10.2022; акт виконаних робіт № 1-2-19/22 від 28.04.2024 на загальну суму 20000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - складання позовної заяви; 6000,00 грн - складання заяви про усунення недоліків; 3000,00 грн- участь в судовому засіданні 27.02.2024 та 3000,00 грн - участь в судовому засіданні 04.06.2024.

Представник відповідача - адвокат Паламарчук С.В. проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечив.

Розподіляючи понесені витрати на професійну правничу допомогу суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, відповідач заперечує з приводу стягнення витрат на правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи особливості предмета спору, характер виконаної адвокатом роботи, суб`єктний склад правовідносин, критерій реальності адвокатських витрат (так обставини викладені у позовній заяві вже були предметом розгляду цивільної справи № 274/1849/19, а тому написання даної позовної заяви не потребувало додаткового вивчення та збирання доказів), а також критерій розумності їхнього розміру (зокрема суд критично ставиться до віднесення позивачем витрат у розмірі 6000 грн за написання заяви про усунення недоліків позовної заяви, допущених позивачем), виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн є завищеними порівняно з співмірністю і складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення їх у розмірі 5 000 грн. Суд вважає, що саме така сума відповідає складності справи та вчиненим адвокатом відповідача процесуальним діям.

За такого суд приходить до висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, Бердичівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Силіна Н.В. про визнання права власності у порядку спадкування за законом та заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки: площею 2,3999 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0121; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0381; площею 2,3999 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0120; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0380; площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; площею 2,0823 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0382, що розташовані в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1934,96 грн та 5000,00 витрати на правову допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи:

Райгородоцька сільськарада Бердичівськогорайону Житомирськоїобласті,адреса: вул. Соборна, 11, с. Райгородок, Бердичівський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 04345569.

Бердичівська державна нотаріальна контора, адреса: вул. Володимирська, 1А, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ЄДРПОУ 02888645.

Приватний нотаріусЖитомирського районногонотаріального округуСиліна Н.В. адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текстрішення виготовлено11.07.2024.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА