Рішення

від 08.04.2024 по справі 160/30588/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Справа № 160/30588/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, відповідача 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, поданий представником позивача адвокатом Мусаєвою Юлією Василівною, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2023 №045750007573 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді швиї-мотористки у Дніпропетровському ВО Дніпрянка з липня 1976 року по 1980 рік та на посаді старшого продавця з 15.09.1990 року по 06.04.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно переглянути справу, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту права на її виникнення - з 11.09.2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 адміністративний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: - уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом у відповідності до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості.

Копію зазначеної ухвали 19.02.2024 направлено представнику позивача засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену особисто в позовній заяві. Тобто, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 та від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18, строк для усунення недоліків з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 26.02.2024.

21.02.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому позовні вимоги було викладено у такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2023 №045750007573 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді швиї-мотористки у Дніпропетровському ВО «Дніпрянка» з 01.07.1976 року по 31.08.1984 року та на посаді старшого продавця з 15.09.1990 року по 06.04.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно переглянути справу, розглянути заяву від 26.09.2023 року, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту права на її виникнення - з 11.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що pгідно даних трудової книжки НОМЕР_1 дата заповнення 13.07.1990 року, яка належить позивачу зазначено записи про роботу: До призначення на посаду до АТП 03103 трудовий стаж складає 19 років. Запис №1. 19.09.1984-05.04.1985 - АТП 03103 Запис № 2. 15.09.1990-06.04.1995 - магазин №13 Запис №3. 01.10.2001 -29.05.2009 -ТОВ Транс-металл. Позивач стверджує, що у період з 1976 року по 1980 рік вона працювала у ДВНТО Дніпрянка, стаж який також не враховано при визначенні трудового стажу, який дозволяє призначити пенсію. З метою підтвердження факту роботи у ДВЕТО Дніпрянка позивач зверталася до архіву, але отримувала відмови щодо інформації по ДВЕТО Дніпрянка. Лише за даними архівної довідки ТОВ Юридично - архівне бюро Легіс від 02.12.2019 року № С-87, яким надано інформацію за якою значиться періоди та назви перейменування ДВЕТО Дніпрянка які відбувалися у період з 1976 року по 1993 рік, а також надано засвідчена копія першої та другої сторінок наказу по ДВЕТО Дніпрянка №140-к від 19.07.1976 року про призначення до штату мотористкою 3 розряду цеху №1 - ОСОБА_2 . На другій сторінці наказу №140-к від 19.07.1976 року ДВЕТО у абзаці 1 рядку під номером 31 значиться - ОСОБА_2 швея - мотористка 3 розряду. У той період з 1976 року -1980 рік позивач ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.11.2019 року № 00024531892. Факт роботи на Виробничому експерементальному трикотажному об`єднанні Дніпрянка у період з 1976 року по 1980 рік можуть підтвердити співпрацівниці з якими позивач працювала та які на сьогодні мають призначену пенсію із зарахованим стажем у період з 1976 року -1980 рік, який співпадає з періодом, який необхідно врахувати і для призначення пенсії позивачу, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУкраїни) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 06.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідачів додаткові докази та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію ухвали про відкриття провадження 12.03.2024 направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену останнім особисто в позовній заяві. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 13.03.2024 о 20:31 надіслано одержувачам Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову та уточненого адміністративного позову 21.11.2023 та 13.03.2024 відповідно, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України до 29.03.2024.

02.04.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що 26 вересня 2023 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058. До заяви додала, зокрема, наступні документи: - копія паспорту громадянки України, згідно даних якого, Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - копію трудової книжки; - архівну довідку № С-87 від 02.12.2019, видану ТОВ ЮАБ ЛЕГІС. На виконання принципу екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінняv. За результатами розгляду 03.10.2023 прийнято рішення № 045750007573 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 20 років. Головне управління вважає прийняте рішення про відмову законним, прийнятим з дотриманням норм діючого законодавства, а тому таким, що скасуванню не підлягає. Вік Позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить 63 роки 15 днів Страховий стаж за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування складає 18 років 5 місяців 19 днів. До страхового стажу не зараховані періоди: За трудовою книжкою Позивача, записи № 3, № 4: вона у період з 15.09.1990 по 06.04.1995 працювала на посаді продавця у магазині № 13. Назва підприємства, зазначена у графі 3 розділу Відомості про роботу - Магазин № 13, а на печатці про звільнення - Державна міська кондитерська фірма Ерида. Проте, відсутні відомості про зміну назви підприємства. Вказані обставини суперечать нормам пункту 2.15 Інструкції та унеможливлюють зарахування вказаного періоду до страхового стажу Позивача. Відповідно до архівної довідки № С-87 від 02.12.2019 виданої ТОВ ЮАБ ЛЕГІС не зараховано до страхового стажу період роботи в Дніпропетровському ТО Дніпрянка на посаді швеї-мотористки, з 19.07.1976, оскільки в довідці не зазначена дата звільнення. Позивачеві роз`яснено право надання, уточнюючих спірні періоди, документів, ним вона не скористалася. Крім того, Головне управління звертає увагу суду, що Позивач неодноразового зверталася до органів Пенсійного фонду із заявами про призначення пенсії за віком та отримувала відмови, які в судовому порядку не оскаржувала.

Крім того, відповідачем наголошено, що згідно з п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж робоnb та неможливості їх отримання у зв`язку зі стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі. З вищенаведеного слідує, що законодавець чітко окреслює у яких саме випадках для підтвердження стажу роботи особи приймаються показання свідків. Позивач просить суд підтвердити показаннями свідків факт роботи на Виробничому експерементальному трикотажному об`єднанні Дніпрянка. При цьому, жодного офіційного документу, про те, що у зв`язку зі стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, які відбувалися на території розташування підприємства чи архівної установи, Позивачем не надано. У позовній заяві зазначено: Позивач неодноразово зверталася до архіву, але отримувала відмови щодо інформації по ДВЕТО Дніпрянка (витяг з позовної заяви ОСОБА_1 ). Проте, жодної з таких відмов не було надано ні до органу Пенсійного фонду ні до суду. Тобто, за таких обставин для підтвердження стажу роботи Позивача не можуть бути прийнятими до уваги показання свідків.

До відзиву не було надано жодних доказів на виконання ухвали суду.

За правилами ст.263 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 05.04.2024, проте головуючий суддя Юхно І.В. у період з 20.03.2024 по 05.04.2024 перебувала у відпустці, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день з урахуванням вихідних днів 08.04.2024.

Водночас, суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 08.04.2024 від відповідача 1 відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача 1 станом на 08.04.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та витребуваних ухвалою від 06.03.2024 доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача 2 також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу 2 процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

26.09.2023 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком з відповідним пакетом документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2023 №045750007573 (вих. № 8593/03-6 від 03.10.2023) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні вказано, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 26.09.2023. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) становить 60 років. Вік заявника 63 роки 15 днів. Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон), починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи: Жінки, які народитись з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, мають право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу після досягнення віку 59 років, за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року gо 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. У разі відсутності, страхового стажу, передбаченою частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 36 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування 18 років 5 місяців 19 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви; за записами №3 - №4 трудової книжки БТ-1 №»9599808 від 13.07.1990, до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.09.1990 по 06.04.1995, оскільки назва підприємства зазначена у графі 3 розділу «Відомості про роботу» не відповідає назві підприємства зазначеній на печатці при звільненні з роботи, відсутні відомості про зміну назви підприємства, що суперечить нормам пункту 2.15 Інструкції. Необхідно підтвердити неврахований період стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637. Одночасно повідомлено, що період роботи в Дніпропетровському ТОВ «Дніпрянка» з 19.07.1976 відповідно до архівної довідки № С-87 від 02.12.2019 виданої ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» не зараховано до страхового стажу, оскільки в довідці не зазначена дата звільнення. Заявниця не працює.

Вказане рішення направлено на адресу позивача супровідним листом відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.10.2023 №0400-010219-8/156190.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком та вважаючи, що періоди роботи з 01.07.1976 по 31.08.1984 та з 15.09.1990 по 06.04.1995, підлягають зарахуванню до загального (страхового) стажу, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України«Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637«Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення загального та/або пільгового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.07.1990, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працювала (мовою оригіналу):

-до поступления на Днепровское автотранспортное предприятие 03103 трудовой стаж составляет девятнадцать лет;

-Днепровское АТП 03103:

-19.09.1984 принята на должность оператора центрально-диспетчерской службы (пр.№153к от 19.09.84);

-05.04.1985 уволена по собственному желанияю ст.38 КЗоТ УРСР (пр. №65к от 05.04.85);

-15.09.1990 принята в маг. №13 старшим продавцом (пр. №24 от 15.09.90);

-06.04.1995 уволена по собстенному желанию ст.38 КЗоТ Украины (пр. №13к от 06.04.95).

Водночас, з оспорюваного рішення вбачається, що пенсійним органом до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.09.1990 по 06.04.1995, оскільки назва підприємства зазначена у графі 3 розділу «Відомості про роботу» не відповідає назві підприємства зазначеній на печатці при звільненні з роботи, відсутні відомості про зміну назви підприємства, що суперечить нормам пункту 2.15 Інструкції. Крім того, період роботи в Дніпропетровському ТОВ «Днінрянка» з 19.07.1976 відповідно до архівної довідки № С-87 від 02.12.2019 виданої ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» не зараховано до страхового стажу, оскільки в довідці не зазначена дата звільнення.

Як зазначає позивач первинна трудова книжка була втрачена та поновлена у 1990 році. При цьому, на підтвердження трудового стажу роботи в ДВЕТО «Дніпрянка» до заяви про призначення пенсії було надано архівну довідку ТОВ «ЮРИДИЧНО-АРХІВНЕ БЮРО «ЛЕГІС» від 02.12.2019 №С-87, згідно з якою серед наказів з особового складу КОЛЕКТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТРИКОТАЖНА ФІРМА «ДНІПРЯНКА» (до 24.11.1988р. ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ТРИКОТАЖНЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРЯНКА»; з 24.11.1988р. до 14.04.1993 р. ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕ ТРИКОТАЖНЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ДНІПРЯНКА»; з 14.04.1993 р. д 28.12.1994р. ОРЕНДНА ТРИКОТАЖНА ФІРМА «ДНІПРЯНКА») код платника податків згідно з ЄДРПОУ 00307164, які знаходяться на архівному зберіганні у ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС», значиться (мовою оригіналу): «- Выпускников филиала ТУ № 8 - 1976г. с 19 июля 1976г. зачислить в штат Днепропетровского трикотажного объединения «Днепрянка» и назначить: по цеху № 1: 31. ОСОБА_2 швея - мотористка 3 разряда...» Наказ № 140-к від 19 липня 1976р. Підтвердити дату звільнення ОСОБА_4 з ДВЕТО «ДНІПРЯНКА» згідно наказів з особового складу та особових рахунків немає можливості (Документи на архівне зберігання у ТОВ «ЮАБ «ЛЕГІС» передані не в повному обсязі).

Матеріалами справи підтверджується, що прізвище дівоче прізвище позивачки Тесля (витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 12.11.2019 №00024531892; свідоцтво про укладення шлюбу від 25.06.1986 серії НОМЕР_3 ). Пенсійним органом надання відповідних документів разом із заявою про призначення пенсії не заперечується.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд наголошує, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених положень вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58).

Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладаєтьсяне на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

В даному випадку, суд звертає увагу, що записи щодо періоду роботи позивача з 15.09.1990 по 06.04.1995 в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим невідповідність назви підприємства, зазначеної у графі 3 розділу «Відомості про роботу» назві підприємства зазначеній на печатці при звільненні з роботи, а також відсутність відомостей про зміну назви підприємства, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати страховий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ у цій частині.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_5 період роботи з 15.09.1990 по 06.04.1995.

Водночас, щодо зарахування до страхового стажу роботи період роботи позивача з липня 1976 року по 1980 рік на посаді швачки-мотористки у Дніпровському ВО «Дніпрянка».

Відповідно до п. 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Враховуючи зазначені положення законодавства, підтвердження трудового стажу позивача показами свідків може бути здійснено у випадку, коли за місцем роботи заявника або в архівних установах відсутні документи про трудовий стаж позивача.

Отже, у даному випадку, з наданої довідкиТОВ «ЮРИДИЧНО-АРХІВНЕ БЮРО «ЛЕГІС» від 02.12.2019 №С-87 відсутня можливість встановитидату звільнення позивачки, тобто,не має змоги підтвердити період роботи позивача з липня 1976 року по 1980 рік на посаді швачки-мотиристки у Дніпровському ВО «Дніпрянка».

Суд звертає увагу, що за усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 та від 20.03.2024 у справі № 125/569/23 викладено висновок про те, що «встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду.

При цьому, постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за №1231/13105, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (надалі Порядок №18-1). Цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Проте, суд наголошує, що доказів звернення до територіального органу з відповідними заявами про підтвердження спірного стажу роботи показаннями свідків, а також відповідного рішення Комісії про підтвердження або непідтвердження спірного стажу роботи позивача у Дніпровському ВО «Дніпрянка» позивач до матеріалів справи не надала, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що пенсійним органом було протиправно не враховано до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 період її роботи з липня 1976 року по 1980 рік на посаді швачки-мотиристки у Дніпровському ВО «Дніпрянка».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Головним управління Пенсійного фонду Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправно незараховано до загального страхового стажу період роботи позивача з 15.09.1990 по 06.04.1995, що в свою чергу призвело до невірного розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 в рішенні від 03.10.2023 №045750007573 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Оскільки відповідачами під час судового розгляду справи не доведено зарахування до загального стажу роботи позивача вищевказаного періоду, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС Україниє саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Разом із цим, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок загального (страхового) стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, а саме:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2023 №045750007573 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1990 по 06.04.1995.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.4ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок зального стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2023 про призначення пенсії та провести розрахунок загального (страхового) стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., який сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 17.11.2023 №0.0.3310957317.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 805,20 грн. (по 402,60 грн з кожного з відповідачів).

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження: 73036, Херсонська область, м. Херсон вул. 28 Армії, буд. 6; код ЄДРПОУ) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2023 №045750007573 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1990 по 06.04.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2023 про призначення пенсії та провести розрахунок загального (страхового) стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно