Постанова

від 18.07.2024 по справі 905/998/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/998/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Литвин П.В., адвокат (дов. від 29.12.2023),

відповідача - публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» - Горянін А.О., адвокат (дов. від 10.01.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», скаржник, позивач)

на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2023 (суддя Огороднік Д.М.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 (головуючий суддя: Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.,)

у справі № 905/998/23

за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз України»

до публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго», відповідач)

про стягнення 677 906 506,53 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, як постачальника «останньої надії», суми боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих інфляційних втрат та 3% річних на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому спір між сторонами існує саме щодо правової підстави здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Донбасенерго» про стягнення основного боргу в сумі 656 882 637,73 грн, а також 3% річних у сумі 5 160 672,04 грн та інфляційних втрат у сумі 15 863 196,76 грн, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України, а всього 677 906 506,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за відсутності постачання природного газу іншим постачальником між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» та ПАТ «Донбасенерго» як споживачем укладено Типовий договір постачання природного газу, на підставі якого позивач поставив відповідачу природний газ у період з 17.11.2022 по 30.12.2022. Часткова неоплата з відповідним простроченням відповідачем послуг постачання природного газу у вказаний період стала підставою для звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до господарського суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.2023 у справі №905/998/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, у позові відмовлено повністю через неналежне обґрунтування позивачем правових підстав для звернення із цим позовом.

Рішення першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що правовою підставою здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу є не стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу» та Типовий договір поставки природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 №2501 (далі - Типовий договір), а положення статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», Постанова Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) «Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 06.03.2022 №222 (далі - постанова КМУ №222), якою визначені умови виконання спеціальних обов'язків позивачем та порядок компенсації його збитків від виконання спеціальних обов'язків, з урахуванням Наказу Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) від 14.11.2022 №385 (далі - Наказ №385), відповідно до якого Слов'янську ТЕС ПАТ «Донбасенерго» (об'єкт постачання природного газу відповідача) включено з 14.11.2022 до Переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України (код ЄДРПОУ 23343582 ЕІС код 56ХО0000N9JG600Y). Тому споживач (відповідач) відноситься до споживачів, які виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, а не до споживачів, яким попередній постачальник неспроможний постачати природний газ. Відповідач не мав попереднього постачальника природного газу та відповідно, станом на 17.11.2022 відсутні обставини пов'язані із забезпечення відповідача безперебійним постачанням газу та необхідністю укладання договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на підставі Типового договору. При цьому у разі укладання Типового договору поставки природного газу постачальнику «останньої надії» не передбачено компенсації неоплаченої дебіторської заборгованості споживачів природного газу, як суб'єкту ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки» від 03.12.2020 №1194 (далі - Постанова КМУ №1194). Між тим, відповідні матеріали з доданим розрахунком компенсації у сумі 656 882 638 грн за період 2022 року стосовно дебіторської заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») у розмірі 656 882 638 грн, подано вказаною особою до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»), що також не свідчить про правову підставу для нарахування і стягнення позивачем вказаної заборгованості з відповідача за умовами Типового договору, як і сум інфляційних втрат та 3% річних за прострочення його виконання, що є похідними вимогами позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ГК «Нафтогаз України», з посиланням на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Суд скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 11, 12, 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 7 Постанови КМУ №222 та розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, що виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави.

Доводи інших учасників справи

ПАТ «Донбасенерго» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, з посиланням, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

У судовому засіданні 13.06.2024 оголошувалася перерва до 18.07.2024.

Від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 11.07.2024 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач вказує, зокрема, що у спірний період поставка газу здійснювалася відповідачу позивачем, придбаного останнім у АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 08.07.2020 №2020/ПОН/01. Компенсаторний механізм, передбачений Порядком №1194, є механізмом проведення розрахунків компенсації саме АТ «НАК «Нафтогаз України», як суб'єкта ринку природного газу, на якого згідно з Положенням №222 покладено спеціальні обов'язки, зокрема, щодо забезпечення природним газом ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії», необхідним для виконання ним своїх спеціальних обов'язків.

Від ПАТ «Донбасенерго» 11.07.2024 та 15.07.2024 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач, зокрема, зазначає, що постачання природного газу в листопаді-грудні 2022 року здійснювалося на Слов'янську ТЕС ПАТ «Донбасенерго» на виконання спеціальних обов'язків, покладених Урядом на позивача в інтересах національної безпеки, а не в рамках звичайної господарської діяльності позивача як постачальника «останньої надії», яка, на помилкову думку позивача, є виключним видом його діяльності (позивач має право постачати природний газ за іншими видами договорів.) Умови виконання спеціальних обов'язків, порядок компенсації позивачу збитків від виконання спеціальних обов'язків визначені у постановах КМУ №222 і №1194, як це і передбачено статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу». При цьому, помилковими також, на думку відповідача, є твердження позивача про те, що компенсації підлягає різниця у ціні придбання природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» та ціною його реалізації стратегічним для обороноздатності підприємствам. Як підтверджує сам АТ «НАК «Нафтогаз України», у розрахунку компенсації враховано всю дебіторську заборгованість відповідача у сумі 656 882 638 грн.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» згідно з постановою НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України;

- розпорядженням КМУ від 22.07.2020 №917-р визначено ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу;

- ПАТ «Донбасенерго» згідно з постановою НКРЕКП від 15.08.1996 №38 має ліцензію на виробництво електричної енергії та ліцензію на виробництво теплової енергетики на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках від 19.05.2014 №719;

- матеріали справи містять копію адвокатського запиту від 25.04.2023 б/н та копії документів в інтересах ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про надання інформації щодо фактичних обсягів споживання природного газу стосовно визначених споживачів за період з 01.11.2022 по 28.02.2023 EIC56XO0000N9JG600Y ПАТ «Донбасенерго»;

- листом від 01.05.2023 №ТОВВИХ-23-5558 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надало відповідь на вказаний вище адвокатський запит та скріншоти з Інформаційної платформи щодо закріплення споживача з EIC - кодом 56XO0000N9JG600Y в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а також інформацію про остаточну алокацію відборів споживача з ЕІС - кодом 56XO0000N9JG600Y за періоди з 17.11.2022 по 31.12.2022, з 02.01.2023 по 05.01.2023;

- до матеріалів справи надано копію Форми №10 згідно з пунктом 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, «Постачальнику «останньої надії» від оператора ГРМ/Оператора ГТС про надання інформації щодо споживачів, які зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», серед яких зазначено ПАТ «Донбасенерго» ЕІС - код 56XO0000N9JG600Y;

- на підтвердження здійснення позивачем поставки газу відповідачу в період з 17.11.2022 по 31.12.2022 до матеріалів справи надані акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 677 865 706,45 грн;

- відповідачем частково оплачено вартість отриманого природного газу, а саме: у сумі 5 122 785,97 грн (09.02.2023), 4 018 188,73 грн (13.02.2023) та 1 842 093,02 грн (15.02.2023), що підтверджується копію листа від 28.04.2023 № 16/2-09/1098 АТ «Державний ощадний банк України» з реєстром надходження коштів;

- позивач звернувся з вимогою від 19.04.2023 №119/4.3-11594-2023 до відповідача про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії». З вимоги вбачається, що станом на 19.04.2023 поставлений природний газ на суму 656 882 637,73 грн залишився відповідачем неоплаченим. Позивач вимагав сплатити заборгованість за природній газ до 03.05.2023;

- відповідачем розглянуто вимогу позивача та листом від 02.05.2023 № 01-1.3/00708 повідомлено про таке: відповідач є виробником електричної енергії та експлуатує генеруючі потужності Слов'янської ТЕС, яка є об'єктом критичної інфраструктури відповідно до наказу Міненерго від 07.09.2022 №1-ДСК «Про затвердження Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» та наказу Міністерства розвитку громад та територій від 09.07.2022 №167. При цьому робота Слов'янської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» спрямована виключно на забезпечення контрольованого функціонування ОЕС України, особливо в умовах систематичного пошкодження енергетичного обладнання. 25% акцій ПАТ «Донбасенерго» належить Державі в особі Фонду державного майна України. 3 початку повномасштабного вторгнення, враховуючи пошкодження залізничних під'їздів до станції, Слов'янська ТЕС здійснює виробництво електричної та теплової енергії, виключно на природному газі, який закуповує у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до постанови КМУ №222. Визначення розміру заборгованості відповідача за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» можливе лише після врегулювання питання щодо постачальника природного газу Слов'янській ТЕС ПАТ «Донбасенерго». Відповідач зазначав, що з лютого 2022 року ПАТ «Донбасенерго» не веде господарської діяльності з метою отримання прибутку, а працює за командами Приватного акціонерного товариства «НЕК Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК Укренерго»). Діяльність ПАТ «Донбасенерго» спрямована виключно на забезпечення стабільного електропостачання прифронтової Донецької області. З 24.02.2022 по сьогоднішній день території фактичного знаходження Слов'янської ТЕС ПАТ «Донбасенерго» постійно перебувають під ракетно-артилерійськими обстрілами з боку російських окупаційних військ. Вказане вище призвело до скрутного фінансового становища відповідача, який наразі ініціює в органах державної влади розроблення механізмів погашення взаємної заборгованості підприємств паливно-енергетичного сектору, яка виникла з лютого 2022 року;

- відповідачем до матеріалів справи надано: копію листа від 27.07.2022 №01-1.3/00450, що був адресований: НКРЕКП, Міненерго, ПрАТ «НЕК Укренерго», Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації, - про прийняття відповідачем рішення щодо зупинки роботи Слов'янської ТЕС з 12:00 27.05.2022; копії актів комісійного обстеження об'єкта (Слов'янської ТЕС) від 13.12.2022 разом з реєстром об'єктів та фотокопіями на підтвердження наявності пошкоджень; копію протоколу від 29.09.2022 №9 засідання Антикризового енергетичного штабу, відповідно до якого Міненерго за участю Держенергонагляду, ПрАТ «НЕК Укренерго», НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Донбасенерго» вирішено опрацювати питання щодо підготовки програми відновлення роботи Слов'янської ТЕС та забезпечення виробництва і постачання теплової енергії під час проходження осінньо-зимового періоду 2022/2023; копію листа від 31.10.2022 ПрАТ «НЕК Укренерго» на адресу Міненерго про необхідність забезпечення Слов'янської ТЕС природним газом для виробництва електроенергії, що дозволить забезпечити стале виробництво електроенергії на контрольоване функціонування ОЕС України; копію Наказу Міненерго №385, за яким, зокрема, Слов'янську ТЕС ПАТ «Донбасенерго» включена до Переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України;

- матеріали справи містять письмові пояснення АТ «НАК «Нафтогаз України» від 18.10.2023 №14/4-830-23 (з урахуванням листа 24.10.2023), на виконання ухвали місцевого господарського суду від 04.10.2023. За змістом вказаних пояснень відповідно до постанови КМУ №1194 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у повному обсязі надало АТ «НАК «Нафтогаз України» матеріали, необхідні для розрахунку компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки (далі - Компенсація ПСО), зокрема, щодо неоплаченої дебіторської заборгованості споживачів ПАТ «Донбасенерго». У розрахунку Компенсації ПСО за виконання спеціальних обов'язків протягом 2022 року враховано дебіторську заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у розмірі 656 882 638. Проте компенсацію за виконання спеціальних обов'язків протягом вказаного періоду АТ «НАК «Нафтогаз України» не отримувало;

Суди попередніх інстанцій виснували, що між сторонами не існує спору щодо постачання позивачем природного газу відповідачу та щодо часткової сплати відповідачем вартості отриманого природного газу, однак існує спір щодо правової підстави здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу.

Так, позивач зазначив, що поставка природного газу здійснена на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а відповідач стверджує, що поставка природного газу здійснена йому на підставі постанови КМУ №222, з урахуванням Наказу Міненерго №385, на підставі яких позивачем, як суб'єктом ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, розрахована компенсація дебіторської заборгованості відповідача, за поставлений останньому природний газ з урахуванням постанови від 03.12.2020 №1194.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поставка природного газу у спірний період з 17.11.2022 по 30.12.2022 здійснена не на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - постанова НКРЕКП №2496) та статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», а на підставі Постанови №222, з урахуванням Наказу Міненерго №385 і положень статі 11 Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідач відноситься до споживачів, які виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, він не мав попереднього постачальника природного газу, а тому станом на 17.11.2022 відсутні обставини пов'язані із забезпечення відповідача безперебійним постачанням газу та необхідністю укладання договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Реєстрація відповідача на Інформаційній платформі у списку споживачів останньої надії позивача не свідчить про те, що до поставки здійсненої у листопаді-грудні 2022 слід застосовувати положення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки така реєстрація відбулася автоматично та на виконання пункту 7 Постанови КМУ №222, а саме: за результатами затвердженого центральними органами виконавчої влади Переліку категорій споживачів, що не належать до побутових і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, який був переданий операторам газорозподільних систем та постачальнику «останньої надії».

Окрім того, строк договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за Типовим договором є обмеженим - не більше 60 днів, в той час як пунктом 7 Постанови КМУ №222, в редакції чинній станом на 17.11.2022, передбачений строк до 30.04.2023, що також свідчить про різну правову природу регулювання спірних правовідносин.

Судами також встановлено, що визначення спеціального суб'єкта, на якого покладено виконання спеціальних обов'язків як суб'єкта господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії» не призвело до внесення змін у статтю 15 Закону України «Про ринок природного газу» та розділу IV Правил, затверджених постановою НКРЕКП №2496. Між тим, положення про виконання спеціальних обов'язків та про постачальника «останньої надії» містяться в різних главах Закону України «Про ринок природного газу», отже є різними організаційно-правовими засадами. А відображення позивачем суми боргу відповідача у розрахунку компенсації, яка надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №1194 не передбачено у разі укладання Типового договору поставки природного газу постачальником «останньої надії».

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правової підстави стягнення позивачем, як постачальником «останньої надії», боргу за поставку природного газу, а також 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати вказаних послуг.

Так, позивач вважає що відносини між сторонами щодо здійсненої поставки газу склалися на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». В свою чергу, відповідач заперечує проти наведеного та стверджує, що поставка газу відбулася у зв'язку з покладенням на позивача спеціального обов'язку, умови якого врегульовані постановою КМУ №222, а компенсація за дебіторську заборгованість споживачів перед постачальником передбачена постановою КМУ №1194.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржник, посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 11, 12, 15 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 7 Постанови КМУ №222 та розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 у подібних правовідносинах, а саме: у правовідносинах з постачання природного газу споживачам, що виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

За змістом статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», яка кореспондується з пунктом 3 розділу IV постанови НКРЕКП №2496, вбачається, що постачання природного газу постачальником «останньої надії», можливо у разі настання таких обставин: попередній постачальник неспроможний постачати природний газ споживачу за двостороннім договором або відсутності підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника. При цьому положеннями вказаного Закону визначено обмежений строк постачання природного газу постачальником «останньої надії» задля забезпечення споживачів природним газом у разі настання незалежних від споживача обставин щодо його постачальника та порядок визначення ціни.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та не спростовано позивачем, матеріали справи не містять доказів щодо наявності вказаних підстав у споживача (відповідача) для укладення договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», які передбачені статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» та пунктом 3 розділу IV постанови НКРЕКП №2496. В матеріалах справи також відсутнє письмове звернення відповідача до позивача як до постачальника «останньої надії».

Крім того, суди встановили, що станом на 17.11.2022 укладених та діючих договорів на постачання природного газу у відповідача не було, тобто, у відповідача був відсутній постачальник природного газу, а також відповідач повідомив, що був вимушений повністю припинити роботу генеруючого обладнання Слов'янської ТЕС, а з 18.11.2022 Слов'янська ТЕС відновила роботу і на теперішній час забезпечує виробництво електричної та теплової енергії в умовах воєнного стану. Тобто відповідач відноситься до споживачів, які виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, а не до тих споживачів, яким попередній постачальник неспроможний постачати природний газ. Відповідач не мав попереднього постачальника природного газу і вказана обставина зумовлена тим, що Слов'янська ТЕС не використовувала газ для виробництва тепла, а працювала на вугіллі та відповідно, станом на 17.11.2022 були відсутні передбачені законом підстави для укладання договору постачання природного газу з постачальником «останньої надії».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених КМУ після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів. Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених КМУ на суб'єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

Водночас відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» КМУ ухвалено постанову №222, якою затверджено Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема, на суб'єкта господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії» для забезпечення постачання природного газу окремим споживачам на умовах, передбачених пунктом 7 цього Положення (абзац 3 пункту 4). При цьому частиною сьомої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» унормовано право суб'єкта ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки відповідно до частини першої цієї статті, на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов'язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого КМУ. Такий Порядок визначення компенсації, затверджено постановою КМУ №1194.

Пунктом 7 Положення постанови КМУ №222 визначено, що до 30.04.2023 (включно) постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, згідно з переліком, який затверджується центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень (далі - перелік споживачів). Після затвердження переліку споживачів або внесення до нього змін копія переліку споживачів передається: операторам газорозподільних систем - для внесення даних до інформаційної платформи про віднесення споживача до спеціальної категорії споживача; постачальнику «останньої надії» - для забезпечення додаткових обсягів природного газу, необхідного споживачам, внесеним до Реєстру споживачів на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи згідно з наказом Міненерго України №385, з метою забезпечення належного функціонування об'єднаної енергетичної системи України та недопущення порушень безпеки постачання природного газу і електричної енергії в умовах воєнного стану затверджено Перелік споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України. До вказаного переліку внесено Слов'янську ТЕЦ ПАТ «Донбасенерго» у зв'язку з чим відповідач автоматично був включений до Реєстру постачальника «останньої надії».

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що поставки природного газу у період з 17.11.2022 по 30.12.2022 здійснені ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідачу саме на виконання Положення №222. Крім того, судами встановлено, що поставка природного газу здійснювалася за ціною, визначеною у Положенні постанови КМУ №222, а не за правилами визначення ціни, які передбачені у статті 15 Закону України «Про ринок природного газу».

Зі змісту судових рішень вбачається, що як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд під час розгляду цієї справи зосередилися виключно на питанні щодо правової підстави стягнення на ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», боргу з ПАТ «Донбасенерго» за поставку природного газу, а також 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати вказаних послуг.

Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що у контексті спірних правовідносин попередніми судовими інстанціями, у порушення статей 86, 210, 236-237 ГПК України, досліджено і надано оцінку таким встановленим ними суттєвим обставинам, як-то: розрахунку компенсації ПСО за виконання спеціальних обов'язків протягом 2022 року, за яким враховано дебіторську заборгованість ПАТ «Донбасенерго» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у розмірі 656 882 638 грн (яка відповідає сумі позовних вимог у цій справі поданих іншою особою - позивачем ТОВ «ГК «Нафтогаз України»).

Суди не надали належної оцінки відповідному доказу наявному в матеріалах справи і зазначеному за змістом оскаржуваних рішень та достеменно не встановили постачальника за постановою КМУ №222 (у редакції, відповідній спірному періоду постачання газу) у сукупності з іншими нормами, що регулювали спірні правовідносини у вказаний період.

Зокрема, пунктом 8 постанови КМУ №222 у редакції від 10.09.2022 встановлено, що з 01.05.2022 по 30.04.2023 (включно) АТ «НАК «Нафтогаз України» реалізує ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ТОВ «ГК «Нафтогаз України№, у тому числі як постачальнику «останньої надії», обсяги природного газу, необхідні для забезпечення виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням, за цінами, за якими реалізується природний газ цими товариствами згідно з пунктами 5-7 цього Положення.

Крім того, суди залишили поза увагою і не надали оцінки листу-відповіді ПАТ «Донбасенерго» від 02.05.2023 № 01-1.3/00708, наявному у матеріалах справи, в якому відповідач повідомив ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що з початку повномасштабного вторгнення, враховуючи пошкодження залізничних під'їздів до станції, Слов'янська ТЕС здійснює виробництво електричної та теплової енергії, виключно на природному газі, який закуповує у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до постанови КМУ №222. Визначення розміру заборгованості відповідача за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» можливе лише після врегулювання питання щодо постачальника природного газу Слов'янській ТЕС ПАТ «Донбасенерго».

Між тим, Суд також звертає увагу на те, що під час встановлення обставин щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення вказаної заборгованості, судами лише формально констатовано відсутність спору щодо постачальника товару, за який стягується заборгованість, водночас долучено до матеріалів справи письмові пояснення АТ «НАК «Нафтогаз України» від 18.10.2023 №14/4-830-23 (з урахуванням листа 24.10.2023), на виконання ухвали місцевого господарського суду від 04.10.2023, яким також не надано жодної правової оцінки. За змістом вказаних пояснень відповідно до постанови КМУ №1194 (в редакції постанови КМУ від 24.06.2023 №628), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у повному обсязі надало АТ «НАК «Нафтогаз України» матеріали, необхідні для розрахунку компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки (далі - Компенсація ПСО), зокрема, щодо неоплаченої дебіторської заборгованості споживачів ПАТ «Донбасенерго».

Частково погоджуючись з аргументами відповідача, наведеними у відзиві та додаткових поясненнях у справі, Суд зазначає, що в позовній заяві ТОВ «ГК «Нафтогаз України» також відсутня інформація, що постачання газу на Слов'янську ТЕС відбулося на виконання спеціальних обов'язків, покладених КМУ саме на ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 4 постанови КМУ №222 (зокрема, в редакції від 06.03.2022, що діяла з початку повномасштабного вторгнення) це Положення покладає такі спеціальні обов'язки на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» - щодо постачання природного газу підприємствам згідно з переліком, зазначеним у додатку 1, на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення.

Пунктом 5 цього Положення визначено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» постачає природний газ підприємствам згідно з переліком, зазначеним у додатку 1, з дати укладення договору і до 30.04.2022 (включно) за ціною 7 080 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 м3 газу, а також теплоелектроцентралям за переліком, який затверджується Міненерго.

Для теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей, що використовують вугілля як основний вид палива, постачання природного газу на умовах, визначених цим пунктом, здійснюється лише в разі відсутності внаслідок воєнних дій можливості щодо постачання вугільної продукції в обсягах, необхідних для забезпечення безпеки постачання електричної та/або теплової енергії.

Міненерго за поданням НЕК «Укренерго» повідомляє ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про необхідність щодо початку постачання природного газу для кожного такого підприємства на умовах, визначених цим пунктом.

Згідно з пунктом 13 цього Положення у строк 15 робочих днів після припинення або скасування воєнного стану підприємствам згідно з переліком, наведеним у додатку 1, надати Міненерго узгоджену з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» інформацію про обсяги купівлі природного газу у ТОВ «ГК "Нафтогаз Трейдинг» за договорами, що укладені на виконання цього Положення, та їх фактичної оплати з метою здійснення подальших розрахунків для визначення суми компенсації з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», пов'язаної із виконанням спеціальних обов'язків.

Проте, суди попередніх інстанцій не надали оцінки правовідносинам у взаємозв'язку зі зміною редакцій постанови КМУ №222 та дією застосованих ними правових норм у часі та у відношенні до спірних правовідносин.

Відтак, першочерговим при встановленні обставин щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення заборгованості щодо постачання природного газу за договором Слов'янській ТЕС ПАТ «Донбасенерго» є встановлення судом як нормативного (того на кого було покладено спеціальні обов'язки відповідно до діючої у спірний період часу нормі) так і фактичного суб'єкта-постачальника природного газу відповідачу у спірному періоді. Проте, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначені обставини залишили поза увагою.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

У справі, що розглядається, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Донбасенерго» про стягнення боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» та Типового договору поставки природного газу постачальником «останньої надії».

При цьому, суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові, зосередили свою увагу виключно на правовій підставі звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із вказаним позовом (зокрема, оцінці договору постачальника «останньої надії» як підстави для позовних вимог). Водночас дійшовши висновків про наявність у позивача законодавчо встановленого обов'язку з постачання газу, залишили без належного дослідження питання стосовно фактичного здійснення/нездійснення позивачем постачання природного газу Слов'янській ТЕС ПАТ «Донбасенерго» у спірний період та наявності/відсутності у позивача права вимоги оплати спожитого газу на момент звернення останнім до суду.

Оскільки ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили вказаних обставин, що є визначальними і ключовими у вирішенні цього спору, враховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності та знайшли своє часткове підтвердження, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище, Суд вважає, що без встановлення обставин, які мають у цій справі ключове та вирішальне значення, передчасним є формування остаточного правового висновку щодо застосування зазначених скаржником у касаційній скарзі норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 зі справи № 905/998/23 скасувати.

3. Справу № 905/998/23 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова