Рішення

від 09.07.2024 по справі 906/345/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/345/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук Л.М., представник Наказ №8-к від 16.06.2020р.

від відповідача: Кравчук Н.М., юрисконсульт, дов. №4 від 23.04.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Антимонопольного комітету України

до Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко"

про стягнення 1627957,98грн пені за порушення строку сплати штрафу у сфері економічної конкуренції

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 25.04.2024 відкрив провадження у справі за позовом Антимонопольного комітету України до відповідача Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко" про стягнення 1627957,98грн пені за порушення строку сплати штрафу у сфері економічної конкуренції; перше підготовче засідання призначив на 25.04.2024 о 12:00 год.

Суд в межах підготовчого провадження ухвалою від 25.04.2024 відклав підготовче засідання на 30.05.2024 о 11:00 год.

Суд ухвалою від 30.05.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/345/24 до судового розгляду по суті на 13.06.2024 о 11:00 год.

Суд ухвалами від 13.06.2024 та 27.06.2024 оголошував перерву в судовому засіданні до 09.07.2024 о 14:30.

В судовому засіданні 09.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Антимонопольний комітет України просить стягнути з Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко" пеню у розмірі 1627957,98грн за порушення строку сплати штрафу у сфері економічної конкуренції, накладеного Рішенням АМКУ №459-р ( тут і далі за текстом - АМКУ та Підприємство).

В обґрунтування фактичних підстав позову АМКУ доводить, що розглянувши матеріали справи №127-26.4/91-21 про порушення Підприємством законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийняв рішення від 22.12.2022 № 459-р (далі - Рішення АМКУ № 459-р), яким визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Масло солодковершкове "Селянське" 73%", "ДСТУ 4399", дата виготовлення - 18.07.2018", зокрема щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, що може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту. За зазначене порушення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 1 644 402 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі чотириста дві) гривні.

АМКУ надіслав копію Рішення АМКУ №459-р супровідним листом від 03.01.2023 №127-26.4/08-229е, яку Підприємство отримало 10.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303515436556. Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням №459-р, закінчився 10.03.2023.

В свою чергу, Підприємство оскаржило Рішення АМКУ №459-р до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.06.2023 у справі №910/2648/23, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.

У позові АМКУ наголошує, що Рішення АМКУ №459-з відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковими до виконання. Штраф Підприємством сплачено станом на 18.10.2023 ( платіжна інструкція від 18.10.2023 №1484), тобто після закінчення двомісячного строку для його сплати.

Оскільки Підприємство добровільно не сплатило пеню за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, АМКУ звернувся до Підприємства з претензію від 30.01.2024 №300-20.3/02-1076е. Однак на день подання позовної заяви докази її визнання та виконання Підприємством відсутні.

В свою чергу, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, зупинялось з 13.03.2023 до 01.06.2023 (розгляд справи №910/2648/23 у першій інстанції) та з 04.08.2023 до 16.10.2023 (розгляд справи №910/2648/23 в апеляційній інстанції) ( далі - Розрахунок пені).

Розрахунок пені здійснено за фактичний період прострочення тривалістю 66 днів, а саме: з 11.03.2023 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р) по 12.03.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/2648/23); з 02.06.2023 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/2648/23) по 03.08.2023 включно (день, який передував винесенню апеляційною інстанцією ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі №910/2648/23); з 17.10.2023 (наступний день після прийняття апеляційною інстанцією постанови у справі №910/2648/23, та день, який передував даті сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, а також день коли припинено нарахування пені).

У відзиві на позовну заяву Підприємство визнає пеню у розмірі 73 998,09грн за період: з 11.03.2023 по 12.03.2023 - два дні (перед винесенням ухвали про відкриття провадження у справі №910/2648/23); з 17.10.2023 - один день (наступний день після прийняття апеляційною інстанцією постанови у справі №910/2648/23). В решті заявленої до стягнення пені Відповідач просить відмовити.

Підприємство вказує на те, що справа №910/2648/23 довго розглядалася Господарським судом м. Києва, тому Підприємство весь цей час перебувало у стані невизначеності. Рішення суду у цій справі було прийнято 01.06.2023, а оприлюднене в ЄДР- 22.06.2023, через двадцять два дні. Окрім того, передача матеріалів цієї справи (у межах одного міста) з одного суду до іншого відбувалася в двадцяти денний термін (ухвала суду від 11.07.2023), а 31.07.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Підприємство також вважає, що АМКУ навмисно не звернулося до суду з вимогою стягнути штраф та пеню, як це дозволяє правило ч.7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (у редакції від 31.03.2023).

Разом з тим, Підприємство просить врахувати, що ним сплачено штраф у повному обсязі. Окрім того, попри введення в Україні воєнного стану, що негативно вплинуло на господарську діяльність ДП "Ружин-Молоко", Підприємство продовжило працювати, сплачувати податки, створювати робочі місця, підтримувати економіку України, а також постійно надавати фінансову та матеріальну допомогу ЗСУ. Тоді як стягнення пені у розмірі 1 627 957, 98грн без врахування вимог розумності та справедливості покладає на останнього додатковий фінансовий тягар та може призвести до припинення роботи підприємства та масового вивільнення працівників.

АМКУ у відповіді на відзив вказує на безпідставність тверджень Підприємства в частині невірно складеного Розрахунку пені, оскільки останній враховує усталену судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформовану у постановах від 16.06.2022 у справі №917/530/21, від 11.06.2019 у справі №910/9272/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі №910/4081/18. Так, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічно конкуренції": за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Абзацом 3 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

АМКУ у відповіді на відзив повторно наголошує, що нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням №459-р, зупинялось з 13.03.2023 до 01.06.2023 (розгляд справи №910/2648/23 Судом першої інстанції) та з 04.08.2023 до 16.10.2023 (розгляд справи №910/2648/23 Судом апеляційної інстанції), тому Позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції та правових позицій Верховного Суду, була нарахована пеня за прострочення сплати штрафу, накладеного від 22.12.2022 № 459-р за період з 02.06.2023 по 03.08.2023.

У відповіді на відзив АМКУ доводить, що накладений на Відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Доводить, що введення в Україні воєнного стану не звільняє Відповідача від обов`язку виконати Рішення №459-р у встановлений строк, а також виконати вимоги ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме сплати пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням №459-р, оскільки вказане рішення є обов`язковим до виконання.

Підприємство у запереченні на відповідь додатково наголошує на тому, що на строки сплати штрафу, накладеного Рішенням №459-р, вплинули обставини тривалого розгляду справи №910/2648/23, під час яких ДП "Ружин-Молоко" перебувало у стані невизначеності , так як в судовому порядку доводило , на його переконання, незаконність Рішення АМКУ №459-р.

До викладеного, Підприємство доповнило зміст заперечень проти відзиву на позовну заяву вказівкою на те, що оскільки в судовому засіданні 27.06.2024 піднімалося питання щодо якості продукції Підприємства "Масло солодковершкове "Селянське" 73%", ДСТУ 4399" станом на дату вирішення цієї справи відносно дослідження питання якості такого масла з датою виготовлення - 18.07.2018 під час розгляду справи №910/2648/23 в Господарському суді м. Києва, з метою відстоювання своєї ділової репутації та престижу компанії Відповідач надає документи, які є доказом того, що Підприємство є виробником якісної продукції європейського рівня:

- сертифікат на систему керування безпечністю харчових продуктів ISO 22000:2019;

- оцінку стану відповідності виробництва молочних продуктів вимогам європейського союзу, проведену 13.09.2023;

- акт перевірки від 14.11.2023, складений за результатами інспектування дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти;

- сертифікат Халяль;

- експертні висновки перевірки відповідності якості масла солодко вершкового в кількості 6 (шість) штук (останні).

У вступному слові та судових дебатах представник Позивача просила позов задовольнити, представник Відповідача - у задоволенні позову відмовити в невизнаній частині.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.12.2022 Антимонопольним комітетом України прийнято Рішення №459-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Дочірнє підприємство "Ружин-Молоко" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Масло солодковершкове "Селянське" 73 %", "ДСТУ 4399", дата виготовлення - 18.07.2018", зокрема щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, що може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту ( тут і далі - АМКУ, Підприємство та Рішення АМКУ №459-р).

За порушення ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", АМКУ накладено на Підприємство штраф у розмірі 1 644 402, 00 грн.

03.01.2023 АМКУ супровідним листом №127-26.4/08-229е направив Підприємству копію Рішення АМКУ №459-р від 22.12.2022, яку останнім отримано 10.01.2023 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515436556 ).

Підприємство, не погоджуючись із Рішенням АМКУ №459-р, оскаржило його в судовому порядку до Господарського суду міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 13.03.2023 відкрив провадження у справі №910/2648/23 за позовом Підприємства до АМКУ про визнання недійсним Рішення АМКУ №459-р.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.06.2023 у справі №910/2648/23 відмовив Підприємству у задоволенні позову.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою суду від 04.08.2023 відкрив апеляційне провадження у справі №910/2648/23 за апеляційною скаргою Підприємства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №910/2648/23 залишено без задоволення апеляційну скаргу Підприємства, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 - без змін.

18.10.2023 АМКУ отримав від Підприємства копію платіжної інструкції від 18.10.2023 за №1484 про сплату штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р.

Верховний Суд ухвалою від 25.01.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі №910/2648/23 за касаційною скаргою Підприємства на судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

30.01.2024 АМКУ надіслав Підприємству претензію за №300-20.3/02-1076е про необхідність сплати пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р. Одночасно повідомив Підприємство про право стягнення пені в судовому порядку.

Оскільки Підприємство добровільно пеню за порушення строків сплати штрафу у розмірі 1 627 957,98грн не сплатило, АМКУ звернувся до суду з позовом про її примусове стягнення.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Предметом позову у цій справі є вимога АМКУ до Підприємства про стягнення пені на суму 1 627 957, 98грн за прострочення сплати штрафу за Рішенням АМКУ за №459-р, нарахованої у період з дня, наступного після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р по день, який передував винесенню ухвали суду про відкриття провадження у справі №910/2648/23, з 11.03.2023 по 12.03.2023; з дня, наступного після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №910/2648/23 по день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/2648/23, з 02.06.2023 по 03.08.2023; з дня, наступного після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/2648/23 та день, який передував даті сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, день, коли припинено нарахування пені, з 17.10.2023.

2. Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції тощо ( далі - Закон про АМКУ).

Відповідно до ст. 7 Закону про АМКУ у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

3. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям АМКУ розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 за №2210-ІІІ (далі - Закон про захист конкуренції в редакції чинній з 07.05.2022 до 31.03.2023).

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо ( ч. 1 ст. 48 Закону про захист конкуренції).

Рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції оприлюднюється на офіційному веб-сайті АМКУ протягом 10 робочих днів з дня його прийняття ( ч. 2 ст. 48 Закону про захист конкуренції).

Органи АМКУ, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону ( ч.3 ст. 48 Закону про захист конкуренції).

З метою захисту суспільних інтересів чи в і д в е р н е н н я н е г а т и в н и х або н е п о п р а в н и х н а с л і д к і в для с у б є к т і в г о с п о д а р ю в а н н я органи АМКУ приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до ч.1 цієї статті, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з:

- порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним;

- переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу АМКУ, що оскаржується ( ч. 4 ст. 48 Закону про захист конкуренції).

3.1. Суд встановив, що АМКУ не приймав рішення про визнання Рішення АМКУ №459-р, таким, дія якого не зупиняється у зв`язку порушенням Господарським судом м. Києва ухвали від 13.03.2023про відкриття провадження у справі №910/2648/23.

В свою чергу, Господарський суд м. Києва не зупиняв дію Рішення АМКУ №459-р, як це визначив законодавець у ч. 4 ст. 48 Закону про захист конкуренції.

4. Стаття 56 Закону про захист конкуренції має назву " П о р я д о к в и к о н а н н я р і ш е н ь та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України" ( далі - ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

4.1.Рішення (витяг з нього [...]), надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб ( ч.1 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

Рішення [...] органів АМКУ, [...] є обов`язковими до виконання ( ч.2 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу ( ч.3 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

За заявою особи, на яку накладено штраф, органи АМКУ своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу ( (ч.5 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

4.2. Суд встановив, що Підприємство не зверталося до АМКУ із заявою відстрочити /розстрочити сплату штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р.

Штраф Підприємством сплачено станом на 18.10.2023 ( платіжна інструкція від 18.10.2023 №1484), тобто після закінчення двомісячного строку для його сплати.

5. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу ( ст. 241 ГК України).

Так, АМКУ накладає штрафи на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 (Недобросовісна конкуренція) цього Кодексу, тощо ( ч. 1 ст. 251 ГК України).

Штрафи за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства стягуються в судовому порядку (ч. 3 ст. 251 ГК України).

6. Суб`єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади [...] щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій ( ч.1 ст. 249 ГК України).

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю/ частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено ( ч.1 ст. 60 Закону про захист конкуренції).

Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМКУ не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті ( ч.3 ст. 60 Закону про захист конкуренції).

Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АКМУ, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону [...] , а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу АМКУ на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше ( ч.4 ст. 60 Закону про захист конкуренції).

6.1. Таким чином, виконання Рішення АМКУ №459-р було зупинено на час розгляду справи № 910/2648/23 Господарським судом м. Києва ( далі - Г/с м. Києва) та її перегляду Північним апеляційним господарським судом ( далі - ПАГС).

7. В свою чергу, законодавцем визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду (ч.5 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

Застосовуючи приписи ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ", Суд враховує, що тривалість зупинення нарахування пені визначається виключно періодом, протягом якого судом фактично здійснювався розгляд / перегляд справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу.

Так, у суді першої інстанції - з дня порушення провадження у справі до дня прийняття в ній рішення; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - з дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня ухвалення відповідного судового рішення. В цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд/ перегляд не здійснювались.

7.1. Суд констатує, що з огляду на фактичний перебіг розгляду справи № 910/2648/23 Господарським судом м. Києва ( далі - Г/с м. Києва) та її перегляду Північним апеляційним господарським судом ( далі - ПАГС), АМКУ нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р зупинялося у такі періоди:

- з 13.03.2023 (відкриття Г/с м. Києва провадження у справі №910/2648/23) до 01.06.2023 (прийняття Г/с м. Києва рішення у справі №910/2648/23);

- з 04.08.2023 (відкриття ПАГС апеляційного провадження у справі №910/2648/23) до 16.10.2023 (прийняття ПАГС постанови у справі №910/2648/23).

Таким чином, АМКУ нарахував пеню за період з 11.03.2023 до 12.03.2023 включно, з 02.06.2023 до 03.08.2023 та за 17.10.2023, що становить 66 днів прострочення сплати штрафу та розмір якої складає 1 627 957, 98грн. Розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства.

8. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до АМКУ/ його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч.8 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

Суд встановив, що зі сплатою Підприємством штрафу 18.10.2023 за Рішенням АМКУ №459-р, нарахування пені припинилося відповідно до ч. 3 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ".

Та у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи АМКУ стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч.ч. 7 та 9 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ").

9. Оцінюючи заперечення Підприємства про те, що прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, відбулося об`єктивно, оскільки за весь час розгляду /перегляду судами першої та апеляційної інстанцій справи №910/2648/23 , Підприємство перебувало у стані правової невизначеності, Суд повторно звертає увагу Відповідача на вимоги чинного законодавства, а саме:

- рішення [...] органів АМКУ, [...] є обов`язковими до виконання ( ч.2 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ");

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМКУ, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу ( ч.3 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ" );

- виконання Рішення АМКУ №459-р було зупинено на час розгляду справи № 910/2648/23 Г/с м. Києва та її перегляду ПАГС ( ч.4 ст. 60 Закону про захист конкуренції).

- нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМКУ №459-р, також зупинялося на час розгляду справи № 910/2648/23 Г/с м. Києва та її перегляду ПАГС.

Підприємство скористалося правом оскаржити Рішення АМКУ №459-р повністю до Господарського суду м. Києва у двомісячний строк з дня одержання рішення (ч.1 ст. 60 Закону про захист конкуренції). В силу ч.4 ст. 60 Закону про захист конкуренції Підприємство отримало "легітимне" право добровільно не виконувати Рішення АМКУ №459-р в частині сплати до державного бюджету України штрафу у розмірі 1 644 402 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі чотириста дві) гривні на час розгляду справи № 910/2648/23 Г/с м. Києва та її перегляду ПАГС.

Гарантоване суб`єкту господарювання право оскаржити рішення АМКУ в судовому порядку ( ч.1 ст. 60 Закону про захист конкуренції), не нівелює дію конституційної норми принципу про те, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності ( ст. 68 Конституції України). Не звільняє від юридичної відповідальності також неправильне розуміння приписів ч. ч. 3 та 5 ст. 56 "Порядок виконання рішень АМКУ" про те, що 1) штраф за рішенням АМКУ сплачується у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; 2) та що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Наведені норми чинного законодавства є не тільки імперативними, але й викладені досить чітко і зрозуміло для їх правозастосування . Тому Суд висновує, що Підприємство могло добровільно виконати Рішення АМКУ №459-р та сплатити до державного бюджету України штраф у розмірі 1 644 402 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі чотириста дві) гривні , одночасно користуючись правом оскарження наведення рішення АМКУ в судовому порядку.

Так, у ч. 3 ст. 249 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання у зв`язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Зазначена норма матеріального закону гарантувала Підприємству, у разі скасування/визнання недійсним Рішення АМКУ №459-р в судовому порядку, стягнути щонайменше з держави сплачений ним штраф, та, у разі наявності , - реальні збитки, в тому числі, заподіяні діловій репутації виробнику.

10. Принцип змагальності сторін полягає, зокрема, у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК). Подібні положення містяться у ч.1 ст.74 ГПК, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 (заява №37801/97) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

В рішеннях ЄСПЛ "Вєрєнцов проти України" 11.04.2013 (заява №20372/11), "Проніна проти України" від 18.07.2006 (заява №63566/00), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 (заява №42310/04) ЄСПЛ наголосив, що принцип справедливості, закріплений у п.1 ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретні, доречні та важливі доводи, наведені заявником.

На переконання Суду, рішення в достатньому обсязі містить обґрунтування мотивам його ухвалення. Суд погоджується з АМКУ щодо здійсненого розрахунку пені за період з 11.03.2023 до 12.03.2023 включно, з 02.06.2023 до 03.08.2023 та за 17.10.2023, що становить 66 днів прострочення сплати штрафу та розмір якої складає 1 627 957, 98грн.

11. Суд при вирішенні цього спору застосовує принцип пропорційності ст. 15 Кодексу та враховує:

- завдання господарського судочинства;

- особливості предмета спору - пеня у розмірі 1 627 957, 98грн за прострочення сплати штрафу у розмірі 1 644 402,00грн, накладеного Рішення АМКУ №459-р тривалістю у 66 календарних днів;

- ціну позову;

- необхідність забезпечення розумного балансу між приватними ( Підприємство) й публічними інтересами (АМКУ);

- значення розгляду справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на ділову репутацію сторони , в даному випадку - Дочірнє підприємство "Ружин-Молоко", оскільки Відповідач на економічному ринку України насамперед є ВИРОБНИКОМ молочної продукції, а вже потім її постачальником у роздрібну мережу споживачам тощо.

11.1. Справедливо вирішити спір між державою та юридичною особою приватної форми власності, що виник із здійснення нею господарської діяльності - завдання господарського судочинства ( ч.1 ст. 2 Кодексу).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (абз. 2 п.3.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 01.12.2004р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

11.2. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Кодексу судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні, є джерелами права для національного суду ( надалі у тексті - Суд).

Прецедентна практика Суду ґрунтується на тому, що терміну "спір" необхідно надавати основного, а не формального значення. Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реальні події відповідно до обставин кожної справи.

"Справжній" спір є там, де результат судових проваджень є значущим для цивільних прав та обов`язків його сторін (Ulyanov v. Ukraine, ухвала від 5 жовтня 2010 р., заява № 16472/04 ).

Визначення предмета спору є правом позивача (постанова ВПВС від 17.04.18 р. у справі № 523/9076/16-ц).

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (постанови ВПВС від 17.04.18р. у справі № 523/9076/16-ц, від 13.03.19р. у справі № 916/3245/17).

11.3. Згідно із загальним правилом ч. ч. 3 та 4 ст. 216 ГК України , крім господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції за ініціативою уповноважених органів державної влади або органами місцевого самоврядування.

Суд як орган правосуддя враховує, що АМКУ фактично просить позбавити Підприємство права приватної власності на кошти у розмірі 1 627 957, 98грн , які за правовою природою є пенею за прострочення сплати штрафу у розмірі 1 644 402,00грн, накладеного Рішення АМКУ №459-р тривалістю у 66 календарних днів на підставі чинного законодавства України.

Та Суд також враховує, що законодавець визнав за необхідне викласти ч.ч. 2 та 3 статті 56 Закону про захист конкуренції в новій редакції ( Закон № 3295-IX від 09.08.2023 чинний з 01.01.2024) та унормував , що рішення АМКУ не тільки є обов`язковими до виконання, але й набирають чинності з дня їх прийняття. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу АМКУ.

Однак відсутність у законодавстві про захист економічної конкуренції загального положення про малозначність порушення призводить на практиці до розгляду і розслідування справи і притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності з накладенням штрафу за мізерні правопорушення, просто через відсутність формальної підстави для закриття справи без винесення рішення по суті.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі A.S.R.L. v. Italy, №43509/08, §59, 27.09.2011 (також див. рішення ЄСПЛ у справі A and B. v. Norway, №24130/11 та №29758/11, §17, [GC] 15.11.2016), санкції, які накладаються національними конкурентними відомствами за порушення конкурентного законодавства, беручи до уваги їхню суворість (розміри штрафів), мають квазі-кримінальний характер, а відтак, на них поширюються гарантії §1 статті 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини та основоположних свобод, що, зокрема, передбачає застосування принципу справедливого балансу між вчиненим правопорушенням та накладеною санкцією.

Законодавець залишив у чинній редакції абзац 1 ч.5 ст. 56 Закону про захист конкуренції про те, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд враховує, що нарахування на штрафи, накладені АМКУ за порушення конкурентного законодавства, пені, тим більше в такому розмірі, не має аналогів у праві європейських держав.

Чинне українське законодавство про захист економічної конкуренції встановлює розмір пені за несвоєчасну сплату штрафу, який дорівнює 547,5% річних, що багаторазово перевищує звичайні розміри процентних ставок і має яскраво виражений каральний характер. Як наслідок застосування зазначеної пені, сума штрафу, накладеного Комітетом, подвоюється через 66 днів.

Так, розміри штрафів, які можуть накладатися за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (до 10 відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф) часто багаторазово (на кілька порядків) перевищують розміри штрафів, які накладаються НКРЕКП або в порядку, передбаченому КУпАП. Передусім саме через величезні розміри штрафів, які можуть накладати національні конкурентні відомства, відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вважається Європейським судом з прав людини квазі-кримінальною (рішення Європейського суду з прав людини у справах: A.S.R.L. v. Italy, no.43509/08, §59, 27.09.2011; A and B. v. Norway, nos. 24130/11 and 29758/11, §17, [GC] 15.11.2016).

11.4. В свою чергу, коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства ( ч.5 ст. 139 ГК України).

Приписи статті 41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгіднені з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений його/її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, що їх визначено законом і загальними принципами міжнародного права (абзац перший).

Європейський суд із прав людини, здійснюючи тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції як невіддільної її частини, виснував, що поняття „майно має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації в національному праві та не зводиться до володіння матеріальними речами; як і матеріальні речі, певні права та інтереси, які є активами, також можна розглядати як „майнові права, а отже, як „майно для цілей цієї статті [рішення у справі latridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 54; у справі Beyeler v. Italy від 5 січня 2000 року (заява № 33202/96), § 100; у справі Broniowski v. Poland від 22 червня 2004 року (заява № 31443/96), § 129; у справі Depalle v. France від 29 березня 2010 року (заява № 34044/02), § 62; у справі Centro Europa 7 S.R.L, and di Stefano v. Italy від 7 червня 2012 року (заява № 38433/09), § 171].

11.5 Так, законодавець визначив, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. ( ч.3 ст. 5 ГК України).

Одним із загальних принципів господарювання в Україні є захист національного товаровиробника (ст. 6 ГК України).

Стягнуті в дохід державного бюджету України за рішеннями АМКУ /рішеннями судів штраф та пеня є коштами приватної форми власності суб`єкта господарювання.

Тоді як у разі подвоєння і без того значного розміру штрафу АМКУ за рахунок нарахування пені за несвоєчасну сплату це може у деяких ситуаціях призвести до покладення на суб`єктів господарювання непропорційного та надмірного тягаря.

Беручи до уваги викладене, Суд висновує, що пеня не стимулює суб`єктів господарювання до сплати накладеного штрафу. Навпаки, нарахування пені робить і без того дуже істотні штрафи просто непідйомними для суб`єктів господарювання (теоретично суми, належні до сплати, можуть становити 20% річного доходу (виручки) і не залишає їх засновникам іншого варіанту, крім як, виграючи час через використання процесуальних механізмів оскарження, вивести активи та розпочати процедуру банкрутства або ліквідації компанії - виробника.

Суд у цій справі також враховує, що АМКУ при ухваленні Рішення АМКУ №459-р не досліджував питання , які , власне, кошти Підприємства стануть джерелом як сплати штрафу у розмірі 1 644 402,00грн , так і пені в розмірі 1 627 957, 98грн , за прострочення сплати такого штрафу. Чи ці кошти будуть сплачені за рахунок чистого прибутку Підприємства чи за рахунок збільшення торгової націнки до собівартості молочної продукції, що зумовить, як наслідок, збільшення її ринкової вартості, в тому числі, посередниками між виробником та кінцевими споживачами, якими є звичайні громадяни України, переважна більшість яких - це люди похилого віку, малозабезпечені та інші соціально незахищені верстви населення (люди з інвалідністю, ветерани війни/бойових дій, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування тощо).

Як вже мотивував Суд, застосована АМКУ пеня у розмірі півтора відсотки від суми штрафу визначена законодавцем у ч. 5 ст. 56 Закону про захист конкуренції. Цей Закон дійсно не передбачає обставин, які можуть бути враховані судом для зменшенні розміру нарахованої АМКУ пені за прострочення сплати штрафу, а також відсутні підстави для застосування ст. 233 ГК України, у якій йдеться про зменшення судом саме господарських санкцій, а не адміністративно - господарських , а також усталеної судової практики щодо наведеної норми матеріального права.

Однак Суд вважає прийнятними /релевантними до застосування у цій справі правові висновки Конституційного Суду України про те, що неустойка ( штраф /пеня) не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для держави як кредитора ( рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Тому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, Суд, з врахуванням доводів Підприємства про "негативний" вплив цієї справи на ділову репутацію виробника, вирішує з власної ініціативи зменшити розмір пені до її розумного розміру (подібні висновки про "розумність розміру неустойки" викладено Верховним Судом у постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Здійснюючи дискреційні повноваження щодо зменшення розміру пені, яку буде присуджено до стягнення з Підприємства як виробника молочної продукції на користь державного бюджету України, Суд насамперед, послуговується конституційним принципом про те, що здійснюючи правосуддя, керується верховенством права ( ч.1 ст. 129 Конституції України).

Окрім того, ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (ст. 86 ГПК України).

Так, за змістом частини першої статті 201 Цивільного кодексу України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Чинне законодавство України не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Із змісту поданих Підприємством доказів, Суд встановив наступні обставини:

- Сертифікатом на систему керування безпечністю харчових продуктів (зареєстрований в реєстрі ОС "ТОВ "Тестметрстандарт" з 29.03.2024 за UA.MS.327-24) посвідчується, що система керування безпечністю харчових продуктів Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко" у сфері сертифікації: виробництво масла вершкового (в тому числі молочного жиру та топленого масла), масла вершкового з наповнювачами, спредів, маргаринів, продуктів рослинно-молочних та рослинно-вершкових, кисломолочних продуктів (сметани, сиру), кисломолочних молоковмісних продуктів (сметанних продуктів, сирних продуктів, сирних продуктів з наповнювачами), сухих молочних продуктів, молочних консервів (молока згущеного, продуктів згущених, молока та продуктів молоковмісних згущених варених), наповнювачів харчових (начинка "Карамель з наповнювачами"), добавок харчових (лецитини) категорія харчового ланцюга С (підкатегорія СІ) відповідає вимогам ДСТУ ISO 22000:2019 Системи керування безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюзі;

- Сертифікатом, виданим Центром дослідження та Сертифікації Халяль "Альраід" 26.08.2023, посвідчується, що Дочірнє підприємство "Ружин-Молоко" виготовляє молочні продукти (перелік продуктів згідно з Додатком), які відповідають ісламським канонічним нормам (продукція не містить заборонених в Ісламі речовин) та що мусульмани в усьому світі можуть без застережень споживати продукцію, виготовлену на ДП "Ружин-Молоко";

- Оцінкою стану відповідності потужностей з виробництва молочних продуктів вимогам Європейського Союзу від 13.09.2023, здійсненою Бердичівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області посвідчується, що ДП "Ружин-Молоко" виконує вимоги Європейського Союзу, зокрема вимоги Регламенту 2017/625 і Регламенту 853/2004; оцінкою забезпечується виконання державного контролю /(нагляду) відповідно вимог Регламенту №2017/325 про офіційний контроль та інші заходи контролю, що проводяться для забезпечення виконання закону про харчові продукти та корми, вимог щодо здоров`я, благополуччя тварин, рослин та засобів захисту рослин;

- Актом Бердичівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 14.11.2023 за №14-01/63, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти, посвідчується, що ДП "Ружин-Молоко" виконує вимоги харчового законодавства України та відповідає вимогам національного законодавства (стандартам та регламентам) Китайської Народної Республіки;

- Експертними висновками №000329 п/24 від 21.02.2024, №000643 е/24 від 08.04.2024, №№001120 е/24 від 03.06.2024, №001190 е/24 від 10.06.2024, №001189 е/24 від 10.06.2024 та №001285е/24 від 19.06.2024 перевірки відповідності масла солодковершкового несолоного "Екстра'82%" та масла солодковершкового 72,5% жиру посвідчується їх відповідність якості та вказано про можливість експортування продукції до країн Європейського Союзу, Польщі.

Наведеними мотивами Суд обґрунтовує рішення зменшити розмір пені за порушення строку сплати штрафу у сфері економічної конкуренції на 50 % з обґрунтованої до стягнення суми 1 627 957, 98грн до суми 813 978, 99 грн.

У стягненні 813 978, 99грн пені з ДП "Ружин-Молоко" в дохід державного бюджету України Суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України.

При зверненні з позовом до суду АМКУ сплатив судовий збір у розмірі 19 535, 50 грн з урахуванням ціни позову та понижуючого коефіцієнту згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Сплачений АМКУ судовий збір в сумі 19 535, 50 грн покладається на Підприємство, оскільки не залежить від застосування Судом механізму зменшення розміру пені на 50%.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 129 Кодексу (щодо розподілу судових витрат, зокрема судового збору), у справах, за результатами розгляду яких суд зменшив розмір неустойки викладалася Верховним Судом у постановах від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 16.10.2019 у справі №910/143/19.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені за порушення строку сплати штрафу у сфері економічної конкуренції на 50 % з обґрунтованої до стягнення суми 1 627 957, 98грн до суми 813 978, 99 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко" (вул. Київська, буд. 68, смт. Ружин, Бердичівського району, Житомирської обл., 13601, код ЄДРПОУ 31826107) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач : ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н, код отримувача (ЄДРПОУ):37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100): 813 978, 99грн пені; 19 535, 50грн судового збору. Видати наказ.

4. У стягненні 813 978, 99грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 17.07.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (через Ел. суд)

3- відповідачу (через Ел. суд)