Ухвала

від 15.07.2024 по справі 132/2144/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/2144/24

Ухвала

Іменем України

15.07.2024 місто КАЛИНІВКА

Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та передачу його в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000060 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший дізнавач СД відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , звернувся 12.07.2024 року до слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області із клопотанням накладення арешту на майно та передачу його в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 12.07.2024 року передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_7 .

В обґрунтування своїх вимог дізнавач зазначає, що до відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло електронне звернення Калинівської міської ради Вінницької області щодо проведення перевірки використання земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900, 0521686100:03:000:0901, 0521686100:03:000:0902, які розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), та які оброблюються Фермерським господарством «Павлівське», без договорів оренди. Відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000060 від 09.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900 (площею 6,5838га.), 0521686100:03:000:0901 (площею 31,1289га.), 0521686100:03:000:0902 (площею 21,4278га.), з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), перебувають у власності Калинівської міської ради Вінницької області. Станом на 09.07.2024 року вказані земельні ділянки в оренду не надавались. Натомість, 10.07.2024 року під час проведення огляду місця події установлено, що на цих земельних ділянках зростають сільськогосподарські культури пшениці. Постановою дізнавача від 10.07.2024 року, земельні ділянки та три посіви сільськогосподарської культури пшениці, які зростають на зазначених земельних ділянках, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Посіви рослин пшениці підпадають під ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації, оскільки зазначені в п.1 ч.1 ст.96-2 КК України, а саме одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна. Існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження вищезазначеного майна, а тому не накладення на нього арешту може призвести до фактично повного знищення слідів кримінального правопорушення, а отже до неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України. В ході проведення досудового розслідування установлено, що особа, яка посіяла рослини пшениці, на даний час не встановлена. Посіви сільськогосподарської культури пшениці є активами, на які поширюються вимоги спеціального закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а управління такими активами шляхом їх реалізації є єдиним законодавчо встановленим способом, спроможним забезпечити збереження цього майна, чим досягається мета і завдання арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Дізнавач ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав доводи поданого ним клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Прокурор ОСОБА_9 підтримала позицію дізнавача та просила його клопотання про накладення арешту на майно та передачу його в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, задовольнити.

Вислухавши доводи дізнавача, позицію прокурора, дослідивши поданеклопотання тадодані донього письмовідокументи,слідчий суддядійшов донаступного висновку.

З доданих до клопотання матеріалів, слідчим суддею встановлено, що СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000060 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Як свідчить витяг з ЄРДР за № 12024025220000060 від 09 липня 2024 року, до відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло електронне звернення Калинівської міської ради Вінницької області щодо проведення перевірки використання земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900, 0521686100:03:000:0901, 0521686100:03:000:0902, які розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), та які оброблюються Фермерським господарством « ОСОБА_10 », без договорів оренди.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення даного кримінального правопорушення, старший дізнавач СД відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_5 провів огляд земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900, 0521686100:03:000:0901, 0521686100:03:000:0902, які розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), на яких виявив посіви сільськогосподарської культури пшениці, що зафіксував у складеному протоколі огляду місця події.

Відповідно до постанови старшого дізнавача СД відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_5 від 10.07.2024 року, земельні ділянки за кадастровими номерами:0521686100:03:000:0900(площею6,5838га.),0521686100:03:000:0901(площею31,1289га.),0521686100:03:000:0902(площею21,4278га.),а такожтри посівисільськогосподарських культурпшениці,які зростаютьна вказанихземельних ділянках,визнано речовимидоказами вкримінальному провадженні№ 12024025220000060від 09липня 2024року.

За положеннями частини першої статті 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України, арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина третя статті 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексомУкраїни (частина четверта статті 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (частина п`ята статті 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (частина шоста статті 170 КПК України).

Згідно частин першої, другої, третьої статті 171 КПК України, з клопотаннямпро арештмайна дослідчого судді,суду маєправо звернутисяпрокурор,слідчий запогодженням зпрокурором,а зметою забезпеченняцивільного позову-також цивільнийпозивач. У клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотаннятакож маютьбути доданіоригінали абокопії документівта іншихматеріалів,якими слідчий,прокурор обґрунтовуєдоводи клопотання. У клопотанніцивільного позивачау кримінальномупровадженні проарешт майнапідозрюваного,обвинуваченого,юридичної особи,щодо якоїздійснюється провадження,третіх осібдля відшкодуванняшкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,повинно бутизазначено: 1)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,а такожрозмір позовнихвимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

За частиною одинадцятою статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту на майно, звертаючись до суду із цим клопотанням, дізнавач обґрунтував підстави і мету накладення арешту на земельні ділянки та посіви сільськогосподарської культури пшениці, як накладення арешту з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За положеннями статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де визнавалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями частини першої статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За результатами розгляду клопотання слідчого про накладення арешту, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим та прокурором не доведено достатніх підстав, визначених частиною першою статті 170 КПК України, для накладення арешту на майно.

Так, згідно клопотання, дізнавач ОСОБА_5 просить накласти арешт зокрема на земельні ділянки, кадастрові номери: 0521686100:03:000:0900, 0521686100:03:000:0901, 0521686100:03:000:0902, які розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), та належать Калинівській міській раді Вінницької області, шляхом заборони ними розпоряджатися та користуватися.

Відповідно до положень частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Отже, на дізнавача та прокурора покладено обов`язок довести обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цього майна.

На переконання слідчого судді, з клопотання дізнавача ОСОБА_5 в частині накладення арешту на земельні ділянки шляхом заборони ними розпоряджатися, користуватися, не вбачається обставин, які б виправдовували потреби досудового розслідування в обмеженні права власності Калинівської міської ради Вінницької області на належне їй нерухоме майно, оскільки дізнавачем та прокурором не доведено того, що даний орган місцевого самоврядування вчиняв або може вчинити будь-які дії направлені на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження належного йому майна.

Із клопотанням щодо необхідності накладення арешту на земельні ділянки з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, будь-якими третіми особами, дізнавач до слідчого судді не звертався, та дані обставини не довів в передбаченому законом порядку.

Припущення дізнавача про гіпотетичне (можливе) приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження земельних ділянок, виключає можливість накладення арешту на це нерухоме майно та обмеження права власності органу місцевого самоврядування на належне йому майно, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

Отже, прокурор та дізнавач не довели, що існують будь-які ризики того, що земельні ділянки, які на праві власності належать Калинівській міській раді Вінницької області, та на які дізнавач просить накласти арешт, можуть бути приховані, пошкоджені, зіпсовані, знищені, перетворені або відчужені з боку їх власника чи будь-яких третіх осіб.

Щодо клопотання в частині вимоги про накладення арешту на посіви сільськогосподарських культур пшениці, які зростають на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900, 0521686100:03:000:0901, 0521686100:03:000:0902, які розташовані на території села Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), та на праві власності належать Калинівській міській раді Вінницької області, шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних із збиранням врожаю пшениці із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб, яким зазначене майно передано в управління, то воно також не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно протоколу огляду місця події, складеного 10.07.2024 року старшим дізнавачем відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_5 , був оглянутий земельний масив біля села Павлівка Хмільницького району Вінницької області, та якому розташовані земельні ділянки за кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900 (площею 6,5838га.), 0521686100:03:000:0901 (площею 31,1289га.), 0521686100:03:000:0902 (площею 21,4278га.), з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, на яких виявлено сліди їх оброблення та на яких зростають сільськогосподарські культури пшениці на всій площі земельних ділянок.

Як зазначив дізнавач ОСОБА_5 у судовому засіданні, під час проведення огляду земельних ділянок та встановлення виду сільськогосподарської культури, ним спеціаліст, який має необхідні спеціальні знання і вміння, є незалежним, компетентним та неупередженим фахівцем в галузі сільського господарства (агрономії), не залучався. Сам він таким спеціалістом не є, та відповідної спеціальної освіти не має.

Дізнавач ОСОБА_5 на уточнююче питання відповів, що площу земельних ділянок засіяних сільськогосподарською культурою та конкретний її вид, визначив самостійно, візуально, виходячи лише із власних міркувань та доступної інформації, яка наявна в мережі Інтернет.

Будь-яких належних доказів на підтвердження виду сільськогосподарської культури та площі її засіву на земельних ділянках, надати слідчому судді не може.

Особа, яка оброблювала земельні ділянки та засіяла на них сільськогосподарську культуру, на даний час не встановлена, а Фермерське господарство «Павлівське», на яке в електронному зверненні, яке стало підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, посилався заявник Калинівська міська рада Вінницької області, не опитувалося.

З урахуванням наведеного, дізнавачем та прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що на значених у клопотанні земельних ділянках засіяна саме сільськогосподарська культура пшениця, та на якій саме площі.

За відсутності цього, припущення дізнавача щодо виду сільськогосподарської культури та площі її зростання, а також за відсутності доведених обставин, які підтверджують вчинення будь-яких дій з будь-якої сторони направлених на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цих сільськогосподарських культур, не може виступати достатньою підставою для накладення арешту у розумінні частини другої статті 173 КПК України.

Окрім цього, запропонований дізнавачем спосіб накладення арешту шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю пшениці із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб, яким зазначене майно передано в управління, не узгоджується із положеннями чинного кримінального процесуального кодексу.

Щодо клопотання в частині вимоги про передання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління для реалізації в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», посіви сільськогосподарської культури пшениці, які зростають на земельних ділянках за кадастровими номерами: 0521686100:03:000:0900 (площею 6,5838га.), 0521686100:03:000:0901 (площею 31,1289га.), 0521686100:03:000:0902 (площею 21,4278га.), які розташовані в селі Павлівка Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), у порядку та на умовах, визначених ст.ст.19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», то воно також не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Як вбачається з доводів поданого клопотання, а також пояснень дізнавача, наданих в судовому засіданні, цивільний позов в інтересах держави у даному кримінальному провадженні не заявлявся, а вартість речового доказу не визначалася.

З урахуванням цього, а також вищенаведених обставин, вимога пропередання Національномуагентству Україниз питаньвиявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинівв управліннядля реалізаціїречового доказу,є передчасною.

Враховуючи характеристику складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, норми процесуального закону, що регулюють застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яким є і арешт майна, а також оцінюючи аргументацію клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав та передчасність задоволення вказаного клопотання.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 цього Протоколуполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а пункт 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Амюр проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Також Суд підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

В рішенні у справі «Новоселецький проти України», Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення згаданого вище права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (пункт 101).

Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та передачу його в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000060 від 09 липня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя