Ухвала

від 17.07.2024 по справі 420/14558/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14558/24

УХВАЛА

17 липня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» про забезпечення позову до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2024 року №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.04.2024 року №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/14558/24.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» зазначає, що постановою державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнко Артема Олеговича від 11.07.2024 року було відкрито виконавче провадження №75479757 з примусового виконання постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС від 24 квітня 2024 року про стягнення з ТОВ «Зіко Груп» на користь Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці штрафу у сумі 923000 грн. Постановою ДВ Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ (м. Одеса) від 11.07.2024 року в межах виконавчого провадження №75479757 визначено мінімальний розмір витрат виконавчого провадження у розмірі 369 грн. Постановою ДВ Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ (м. Одеса) від 11.07.2024 року в межах виконавчого провадження №75479757 встановлено виконавчий збір у розмірі 92300 грн. Постановою ДВ Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУЮ (м. Одеса) від 11.07.2024 року в межах виконавчого провадження №75479757 накладено арешт на кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1015669 грн. При цьому, вже 12.07.2024 року з банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» списані грошові кошти, у розмірі більшому, ніж сума, на яку накладено арешт коштів, а саме, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №22034 від 12 липня 2024 року з рахунку НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Зіко Груп» у банку АТ «Сенс Банк» списано 34000 грн. з призначенням платежу: «часткове виконання запиту №22034 від 11.07.2024 року, сума, що залишилась до сплати 981664,14 грн. стягнення за ВП №75479757 з виконання виконавчого документу: постанова №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС виданий 24.04.2024 року документ видав:»; платіжною інструкцією №22035 від 12 липня 2024 року з рахунку НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Зіко Груп» у банку АТ «Райффайзен Банк» було списано 1015669 грн. з призначенням платежу: «стягнення за ВП №75479757 з виконання виконавчого документу: постанова №7802/15-32-09-01-17- ДПС/ТД-ФС виданий 24.04.2024 року документ видав: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці». Таким чином, разом за двома платіжними інструкціями було сплачено 1049669 грн., тобто більше, ніж сума боргу разом з виконавчим збором і мінімальним розміром витрат виконавця.

Представник позивача зазначає, що факт судового оскарження постанови відповідача про накладання штрафу №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС від 24 квітня 2024 року не зупиняє її дію та виконання у межах виконавчого провадження. На думку позивача, ситуація, при якій одночасно здійснюється судовий розгляд справи про оскарження постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та її примусове виконання органами ДВС з відповідними негативними наслідками для позивача, є недопустимою. До того ж, відповідач достовірно знаючи про оскарження підприємством документу про накладання стягнення, звернувся до державного виконавця з метою примусового стягнення коштів. У такому випадку, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір заявника захистити свої права та інтереси, які позивач вважає порушеними, в даному провадженні не буде реалізований. Крім того, вже на теперішній час права позивача порушуються шляхом стягнення з нього грошових коштів у більшому розмірі, ніж загальна сума до стягнення.

В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача також зазначив, що позбавлення позивача оборотних грошових коштів фактично паралізує його роботу, оскільки передплату за організацію перевезень позивач не має можливості переадресувати на користь фактичних перевізників, що може спричинити невиконання договірних зобов`язань перед замовниками перевезень. Також, враховуючи відсутність грошових коштів на рахунках, блокується можливість виплати заробітної плати співробітникам підприємства. Таким чином, господарська діяльність позивача заблокована, оперативні кошти до теперішнього часу знаходяться під арештом (незважаючи на їх списання у розмірі більшому, ніж потрібно для задоволення вимог виконавця), що покладає на товариство надмірний тягар і є не співмірним заходом з боку держави. В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за постановою, яка оскаржується, не скасовує відповідну постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін та зацікавлених осіб, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа до вирішення спору. Таким чином позивач вважає обґрунтованим та таким, що дійсно спрямований на захист прав, свобод та інтересів позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС від 24 квітня 2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/14558/24.

Суд вважає заяву представника позивача такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст.150, ч. 1 ст. 151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин для вжиття заходів забезпечення позову та оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображена у практиці Європейського Суду з прав людини, яка визначає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа VeriagsgruppeNewsGmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).

У справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування ст. 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначенні застосування ст. 6 Конвенції (справа «Меркіка та інші проти Мальти».

У рішенні «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, ефективний спосіб визначається судом як запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Так, в межах даної справи, позивачем оскаржується постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2024 року №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 923000 грн.

При цьому, 11.07.2024 року старшим державним виконавцем Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнко Артемом Олеговичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75479757 з примусового виконання постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС від 24 квітня 2024 року про стягнення з ТОВ «Зіко Груп» на користь Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці штрафу у сумі 923000 грн.

Крім того, постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнко Артемом Олеговичем про стягнення виконавчого провадження №75479757 стягнуто з ТОВ «Зіко Груп» виконавчий збір у розмірі 92300 грн.

Позивачем також надано до суду постанову старшого державного виконавця Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марієнко Артема Олеговича від 11.07.2024 року ВП №75479757 про арешт коштів, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1015669 грн.

Таким чином, постанова Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС від 24 квітня 2024 року про стягнення з ТОВ «Зіко Груп» на користь Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці штрафу у сумі 923000 грн., яка оскаржується позивачем в межах даної справи, звернена до примусового виконання та тривають виконавчі дії щодо примусового виконання зазначеної постанови.

Суд враховує ту обставину, що як зазначив представник заявника, господарська діяльність позивача заблокована, оперативні кошти до теперішнього часу знаходяться під арештом (незважаючи на їх списання у розмірі більшому, ніж потрібно для задоволення вимог виконавця), що покладає на товариство надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладені обставини, не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача та без вжиття заходів забезпечення позову, для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що є підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови на підставі постанови від 24.04.2024 року №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.

Керуючись ст. ст.150, 151, 256, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко Груп» про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.04.2024 року №7802/15-32-09-01-17-ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/14558/24.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у встановленому законом порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА