Рішення

від 08.07.2024 по справі 916/5727/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5727/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)

до відповідача: Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд.3)

про стягнення 423 634,42 грн, розірвання договору та виселення

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Лозицький О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

28.12.2023 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 402 124,35 грн, пеню у сумі 21 510,07 грн;

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення №22/73 від 12.06.2003, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Іллічівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України;

- виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.01.2024 відкрито провадження у справі № 916/5727/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "31" січня 2024 р. о 12:30.

16.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 по справі № 916/5727/23 на "31" січня 2024 р. о 12:30, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області.

Ухвалою суду від 31.01.2024 призначено підготовче засідання по справі №916/5727/23 на "19" лютого 2024 р. о 14:15.

В судове засідання 19.02.2024 з`явився позивач. Відповідач до суду не з`явився.

Протокольною ухвалою від 19.02.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 11.03.2024 о 15:00.

04.03.2024 до суду від позивача надійшли пояснення по справі.

06.03.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 11.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.04.2024 о 12:30.

08.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 по справі № 916/5727/23 на "08" квітня 2024 р. о 12:30, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області.

Ухвалою суду від 08.04.2024 призначено судове засідання по справі №916/5727/23 на "22" квітня 2024 р. об 11:30.

15.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2024 о 12:30.

13.05.2024 до суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 по справі № 916/5727/23 на "13" травня 2024 р. о 12:30, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області.

Ухвалою суду від 22.04.2024 призначено судове засідання по справі №916/5727/23 на "03" червня 2024 р. о 15:00.

В судове засідання 03.06.2024 з`явився позивач. Відповідач до суду не з`явився, водночас, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 03.06.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.06.2024 о 14:30.

У судовому засіданні 24.06.2024 відповідач надав клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 03.06.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 08.07.2024 о 12:45.

08.07.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

В судове засідання 08.07.2024 з`явився відповідач. Відповідач до суду не з`явився.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Іллічівському районному спортивно-технічному клубу товариства сприяння обороні України (Орендар) згідно з договором оренди №22/73 від 12.06.2003, укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, надано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1.

Умовами п. 1.2. договору визначено термін дії договору оренди до 12.06.2005.

У подальшому, сторони неодноразово продовжували термін дії договору шляхом укладання додаткових погоджень та договорів.

Так, додатковим договором від 18.08.2014 №13 про внесення змін до договору продовжено строк дії договору до 18.07.2017 та встановлено, що вказане у п.1.1 приміщення орендарю передається виключно для використання під розміщення курсів з навчання водіїв автомобілів.

Додатковим договором від 29.05.2017 №14 було внесено зміни до договору щодо строку дії договору, а саме встановлено строк дії договору оренди з 29.05.2017 до 29.04.2020, а також встановлено орендну плату 29.05.2017 в розмірі 5013,75 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць.

01.02.2020 введено в дію новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок).

Таким чином, з 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку, встановленому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №157-Х та з урахуванням положень ст. 18 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, 22.06.2020 від орендаря на адресу Департаменту надійшла заява про продовження договору оренди.

Листом від 22.07.2020 №01-13/2561 Департамент повідомив орендаря, що після затвердження нормативних документів з цього питання розпочнеться робота щодо

продовження договору оренди.

З боку орендодавця та орендаря відсутні заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

При цьому, позивач вважає, що відповідач хибно ототожнює лист Департаменту від 22.07.2020 №01-13/2561 із заявою однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального

майна".

Таким чином, позивач зазначає, що термін дії договору оренди продовжено ще до заяви орендаря від 22.06.2020 у порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на 2 роки і 11 місяців - до 29.03.2023.

При цьому, позивач вважає, що на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27 травня 2022 року №6345 договір оренди вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Водночас, Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди, визначених в п.п. 2.2, 2.4 (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі).

Так, відповідно до розрахунку заборгованості від 12.12.2023, орендар не виконує істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди вчасно та у повному обсязі, у зв`язку з чим за останнім наявна заборгованість з орендної плати за період з червня 2020 по грудень 2023 у розмірі 402 124,35 грн.

З огляду на наведене, відповідачу згідно з п. 5.2. договору оренди також нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка станом на 12.12.2023 становить 21 510,07 грн.

Відтак, позивач просить суд стягнути вказані кошти у судовому порядку.

Крім того, позивач посилається на п.3.3 договору та ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України та просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення №22/73 від 12.06.2003 з огляду на несплату орендарем орендної плати 3 роки поспіль.

Позивач також зазначає, що враховуючи, що термін дії договору оренди закінчився 29.04.2020, відповідач у відповідності до п. 4.7 договору був зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, чого ним зроблено не було.

Таким чином, позивач також просить суд виселити Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України з нежитлового приміщення на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

3.2. Доводи Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України.

Між сторонами був укладений договір оренди №22/73 від 12.06.2003, згідно з яким відповідачеві надано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 140, 1 м.кв., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, строком до 12.06.2005.

При цьому, відповідач зазначає, що нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 140,1 м.кв., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Комітетська, 1, було необхідне відповідачеві для здійснення його статутної діяльності - професійно-технічної освіти в сфері підготовки водіїв транспортних засобів, для здійснення якої необхідно отримати сертифікат про державну акредитацію.

Згідно п.п.4 п.8 Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №490, для державної акредитації заклад подає Департаментові Державтоінспекції: засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право закладу на користування транспортними засобами, приміщеннями та земельними ділянками для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, через необхідність надання Департаментові Державтоінспекції чинного договору оренди, сторонами неодноразово вносилися зміни до договору шляхом підписання додаткових договорів.

Останні зміни до договору були внесені додатковим договором від 29.05.2017 №14, згідно з яким строк дії договору встановлений до 29.04.2020.

З огляду на наведене, відповідач 22.06.2020 у черговий раз звернувся до позивача із заявою про продовження терміну дії договору, втім, листом від 22.07.2020 відповідачеві було відмовлено в продовженні терміну дії договору у зв`язку із змінами в законодавстві та відсутності всіх нормативних документів з питань передачі об`єктів комунальної власності в оренду.

Тобто, мала місце пряма відмова позивача в продовженні терміну дії договору.

З того часу жодних повідомлень, пропозицій, листів щодо продовження договору оренди відповідач не отримував.

Таким чином, відповідач вважає, що договір припинено 29.04.2020 відповідно до п.7.9 договору, а твердження позивача про те, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, в зв`язку з тим, що були відсутні заяви сторін про припинення або зміну умов договору, не відповідають дійсності.

У подальшому, через відмову позивача в продовженні терміну дії договору відповідач не зміг надати Департаментові Державтоінспекції засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право закладу на користування приміщенням, ми відповідно не пройшли акредитацію і фактично припинили свою діяльність щодо підготовки водіїв транспортних засобів, з огляду на що питання оренди приміщення на вересень 2020 року стало неактуальним.

Приблизно в середині вересня відповідач в останній раз звернувся до заступника

Директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради та, не отримавши позитивної відповіді, повідомив, що підприємство не використовує приміщення, вивезло звідти всі свої речі і залишило ключі від приміщення позивачу.

З того часу та до звернення позивача до суду в грудні 2023 року ніяких питань, заяв, скарг, повідомлень щодо користування приміщенням до відповідача не надходило.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

12.06.2003 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Іллічівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України (Орендар) укладено договір №22/73 оренди нежитлового приміщення (а.с.9-11).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 1, приміщення підвалу, загальною площею 140,1 кв.м, на підставі додаткового погодження від 12.06.2003 під учбові класи.

Умовами п. 1.2. договору визначено термін дії договору оренди до 12.06.2005.

Згідно з п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного з комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 №1054-XXIV "Про Оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси".

Відповідно до п.2.2 договору за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 649,12 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно з п.2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою.

Пунктом 2.4 договору визначено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п.3.3 договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених договором оренди, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п.3.4 договору орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду приміщення, згідно з п.1.1 договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно з п.4.1 договору вказане у п.1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під учбові класи.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п.5.6 договору за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

Згідно з п.7.9 договору дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

До договору додається розрахунок орендної плати (п.8.1 договору) та висновок експерта про вартість нежитлового приміщення (будівлі), що передається в оренду (п.8.3 договору) (а.с.11).

При цьому, п.8.2 договору, який передбачає, що до договору додається акт приймання-передачі, закреслений.

Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Представництва.

В матеріалах справи наявні додаткові погодження № 1 від 01.11.2003, №2 від 02.06.2005, №3 від 04.08.2005, 07.04.2006, №5 від 24.05.2006, № 6 від 19.06.2007, №7 від 04.07.2007, №8 від 18.07.2008, №9 від 10.09.2009, №10 від 01.06.2010, №11 від 16.02.2011, №12 від 20.09.2011, якими сторони продовжували строк дії договору оренди та змінювали розмір орендної плати (а.с.12-17).

Додатковим договором №13 від 18.08.2014 сторонами, зокрема, продовжено строк дії договору до 18.07.2017 та встановлено, що вказане у п.1.1 приміщення орендарю передається виключно для використання під розміщення курсів з навчання водіїв автомобілів (а.с.18).

Додатковим договором №14 від 29.05.2017 сторонами внесено зміни до договору щодо строку дії договору, а саме встановлено строк дії договору оренди з 29.05.2017 до 29.04.2020, а також встановлено орендну плату 29.05.2017 в розмірі 5013,75 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць (а.с.19).

В матеріалах справи наявна претензія позивача від 30.05.2023 щодо необхідності сплати заборгованості з орендної плати та пені у місячний строк (а.с.20-21), а також розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що станом на 01.01.2020 заборгованість з орендної плати була відсутня, за період січень-лютий 2020 відповідачем здійснювалися оплати за договором, а у період квітня-травня 2020 року мала місце переплата (а.с.23).

22.06.2020 відповідач направив на адресу Департаменту заява про продовження договору оренди, у відповідь на яке позивач листом від 22.07.2020 повідомив, що 01.02.2020 набув чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна". Порядок передачі в оренду державного та комунального майна був схвалений 03.06.2020, набув чинності 16.06.2020 після публікації на урядовому порталі. На теперішній час залишаються неврегульовані інші нормативно-правові документи, а електронна торгова система запрацює з 01.10.2020. Після затвердження усіх нормативних документів з цього питання Департамент розпочне роботу щодо продовження договору оренди вищезазначеного приміщення (а.с.61-62).

У акті обстеження від 04.03.2024 комісією встановлено, що орендоване приміщення зачинене, доступу немає, приміщення не застраховане (а.с.64-65).

В матеріалах справи наявні сертифікати про державну акредитацію, строк дії до 03.11.2020 та до 11.10.2015 (а.с.78-79).

Листом від 29.05.2024 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях повідомив, що станом на 28.05.2024 Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України не акредитований, як заклад, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів з 04.11.2020 (а.с.112).

Листом від 22.05.2024 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях повідомив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МВС, а саме модуля "Реєстрації навчальних груп" є наявна інформація щодо останньої реєстрації навчальної групи Іллічівським районним спортивно-технічним клубом Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (адреса Б.Хмельницького, 3), а саме: Група №60 з терміном навчання з 13 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року. Дата подання на реєстрацію - 12 серпня 2020 року. Дата реєстрації групи - 12 серпня 2020 року (а.с.113).

Постановою Ради Правління Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України від 18.06.2021 призупинено діяльність Іллічівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України через відсутність приміщення для проведення занять (а.с.114).

5. Позиція суду.

5.1. Щодо строку дії договору та вимог про його розірвання.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1,2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено судом, 12.06.2003 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Іллічівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України (Орендар) укладено договір №22/73 оренди нежитлового приміщення (а.с.9-11).

Пунктом 7.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

Згідно з п.7.9 договору дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Вирішуючи питання щодо розірвання договору, суд перш за все вважає за необхідне зазначити щодо строку дії договору.

Як встановлено судом, сторони неодноразово продовжували термін дії договору шляхом укладання додаткових погоджень та договорів.

Так, додатковим договором №14 від 29.05.2017 сторонами внесено зміни до договору щодо строку дії договору, а саме встановлено строк дії договору оренди з 29.05.2017 до 29.04.2020, а також встановлено орендну плату 29.05.2017 в розмірі 5013,75 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається факт листування між сторонами, згідно з яким на заяву відповідача від 22.06.2020 про продовження договору оренди позивач листом від 22.07.2020 повідомив, що після затвердження усіх нормативних документів Департамент розпочне роботу щодо продовження договору оренди вищезазначеного приміщення, водночас, останній не роз`яснив позицію щодо продовження дії договору на підставі ст. 764 ЦК України або на інших підставах.

Таким чином, фактично, не заперечуючи проти переважного права відповідача на продовження строку дії договору після його закінчення, позивач жодним чином не зазначив про факт автоматичного продовження дії договору та не роз`яснив відповідачу порядок пролонгації договору з огляду на відсутність відповідних положень у відповідному договорі.

При цьому, суд зазначає, що при вирішення питання стосовно спірних правовідносин у даному випадку врахуванню підлягають також загальні засади цивільного законодавства, зазначені в п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якими є справедливість, добросовісність та розумність.

Так, виконання зобов`язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 550 ЦК України). Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Принцип добросовісності (bona fides) є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору.

Зміст добросовісності виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

У зв`язку з цим, всі правила, які створюються сторонами чи законом, підпадають під контроль судів для того, щоб вирішити, чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.

При цьому, враховуючи те, що особою, яка складала спірний договір та додаткові погодження та договори до нього, є позивач, а відповідач є слабкою стороною договору, саме Департамент комунальної власності Одеської міської ради повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю умов продовження строку дії договору за принципом "contra proferentem", а отже, за відсутності належних і допустимих доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь відповідача.

Отже, посилання позивача на те, що договір продовжився автоматично на підставі ст.764 ЦК України, судом до уваги не приймаються.

Таким чином, оскільки на момент пред`явлення позову договір припинено внаслідок закінчення строку дії договору 29.04.2020, суд не вбачає підстав для розірвання договору №22/73, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

5.3. Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 423 634,42 грн.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. При цьому, для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

За змістом частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79, статті 86 ГПК України кожна сторона повинна довести належними, допустимими та достовірними доказами ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження того, що після закінчення строку дії договору відповідач не користувався орендованим майном, останній надав лист від 29.05.2024 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, з якого вбачається, що станом на 28.05.2024 Іллічівський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України не акредитований, як заклад, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів з 04.11.2020 (а.с.112), а також листом від 22.05.2024, у якому РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях повідомив, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру МВС, а саме модуля "Реєстрації навчальних груп" є наявна інформація щодо останньої реєстрації навчальної групи Іллічівським районним спортивно-технічним клубом Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, а саме: Група №60 з терміном

навчання з 13 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року. Дата подання на реєстрацію - 12 серпня 2020 року. Дата реєстрації групи - 12 серпня 2020 року (а.с.113).

Відповідачем також надано суду сертифікат про державну акредитацію зі строком дії до 03.11.2020.

При цьому, позивачем не надано суду доказів продовження користування відповідачем вказаним приміщенням після вказаного строку, а в акті обстеження від 04.03.2024 комісією лише встановлено, що орендоване приміщення зачинене, доступу немає, приміщення не застраховане (а.с.64-65).

Суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні як докази сплати орендної плати з 29.04.2020 з боку відповідача, так і будь-які претензії з боку позивача щодо несплати відповідачем орендної плати фактично протягом 3 років, позивачем надано до суду виключно претензію від 30.05.2023.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.01.2020 заборгованість з орендної плати була відсутня, за період січень-лютий 2020 відповідачем здійснювалися оплати за договором, а у період квітня-травня 2020 року мала місце переплата (а.с.23).

З огляду на зазначений висновок, вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відтак, суд вважає, що у зв`язку з закінченням дії договору 29.04.2020, що не спростовано позивачем, підстави для стягнення орендної плати та пені як похідної вимоги відсутні.

5.3. Щодо позовної вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Як встановлено судом, позивач, заявляючи позовну вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення, не стверджує про те, що відповідачем фактично займається приміщення, водночас, зазначає, що останнім не передано вказане приміщення за актом прийому-передачі всупереч положень закону та договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Як було встановлено судом, пунктом 8 укладеного договору передбачено, що до договору додається розрахунок орендної плати (п.8.1 договору) та висновок експерта про вартість нежитлового приміщення (будівлі), що передається в оренду (п.8.3 договору) (а.с.11).

При цьому, п.8.2 договору, який передбачає, що до договору додається акт приймання-передачі, закреслений.

Акт приймання-передачі також не надано позивачем до суду ані у якості додатку до договору при поданні позовної заяви, ані при подальшому розгляді справи.

При цьому, судом у судовому засіданні було поставлено питання позивачу щодо відповідного акту та з`ясовано, що позивачем при передачі орендованого майна орендарю акт приймання-передачі не складався.

Відповідно до ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто, ЦК України передбачає обов`язок як передання предмета договору найма за актом, так і повернення предмета договору найма за актом.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, суд доходить висновку про те, що у даному випадку, за умови невиконання позивачем умов договору щодо передачі орендованого приміщення за актом приймання-передачі, вимога про повернення вказаного приміщення за актом приймання-передачі також є необгрунтованою.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для покладення на відповідача судових витрат у вигляді судового збору відсутні.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 17 липня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська