Рішення

від 02.07.2024 по справі 175/1452/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/1452/23

Провадження № 2/175/349/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" липня 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Гула А.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Мурашко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп» про звільнення з посади, стягнення заборгованості по заробітній платні, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп» про звільнення з посади, стягнення заборгованості по заробітній платні, вихідної допомоги та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 липня 2008 року між нею та КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» було укладено трудовий договір з працевлаштуванням на посаду заступника директора з правових питань за сумісництвом. В грудні 2022 року у позивачки захворіла мама та мала термінову потребу в грошах. Позивач намагалась зв`язатись з директором підприємства ОСОБА_3 з вимогою виплатити заробітну плату проте, подала заяву про звільнення, однак відповіді так і не отримала. Тому позивач просить звільнити її з посади заступника директора з правових питань КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» та стягнути з підприємства заробітну плату за період з 01 липня 2008 року по 15 січня 2023 року у розмірі 679 209, 00, вихідну допомогу у розмірі 30 149, 88 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

Позивач про місце дату та час судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. В минулих судових засіданнях надала пояснення відповідно до позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» адвокат Мурашко І.В., та представник ОСОБА_2 у судове засідання надали заяву в якій просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема посилаючись на письмовий відзив та заперечення, наявні в матеріалах справи. В минулих судових засіданнях надали пояснення щодо позовних вимог, в задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши пояснення сторін по справі, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, судом встановлено наступне.

Відповідно до трудового договору від 01.07.2008 між ОСОБА_1 та КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» було укладено зазначений договір та визначено обсяг прав та обов`язків сторін (а.с. 14).

Згідно копії довідки вих. № 23/06 від 23.06.2011 року ОСОБА_1 з 01.07.2008 та по час складання довідки працює в КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» заступником директора з правових питань з оплатою праці згідно штатного розкладу (а.с. 16).

З копій довіреностей, які були надані з позовною заявою вбачається, що Колективне підприємство «Дніпропетровський райсількомунгосп» в особі директора Сизоненко М.Г. уповноважував ОСОБА_1 вести справи підприємства та користуватися усіма процесуальними правами (а.с. 17-19).

Заявою від 22.12.2022 року Волинець просить звільнити її з посади заступника директора з правових питань за власним бажанням 15 січня 2023 року (а.с. 22).

Відповідачем разом з відзивом було надано копію наказу № 3К від 01.09.2008 року, яким прийнято на роботу ОСОБА_1 заступником директора з правових питань з 01.09.2008 року з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 55).

Згідно копії наказу № 5К від 05 вересня 2008 року вбачається, що наказ № 3К від 01.09.2008 року було скасовано у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не надала трудову книжку та фактично не приступила до роботи.

Суду також було надано копії штатного розкладу від 01.09.2008, 01.10.2008, 01.06.2011 року та копії табелю обліку робочого часу за липень, серпень, вересень 2008 року та червень 2011 року з яких не вбачається посади заступника директора з правових питань.

Під час розгляду справи судом було отримано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформацію про ОСОБА_1 згідно форми ОК-5, ОК-7 та довідки про трудовий та страховий стаж, згідно якого найменування Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп» відсутнє у переліку страхувальників за звітній період, а саме з 2001 по 2023 рік.

Судом під час судового засідання було оглянуто оригінал трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , з якої не вбачається запису про працевлаштування на КП «Дніпропетровський райсількомунгосп», але суд звертає увагу, що це є законним та відпові дає нормі абз. 7 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також суду було надано копію Книги реєстрації адміністративних та кадрових наказів КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» та роздруківку кадрових змін за 2008-2018 року якими підтверджуються обставини того, що наказом № 3К від 01.09.2008 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу, а наказом № 5К від 05 вересня 2008 року наказ № 3К від 01.09.2008 скасовано.

Оглянуто матеріали цивільної справи № 2-1670/09, в якій містяться довіреності на ім`я ОСОБА_1 (як фізичній особі) від директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» та довідка від 10.09.2008 підписана ОСОБА_1 як заст. директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп». Статтею 43 Конституції Українигарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду. Відповідно дост. 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно зіст. 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно дост. 24-1 КЗпП України, у разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості. Відповідно до п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статтіКодексу законів про працю України, про що сторони повідомляють центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір. Пунктом 9 реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260, визначено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Фізична особа робить запис про підстави припинення трудового договору з посиланням на відповідні статтіКЗпП Українив третьому примірнику трудового договору, який після реєстрації зберігається в центрі зайнятості, і найманий працівник засвідчує своїм підписом припинення в третьому примірнику. На підставі цього, відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів та запис на трьох примірниках трудового договору про зняття з реєстрації трудового договору. Згідно зіст. 36 КЗпП Україниоднією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору за згодою сторін. Згідно з Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї із сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору. Встановлені судом обставини свідчать про те, що трудові відносини між сторонами не мали місця на підставі трудового договору. Так, зокрема отримана від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформація щодо ОСОБА_1 згідно форми ОК-5, ОК-7 та довідки про трудовий та страховий стаж не містить відповідних відомостей щодо роботодавця Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп». Відповідної реєстрації у державній службі зайнятості трудовий договір не має. Тоді як дослідженні судом копії довіреностей, наданих до позову позивачем та оригінали довіреностей, що містяться в матеріалах справи № 2-1670/09 видані директором КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» на ім`я ОСОБА_1 не можуть бути підтвердженням трудових відносин на підставі зазначеного трудового договору, а свідчать про надання відповідних повноважень директором КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» ОСОБА_1 як фізичній особі.

Разом з цим, суд зазначає, сторонами не було заявлено клопотання про допит в якості свідка колишнього директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» ОСОБА_3 .

Суд також бере до уваги, що позивач просить стгянути заборгованість по заробітній платі з моменту укладення договору - липень 2008 по січень 2023, пояснюючи незвернення з такими вимогами до відповідача на протязі майже 15 років, добрими стосунками з колишнім директором КП та скрутним матеріальним становищем підприємства, а також своїм матеріальним станом, який не був скрутним. До зазначеного, суд ставиться критично.

На підставі зазначеного, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та суд не вбачає можливим дійти висновку, що між сторонами мали місце трудові відносини відповідно до трудового договору від 01.07.2008, копія якого надана позивачем.

Вимоги про стягнення заборгованності по заробітній платі не підлагають задоволенню на підставі вищезазначеного.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, окрім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

В даному випадку позивач не довів незаконність дій відповідачів, які спричинили моральну шкоду, причинно-наслідковий зв`язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп» про звільнення з посади, стягнення заборгованості по заробітній платні, вихідної допомоги та моральної шкоди необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 43, 44 Конституції України, ст.ст. 32, 56 103, 233, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 16, 22, ЦК України, суд, - ,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Дніпропетровський райсількомунгосп» про звільнення з посади, стягнення заборгованості по заробітній платні, вихідної допомоги та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.07.2024.

Суддя О. М. Білоусова