Постанова

від 18.07.2024 по справі 910/899/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2024 р. Справа№ 910/899/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (повний текст складено 20.03.2024)

у справі № 910/899/24 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бета"

до Приватного акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 276 988,69 грн,

встановив таке:

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» (далі - ТОВ «Агро-Бета», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Добропільський комбінат хлібопродуктів» (далі - ПрАТ «Добропільський комбінат хлібопродуктів», Комбінат) 276 988,69 грн, з яких 266 197,20 грн основного боргу, 7 756,53 грн пені, 1 494,96 грн 3% річних та 1 540,00 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Комбінатом зобов`язань за договорами поставки №11012023-75 від 11.01.2023 та №09022023-76 від 09.02.2023 в частині оплати отриманого товару.

У відповіді на відзив Товариство просило прийняти його заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та стягнути з Комбінату 256 197,20 грн заборгованості, а також прийняти заяву Товариства про збільшення позовних вимог в частині стягнення з Комбінату штрафних санкцій та стягнути на користь Товариства 12 549,58 грн пені, 2 453,56 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Добропільський комбінат хлібопродуктів» на користь ТОВ «Агро-Бета» 256 197,20 грн заборгованості, 2 453,56 грн 3% річних, 1 540,00 грн інфляційних втрат, 3 902,86 грн витрат по сплаті судового збору та 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу. У частині стягнення пені в розмірі 12 549,58 грн в позові відмовлено.

Оскільки відповідно до умов договорів строк оплати отриманого товару настав, а доказів повної сплати заборгованості станом на день розгляду справи Комбінат не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 256 197,20 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, суд зазначив, що умовами договорів сторони погодили застосування неустойки у вигляді штрафу, а не пені. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому, оскільки такі вимоги є обґрунтованими, задовольнив відповідні вимоги повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, ПрАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ "Агро-Бета " до ПрАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" про стягнення основного боргу відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що тексти укладених сторонами спору договорів поставки свідчать, що ці договори не містять конкретних вказівок на момент виникнення строку оплати 14% вартості Товару.

У зв`язку із блокуванням органами ДПС податкових накладних за договорами поставки строк зобов`язання відповідача з оплати 14% вартості товару не настав. Оскільки Товариство самостійно здійснювало заходи з оскарження блокування, Комбінат дізнався про настання свого обов`язку щодо сплати 14% вартості товару від позивача на початку січня 2024 року під час перемовин з його представниками. В результаті зазначених перемовин сторони досягли домовленості про поступове погашення Комбінатом існуючої заборгованості. З метою виконання цих домовленостей Комбінат починаючи з січня 2024 року здійснює погашення своєї заборгованості перед Товариством.

За таких підстав Комбінат вважає твердження Товариства про настання строку здійснення остаточного розрахунку безпідставним. Тому позивач не має право нарахувати Комбінату передбачені договорами поставки та законодавством штрафні санкції.

Скаржник, посилаючись на наведені вище обставини, вважає, що суд першої інстанції не дослідив підписані сторонами договори поставки та наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із встановленням обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу Комбінату без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване; стягнути з Комбінату на користь Товариства 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/899/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПрАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 до надходження матеріалів справи №910/899/24.

25.04.2024 матеріали справи №910/899/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Добропільський комбінат хлібопродуктів" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/899/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

11.01.2023 Товариство (постачальник) та Комбінат (покупець) уклали договір поставки №11012023-75 з додатками (далі - договір №11012023-75), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у встановлені строки передати (поставити) покупцеві у його власність сільськогосподарську продукцію (що далі іменується «Товар»), зазначену у додатках до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і у визначений строк сплатити його вартість.

09.02.2023 Товариство (постачальник) та Комбінат (покупець) уклали договір поставки №09022023-76 (далі - договір №09022023-76) з умовами, аналогічними умовам договору поставки №11012023-75.

Згідно з п. 1.2 договору невід`ємними частинами договору, які визначають зобов`язання сторін та регулюють його окремі положення, є додатки до договору, що визначають предмет договору, вимоги до поставки, строки поставки, порядок приймання та оплати, а також містить інформацію про якість та інші умови договору.

Відповідно до п. 4.1 додатків №1 до цих договорів покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- 4.1.1. Оплата в розмірі 86% від вартості товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки Товару відповідно до даного договору і надання документів, згідно з п. 4.5 даного Договору;

- 4.1.2. Кінцева оплата у розмірі 14% від вартості товару здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар без зауважень за умови надання постачальником покупцю всіх оригіналів документів, вказаних у Договорі, включаючи, але не обмежуючись переліком документів п. 2.12 додатку договору та п. 4.5 договору, а також реєстрації в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному чинним законодавством України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, що виписані в момент виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

18.01.2023 на виконання договору поставки №11012023-75 Товариство поставило Комбінату товар - пшеницю 2 класу 2021 року урожаю у кількості 300 тон за ціною 5 175,44 грн без ПДВ на загальну суму 1 552 632,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару з ПДВ складає 1 770 000,48 грн (видаткова накладна №1 від 18.01.2023, акт приймання-передачі зерна від 18.01.2023, складська квитанція на зерно №131 від 18.01.2023 та картка аналізу зерна №125 від 18.01.2023).

14.02.2023 на виконання умов договору поставки №09022023-76 Товариство поставило Комбінату товар - пшеницю 2 класу 2021 року урожаю у кількості 53,74 тони за ціною 5 526,32 грн без ПДВ на загальну суму 296 984,44 грн без ПДВ. Загальна вартість товару з ПДВ складає 338 562,26 грн (видаткова накладна №22 від 14.02.2023, складська квитанція на зерно №142 від 15.02.2023).

15.02.2023 на виконання умов договору поставки №09022023-76 Товариство поставило Комбінату товар - пшеницю 3 класу 2021 року урожаю у кількості 5,97 тон за ціною 5 526,32 грн без ПДВ на загальну суму 32 992,13 грн без ПДВ, загальна вартість з ПДВ - 37 611,03 грн (видаткова накладна №24 від 15.02.2023, складська квитанція на зерно №144 від 17.02.2023).

На виконання пп. 4.1.1 додатків №1 до договорів Комбінат сплатив 86% вартості поставленого товару, а саме:

- 18.01.2023 - 1 550 000,00 грн (рахунок на оплату №1 від 18.01.2023, платіжне доручення №45 від 18.01.2023, банківська виписка по рахунку за 18.01.2023);

- 16.02.2023 - 296 984,44 грн (рахунок на оплату №17 від 14.02.2023, платіжна інструкція №155 від 16.02.2023, банківська виписка по рахунку за 16.02.2023);

- 22.02.2023 - 32 992,13 грн (рахунок на оплату №20 від 15.02.2023, платіжна інструкція №183 від 22.02.2023, банківська виписка по рахунку за 22.02.2023).

За твердженням Товариства, у зв`язку з блокуванням органами ДПС податкових накладних за вказаними вище операціями з реалізації сільськогосподарської продукції Товариству довелось витратити значний час на їх розблокування в адміністративному та судовому порядку.

Так, податкова накладна №1 від 18.01.2023 на загальну суму 1 552 632,00, окрім того ПДВ 217 386,48 грн, була зареєстрована 10.11.2023 за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 (з врахуванням рішень апеляційної та касаційної інстанцій) у справі №620/7871/23, що підтверджується квитанцією про реєстрацію.

Податкова накладна № 14 від 14.02.2023 на загальну суму 296 984,44 грн, окрім того ПДВ 41 577,82 грн, була зареєстрована 10.10.2023 за результатами розгляду письмових пояснень та документів Товариства, що підтверджується квитанцією про реєстрацію.

Податкова накладна №15 від 15.02.2023 на загальну суму 32 992,13 грн, окрім того ПДВ 4 618,90 грн, була зареєстрована 10.10.2023 за результатами розгляду письмових пояснень та документів Товариства, що підтверджується квитанцією про реєстрацію.

За таких обставин Комбінат мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар у розмірі 14% в наступні терміни:

- 220 000,48 грн за видатковою накладною №1 від 18.01.2023 - до 17.11.2023 включно;

- 41 577,82 грн за видатковою накладною №22 від 14.02.2023 - до 17.10.2023 включно;

- 4 618,90 грн за видатковою накладною №24 від 15.02.2023 - до 17.10.2023 включно.

Однак Комбінат остаточний розрахунок за поставлений товар на загальну суму 266 197,20 грн у такі строки не здійснив.

22.12.2023 Товариство звернулось до Комбінату з претензією №126-Ч, у якій вимагало погасити заборгованість за договорами поставки у строк до 29.12.2023.

Комбінат у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що сплатив 86% поставленого товару у визначені договорами поставок строки. Строк оплати залишку в розмірі 14% не настав у зв`язку із блокуванням органами ДПС податкових накладних за вище вказаними операціями з реалізації сільськогосподарської продукції. Товариство самостійно здійснювало заходи з оскарження блокування податкових накладних і про вчинені ним дії Комбінат не інформувало.

За таких підстав Комбінат вважає, що твердження Товариства про настання строку здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар безпідставними.

На думку Комбінату, Товариство не має права нараховувати йому передбачені договорами поставки та законодавством штрафні санкції (пеня, інфляційні втрати та 3% річних), а тому у задоволенні цих вимог має бути відмовлено.

Комбінат також зазначає, що не отримував претензії, про направлення якої зазначає Товариство у позовній заяві, а тому не мав жодного уявлення про її існування, що підтверджується офіційною інформацією з сайту АТ «Укрпошта» за номером відправлення 1400058284787.

Комбінат також повідомляє, що на початку січня 2024 року між сторонами відбулися перемовини, в результаті яких була досягнута домовленість поступового погашення Комбінатом існуючої заборгованості. На виконання цих домовленостей Комбінат, починаючи з січня 2024 року здійснює погашення своєї заборгованості перед позивачем. Так, станом на дату складання цього відзиву відповідач сплатив 5 000,00 грн за договором поставки №11012023-75 та 5 000,00 грн за договором поставки №09022023-76 платіжними інструкціями №33 від 25.01.2024, №36 від 01.02.2024, №52 від 07.02.2024, №55 від 16.02.2024. Копії зазначених платіжних інструкцій Комбінат долучив до відзиву на позовну заяву.

У відповіді на відзив Товариство визнало сплату Комбінатом 10 000,00 боргу за договорами, а також навело власні доводи щодо наданого Комбінатом відзиву.

Отже, Товариство просить стягнути з Комбінату 256 197,20 грн заборгованості за поставлений на підставі договорів №11012023-75 та №09022023-76 товар (215 000,48 грн - за договором поставки №11012023-75 від 11.01.2023, 41 196,72 грн - за договором поставки № 09022023-76 від 09.02.2023), а також 12 549,58 грн пені, 2 453,56 грн 3% річних та 1 540,00 грн інфляційних втрат.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд встановив, що сторони спору уклали договори поставки, на виконання яких Товариство як постачальник поставив Комбінату як покупцю товар на загальну суму 2 146 173,77 грн, який Комбінат прийняв без заперечень та зауважень.

Комбінат отриманий товар оплатив частково, на суму 1 889 976,57 грн.

Отже, неоплаченим лишився товар, поставлений Товариством на загальну суму 256 197,20 грн.

Сторони узгодили, що кінцева оплата у розмірі 14% від вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар без зауважень за умови надання постачальником покупцю всіх оригіналів документів, вказаних у Договорі, включаючи, але не обмежуючись переліком документів п. 2.12 додатку договору та п. 4.5 договору, а також реєстрації в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному чинним законодавством України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, що виписані в момент виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції надав належну оцінку доводам Комбінату в частині строків кінцевої оплати товару, з якою погоджується апеляційний суд.

Так, пунктом 2001.2 ст. 2001 Податкового кодексу України передбачено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.9 ст. 201 ПКУ підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п. 18 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені п. 12 цього Порядку (крім абзацу десятого).

За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до п. п. 19, 20 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абз. 10 п. 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Відповідно до п. 25 Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Матеріали справи свідчать, що Комбінат є користувачем електронного кабінету платника податків, про що свідчать складені ним податкові накладні за господарськими операціям з позивачем, та які надавались ним на реєстрацію через електронний кабінет (копії податкових накладних відповідача та квитанцій про їх реєстрацію долучені до справи).

За таких обставин суд оцінює критично доводи Комбінату про його необізнаність щодо реєстрації Товариством податкових накладних №1 від 18.01.2023, №14 від 14.02.2023, №15 від 15.02.2023 є безпідставним та необґрунтованим.

Апеляційний суд також відзначає, що надана Комбінатом роздруківка з сайту АТ «Укрпошта» щодо відправлення 1400058284787 (направлена Товариством вимога) свідчить, що це відправлення не було вручено адресату з інших причин та було повернуто за зворотною адресою з підстав закінчення терміну зберігання.

Таким чином, з огляду на умови п. 4.2.1 додатку №1 до договорів поставки №11012023-75 та №09022023-76, у Комбінату виникло зобов`язання здійснити остаточну оплату поставленого йому Товариством товару в такі строки:

- 220 000,48 грн за видатковою накладною №1 від 18.01.2023 - до 17.11.2023 включно;

- 41 577,82 грн за видатковою накладною №22 від 14.02.2023 - до 17.10.2023 включно;

- 4 618,90 грн за видатковою накладною №24 від 15.02.2023 - до 17.10.2023 включно.

Комбінат доказів повної оплати поставленого Товариством товару не надав.

Оскільки у встановлений договорами строк Комбінат товар не оплатив, позовні вимоги про стягнення з Комбінату на користь Товариства 256 197,20 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 12 549,58 грн пені, 2453,56 грн інфляційних та 2453,56 грн 3% річних, розрахованих окремо за кожною видатковою накладною, колегія суддів відзначає таке.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовив, однак Комбінат, заявляючи вимогу скасувати оскаржуване рішення, не вказує, що просить скасувати його в частині.

Так, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Суд встановив, що у п. 6.3 договорів сторони визначили, що у разі несвоєчасного здійснення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати виконаного зобов`язання, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми.

Отже, оскільки сторони у договорах поставки нарахування пені не узгодили, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні є правомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Комбінат порушив зобов`язання з оплати товару у встановлені договорами строки, вимоги Товариства про стягнення нарахованих на суму боргу інфляційних та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним, до стягнення з Комбінату на користь Товариства підлягає 3% річних - 2453 грн 56 коп., інфляційні втрати - 1540,00 грн.

Колегія суддів відзначає, що у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також вирішив питання розподілу судових витрат, в т.ч. витрат Товариства на професійну правничу допомогу.

Комбінат у апеляційній скарзі просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства до Комбінату про стягнення основного боргу відмовити повністю.

У апеляційній скарзі Комбінат не зазначає про допущені судом першої інстанції порушення в цій частині, а тому апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється у встановлених ст. 269 ГПК України межах (в межах доводів та вимог апеляційної скарги).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просило стягнути з Комбінату 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним (позивачем) в суді апеляційної інстанції.

З наданих Товариством у матеріали справи доказів суд встановив таке.

15.10.2024 Товариство (клієнт) уклало з адвокатом Литвином Артемом Михайловичем (адвокат) договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту та представляти інтереси клієнта у всіх державних органах, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності, в тому числі у органах Національної поліції України, органах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, в підрозділах Державної податкової служби України, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувачу або боржнику, захищати Інтереси клієнта у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, для чого надає йому право: подавати від імені клієнта заяви, в т.ч. позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати державне мито або будь-які інші платежі, розписуватись за клієнта, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цього договору.

15.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, умовами п. 1 та 2 якої погодили, що адвокат надає правову допомогу клієнту у спорі з Комбінатом щодо стягнення заборгованості з оплати за поставлену згідно договорів сільськогосподарську продукцію та штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання по справі №910/899/24. Правова допомога надаватиметься в Північному апеляційному господарському суді, що включає зокрема, але не виключно: аналіз наданої клієнтом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та інших документів по справі, аналіз цивільного, господарського та податкового законодавства та судової практики в аналогічних справах, розроблення правової позиції по справі в суді апеляційної інстанції, консультування клієнта, збір доказів, підготовку і подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заяви про стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу, підготовку необхідних процесуальних документів, участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (за необхідності), вчинення інших дій необхідних для надання клієнту правової допомоги.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №2, розмір винагороди за надання клієнту правової допомоги, обсяг якої визначено у п. 1, 2 цієї Додаткової угоди, становить грошову суму, визначену в національній валюті України (гривні), складає 10 000,00 грн. Розмір винагороди є фіксованим та зміні не підлягає.

Згідно з п. 4 додаткової угоди №2 оплата винагороди здійснюється клієнтом шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок адвоката або готівкою через касу клієнта на підставі підписаного між сторонами акта приймання-передачі наданих послуг у строк до 30.09.2024 включно.

03.05.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 15.01.2024, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв послуги:

- аналіз наданих клієнтом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та первинних бухгалтерських документів, господарських договорів, іншої документації по справі;

- аналіз цивільного, господарського, податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини по справі;

- аналіз судової практики в аналогічних судових справах для використання в зазначеній справі;

- розроблення правової позиції по справі в суді апеляційної інстанції;

- консультування клієнта по справі, роз`яснення судових перспектив та погодження з клієнтом правової позиції;

- збір та аналіз додаткових доказів по справі;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків (доказів) до нього;

- подання відзиву на апеляційну скаргу з додатками до Північного апеляційного господарського суду через електронний кабінет ЄСІТС, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу з додатками апелянту по справі;

- підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду через електронний кабінет ЄСІТС заяви про стягнення з Апелянта витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат.

Згідно з п. 2 акта приймання-передачі наданих послуг розмір винагороди за надану адвокатом клієнту правову допомогу складає 10 000,00 грн.

З моменту підписання сторонами цього Акту КЛІЄНТ зобов`язаний у строк до 30.09.2024 здійснити оплату наданих правових послуг за цим Актом в повному обсязі (п. 4 акта).

Від Комбінату заперечень або інших заяв по суті щодо вимоги Комбінату в частині витрат на правничу допомогу не надійшло.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Колегія суддів також враховує, що за висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Суд встановив, що адвокат на виконання укладеного з Товариством договору підготував відзив на апеляційну скаргу, який за змістом практично є тотожним відповіді на відзив, яка подавалась до суду першої інстанції. Колегія суддів відзначає, що окремо виділені послуги аналізу наданих клієнтом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та первинних бухгалтерських документів, господарських договорів, іншої документації у справі; аналіз цивільного, господарського, податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини у справі; аналіз судової практики в аналогічних судових справах для використання в зазначеній справі; розроблення правової позиції по справі в суді апеляційної інстанції; формування додатків (доказів) до відзиву є невід`ємною частиною такої послуги як підготовка відзиву на апеляційну скаргу.

Така послуга як подання відзиву на апеляційну скаргу з додатками до Північного апеляційного господарського суду через електронний кабінет ЄСІТС, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу з додатками апелянту по справі не є правничою допомогою у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо зазначеної заявником послуги «підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду через електронний кабінет ЄСІТС заяви про стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу з доказами таких витрат» колегія суддів відзначає, що окремо така заява Товариством не подавалась; про покладення на Комбінат витрат на правничу допомогу Товариство заявило у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо послуги зі збору та аналізу додаткових доказів у справі колегія суддів відзначає, що Товариство не надавало з апеляційною скаргою нових доказів, так само як і апелянт з апеляційною скаргою нових доказів не подавав, і апеляційна скарга за своїм змістом є тотожною відзиву на позовну заяву.

За наведених вище підстав у їх сукупності колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ним витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції (складення відзиву на апеляційну скаргу), отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Суд вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде часткове задоволення заяви Товариства частково, у сумі 3 000,00 грн. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/899/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/899/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Добропільський комбінат хлібопродуктів" (вул. Метрологічна, 42А, приміщ. 41/4, м. Київ, 03143, код ЄДОПОУ 00957465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БЕТА" (вул. Київська, 11, пов.7, м. Чернігів, 14000, код ЄДОПОУ 36479128) 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Справу №910/899/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак