Постанова

від 11.07.2024 по справі 927/224/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2024 р. м.Київ Справа№ 927/224/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.07.2024:

від позивача: не з?явився

від відповідача: не з?явився

прокурор: Ханчич Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 22.05.2024

у справі № 927/224/24 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах

держави

в особі: Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області поданий позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" з проханням:

- розірвати договір оренди землі від 28.05.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Лан" щодо земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 30.12.2020 за № 40048413;

- зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан" повернути власнику, в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об`єднаної територіальної громади.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 використовується відповідачем (орендарем) для товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування сільськогосподарських культур (як рілля), натомість, за видом угідь спірна ділянка віднесена до пасовищ (не підлягає розорюванню), що є порушенням п. 8.4. Договору, статті 35 Закону України "Про охорону земель", відтак, відповідно до п. 11.4. Договору та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення договору оренди землі від 28.05.2020 шляхом його розірвання за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі №927/224/24 позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для подачі позову та не довів бездіяльності Талалаївської селищної ради за фактом неналежного реагування з метою усунення виявлених порушень, а тому в нього відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ради.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (29.05.2024 засобами поштового зв?язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та передати матеріали справи для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 53, 162-164 Господарського процесуального кодексу України, обгрунтовано наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Талаївської селищної ради та її бездіяльність як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, необхідність їх захисту шляхом вжиття заходів представницького характеру.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024, апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/224/24 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24.

20.06.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/224/24.

В свою чергу, Головуючий суддя по справі Станік С.Р., перебував у щорічній відпустці з 18.06.24 по 21.06.2024 включно і вирішення питання стосовно справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/224/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.07.2024).

Ухвали доставлені учасникам справи у їх електронні кабінети в системі «Електронний суд», про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 11.07.2024 з`явився прокурор.

Від Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" представники в судове засідання - не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що позивача та відповідача про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан", не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 11.07.2024 прокурор надав свої пояснення по суті апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та передати матеріали справи для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області.

Від Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" відзив на апеляційну скаргу - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області поданий позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" з проханням:

- розірвати договір оренди землі від 28.05.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Лан" щодо земельної ділянки площею 7,2538 га за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, розташованої за межами населених пунктів на території Болотницького старостинського округу Талалаївської селищної ради, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 30.12.2020 за № 40048413;

- зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан" повернути власнику, в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, площею 7,2538 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Болотницького старостинського округу Талалаївської об`єднаної територіальної громади.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі №927/224/24 позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки - залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для подачі позову та не довів бездіяльності Талалаївської селищної ради за фактом неналежного реагування з метою усунення виявлених порушень, а тому в нього відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Ради.

Так, 08.02.2024, прокурор, листом № 54-77-986вих-24, повідомив Талалаївську селищну раду про виявлене порушення за фактом нецільового використання земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 (пасовища), що використовується орендарем - ПСП "Лан" як рілля для вирощування сільськогосподарських культур. Власником указаної земельної ділянки є Талалаївська селищна рада, яка повноважна вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння цією земельною ділянкою. Прокурор просив надати в строк по 13.02.2024 відомості чи вживатимуться Радою, як власником указаної ділянки, заходи до припинення договору її оренди через використання земельної ділянки всупереч договірних умов та вимог законодавства не за видом угідь, у тому числі шляхом подачі позову до суду.

У відповідь на звернення прокурора, Рада, листом від 14.02.2024 № 259, повідомила, що їй невідомо для яких фактичних цілей в 2022 - 2023 роках використовувалась орендарем земельна ділянка за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650.

22.02.2024, прокурор звернувся до Ради листом № 54-77-1310вих-24, з проханням у строк по 27.02.2024 повідомити чи вживатимуться нею заходи щодо припинення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, всупереч її використанню не за видом угідь, що є порушенням договірних умов та вимог чинного законодавства, зокрема, шляхом подачі відповідного позову до суду.

Рада, листом від 27.02.2024 № 322, у відповідь на звернення прокурора повідомила, що на даний час вивчається питання можливого вжиття заходів з припинення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, шляхом подачі позову.

Натомість, 29.02.2024, прокурор, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", направив позивачу повідомлення про намір подати позов в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради до ПСП "Лан" про розірвання договору оренди землі від 28.05.2020 та зобов`язання повернути власнику з орендного користування земельну ділянку за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650. Позовна заява від 01.03.2024 № 54-77-1545вих-24 скерована до суду 06.03.2024.

Наведені обставини, на переконання суду першої інстанції, свідчать про те, що прокурор не надав позивачу можливості самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави за фактом нецільового використання спірної земельної ділянки, шляхом подачі відповідного позову до суду, що свідчить про передчасність дій прокурора.

Суд першої інстанції вважає, що в указаний часовий проміжок Талалаївська селищна рада фізично не могла вжити належних заходів з метою усунення виявлених порушень, про наявність яких остання дізналась лише після звернення до неї прокурора листом від 08.02.2024 № 54-77-986вих-24. У листі від 27.02.2024 № 322 Рада повідомляла, що наразі нею вивчається питання вжиття самостійно заходів з припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, шляхом подачі позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що скерувавши даний позов до суду, прокурор діяв саме як альтернативний суб`єкт звернення, замінивши позивача який може самостійно захищати інтереси держави в суді, і прокурор не довів наявність обставин для вжиття ним заходів невідкладного реагування за фактом виявлених порушень, а тому позов Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 14 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувала ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

За п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. У той час як надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

П. 2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що саме ст. 175 Господарського процесуального кодексу України регулює правові підстави для повернення позову прокурора, зокрема, з тих підстав, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (п. 4 ч. 5).

Проте, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву прокурора, вчинив ряд процесуальних дій та перейшов до розгляду справи по суті, оскільки 03.04.2024 за результатами підготовчого провадження, відповідно до п. 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 29.04.2024, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, і застосував при постановленні оскаржуваної ухвали п. 2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, здійснюючи оцінку доводів прокурора виключно в контексті підстав для залишення позову без розгляду, встановив, що підставами для звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції став факт нецільового використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, яку він орендує згідно договору від 28.05.2020. Так прокурор у позові наголошував, що відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 7,2538 га за складом угідь - пасовища, а відповідно до вимог п. 8.4 Договору до обов`язків орендаря, крім іншого віднесено використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов Договору. Земельна ділянка, яка передана в оренду як пасовища використовується як рілля для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, що є порушенням п. 8.4 Договору, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», та відповідно до п. 11.4 Договору, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду. Вказані обставини зазначені прокурором у позові.

При наданні оцінки бездіяльності Талалаївської селищної ради щодо поновлення інтересів держави та дотримання прокурором «розумного строку» при встановленні термінів для вирішення органом місцевого самоврядування питання щодо вжиття заходів реагування, спрямованих на поновлення інтересів держави, слід врахувати наступне.

Питання щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді неодноразово було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва інтересів держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. п. 38 - 40, 80).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим (п. 43).

Щодо доводів прокурора стосовно необізнаності Ради про наявність порушень, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

При вирішенні питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Талалаївської селищної ради та пред`явлення позову до суду у даному випадку безумовному врахуванню підлягають повноваження органу місцевого самоврядування, який здійснює представництво відповідної територіальної громади в цілому.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка наявна в матеріалах справи, 25.03.2021 проведена державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Талалаївською об`єднаною територіальною громадою в особі Талалаївської селищної ради (номер запису про право власності 41243771).

З огляду на вищевикладене, Талалаївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області на даний час є власником земельної ділянки та стороною договору оренди землі - орендодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Вказане кореспондується також з нормами ст. 514 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, 25.03.2021 Талалаївською селищною радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов`язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.

Відповідно до п. 8.1.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України. Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень органів виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

З наведеного вбачається, що до обов`язків органів місцевого самоврядування, зокрема Талалаївської селищної ради, належить здійснення контролю за використанням та охороною земель.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, здійснюючи оцінку доводів прокурора виключно в контексті підстав для залишення позову без розгляду, погоджується з доводами прокурора в апеляційній скарзі про те, що ураховуючи компетенцію та повноваження органу місцевого самоврядування, селищна рада, як сторона по договору, не могла не знати про використання спірної земельної ділянки на території громади всупереч умовам договору, оскільки зобов`язана здійснювати контроль за використанням земель у межах відповідної територіальної громади.

В свою чергу, Талалаївською селищною радою незважаючи на тривале здійснення відповідачем діяльності всупереч умовам договору, орган місцевого самоврядування жодних заходів, спрямованих як на проведення заходів контролю, на з`ясування обставин та правових підстав здійснення такої діяльності, так і упередження чи припинення такої діяльності протягом майже трьох років взагалі не вживав.

Отже, прокурор вірно вказує про те, що наведені обставини свідчать про факт самоусунення Талалаївської селищної ради від виконання покладених на неї законодавством обов`язків щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства є достатньою підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що провадження у справі № 927/224/24 відкрито ухвалою від 11.03.2024, проте орган місцевого самоврядування, як позивач в рамках розгляду справи не висловив свою думку щодо предмета спору, оскільки останнім не подано до суду жодного процесуального документу на висловлення позиції щодо позову, не наведено будь-яких міркувань щодо обставин справи та по суті спору.

У той же час, до пред`явлення позову до суду прокурор відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прилуцькою окружною прокуратурою, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, листами від 08.02.2024 та від 22.02.2024 поінформовано Талалаївську селищну раду про порушення орендарем умов договору при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 7425381000:02:001:0650 загальною площею понад 7,2538 га та поставлено питання, чи вживатиме орган місцевого самоврядування заходи, зокрема в судовому порядку, спрямованих на усунення порушень законодавства.

Згідно відповідей від 14.02.2024, від 27.02.2024 Талалаївська селищна рада лише вказала, що їй не відомо для яких цілей у 2022-2023 роках використовувалась орендарем земельна ділянка №7425381000:02:001:0650, питання щодо вжиття заходів реагування вивчається.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах - Талалаївська селищна рада, незважаючи на інформацію прокурора про наявні порушення вимог земельного законодавства та їх очевидний характер, не здійснює захист інтересів держави щодо припинення протиправного використання земельної ділянки та їх повернення у судовому порядку, що є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Крім того, зі змісту листів Талалаївської селищної ради вбачається відсутність будь-якої ініціативи органу місцевого самоврядування надати належну оцінку спірній ситуації, навіть з часу направлення прокурором листа від 08.02.2024 орган місцевого самоврядування не ініціював перед прокурором надання додаткового часу для ознайомлення з будь-якими документами, не витребував їх у прокурора, не зазначив про недостатність часу, визначеного прокурором чи самостійність вжиття будь-яких інших заходів.

З урахуванням наведеного, прокурором правомірно розцінено як бездіяльність органу, уповноваженого на захист інтересів держави, що відповідно до законодавства надає обґрунтовані підстави прокурору для звернення з позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи оцінку доводів прокурора виключно в контексті підстав для залишення позову без розгляду, встановив, що у позовній заяві прокурор вказав, що інтереси територіальної громади порушено внаслідок істотного порушення умов договору, оскільки земельна ділянка використовується не за видом угідь.

Необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Уряду від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з мотивованими доводами скаржника про те, що позов прокурором подано до суду першої інстанції 06.03.2024 (засобами поштового зв?язку), при цьому враховано що початок посівної компанії продовжить порушення законодавства та умов договору зі сторони відповідача, що свідчить про необхідність невідкладного вжиття заходів реагування та у повному обсязі кореспондується п. п. 38 - 40, 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а зволікання у вжитті заходів, спрямованих на захист інтересів держави, лише унеможливлюватиме їх поновлення у майбутньому.

А тому, здійснюючи оцінку доводів прокурора виключно в контексті підстав для залишення позову без розгляду, за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, підвищеного суспільного інтересу до збереження земель територіальних громад, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних інтересів держави.

При наданні оцінки суд першої інстанції у першу чергу зосередив увагу на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до органу місцевого самоврядування та поданням позову у даній справі, проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даному конкретному випадку, враховуючи те, що спір у цій справі виник щодо земельної ділянки за видом угідь - пасовища, тобто землі, яким держава, через її характеристики надала відповідний статус, такі землі задовольняють публічний інтерес та підлягають охороні, а тому у разі виявлення правопорушень при використанні таких земель, усі уповноважені органи, зокрема, і прокурор, зобов`язані діяти невідкладно, оскільки одна із сторін по договору не отримує за договором те на що розраховувала в момент його укладення.

Крім цього, спірні правовідносини склалися між сторонами, одна з яких є органом місцевого самоврядування, а тому має прагнути до підтвердження правомірності дій іншої сторони по договору, а не навпаки, за допомогою формальних процедур, як то «розумний строк», намагатися уникнути можливості судового провадження, предметом у якому стануть дії сторони по договору.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції, здійснюючи оцінку доводів прокурора виключно в контексті підстав для залишення позову без розгляду, дійщов висновку, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 53, 162-164 Господарського процесуального кодексу України, обгрунтовано наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Талаївської селищної ради та її бездіяльність як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, необхідність їх захисту шляхом вжиття заходів представницького характеру.

Також, висновки суду першої інстанції про те, що стосовно наявності кримінального провадження № 12020270260000151 від 03.09.2020, відкритого за фактом можливого зловживання при виставленні на торги та передачі в оренду для сільськогосподарських потреб земельної ділянки за кадастровим номером 7425381000:02:001:0650, Рада не була обізнана, до моменту звернення до неї прокурора листом від 08.02.2024 № 54-77-986вих-24, оскільки жодним чином не залучалась до розслідування, в той час як момент укладення оскаржуваного договору оренди організатором торгів та орендодавцем за цим договором виступало ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими в контексті підстав для залишення позову прокурора без розгляду, адже оцінка відповідного кримінального провадження та вчинених в його межах дій відбувається під час розгляду справи по суті, з метою встановлення обставин справи, проте, не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції залишаючи позов прокурора з підстав, обумовлених п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування певної норми процесуального права підлягає врахуванню у кожному конкретному випадку, з урахуванням усіх в сукупності обставин справи та матеріалів, які надані учасниками спору та наявні у матеріалах справи, з урахуванням забезпечення особі доступу до правосуддя в умовах запровадженого воєнного стану, що відповідає приписам ст. ст. 55, 64 Конституції України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи прокурора у апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України. Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає передачі для подальшого розгляду суду першої інстанції - Господарському суду Чернігівської області.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 280, 281-284, 331 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2024 у справі № 927/224/24 - скасувати.

3. Справу № 927/224/24 повернути Господарському суду Чернігівської області для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено та підписано: 12.07.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв