Рішення

від 08.07.2024 по справі 580/3204/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року справа № 580/3204/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламаря П.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Трегулова Б.Л.,

представника позивача Шаталова А.Ф.(за ордером),

представника відповідача Покотілової І.Ю. (за посадою),

розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Шаталов А.Ф. в інтересах Дочірнього підприємства Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.03.2024 №3471/23-00-07-01-01, №3470/23-00-07-01-01.

В обґрунтування позовних вимог щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку із відчуженням, молока згущеного на користь ПрАТ «Первомайський МКК», позивач зазначив, що контролюючим органом помилково вказано, що товар відчужено на користь зберігача, оскільки ДП «Юрія-2» ПрАТ «Юрія» станом на поточну дату залишається власником товару та у будь-який момент часу має право повернути залишений на зберігання товар та реалізувати його на власний розсуд, що в свою чергу призведе до виникнення податкових зобов`язань, відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України. Фактично, ПрАТ «Первомайський МКК» є зберігачем товару, що прямо вказано у договорах і право власності на товар до зберігача не переходить. Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 831378грн., в наслідок не відображення умовного продажу залишку цигарок, які обліковувались станом на 01.01.2022 року, то застосовані контролюючим органом розрахунки є помилковими з огляду на численні арифметичні помилки, безпідставне застосування націнки та акцизного податку при визначенні баз оподаткування. Крім того, позивач не погоджується з застосуванням штрафних санкцій в сумі 83187,00 грн, оскільки порушення щодо відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму 740670 грн., 257 889 грн., 831 378 грн. відсутні. В частині решти донарахувань погоджується.

В судовому засіданні позовні вимоги представник підтримав повністю.

15.04.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

11.06.2024 закрито підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що ПрАТ «Первомайський МКК» використало у власній господарській діяльності отримане від ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» на відповідальне зберігання молоко згущене та замінило його новим. Таким чином, відповідно до вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» молоко згущене в кількості 672284 шт. на загальну суму 5991351,50 грн., в т.ч. ПДВ 998558,58 грн. безоплатно передало на ПрАТ «Первомайський МКК». Також, ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» реалізовано на ПрАТ «Юрія» молоко згущене та не нараховувало податкові зобов`язання на різницю між ціною придбання та ціною реалізації. Враховуючи викладене, ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу занижено податкові зобов`язань, при цьому, в порушення вимог п. 201.1, абзацу 11 п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» не зареєструвало в ЄРПН податкові накладні в наслідок чого застосовано штрафну санкцію. Крім того, під час перевірки виведено залишок цигарок станом на 01.12.2017 року, яка складається в т.ч. з акцизного податку в сумі 19861,94грн. та ПДВ в сумі 66206,48грн. Отже, станом на 01.12.2017 року залишок цигарок (вартість придбання + націнка) склав 331032,41грн., однак встановлено, що станом на 31.12.2021 року на обліку ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» обліковувались запаси цигарок без податку на додану вартість на суму 4704703,81грн. Націнка в розмірі 7%, яка врахована при виведенні залишку товару складає 307784,36грн. Отже, станом на 31.12.2021 року на залишку ДП «ЮРІЯ-2» ПрАТ «ЮРІЯ» обліковувались запаси цигарок по ціні придбання на суму 4396919,45грн. (4704703,81 -307784,36). Податок на додану вартість з яких складає 879383,89грн. Таким чином, на порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу ДП «ЮРІЯ-2» ПРАТ «ЮРІЯ» занижено податок на додану вартість за січень 2022 року суму 831378,04 грн. Податкову накладну не складено та в ЄРПН не зареєстровано.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Дочірнє підприємство Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, код ЄДРПОУ 24410808, та перебуває у відповідача на обліку як платник податків.

За наслідками здійснення документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія відповідач склав акт №10768/23-00-07-0105/24410808 від 25.10.2023 року, згідно висновків якого встановлені порушення:

-вимог п. 185.1ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 315 920 грн., в т.ч. за лютий 2017 року на суму 489 грн., за березень 2017 року на суму 386 грн., за червень 2017 року на суму 1351 грн., за липень 2017 року на суму 1573 грн., за серпень 2017 року на суму 9743 грн., за вересень 2017 року на суму 7376 грн., за жовтень 2017 року на суму 147 грн., за грудень 2017 року на суму 6857 грн., за січень 2018 року на суму 289 грн., за лютий 2018 року на суму 1110 грн., за квітень 2018 року на суму 11106 грн., за травень 2018 року на суму 744401 грн., за липень 2018 року на суму 31812 грн., за серпень 2018 року на суму 5141 грн., за вересень 2018 року на суму 20845 грн., за жовтень 2018 року на суму 7940 грн., за листопад 2018 року на суму 11095 грн., за грудень 2018 року на суму 43809 грн., за січень 2019 року на суму 87959 грн., за лютий 2019 року на суму 80520 грн., за березень 2019 року на суму 81277 грн., за квітень 2019 року на суму 73699 грн., за травень 2019 року на суму 33444 грн., за червень 2019 року на суму 13306 грн., за липень 2019 року на суму 39495 грн., за серпень 2019 року на суму 44045 грн., за вересень 2019 року на суму 62395 грн., за жовтень 2019 року на суму 102806 грн., за листопад 2019 року на суму 74813 грн., за грудень 2019 року на суму 104508 грн., за січень 2020 року на суму 16742 грн., за лютий 2020 року на суму 62322 грн., за березень 2020 року на суму 128521 грн., за квітень 2020 року на суму 82956 грн., за травень 2020 року на суму 99169грн., за червень 2020 року на суму 56213 грн., за липень 2020 року на суму 57093 грн., за серпень 2020 року на суму 48402 грн., за вересень 2020 року на суму 28090 грн., за жовтень 2020 року на суму 35508 грн., за листопад 2020 року на суму 29689 грн., за грудень 2020 року на суму 2782 грн,, за січень 2021 року на суму 17567 грн., за лютий 2021 року на суму 22613 грн., за березень 2021 року на суму 14568 грн., за квітень 2021 року на суму 18562 грн., за травень 2021 року на суму 76591 грн., за червень 2021 року на суму 32541 грн., за липень 2021 року на суму 31157 грн., за серпень 2021 року на суму 41802 грн., за вересень 2021 року на суму 24878 грн., за жовтень 2021 року на суму 26363 грн., за листопад 2021 року на суму 29648 грн., за грудень 2021 року на суму 19022 грн., за січень 2022 року на суму 953916 грн., за лютий 2022 року на суму 33099 грн., за березень 2022 року на суму 4438 грн., за квітень 2022 року на суму 10140 грн., за травень 2022 року на суму 14042 грн., за червень 2022 року на суму 24259 грн., за липень 2022 року на суму 44527 грн., за серпень 2022 року на суму 279812 грн., за вересень 2022 року на суму 12666 грн., за жовтень 2022 року на суму 33045 грн., за листопад 2022 року на суму 25666 грн., за грудень 2022 року на суму 47390 грн., за січень 2023 року на суму 9833грн., за лютий 2023 року на суму 12722 грн., за березень 2023 року на суму 13558 грн., за квітень 2023 року на суму 55966 грн., за травень 2023 року на суму 17249 грн., за червень 2023 року на суму 17056 грн.;

-вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з податком на додану вартість на загальну суму сумі 5952586,66 грн., в тому числі: 1595358,04 грн. - не зареєстровано платником за основною діяльністю, 1178653,24 грн. - незареєстровані податкові накладні у зв`язку з порушеннями, викладеними в пункті 3.1.2.1. акту перевірки відповідно до п 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, 3125618,0грн. та розрахунки коригування при виявленні помилки в сумі 52957,38 грн.;

-вимог пп.213.1.9. п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4. п. 214.1 ст. 214 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено акцизного податку на загальну суму 27487,73 гривень, в т.ч. за жовтень 2018 року на суму 26730 грн., за лютий 2019 року на суму 72,67 грн., за березень 2019 на суму 9,34 грн., за жовтень 2019 на суму 130,0 грн., за листопад 2019 року на суму 545,72 грн.;

-вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.223.1 ст.223 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно подано декларацію з акцизного податку за жовтень 2018 року;

-вимог п.51.1 ст.51 та п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до недостовірності відображення інформації в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, і сум утриманих з них податків за 4 квартал 2017 року, за 1, 2, 3 квартали 2018 року, 1, 2, 3 квартали 2019 року та в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за 1, 2, 3 квартали 2021 року;

-вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16; п.38.1 ст.38; аб3.2 п.57.1 ст.57; пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 та п. 176.2«а» ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 53011,16 грн., в тому числі за квітень 2023 року в сумі 9652,57 грн., за травень 2023 року в сумі 23072,66 грн. та за червень 2023 року в сумі 20285,93 грн.;

-вимог п.1 ч.2 ст.6, ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несвоєчасного нарахування єдиного внеску за січень 2017 року на загальну суму 2369,28 грн.;

-вимог п.1 част.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до несплати, неповної та несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок, на загальну суму 88242,43 грн., в тому числі за квітень 2019 року в сумі 10361,93 грн., за травень 2019 року в сумі 39818,53 грн. таза червень 2019 року в сумі 38061,97 грн.;

-вимог п.11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням в частині здійснення на реєстраторах розрахункових операцій розрахункові операції з продажу підакцизних товарів без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;

-вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням в частині здійснення на реєстраторах розрахункових операцій розрахункові операції без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 15193,97 грн.;

-вимог п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, абз.1 п. 8.4, п. 8.5 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300, в результаті чого несвоєчасно подано 2 повідомлення та не подано 36 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП;

-вимог ст. 18 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-В «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», в результат чого реалізовано отримані алкогольні напої на суму 135698,87 грн. за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

28.11.2022 року за вихідним №20672/6/23-00-07-01-04 ГУ ДПС у Черкаській області за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, пп. 1, 2 висновків акту викладені в новій редакції:

-вимог п. 185.1ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4220 378 грн., в т.ч. за лютий 2017 року на суму 489 грн., за березень 2017 року на суму 386 грн., за червень 2017 року на суму 1351 грн., за липень 2017 року на суму 1573 грн., за серпень 2017 року на суму 9 633 грн., за вересень 2017 року на суму 7376 грн., за жовтень 2017 року на суму 257 грн.. за грудень 2017 року на суму 6857 грн., за січень 2018 року на суму 289 грн., за лютий 2018 року на суму 1110 грн., за квітень 2018 року на суму 11106 грн., за травень 2018 року на суму 744401 грн., за липень 2018 року на суму 31812 грн., за серпень 2018 року на суму 5141 грн., за вересень 2018 року на суму 20845 грн., за жовтень 2018 року на суму 7940 грн., за листопад 2018 року на суму 11095 грн., за грудень 2018 року на суму 43809 грн., за січень 2019 року на суму 87959 грн., за лютий 2019 року на суму 80520 грн., за березень 2019 року на суму 81277 грн., за квітень 2019 року на суму 73699 грн., за травень 2019 року на суму 33444 грн., за червень 2019 року на суму 13306 грн., за липень 2019 року на суму 39495 грн., за серпень 2019 року на суму 44045 грн., за вересень 2019 року на суму 62395 грн., за жовтень 2019 року на суму 102806 грн., за листопад 2019 року на суму 74813 грн., за грудень 2019 року на суму 104508 грн., за січень 2020 року на суму 16742 грн., за лютий 2020 року на суму 62322 грн., за березень 2020 року на суму 128521 грн., за квітень 2020 року на суму 82956 грн., за травень 2020 року на суму 99169 грн., за червень 2020 року на суму 56213 грн., за липень 2020 року на суму 57093 грн., за серпень 2020 року на суму 48402 грн., за вересень 2020 року на суму 28090 грн., за жовтень 2020 року на суму 35508 грн., за листопад 2020 року на суму 29689 грн., за грудень 2020 року на суму 2782 грн., за січень 2021 року на суму 17567 грн., за лютий 2021 року на суму 22613 грн., за березень 2021 року на суму 14568 грн., за квітень 2021 року на суму 23 859 грн., за травень 2021 року на суму 76591 грн., за червень 2021 року на суму 36 459 грн.. за липень 2021 року на суму 31 269 грн., за серпень 2021 року на суму 41 795 грн., за вересень 2021 року на суму 21 102 грн., за жовтень 2021 року на суму 21 261 грн., за листопад 2021 року на суму 29648 грн., за грудень 2021 року на суму 19022 грн., за січень 2022 року на суму 857 932 грн., за лютий 2022 року на суму 33099 грн., за березень 2022 року на суму 4438 грн., за квітень 2022 року на суму 10140 грн., за травень 2022 року на суму 14042 грн., за червень 2022 року на суму 24259 грн., за липень 2022 року на суму 44527 грн., за серпень 2022 року на суму 279812 грн., за вересень 2022 року на суму 12666 грн., за жовтень 2022 року на суму 33045 грн., за листопад 2022 року на суму 25666 грн., за грудень 2022 року на суму 47390 грн., за січень 2023 року на суму 9833грн., за лютий 2023 року на суму 12722 грн., за березень 2023 року на суму 13558 грн., за квітень 2023 року на суму 55966 грн., за травень 2023 року на суму 17249 грн., за червень 2023 року на суму 17056 грн.;

-вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних:

-з податком на додану вартість на загальну суму 529257,38грн., які складені на поставку товарів, відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України;

-з обсягом постачання на загальну суму 5413343,45грн., на операції з постачання товарів (послуг), відповідно до п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України;

-з обсягом постачання на загальну суму 15630300,10грн. на операції з постачання товарів (послуг), відповідно до абз. 11 п. 201.4 ПК України.

Інші пункти висновків акту залишено без змін.

На підставі акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень винесені податкові повідомлення-рішення:

-№11530/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким збільшено акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 2748,77грн.;

-№11531/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн.;

-№11542/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 3060,00 грн.;

-№11543/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 27748,46 грн.;

-№11544/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4641453,00грн., з яких 4219503,00 грн. основного платежу та 421950,00 грн. штрафних санкцій;

-№11545/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 10000,00 грн.;

-№11546/23-00-07-01-01 від 01.12.2023 року, яким застосовано штрафні санкції в сумі 172 480,55 грн.

За результатами розгляду скарги, ДПС України винесено рішення про результати розгляду скарги №6298/6/99-00-06-01-01-06 від 06.03.2024 року, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 01.12.2023 року №11544/23-00-07-01-01 та №11546/23-00-07-01-01 в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов`язань по операціях з реалізації молочної продукції за ціною нижче придбання і у відповідній частині застосовані штрафні санкції, у тому числі штрафні санкції відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ, а в іншій частині зазначені ППР залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки, а також результатів розгляду скарги, винесені податкові повідомлення-рішення:

-№3471/23-00-07-01-01 від 21.03.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2120548,00грн., з яких 2120548 грн. основного платежу та 212055 грн. штрафних санкцій;

-№3470/23-00-07-01-01 від 21.03.2024 року, яким застосовано штраф у сумі 83187,00грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки та прийнятого ППР, збільшення суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість включає, зокрема висновки про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 740 670,00 грн., у зв`язку із відчуженням, молока згущеного на користь ПрАТ «Первомайський МКК» за договором зберігання №861/17-юв від 01.08.2017 року та на суму 257888,60грн. за договором зберігання №1183/22 від 01.01.2022 року.

Як встановлено судом, між ПрАТ «Первомайський МКК» та Дочірнім підприємством Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія укладено договір відповідального зберігання №861/17-юв від 01.08.2017, згідно предмету якого, зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання молоко згущене ГОСТ в кількості 378294шт.

При чому, п. 2.1.2 договору визначено, що зберігач має право використовувати товар у своїй господарській діяльності. За вимогою поклажодавця про повернення товару повернути товар такого самого роду та якості.

Також, згідно п. 4 договору, поклажодавець гарантує, що він є власником товару і до нього немає претензій третіх осіб. Право власності на товар до зберігача не переходить.

Згідно акту приймання-передачі від 01.08.2017, Дочірнім підприємством Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія передано ПрАТ «Первомайський МКК» на відповідальне безоплатне зберігання молоко згущене ГОСТ в кількості 378294шт. на суму 4444020грн.

При чому, відповідно актів оновлення товару, здійснювалася заміна аналогічним товаром - молоко згущене ГОСТ в кількості 378294шт.

01.01.2022 між ПрАТ «Первомайський МКК» та Дочірнім підприємством Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія укладено договір відповідального зберігання №1183/22, згідно предмету якого, зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання молоко згущене ГОСТ ж/б в кількості 293990шт.

При чому, п. 2.1.2 договору визначено, що зберігач має право використовувати товар у своїй господарській діяльності. За вимогою поклажодавця про повернення товару повернути товар такого самого роду та якості. Поклажодавець гарантує, що він є власником товару і до нього немає претензій третіх осіб. Право власності на товар до зберігача не переходить.(п. 4 договору).

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2022, Дочірнім підприємством Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія передано ПрАТ «Первомайський МКК» на відповідальне безоплатне зберігання молоко згущене ГОСТ ж/б в кількості 293990шт. на суму 1547331,50грн.

Відповідно актів оновлення товару, здійснювалася заміна аналогічним товаром - молоко згущене ГОСТ ж/б в кількості 293990шт.

Суд звернув увагу, що заміна товару узгоджується з п. 2.1.2 договорів відповідального зберігання, не переходячи право власності на товар (п. 4 договорів). Фактично, зберігач несе відповідальність та зобов`язаний повернути поклажодавцю саме той обсяг майна, що поміщений на зберігання.

Як слідує з акту перевірки, контролюючий орган вважає, що товар відчужено на користь зберігача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГП України) передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну "первинний документ", яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону №996-ХІV передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону №996-ХІV).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

З наведеного випливає, що для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що між ДП «Юрія-2» ПрАТ «Юрія» та ПрАТ «Первомайський МКК» укладено саме договора відповідального зберігання, оскільки право власності на товар до зберігача не переходить, а відповідно і не відбулось постачання товару.

Правила формування податкових зобов`язань за перевірений період врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, передбачені ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зі змісту ст. 215 ЦК України слідує, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснює, що нікчемні правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, визначені ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 18 цієї Постанови, правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, Іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об`єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також наявність в діях осіб відповідного умислу контролюючим органом в ході перевірки не досліджувались та в акті перевірки не наводяться. Також Акт перевірки не доводить умислу платника, спрямованого на порушення публічного порядку, та не визначає, в чому таке порушення полягає.

При цьому наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Беручи до уваги норми статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, слід дійти однозначного висновку про відсутність у посадових осіб податкових органів як підстав, так і повноважень щодо визначення угод нікчемними під час проведення перевірок та прийняття відповідних рішень. Проте, це не виключає можливості їх звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним з підстав, наведених у статті 228 ЦК України, та застосування наведених у ній наслідків.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Нормами чинного ПК України передбачений алгоритм дій працівників контролюючого органу при проведенні перевірок, в якому відсутні будь-які посилання щодо їх права визнавати нікчемними правочини між суб`єктом господарювання та його контрагентами в позасудовому порядку.

Отже, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 185.1ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п.199.1 ст.199, п. 201.10 ст. 201 під час здійснення господарських взаємовідносин по операціях з відповідального зберігання майна є необґрунтованим. Як наслідок у ДП «Юрія-2» ПрАТ «Юрія» внаслідок поміщення на відповідальне зберігання майна ПрАТ «Первомайський МКК», не виникло податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки «перша подія», визначена ПК України - не настала.

Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ, внаслідок не відображення умовного продажу залишку цигарок, які обліковувались станом на 01.01.2022 року.

Згідно акту перевірки, з метою встановлення залишків тютюнових виробів на 31.12.2021 року контролюючим органом взято залишки таких товарів станом на 01.12.2017 року, досліджено обсяг їх придбання та реалізації у період з 01.01.2018 року по 31.12.2021 року, відповідно розрахунків у додатку 16 до акту.

Відповідно до розрахунків, наведених у додатку 16, контролюючим органом встановлено, що на 31.12.2021 року у підприємства на залишку перебувало тютюнових виробів на суму 4876 840,65 грн., у той же час, в листі про результати розгляду заперечень наведено 4704703,81 грн.

Нове значення обґрунтовується вирахуванням із залишкової вартості цигарок, станом на 01.12.2017 року акцизного податку та ПДВ. При цьому, додаток 16 до Акту змін не зазнав і нові розрахунки контролюючим органом не наводяться.

Суд погоджується з представником позивача, що застосовані контролюючим органом розрахунки є помилковими, оскільки додаток 16 до Акту містить арифметичні помилки, що призвели до невірного підсумку. Так, у першому рядку, в якому відображено податковий період «Гру.17» контролюючим органом допущено помилку, зазначивши, що залишок на кінець періоду складає 878899,94грн., оскільки різниця між значеннями «товар в торгівлі, сума (придбання+націнка)» та «реалізація без ПДВ» становить 461799,11 грн. (790 963,11 - 329164,00). Наведена помилка призвела до невірного кінцевого результату, завищивши його на 417100,83 грн., що призвело до необгрунтованого збільшення бази оподаткування.

Суд також погоджується з тим, що наведена арифметична помилка призвела до помилковості будь-яких подальших розрахунків.

Також, контролюючим органом, з метою встановлення залишку товару на 31.12.2021 року у вартісному вираженні, неправомірно застосовано націнку 7% до ціни придбання, оскільки така націнка вже включена у ціну реалізації. Залишок товару у вартісному вираженні має відповідати різниці придбаної продукції та реалізованої, без відповідної націнки у 7%. Застосування такої націнки призвело до надмірного збільшення бази оподаткування. Наведена обставина врахована ГУ ДПС у Черкаській області при розгляді заперечень. Однак, контролюючим органом знову допущено арифметичну помилку. В листі про результати розгляду заперечень (стор.16 Листа) наведено розрахунок: 4 396 919,45 (4 707 703,81-307 784,36), де 307 784,36 є націнкою у 7% від 4 704 703,81 грн., однак, фактично 7% від вказаної суми становить 329 329,27 грн.

При цьому, контролюючий орган виключивши акцизний податок у розмірі 5% та ПДВ від початкової величини залишку цигарок, станом на 01.12.2017 року, не виключив їх в подальшому із обсягів придбання та реалізації, до яких вони були включені.

Допитаний в якості свідка ревізор, не заперечував про наявність вказаних арифметичних помилок.

Згідно п. 189.18 ст. 189 ПК України, базою оподаткування для операцій з постачання на митній території України тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - тютюнова продукція), для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, є максимальна роздрібна ціна таких товарів без урахування податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що максимальні роздрібні ціни (далі - МРЦ) - це ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок також викладено і Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.05.2020 у справі №200/12442/18-а, від 04.06.2020 у справі № 804/4406/13-а та від 20.03.2023 у справі № 813/2689/17, від 22.02.2024 у справі № 826/16991/13-а.

В даному випадку, зважаючи на те, що не можливо ідентифікувати, скасування судом такого акту індивідуальної дії, не суперечить вимогам законодавства та судовій практиці.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.03.2024 №3471/23-00-07-01-01, №3470/23-00-07-01-01.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь Дочірнього підприємства Юрія-2 Приватного акціонерного товариства Юрія (код ЄДРПОУ 24410808) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР

Повний текст рішення виготовлено 17.07.2024