Рішення
від 11.07.2024 по справі 910/10388/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2024Справа № 910/10388/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ"

до 1) Міністерства юстиції України

2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток І.В.

про скасування наказу

Представники учасників справи:

від позивача: Лукомський П.В.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Мельниченко С.О.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач-1) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" (надалі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4087/5 від 15.11.2021 "Про задоволення скарги".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача-1 були відсутні правові підстави для задоволення скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток І.В. щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ просп. Лобановського Валерія, буд. 4-В, прим. 178.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 задоволено заяву судді Князькова В.В. про самовідвід від розгляду справи № 910/10388/23, передано справу № 910/10388/23 до автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва для визначення складу, замість відведеного судді в порядку, встановленому п.п.17.2, 17.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023, матеріали справи № 910/10388/23 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10388/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток І.В. та призначено підготовче засідання на 10.08.2023.

20.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:

-заборонити Міністерству юстиції України та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо виконання пункту 2 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 15 листопада 2021 року № 4087/5 по внесенню змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо записів про право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення №178, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Лобановського Валерія №4-В, яке було внесено до реєстру на підставі рішень від 27.04.2021 №№57874975, 57890989, від 28.04.2021 №№ 57920997, 57923371, від 12.06.2021 №58715694, від 13.06.2021 №58716253, від 14.06.2021 №58741319, від 15.06.2021 №58753864, від 02.07.2021 №59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В. до прийняття рішення по суті спору у справі № 910/10388/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" до Міністерства юстиції України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 15 листопада 2021 року № 4087/5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/10388/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол КМ» про забезпечення позову - відмовлено.

01.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник Міністерства юстиції України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник Міністерства юстиції України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 10.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, розгляд справи відкладено на 14.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 витребувано матеріали справи № 910/10388/23 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 зупинено провадження у справі № 910/10388/23 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та повернення матеріалів справи № 910/10388/23.

14.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/10388/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 поновлено провадження у справі № 910/10388/23, підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

У судовому засіданні 16.05.2024 розгляд справи відкладено на 23.05.2024.

23.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник Міністерства юстиції України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" у вирішенні заявлених позовних вимог послався на розсуд суду.

У судовому засіданні 23.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2024.

20.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи у судовому засіданні 20.06.2024 відкладено на 11.07.2024.

11.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи відхиляється судом, оскільки розгляд справи відбувається тривалий час, причини для відкладення не є доведеними, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах

Отже, відповідач-1 не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі відповідача-1 матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.07.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" (покупець) та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (продавець) було укладено Договір купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-171, відповідно до умов якого продавець зобов?язується передати «покупцю» майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення, визначеного у п. 1.2. цього Договору у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану за №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В, що належить «продавцю» згідно Договору №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по АДРЕСА_1 від 08.09.2004р., укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а «покупець» зобов`язується сплатити «продавцю» ціну продажу згідно з п. 3.1. цього Договору та прийняти Майнове право на умовах цього Договору.

Під Майновими правами Сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м. що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі (далі - «Нежитлове приміщення») з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право Покупця після прийняття Будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу Майнових прав та передачі Будинку під заселення набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення (п. 1.2 Договору)

Згідно з п. 1.4 Договору Покупець набуває право приватної власності на Майнові права на підставі цього Договору з моменту повної сплати ціни продажу Майнових прав, що підтверджується довідкою Продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу Майнових прав Покупець зобов`язаний отримати в офісі Продавця вказану довідку. Право власності на нежитлового приміщення набувається Покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього Договору, довідки Продавця про сплату ціни продажу Майнових прав, акту прийому-передачі Нежитлового приміщення.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" видано довідку від 01.06.2021 року про сплату 100% вартості майнових прав на 1/500 частки нежитлового приміщення №178 загальною площею 156,6 кв.м. що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання умов Договору купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-171 від 16.03.2021 року Сторонами складено Акт прийому - передачі майнового права від 01.06.2021 року, згідно з яким Продавець передав, а Покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.

Крім того, на виконання умов Договору купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-171 від 16.03.2021 року Сторонами складено Акт прийому - передачі частки нежитлового приміщення від 01.06.2021 року, згідно з яким Продавець передав, а Покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення.

15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною було прийнято рішення № 58753864 про державну реєстрацію прав спільної часткової власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" щодо нежитлового приміщення на -1 (мінус першому) поверсі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 156,6 кв.м. Підставою для державної реєстрації права спільної часткової власності визначено: договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, серія та номер 1/178-171, виданий 16.03.2021, акт прийому-передачі частки нежитлового приміщення згідно договору № 1/178-171 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021, виданий 01.06.2021.

16.06.2021 року відбулись загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В", розташованого за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 4-В, на яких, зокрема, було вирішено: відкликати голову правління об`єднання, діючий склад правління, ревізійної комісії та припинено їх повноваження; обрати новий склад правління в кількості 4 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ); затвердити Статут ОСББ у новій редакції; відкликати представників від об`єднання та припинити їх повноваження з 16 червня 2021.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 156,6 кв.м. Вказана скарга була отримана Відповідачем - 1 за вх. №СК-136-21 від 08.07.2021 року. Скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" була підписана членами правління ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . До скарги було додано протокол від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, Статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та Витяг з Рєестру речових прав на нерухоме майно.

19.07.2021 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що засідання Комісії з розгляду скарги відбудеться 22.07.2021 року.

22.07.2021 року голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" Трач Ю.Р. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 року за вих. №82 про залишення скарги за вх.№СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178. Вказана заява була отримана Міністерством юстиції України 22.07.2021 року, що підтверджується відповідним штампом на листі.

22.07.2021 року Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг було розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, посилаючись у висновку на те, що оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

26.08.2021 року Міністр юстиції видав доручення №425/7/48-21, в якому просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" за №СК-136-21 повторно.

17.09.2021 року Центральною колегією Мін`юсту з розгляду скарг було повторно розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, посилаючись у висновку на те, що оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.

15.10.2021 року Міністр юстиції видав доручення №497/1/48-21, в якому просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ "Червонозоряний,4-В" за №СК-136-21 повторно.

Наказом Міністерства юстиції України № 4087/5 "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 року скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" задоволено. Скасовано рішення від 27.04.2021 №57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., тимчасово заблоковано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток І.В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021 року за результатом розгляду скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В".

Мотивуючи наведений вище висновок, колегія зазначає, що:

-законодавство зобов`язує державного реєстратора перевіряти подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій;

-законодавством визначено, що державний реєстратор повинен відмовляти у державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення прав на нерухоме майно;

-для проведення права власності було подано, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, однак приватним нотаріусом Черток І.В. було зареєстровано право власності на 1/500 частки в праві власності на нежитлове приміщення;

-відповідно до п. 1.4. договорів купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення право власності набувається на підставі, зокрема, акту-прийому передачі нежитлового приміщення, проте для проведення державної реєстрації було подано акти прийому-передачі частки нежитлового приміщення;

-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наказ порушує права та законні інтереси позивача, як законного власника об`єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення №178, що знаходиться на -1 поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2 ) та прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що приймаючи спірний наказ, Мін`юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку про таке.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з статтею16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 5 Закону до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1)на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2)на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 статті 34 Закону днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України чи його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення із скаргою, зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарги, зазначеного в частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з ч. 5 статті 34 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1)повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2)зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3)викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1)відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4)підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1)відмову в задоволенні скарги;

2)задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а)скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;

б)проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду документів;

в)виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1)про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;

г)тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ)анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е)притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є)направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Згідно з ч. 8, 10 статті 34 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1)скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2)на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3)у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4)у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5)є рішення цього органу з такого самого питання;

6)в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7)скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8)закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9)розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10)державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України № 4087/5 "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 року скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" задоволено. Скасовано рішення від 27.04.2021 №57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., тимчасово заблоковано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток І.В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021 за результатом розгляду скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В".

Мотивуючи наведений вище висновок, колегія зазначає, що:

-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150)

Відповідно до пункту 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Згідно з п. 3 Порядку скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". (п.4 Порядку)

Відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1)чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2)чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3)чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4)чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5)які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

У п. 14 Порядку визначено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян", засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.

Системний аналіз наведених вище положень Закону та Порядку №1128 дає підстави стверджувати, що право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора має особа, яка вважає, що її права порушено. Розгляд скарги здійснюється Колегією у разі, якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цими нормативними актами та подана у передбачений ними строк. Водночас, у скарзі повинні бути викладені обставини, що обґрунтовують порушення прав скаржника та спосіб поновлення порушеного права. При цьому, наведення обставин, які засвідчують факт порушеного права або інтересу скаржника і надання відповідних доказів (в разі їх наявності) має суттєве значення для вирішення Колегією питання щодо належності скаржнику права на звернення з такою скаргою, а також для обрання способу його відновлення, в разі виявлення факту його порушення.

Статтями 316, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" (покупець) та Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (продавець) було укладено Договір купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-171, відповідно до умов якого продавець зобов?язується передати «покупцю» майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення, визначеного у п. 1.2. цього Договору у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Червонозоряний проспект, 4 А і позначений на схемі генерального плану за №3, поштова адреса: місто Київ, проспект Лобановського 4В, що належить «продавцю» згідно Договору №15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгами по проспекту Червонозоряному, 4-А у Солом?янському районі м. Києві від 08.09.2004р., укладеному ЗАТ "Українська будівельна компанія" з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а «покупець» зобов`язується сплатити «продавцю» ціну продажу згідно з п. 3.1. цього Договору та прийняти Майнове право на умовах цього Договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/9439/13 та від 28.01.2020 у справі №910/9158/16.

Проте, на момент винесення рішення у даній справі, суд зазначає, що Договір купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення №1/178-171 від 16.03.2021 року не визнаний у судовому порядку недійсним, тому, в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України, його правомірність презюмується.

З висновків Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, складених за результатами розгляду документів, на підставі яких прийнято спірний наказ, вбачається, що проведення державної реєстрації права власності, у тому числі за Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" на підставі рішення № 58753864 від 15.06.2021 року, відбулось з порушенням законодавства, у зв`язку із чим було скасовано вказане рішення про реєстрацію права власності, а також ряд інших рішень про реєстрацію права власності за іншими фізичними та юридичними особами.

Таким чином, вказаними обставинами підтверджуються доводи позивача про те, що спірний наказ вирішує питання про права (законні сподівання) позивача на вільне володіння нерухомим майном, а тому обраний спосіб захисту шляхом визнання протиправним і скасування спірного наказу відповідає способам захисту, встановленим статтями 16, 393 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року, проте безпосередньо права позивача вирішуються пунктами 2 та 4 в частині скасування рішення № 58753864 від 15.06.2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною.

Що стосується порушеного права позивача при зверненні до суду з вказаним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року в частині скасування рішень від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., суд зазначає таке.

Згідно з статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, суд зазначає, що саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 по справі №912/1856/16, від 14.05.2019 по справі №910/11511/18.

Суд зазначає, що скасування рішень від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І.В., жодним чином не порушує права позивача, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Суд наголошує, що вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18 та від 31.10.2019 у справі №916/1134/18.

Що стосується вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року в частині п. 3, 5 вказаного наказу, то вказані пункти не порушують права позивача, оскільки вони стосуються прав приватного нотаріуса Черток І.В., а вимоги про їх скасування мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки блокуючи приватному нотаріусу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мін`юст здійснював владні повноваження, отже спір належить до сфери публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 року по справі №910/19774/21.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі № 910/10388/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4087/5 від 15.11.2021 року в частині пунктів 3 та 5 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

2)реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3)зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4)викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5)відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6)підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 156,6 кв.м. Вказана скарга була отримана Відповідачем - 1 за вх. №СК-136-21 від 08.07.2021 року.

Скарга від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" була підписана членами правління ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . До скарги було додано протокол від 16.06.2021 №16/06-21, додаток №1 до вказаного протоколу, Статут ОСББ "Червонозоряний, 4-В" та Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, суд зазначає, що всупереч вимог п. 6 ч. 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у скарзі за вх. №СК-136-21 від 08.07.2021 року не було зазначено дати її складання.

Статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

16.06.2021 року було проведено загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (згідно з рішеннями загальних зборів від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В"), на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів №16/06-21 від 16.06.2021, зокрема, про: відкликання та припинення повноважень голови правління об`єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрано новий склад правління об`єднання ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) та ревізійної комісії; затверджено статут об`єднання у новій редакції.

Суд зазначає, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/21303/21 за позовом ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №4323/5 від 03.12.2021 "Про задоволення скарги".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 року, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 року та Верховного Суду від 07.12.2022 року, позов ОСББ "Проспект Валерія Лобановського, 4-В" задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 4323/5 від 03.12.2021 "Про задоволення скарги".

У вказаному рішенні було встановлено, що 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. проведено реєстраційну дію щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника на ОСОБА_4 та зареєстровано статут у новій редакції. Рішення загальних зборів ОСББ від 16.06.2021 та рішення правління ОСББ від 17.06.2021, станом на час розгляду скарги, були чинними, у судовому порядку не оскаржені та недійсними не визнавались.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/21303/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт правомірності проведеної реєстраційної дії 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1000731070007024897, якою змінено керівника на ОСОБА_4 та зареєстровано статут у новій редакції, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2022 року у справі №910/21303/21, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд зазначає, що особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975 та № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997 та №57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 15.06.2021 № 58753864, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною, не мали відповідних повноважень діяти від імені . Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В".

Відповідно до п. 7 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що скарга від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" була подана особами, які не мали на це відповідних повноважень, відповідач - 1 повинен був відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за вх.№СК-136-21 від 08.07.2021 року.

Крім цього, абзацом 3 пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, встановлено, що скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 22.07.2021 року голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" Трач Ю.Р. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 року за вих. №82 про залишення скарги за вх.№СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов`язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178. Вказана заява була отримана Міністерством юстиції України 22.07.2021 року, що підтверджується відповідним штампом на листі.

Однак, Міністерство юстиції України в порушення наведених положень Порядку №1128, не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило розглядати її по суті.

Що стосується повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" про час і місце розгляду скарги, суд зазначає.

Відповідно до п. 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1)телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2)засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Тобто, на відповідача-1 покладено обов`язок повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

З аналізу вказаних норм Порядку № 1128 вбачається, що законодавство встановлює не право, а обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Запрошення відповідних осіб має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні та те щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".

Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.

Отже, на комісію покладено обов`язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги (аналогічний висновок міститься у п. 44 постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17).

Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12.01.2016 (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 480/388/19).

Встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їм (суб`єкту, дії якого оскаржуються та заінтересованим особам) не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

У той же час наведені норми Порядку №1128 не містять альтернативи, а тому відсутність одного з видів повідомлення позивача, є порушенням приписів вищенаведеного Порядку (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 420/4037/20).

Як встановлено судом, інформація про розгляд скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В» була розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-26-jovtnya-2021-roku. Проте, суд зазначає, що з вказаного посилання неможливо встановити коли було розміщено вказане оголошення, оскільки нормами чинного законодавства України передбачено, що про розгляд скарги суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги.

В той же час суд зазначає, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не є достатнім способом повідомлення позивача про розгляд скарги на його рішення, оскільки Міністерство юстиції України зобов`язане було повідомити позивача про розгляд скарги не лише шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін`юсту, але й додатково телефонограмою або засобами електронної пошти, у строки встановлені пунктом 11 Порядку №1128.

В матеріалах справи наявний акт від 21.10.2021 року про неможливість здійснення виклику телефонограмою на засідання центральної Колегії 26.10.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ". За наведених обставин, складання відповідачем-1 Акту від 21.10.2021 не свідчить про повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" про розгляд скарги. Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу копії скарги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України не виконало свого обов`язку з забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення їх про розгляд вказаної скарги, внаслідок чого позивач був фактично позбавлений можливості бути присутніми під час розгляду скарги та надавати відповідні пояснення. Аналогічний правовий висновок щодо обов`язковості повідомлення учасників розгляду скарг двома способами був зроблений Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 у справі №640/843/21, зокрема: "…безальтернативність щодо вибору виключно єдиного способу повідомлення осіб, запрошених для розгляду скарги шляхом лише оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту без сповіщення за допомогою телефонограми чи засобів електронної пошти, є порушенням приписів Порядку №1128…". Таким чином, допущене Міністерством юстиції України порушення Порядку № 1128 щодо належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги є достатньою підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року.

Що стосується строку розгляду Міністерством юстиції України скарги, суд зазначає, що розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". (п. 4 Порядку)

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В" надійшла до Міністерства юстиції України 08.07.2021 року, а оскаржуваний наказ №4087/5 був прийнятий лише 15.11.2021 року, тобто зі спливом більше чотирьох місяців від дня надходження скарги, що є порушенням максимального 45-денного строку розгляду скарги, передбаченого пунктом 4 Порядку №1128 та статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Порушення строку розгляду скарги Колегією також може у сукупності оцінюватися, як підстава для скасування наказів Міністерства юстиції за розглядом скарг у сфері державної реєстрації (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №420/4037/20).

Як встановлено Судом, колегія Мін`юсту тричі розглядала скаргу, а саме: 22.07.2021 року, 17.09.2021 року, 26.10.2021 року, за результатами зазначених розглядів були сформовані висновки, якими рекомендовано відмовити у задоволені скарги з підстав дотримання нотаріусом законодавства при прийнятті рішень. Однак, вказану скаргу двічі повернуто Мін`юстом на повторний розгляд до колегії.

Хоча, пунктом 17 Порядку №1128 встановлено, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку, але Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та Порядок № 1128 не передбачають інших підстав для повернення скарги на повторний розгляд, зокрема на підставі рішень Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року прийнято з порушенням вимог ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015.

За таких обставин, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року було доведено невідповідність такого наказу нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав позивача.

Предметом спору в даній справі є вимога про скасування наказу, прийнятого відповідачем-1, а відповідач-2 не може відповідати за дії чи рішення Міністерства юстиції України. У зв`язку з наведеним, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" є неналежним відповідачем у цій справі, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача-2.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" до Міністерства юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В" про скасування наказу підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" до Міністерства юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 4-В", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток І.В. про скасування наказу - задовольнити частково.

2.Провадження у справі № 910/10388/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 4087/5 від 15.11.2021 року в частині пунктів 3 та 5 - закрити.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року в частині пунктів 2 та 4 щодо скасування рішення № 58753864 від 15.06.2021, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток Іриною Володимирівною.

4.Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок 69-А, ідентифікаційний код 36047394) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 16.07.2024.

Суддя С. В. Стасюк


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	11.07.2024
Оприлюднено	19.07.2024
Номер документу	120452261
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу

Тарасенко К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.07.2024 по справі 910/10388/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/10388/23

Рішення від 11.07.2024

Рішення
від 11.07.2024 по справі 910/10388/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА