Ухвала

від 18.07.2024 по справі 903/1297/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"18" липня 2024 р. Справа № 903/1297/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до 1) Берестечківської міської ради

2) Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Берестечківської міської ради та постійного користування Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства земельну ділянку з кадастровим номером 0720885800:00:001:0110 площею 78,5837 га. Стягнуто з Берестечківської міської ради на користь Волинської обласної прокуратури 4 631,57 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Волинської обласної прокуратури 4 631,57 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням 07.05.2024 на електронну адресу суду відповідач 2 надіслав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові прокурора відмовити в повному обсязі. Окрім того просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу із доданими до неї документами було повернуто апелянту, у зв`язку з надісланням до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги не у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

13.05.2024 апелянт вдруге звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 у даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 апеляційну скаргу повернуто, у зв`язку з не усуненням апелянтом, виявлених апеляційним судом, недоліків апеляційної скарги, а саме неподанням доказів сплати судового збору у розмірі 7081,50 грн та доказів надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами учасникам справи.

24.06.2024 відповідач-2 втретє звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 у справі №903/1297/23, в якій просив суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі. Одночасно з поданням апеляційної скарги апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Однак, апеляційним судом встановлено, що наведені причини пропуску процесуального строку є такими ж самими, що були зазначені у попередніх клопотаннях і не свідчать про повну неможливість здійснення платіжних операції юридичної особи, жодних доказів на підтвердження неможливості здійснення оплати зі сплати судового збору апелянтом до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження надано не було.

Відтак, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 залишено без руху та надано останньому 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати суду належні докази об`єктивної неможливості подання апеляційної скарги в строк, визначений ст.256 ГПК України.

Дана ухвала була надіслана в електронний кабінет апелянта та отримана ним 01.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку, яка наявна в матеріалах справи.

04.07.2024 на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 від апелянта, надійшла апеляційна скарга з додатками.

В доповнення до апеляційної скарги, скаржник подав довідку №11-7/24 від 04.07.2024, яка, на його думку, свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1 статті 256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення винесене судом першої інстанції 03.04.2024, повний текст рішення складено 05.04.2024, тому строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 25.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись вперше до апеляційного суду, апелянтом був пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та подано клопотання про його поновлення з наведенням відповідних причин.

Наступні два звернення з апеляційними скаргами, теж, відповідно були здійснені з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного ст. 256 ГПК України і наведені причини його пропуску, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 були визнані судом не поважними, наслідком чого стало залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання ухвали апеляційного суду від 01.07.2024 відповідач повторно подав апеляційну скаргу, до якої долучив довідку №11-7/24 від 04.07.2024.

З даної довідки вбачається, що причиною неможливості сплати судового збору Берестечківським ВУЖКГ станом на 29.04.2024 стала усна рекомендація міської ради зарезервувати кошти для безперебійного забезпечення водопостачання та інших комунальних послуг населенню в умовах воєнного стану в Україні.

Здійснивши оцінку вищевказаній довідці №11-7/24 від 04.07.204, апеляційний суд не вважає її належним доказом поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Окрім того, проаналізувавши зміст повторно поданої, на виконання ухвали апеляційного суду від 01.07.2024 апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що остання не містить будь-яких нових клопотань про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження чи обґрунтування інших поважних причин його пропуску, відмінних від викладених у попередньому клопотанні про поновлення строку, які визнані судом не поважними.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність апелянтом поважності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Згідно ст.2 ГПК України завданнями господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21, від 04.06.2024 у справі № 916/3924/23).

Відповідно до ч. 4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження порушує права іншої сторони, його сподівання на забезпечення належного здійснення правосуддя.

Як зазначено вище, статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відтак, вказаною статтею не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відтак, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.1 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповажність пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження та вважає за необхідне відмовити Берестечківському виробничому управлінню житлово-комунального господарства у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 у справі №903/1297/23.

Керуючись ст. 234, 235, 260, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Берестечківського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду Волинської області від 03.04.2024 у справі №903/1297/23.

2. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.