Рішення

від 17.07.2024 по справі 140/4978/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4978/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Турійський ЦПМСД», відповідач) про визнання протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», викладену в листі вих. №К-1/03-8.24 від 26.04.2024, щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладеної на державну мову та засвідченої, в установленому законодавством порядку, медичної виписки; зобов`язання Комунальне некомерційного підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладеної на державну мову та засвідченої, в установленому законодавством порядку, медичної виписки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будучи за межами України у зв`язку із проходженням лікування ОСОБА_1 03.04.2024 звернувся із заявою до свого сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД» - ОСОБА_2 з проханням видати листок тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 надавши належним чином завірений переклад медичної виписки про тривале лікування у зв`язку із поставленим в Україні діагнозом, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з цим, 01.05.2024 позивачу надійшов лист КНП «Турійський ЦПМСД» вих.№К-1/03-8.24 від 26.04.2024 про відмову у видачі листка тимчасової непрацездатності. У даному листі директор КНП «Турійський ЦПМСД» проінформував, що причиною відмови є передчасне звернення, оскільки видача листка тимчасової непрацездатності здійснюється один раз на 12 місяців, таким чином, тільки через 12 місяців від дня видачі останнього листка тимчасової непрацездатності позивач набуде відповідне право.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки відповідно до п.1.11 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 (далі - Інструкція №455) документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи. Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України. Положенням п.2.11 Інструкції №455 встановлено, що листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Також зауважує, що відповідно до Положенням п.3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (далі Порядок №1066) дано визначення тимчасової непрацездатності, як непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Відповідно до п.3 Розділу 4 Порядку №1066 - медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, формується сімейним лікарем відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених, в установленому законодавством порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність. Згідно п.6 Розділу 3 Порядку №1066 - медичні висновки категорії «Захворювання або травма загального характеру» формуються на весь період отримання лікування. Положенням п.3 Розділу 3 Порядку №1066 передбачено можливість формування медичного висновку про тимчасову непрацездатність зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном початок строку дії якого починається раніше за дату його формування в електронній системі охорони здоров`я. (заднім числом)

Крім того, згідно п.4.1; п.4.3 Інструкції №455 - пацієнт має право на видачу листка тимчасової непрацездатності у разі направлення його для огляду до МСЕК.

Таким чином, вважає відмову сімейного лікаря у видачі пацієнту, що має серйозні проблеми зі здоров`ям та проходить відповідне лікування - листка тимчасової непрацездатності є проявом особливого цинізму, зневагою до загальноприйнятих норм моралі та права, що потребує захисту зі сторони суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.17).

Представник відповідача у поданому відзиві вих.№207/02/13-24 від 21.05.2024 (а.с.21-23) адміністративний позов не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що згідно пункту 3 розділу 3 Порядку не допускається формування медичного висновку, початок строку дії якого починається раніше за дату його формування, окрім: випадків формування медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, для першого медичного висновку випадку тимчасової непрацездатності. А ОСОБА_1 повідомляв про потребу у листку тимчасової непрацездатності (ЛТН) заднім числом в усіх випадках.

Згідно п 2.2 розділу 2 Інструкції №455 при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. Згідно п 4.1 розділу 4 Інструкції направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють у разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців.

Зазначає, що у 2023 році ЛКК форма 088/о «Направлення на медико-соціальну експертизу» на ОСОБА_1 не оформлялась, у зв`язку з його фізичною відсутністю (перебував за кордоном). Скерування лікарсько-консультативною комісією пацієнта для проходження МСЕК без його присутності не відбувається, оскільки неможливо оцінити об`єктивний статус пацієнта на момент направлення.

У 2024 році від ОСОБА_1 надійшла заява від 03.04.2024 з медичною випискою від 20.02.2024 з проханням видати ЛТН за період з 09.11.2023 по 03.04.2024. Проте, станом на 03.04.2024 не минуло 12 місяців з моменту видачі першого ЛТН з приводу одного і того самого захворювання загальною тривалістю 5 місяців. У видачі ЛТН ОСОБА_1 було відмовлено, про що його було повідомлено листом від 26.04.2024 № К-1/03-8.24.

Окрім того, у виписці від 20.02.2024 не вказані дати, коли пацієнт був непрацездатний за період з 09.11.2023.

Також зауважує, що ЛКК було вирішено знову піти на зустріч пацієнту та оформити направлення на МСЕК без оцінки об`єктивного стану пацієнта, на підставі інформації майже двомісячної давності з виписки від 20.02.2024. Направлення на МСЕК було оформлено та надіслано в обласну МСЕК 09.04.2024.

У відповіді на відзив, яка надійшла через систему Електронний суд 24.05.2024, та зареєстрована 27.05.2024 за вх.№26754 позивач заперечив доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.32-33). Додатково зазначив, що Положенням п.1.7; п.2.2 Інструкції №455 передбачено загальні правила видачі листків непрацездатності суть яких полягає у тому, що листок непрацездатності видається лікуючим лікарем після особисто огляду хворого терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 15 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 15 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

Таким чином, дане положення Інструкції поширюється на випадки коли листок про тимчасову непрацездатність видається лікуючим лікарем. В даному випадку сімейний лікар - не є лікуючим лікарем позивача, тому будь-яких строків коли сімейному лікарю дозволяється формувати пацієнту листок тимчасової непрацездатності, що виникла за кордоном - законодавством не встановлено.

Також у клопотанні від 27.05.2024 яке надійшло через систему Електронний суд позивач просив розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами без врахування поданого КНП «Турійський ЦПМСД» відзиву, оскільки відповідач станом на 27.05.2024 всупереч вимогам статті 162 КАС України не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС (а.с.36-37).

Інших заяв по суті справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.3зворот-5, переклад: 5зворот-8).

03.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до КНП «Турійський ЦПМСД» із заявою, в якій просив видати листок непрацездатності на підставі медичних документів виданих за кордоном за період з 09.11.2023 по 03.04.2024, для пред`явлення за місцем роботи (ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.3).

Листом від 26.04.2023 №К1/03-8.24 (а.с.10) відповідач повідомив позивача, що згідно п.4.1 розділу 4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2011 №455 (зі змінами) направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють у разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненням за останні дванадцять місяців.

Починаючи з 03.05.2023 сімейний лікар видав три листки непрацездатності (з 03.05.2023 по 08.05.2023 серія АКА №585763; з 29.05.2023 по 25.09.2023 серія АКА №585764; з 16.10.2023 по 08.11.2023 серія АКА №585765) з приводу одного і того самого захворювання загальною тривалістю 5 місяців.

Оскільки з моменту видачі першого листка непрацездатності не минуло 12 місяців, видача листка непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 є неможливою.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі листка непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про охорону здоров`я, закріплені у відповідному Законі України від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон №2801-ХІІ), визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2801-ХІІ кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Статтею 38 Закону №2801-ХІІ визначено, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з уповноваженим органом управління.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу I Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого 01.06.2021 наказом Міністерства охорони здоров`я України №1066, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №728/36350 (далі - Порядок №1066) тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку (далі - тимчасова непрацездатність) - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №1066 медичні висновки, визначені в абзаці другому пункту 3 розділу II цього Порядку формуються на весь період отримання лікування та/або реабілітаційної допомоги з зазначенням строку дії відповідно до пункту 4 розділу III цього порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку №1066 медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, формується лікарем, із яким у пацієнта укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року за №347/31799, (крім випадку, передбаченого пунктом 10 цього розділу) на підставі медичних записів, внесених лікарем, відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених, в установленому законодавством порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: «Захворювання або травма загального характеру», «Догляд за хворою дитиною», «Вагітність та пологи», «Ортопедичне протезування».

Пунктом 10 розділу IV даного Порядку визначено, що у виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документа.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1066 строк дії медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, встановлюється відповідно до дат тимчасової непрацездатності, зазначених у перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документах, що підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України (крім випадку, передбаченого пунктом 10 розділу IV цього Порядку).

Отже, аналізуючи вищезазначені норми, слідує, що медичний висновок про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може бути сформований за наявності перекладених на державну мову документів, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності під час перебування за кордоном.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в підтвердження своєї тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 разом із заявою від 03.04.2024 надав КНП «Турійський ЦПМСД» перекладені на державну мову ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 ІНФОРМАЦІЯ_8.

Суд зазначає, що позивачем надано документи, які містять діагноз, статус пацієнта та підтверджують факт тимчасової непрацездатності під час перебування за кордоном у спірний період, а саме з 09.11.2023 по 03.04.2024 відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №1066.

Як зазначив відповідач у листі відповіді від 26.04.2024 №К-1/03-8.24 починаючи з 03.05.2023 сімейним лікарем видано позивачу листки непрацездатності за періоди з 03.05.2023 по 08.05.2023, з 29.05.2023 по 25.09.2023, з 16.10.2023 по 08.11.2023.

Разом з тим, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із тим, що позивачу не виданий на підставі представлених ним медичних документів листок тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024, оскільки відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Інструкції №455 листок про тимчасову непрацездатність може бути виданий терміном чотири місяці безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, після чого пацієнт має бути направлений на МСЕК.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про відмову у видачі ЛПН за спірні періоди, оскільки в даному випадку, зокрема, у медичній листі від 20.02.2024, який виданій IRCCS інститут передових технологій і моделей лікування в онкології, Відділення онкології та передових технологій, Комплексне відділення гематології зазначено, що з травня 2023 ОСОБА_1 проходив терапії лікування без перерв. Тобто чітко визначено в даному медичному документі, що позивач в IRCCS інституті передових технологій і моделей лікування в онкології проходив безперервне лікування за кордоном, що також підтверджується наданими позивачем медичними документами.

Водночас суд зауважує, що пунктом 10 Порядку №1066 визначено, що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: «Захворювання або травма загального характеру», «Догляд за хворою дитиною», «Вагітність та пологи», «Ортопедичне протезування». Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі тощо). У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документа.

Тобто позивач в силу своєї хвороби (рецидиву хвороби) та без зволікання подав наявні в нього медичні документи в період воєнного стану в Україні, який безперервно триває на даний час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що КНП «Турійський ЦПМСД» протиправно відмовило листом від 26.04.2024 №К-1/03-8.24 у наданні позивачу листка непрацездатності за спірні періоди, оскільки тимчасова непрацездатність триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи, а медичні висновки формуються на весь період отримання такого лікування, в тому числі і за кордоном.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється видача листка тимчасової непрацездатності, а перевіряється виключно законність рішення, дій чи бездіяльності медичного органу щодо відмови у їх видачі, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Слід зауважити, що суд не може підміняти медичний орган, уповноважений на виконання функцій, зокрема видачею громадянам листка тимчасової непрацездатності.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною відмову відповідача, викладену в листі вих.№К-1/03-8.24 від 26.04.2024, щодо видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів та зобов`язання КНП «Турійський ЦПМСД» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, а доказів понесення інших витрат суду не надано, підстав для присудження судових витрат за частиною 1 статті 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» (44801, Волинська обл., Ковельський район, селище Турійськ, вулиця Лікарська, будинок 22, код ЄДРПОУ 38652480) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги», викладену в листі вих.№К-1/03-8.24 від 26.04.2024, щодо видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 щодо видачі листка тимчасової непрацездатності за період з 09.11.2023 по 03.04.2024 на підставі перекладених на державну мову та засвідчених в установленому законодавством порядку медичних документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський