Постанова

від 17.07.2024 по справі 489/5136/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.07.24

22-ц/812/909/24

Справа номер 489/5136/23 Головуючий суду першої інстанції Кокорєв В. В.

Провадження номер 22-ц/812/908/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

22-ц/812/909/24

22-ц/812/927/24

22-ц/812/928/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від08квітня 2024року,повний текст якого складено 18 квітня 2024 року та додаткове рішення суду від 02 травня 2024 року, повний текст якого складено того ж дня, ухвалені за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання незаконними наказів, стягнення нарахованих сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, предмет якого в подальшому змінив, до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Миколаївггаз») про визнання незаконними наказів, стягнення нарахованих сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач зазначав, що відповідно до рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене пунктом 2 протоколу №25/05-2022 від 25 травня 2022 року, його з 01 липня 2022 року було обрано до складу правління АТ «Миколаївгаз» на посаду директора технічного.

Пунктом 4 протоколу від 25 травня 2022 року було затверджено умови контрактів, укладених з членами правління АТ «Миколаївгаз».

24 червня 2022 року між ним та АТ «Миколаїгаз» було укладено контракт із додатком до нього, на підставі якого між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини (строковий трудовий договір). Контрактом були обумовлені суттєві умови трудової угоди: строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання договору, в тому числі достроково.

Наказом АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2023 року №1071-ос на підставі рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене протоколом, позивача 14 серпня 2023 року звільнено з АТ «Миколаївгаз» за пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), тобто розірвано трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб (пункт 1 наказу). Пунктом 2 вказаного наказу передбачено нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП України, а пунктом 3 наказу нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 46 календарних днів.

ОСОБА_2 вказував, що на час звільнення йому нараховано до виплати 4567 339,35 грн, з яких: 4023 125,58 грн вихідна допомога; 473 558,50 грн компенсація за невикористану відпустку; 70 655,27 грн оклад. З відрахуванням 890 631,17 грн воєнного збору та НДФЛ, а також з урахуванням виплати авансу у сумі 62 742,99 грн борг відповідача на кінець розрахункового періоду склав 3613 965,19 грн. В день звільнення розрахунок не було проведено, а 30 серпня 2023 року заборгованість погашена лише частково на суму 1263 792,71 грн. На теперішній час всі належні позивачу при звільненні суми не виплачені. Борг становить 2350172,48 грн.

Після звільнення позивача з роботи, відповідач не провівши розрахунку, зменшив належні до виплати суми. Це відбулося за рахунок зменшення розміру вихідної допомоги та компенсації відпустки внаслідок виключення із розрахунків середнього заробітку премії, яка була виплачена позивачу під час роботи.

Представником відповідача надано копію наказу АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року №1137-ос про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно з наказом про звільнення ОСОБА_2 №1071-ос від 14 серпня 2023 року. В наказі зазначено обов`язок головного бухгалтера Товариства здійснити позивачу перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток із посиланням на протокол засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23. В наказі АТ «Миколаївгаз» від 12 вересня 2023 року №1221-ос, виданому після зменшення належної позивачу до виплати суми за наказом №1137-ос, йдеться про скасування наказу від 17 травня 2023 року №653-ос «Про виплату премій». Відповідач вважав можливим зменшити належну позивачу допомогу та компенсацію відпусток внаслідок того, що рішення Наглядової ради від 12 травня 2023 року №12/05-2023 про виплату вказаної премії ніби не набуло чинності та було скасовано рішенням тієї ж Наглядової ради Товариства від 21 серпня 2023 року №3/23. Проте, вказані відповідачем обставини не надають йому права на зменшення належних ОСОБА_2 виплат при звільненні.

На підставі вимог законодавства, положень контракту та відповідно до наказу Товариства від 17 травня 2023 року №653-ос «Про нарахування та виплату премії» під час роботи позивачем отримано премію за 4 місяці 2023 року в розмірі 1242 240 грн. Вказана оподаткована сума включається в структуру заробітної плати, та при звільненні позивача обґрунтовано первісно була врахована відповідачем при розрахунку середньої заробітної плати для виплати допомоги і компенсації невикористаної відпустки. Однак, відповідачем своєчасно розрахунок при звільненні з позивачем не проведено, а при частковому розрахунку 30 серпня 2023 року його сума безпідставно зменшена. Представник відповідача не надав належних, достовірних та допустимих доказів відсутності підстав нарахування та виплати ОСОБА_2 премії (нараховувалась та виплачувалась за наказом АТ «Миколаївгаз» від 17 травня 2023 року № 653-ос) та відповідно неможливості врахування її розміру. Не надано представником відповідача і доказів допущення арифметичних помилок під час обрахування належних звільненому працівнику сум. Також не надано доказів щодо встановлення обставин протиправності прийнятих органом відповідача корпоративних рішень і недобросовісності з боку позивача. Гарантоване законодавством право позивача на отримання розрахунку в порядку та розмірах, визначених законом, не може бути скасованим, звуженим або зміненим вказаними відповідачем наказами, прийнятими з порушенням порядку, передбаченого законом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив: 1) визнати незаконними накази АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року №1137-ос «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно з наказом про звільнення ОСОБА_2 №1071-ос від 14 серпня 2023 року» та від 12 вересня 2023 року №1221 «Про скасування наказу №653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій»», зокрема, в частині, яка стосується ОСОБА_2 ; 2) стягнути з АТ «Миколаївгаз» на його користь 2350 172,48 грн належних йому до виплати при звільненні сум (розраховані з відрахування утриманих податків і зборів); 3) стягнути з АТ «Миколаївгаз» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку, виходячи з 31 187,02 грн середньоденної заробітної плати. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

АТ «Миколаївгаз»проти задоволенняпозову заперечувало,вказуючи,що до складу обрахунку суми виплат було включено премію в сумі 1242 240 грн, виплачену позивачу 17 травня 2023 року згідно з наказом відповідача від 17 травня 2023 року №653-ос «Про нарахування та виплату премії», який було видано на підставі рішення Наглядової ради відповідача відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради від 12 травня 2023 року №12/05-2023. При цьому, на момент виплати премії Товариство мало значний розмір заборгованості перед іншими юридичними особами (борг перед постачальниками природного газу станом на 01 травня 2023 року складав 1,964 млрд. грн, на 01 червня 2023 року 1,944 млрд. грн) та декларувало збиткову діяльність як за 2022 рік, так і за перші 4 місяці 2023 року. Крім того, протокол засідання Наглядової ради №12/05-2023 про виплату Голові та членам Правління Товариства премій (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року роботи Товариства, не містить підстав нарахування та виплати Голові та членам Правління премій (заохочень) за результатами оцінки індивідуальних показників ефективності за перші 4 місяці 2023 року, не відображені будь-які показники підвищення кількісних та/або якісних показників їх роботи. Одночасно було встановлено факт наявності порушення норм ч.3 ст.75 Закону України «Про акціонерні товариства». Рішення Наглядової ради Товариства, оформлене протоколом від 12 травня 2023 року №12/05-2023 про виплату Голові та членам правління Товариства премії, набрало 2 з необхідних мінімальних 3 голосів воно не є прийнятим, а тому його виконання шляхом видання відповідного наказу та виплати грошових коштів було неправомірним. З урахуванням зазначеного, Наглядовою радою відповідача було прийняте одноголосне рішення скасувати рішення Наглядової ради Товариства від 12 травня 2023 року, оформлене протоколом №12/05-2023. Це рішення Наглядової ради оформлено протоколом від 21 серпня 2023 року №3/23.

Представник відповідача зазначав, що системний аналіз норм Статуту та Положення про Наглядову раду свідчить про обов`язковість передачі оригіналу протоколу засідання Наглядової ради у 5-ти денний строк до АТ «Миколаївгаз» з метою виконання та подальшого зберігання. Виключно за умови отримання оригіналу протоколу засідання загальних зборів Наглядової ради можливе оформлення виписок (витягів) з нього та виконання зазначених у ньому рішень. Оригінал протоколу засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року №12/05-023 разом з бюлетенями членів Наглядової ради не надходив на адресу АТ «Миколаївгаз» (у тому числі даний документ відсутній у вхідній кореспонденції Товариства), що є порушенням вимог п.10.4.9 Статуту, п.п. 8.10, 8.29 розд. 8 Положення про Наглядову раду. З невідомих причин замість бюлетеня заочного голосування члена Наглядової ради Товариства Іана Бьорда представника акціонера ПЕНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД щодо питання виплати премії (заохочення) Голові та членам Правління Товариства, відповідачем отримано бюлетень заочного голосування від 22 березня 2022 року з питання надання згоди на укладання додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу. Враховуючи наведені обставини, приймаючи до уваги неправомірність та безпідставність виплати премії позивачу в травні 2023 року, 24 серпня 2023 року відповідачем було прийнято наказ №1137-ос про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_2 від 14 серпня 2023 року №1071-ос. На виконання цього наказу бухгалтерією Товариства було здійснено перерахунок суми вихідної допомоги з 4023 125,58 грн до 1260 212,61 грн та суми компенсації відпустки з 473 558,50 грн до 317 002,56 грн. Відповідно, загальна сума нарахування при звільненні позивача зменшена до 1647 870,44 грн. З урахуванням сплачених сум податків в розмірі 321 334,74 грн, а також сплаченого авансу в сумі 62 742,99 грн, остаточна сума розрахунку при звільненні позивача склала 1263 792,71 грн (1 647 870,44 грн 321 334,74 грн 62 742,99 грн). Листом від 30 серпня 2023 року №54001.5-СЛ-16276-0823 на адресу позивача відповідачем було направлено розрахунковий листок та в той же день згідно з платіжною інструкцією №913 проведено повний розрахунок з позивачем на суму 1263 792,71 грн.

Також представник відповідача вказував на перевищення членами Наглядової ради повноважень у питанні виплати позивачу значної одноразової грошової виплати. У п. 10.2.2.23 Статуту вказано, що Наглядова рада повинна була затвердити положення про винагороду членів Правління, вимоги до якого встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Наглядова рада такого положення не ухвалювала, а сама себе наділила повноваженнями вирішувати питання щодо можливості сплати позивачу інших місячних премій (заохочень) шляхом погодження відповідної умови контракту позивача. В такий спосіб вона порушила обов`язок органу, який відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. З урахуванням того, що не всі види премій (заохочень) повинні враховуватися під час визначення розміру середньої зарплати відповідач не брав до уваги одноразову суму коштів у вигляді премії, яка без аргументування причин була нарахована та виплачена позивачу у травні 2023 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 належну йому як звільненому працівнику суму (розраховану без вирахування податків і зборів) у розмірі 156 556,4 грн компенсації невикористаної відпустки.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року (шість місяців) у розмірі 1289 519,88 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 12 313,56 грн.

Рішення суду щодо відмови у задоволені позовних вимог про визнання незаконними наказів мотивовано тим, що видача оскаржуваних наказів після припинення трудових відносин з ОСОБА_2 не створює правових наслідків для нарахування вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки.

Також судом вказано, що доводи відповідача щодо нелегітимності виплаченої у травні 2023 року премії в сумі 1242 240 грн не мають правового значення, оскільки не надано доказів того, що рішення наглядової ради про виплату премії визнано недійсним, а відтак сума нарахована позивачу в травні 2023 року є іншим одноразовим місячним заохоченням (премією), яка нарахована відповідно до пункту 9 додатку до контракту, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 156 556,4 грн недоплаченої компенсації невикористаної відпустки та 1289 519,88 грн середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку за період з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року. Розмір вихідної допомоги позивача повинен складати 1260 212,61 грн, проте саме такий розмір відповідач вже виплатив позивачу, про що вказано в розрахунковому листку за серпень 2023 року, а тому ця сума не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Додатковим рішеннямЛенінського районногосуду м.Миколаєва від 02травня 2024року частковозадоволено заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.

З АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 332,50 грн.

Задовольняючи частково заяву позивача та зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з 70 000 грн до 50 000 грн, суд врахував ступінь складності справи та надані адвокатом послуги, а тому пропорційно до задоволених вимог стягнув з відповідача на користь позивача 13 332,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погодившись із рішенням та додатковим рішенням суду в частині відмови у задоволені вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач зазначав, що висновки суду щодо відсутності підстав для визнання незаконними наказів від 24 серпня 2023 року № 1137-ос та від 12 вересня 2023 року № 1221 в частині, що стосуються позивача, є помилковими.

Позивачем було зазначено, що наведені вище накази порушують його права, зокрема право на оплату праці, яке гарантоване статтею 43 Конституції України та положеннями статей 94-97 КЗпП України. Накази були прийняті відповідачем вже після припинення трудових правовідносин та реалізації наказів щодо виплати премії, що є порушенням вимог статті 21, частини 4 статті 97 КЗпП України.

Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як вказувалося позивачем, на підставі цих наказів суми, належні йому до виплати при звільненні, в порушення вимог Конституції України, КЗпП України, постанови КМУ № 100 були незаконно зменшені.

Суд не врахував, що вимоги про визнання наказів незаконними об`єктивно пов`язані із вимогами про стягнення сум розрахунку, самі по собі не носять відокремленого характеру.

Також, помилковим є висновок суду щодо змісту наказів.

Висновок суду про те, що «накази у трудових правовідносинах мають іншу правову природу і можуть скасовуватись підприємством» не обґрунтовані нормами матеріального права, що є порушенням вимог статті 263, пункту 4 частини 1 статті 264 ЦПК України і побудовані, виключно на припущеннях суду.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

На думку позивача, суд не звернув уваги на підстави проведення перерахунку, не врахував відсутність законних підстав для зменшення нарахованих у відповідності до вимог закону позивачу сум до виплати при звільненні.

Суд своїм рішенням зменшив належні позивачу суми. При цьому суд не звернув уваги на те, що протиправна по суті несвоєчасна виплата нарахованих сум при звільненні, не дає права наступного її перерахунку (зі штучно вигаданих в даному випадку та не передбачених законом підстав), ніби як сум, на які не набуте право власності через їх невиплату.

Для зменшення грошових сум, виплачених або нарахованих для виплати при звільненні працівнику потрібні передбачені законом, в тому числі КЗпП України, підстави, яких в даному випадку не було.

Висновки суду про те, що умови контракту (строкового трудового договору), є визначальними в питанні виду та розміру премій та відповідно побудований на цьому наступний висновок про те, що виплачена позивачу у травні 2023 року річна премія у розмірі 1242 000 грн за перші чотири місяці роботи 2023 року (січень-квітень 2023 року) не відповідає критеріям річної премії, встановленим додатком до контракту, тому є іншим одноразовим місячним заохоченням (премією), а також висновок суду про те, що ця премія є місячною премією, яка має зараховуватись лише для розрахунку заробітку у травні 2023 року суперечать положенням абзацу 3 пункту 3 Порядку №100, вимогам статті 10 ЦПК України що є підставою для скасування судового рішення відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

До того ж, висновки суду про зміст виплати та характер премії виплаченої позивачу у травні 2023 року суперечать закону, в тому числі вимогам Порядку №100, самому контракту, а також положенням корпоративних нормативних актів.

Отже, посилання суду на те, що ніби для визначення вихідної допомоги не може бути врахована премія, яка нарахована та виплачена у травні 2023 року за наслідками роботи за січень-квітень 2023 року, суперечить положенням пунктів 2, 3, 8 Порядку № 100. Суд невірно застосував норми абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 та не врахував, що премія, яка виплачена в травні 2023 року за чотири місяці роботи 2023 року, має бути включена до обрахунку середньої заробітної плати наступних чотирьох місяців із травня 2023 року, а саме до травня, червня, липня та серпня 2023 року. До суду було надано відповідний розрахунок, але на нього увагу суд не звернув.

Не звернувсудувагиі нароз`ясненняМіністерства економікиУкраїнищодопитання тлумаченняПорядку№100.Так,зметоюнедопущення різноготлумаченняПорядку №100Міністерствоекономіки Українисвоїмлистомвід 21вересня2021року№4711-06/46416-07 надало роз`ясненнящодо застосування положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. В зазначеному вище листі Мінекономіки України було розглянуто приклад розрахунку середньої заробітної плати, який підтверджує необхідність та порядок врахування в середньому заробітку винагороди за підсумками роботи за рік, а в даному випадку це річної премії за перші чотири місяці 2023 року.

Не включення річної премії в розмірі 1242000 грн за чотири місяці роботи 2023 року при обрахунку середньої заробітної плати за травень-липень 2023 року суперечить положенням пунктів 2, 3, 7, 8 Порядку № 100, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині відповідно до вимог ЦПК України.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то позивач зазначав, що ним надано підтвердження таких витрат відповідно до закону, а тому є всі підставі для стягнення їх з відповідача в повному обсязі цих витрат у сумі 70 000 грн.

АТ «Миколаївгаз», частково не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, також подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача належної йому як звільненому працівнику суми (розрахованої без вирахування податків і зборів) у розмірі 156 556,40 грн компенсації невикористаної відпустки та змінити рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, стягнувши її за період з 15 по 29 серпня 2023 року в розмірі 107 459,99 грн. Також відповідач просив змінити додаткове рішення, зменшивши витрати на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактично предметом спору в даній справі є вирішення питання про включення до розрахунку середнього заробітку позивача при обрахуванні йому суми вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки при звільненні виплаченої у травні 2023 року премії в розмірі 1 242 240 грн.

За змістом Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (надалі Порядок або Порядок №100) при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані (за механізмом, визначеним абзацом третім пункту 3 Порядку).

Винагороди (премії), що мають одноразовий характер, одноразові заохочення, у структурі заробітної плати належать до "інших заохочувальних та компенсаційних виплат" та не включаються до розміру заробітної плати, що береться до уваги при розрахунку середньої заробітної плати у разі її збереження.

Відтак, не зважаючи на формулювання назви відповідної виплати щодо позивача як "премія (заохочення)", ця виплата відноситься до передбачених підпунктом "б" пункту 4 Порядку № 100 одноразових виплат (перелік яких в даному пункті не є вичерпним), тобто витрат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати.

Всупереч наведеному, порушуючи норми абзацу 1, 4 пункту 3 та підпункту б) пункту 4 Порядку № 100, суд першої інстанції відніс виплачену у травні 2023 року премію до місячної, вказавши про необхідність її врахування для розрахунку середнього заробітку у травні 2023 року відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, незважаючи на зазначення у цьому абзаці слова «премія» у множині.

Отже висновок, до якого прийшов суд першої інстанції, що скаржник безпідставно не включив вказану премію для розрахунку середнього заробітку для вирахування компенсації невикористаної відпустки, суперечить нормам матеріального права, а тому сума недоплаченої компенсації невикористаної відпустки в розмірі 156556,40 грн, що розрахована судом, не підлягає стягненню. В свою чергу, нарахована скаржником компенсація невикористаної відпустки в сумі 317 002,56 грн була виплачена позивачу 30 серпня 2023 року (з урахуванням податків та зборів).

Для обчислення середньоденної заробітної плати позивача суд врахував розмір окладу за червень 2023 року та липень 2023 року та частину річної премії, виплаченої в лютому 2023 року.

Судом правильно розраховано розмір середньоденної заробітної плати позивача на рівні 9769,09 грн за один відпрацьований день.

Але, судом безпідставно включено для розрахунку середнього заробітку для вирахування компенсації невикористаної відпустки премію за травень 2023 року.

Скаржником в розрахунок середньої заробітної плати для вихідної допомоги було включено заробітну плату за 2 останні місяця (червень-липень 2023 року).

Середня заробітна плата позивача за весь час затримки розрахунку повинна обраховуватися за період з 15 по 29 серпня 2023 року, адже 30 серпня 2023 року із позивачем було проведено повний розрахунок. Розмір такої виплати повинен бути 107 459,99 грн (9769,09 грн х 11 робочих днів).

Щодо додаткового рішення у справі від 02 травня 2024 року, то відповідач вважав, що розмір витрат на надання правничої допомоги підлягає зменшенню до 5000 грн, оскільки задоволенню підлягає тільки вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Доводи інших учасників справи

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз», у якому наголошено на тому, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії Протоколу від 25 травня 2022 року №25/05-2022 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (заочне голосування) припинено повноваження Голови та членів Правління Товариства 30 червня 2022 року у зв`язку із закінченням 30 червня 2022 року строку дії контрактів, зокрема, ОСОБА_2 директора технічного. Обрано з 01 липня 2022 року Правління Товариства, у складі якого ОСОБА_2 директор технічний. Вирішено вважати повноваження обраних Голови та членів Правління Товариства такими, що набули чинності з 01 липня 2022 року, строком на 3 роки, а саме по 30 червня 2025 року (включно).

З копії Контракту з членом Правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» від 24 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 (працівник) прийнятий (найнятий) на роботу в АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Товариство) до складу Правління: членом правління Товариства на посаду директора технічного, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25 травня 2022 року (протокол №25/05-2022). В пунктах 6.1-6.3 зазначено, що за виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом, працівнику встановлюється щомісячна винагорода (надалі Посадовий оклад) у розмірі визначеному в Додатку до цього Контракту. Додаткові виплати при виконанні працівником обов`язків, передбачених цим Контрактом, встановлюються сторонами в Додатку до цього Контракту. Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік (річна премія). Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в Додатку до цього Контракту.

Згідно з копією Додатку до Контракту з членом Правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» від 24 червня 2022 року (між АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та ОСОБА_2 ) за виконання обов`язків, передбачених Контрактом, працівнику встановлено щомісячний посадовий оклад в розмірі 155 000 грн. Сторони встановили, що в розмірі посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена Правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику. Працівнику може виплачуватись річна премія на умовах, в розмірі та порядку, визначеному п.4-7 цього додатку. Виплата працівнику річної премії здійснюється за результатами оцінки індивідуальних показників ефективності, що встановлюються на поточний рік, та виключно за умови прийняття відповідного рішення Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано Наглядовою радою Товариства. Рішення оформлюється протоколом засідання Комітету з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано протоколом засідання Наглядової ради Товариства. Річна премія працівника встановлюється в розмірі до 620 000 грн, що складає 100% всього розміру річної премії. В окремих випадках Комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано Наглядовою радою Товариства може бути прийняте рішення про збільшення розміру річної премії, що оформлюється рішенням вищезазначеного органу. Працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства.

Відповідно до копії Протоколу №12/05-2023 від 12 травня 2023 року засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» два члени ради проголосували «ЗА», а один «УТРИМАВСЯ» за виплату члену Правління Товариства директору технічному премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року в розмірі 1242 240 грн. Перед підписами голови Наглядової ради та секретаря Наглядової ради у цьому протоколі вказано, що рішення прийнято.

З копії наказу від 17 травня 2023 року №653-ос Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» «Про нарахування та виплату премії» вбачається, що ОСОБА_2 директору технічному була нарахована премія за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року) у розмірі 1242 240 грн.

Згідно з копією наказу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» №1071-ос від 14 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » члена Правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_2 директора технічного звільнено з посади 14 серпня 2023 року згідно з п.5 ст.41 КЗпП України. Головному бухгалтеру наказано нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу згідно з ст.44 КЗпП України у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат та компенсацію невикористаної відпустки за 46 календарних днів.

Протоколом від 21 серпня 2023 року №3/23 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» вирішено скасувати рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року (протокол №12/05-2023).

З копіїрозрахункового листказа серпень2023року,виданого ОСОБА_2 директорутехнічному,вбачається,що всьогонараховано 4567339,35грн,з яких:4023125,58грн вихідна допомога(129днів); 473558,50грн компенсація відпустки(46днів);70655,27грн оклад.Всього утримано890631,17грн,з яких:68510,09грн військовий збір;НДФЛ 822121,08грн.Всього виплачено222597,49грн,з яких:62742,99грн аванс (14.08.2023 платіжна інструкція№886);159854,50грн чергова виплатаз погашенняборгів (02.08.2023 платіжна інструкція №846). Борг за підприємством на кінець місяця складав 3613 965,19 грн.

24 серпня 2023 року головою правління АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» видано наказ №1137-ос «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно з наказом про звільнення ОСОБА_2 №1071-ос від 14 серпня 2023 року».

30серпня 2023року АТ«Оператор газорозподільноїсистеми «Миколаївгаз»надіслано ОСОБА_2 розрахунковий листок за серпень 2023 року, з якого випливає, що після перерахунку ОСОБА_2 директору технічному було нараховано 1647870,44 грн, які підлягали виплаті йому під час звільнення, з яких: 1 260 212,61 грн вихідна допомога (129 днів); 317 002,56 грн компенсація відпустки (46 днів); 70 655,27 грн оклад. Всього утримано 321 334,74 грн, з яких: 24 718,06 грн військовий збір; НДФЛ 295 616,68 грн. Всього виплат 1 486 390,20 грн, з яких: 62 742,99 грн аванс; 1423647,21 грн чергова виплата з погашення боргів. Борг за підприємством на кінець місяця відсутній (т.1 а.с.134, т.2 а.с.109, 110).

30 серпня 2023 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» виплатило ОСОБА_2 1263 792,71 грн (30.08.2023 платіжна інструкція №913).

Наказом від 12 вересня 2023 року №1221-ос Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» скасовано наказ від 17 травня 2023 року №653-ос «Про виплату премій».

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Миколаївгаз» підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні безпечні, і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За частиною першою статті 47 КЗпП України (тут і надалі в редакції на день звільнення позивача) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У статті 116 КЗпП України вказано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Подібний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбачений статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Предметом розгляду в цій справі є розмір виплат при звільненні працівника, а саме, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні з підстави припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України ), а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, він застосовується, зокрема, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки (підпункт «а» пункту 1) та вихідної допомоги (підпункт «є» пункту 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пункт 3 Порядку визначає, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Згідно з п.п. «б» пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, серед іншого, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пункти 5, 7, 8 Порядку регламентують, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У цій справі встановлено, що наказом АТ «Миколаївгаз» від 14 серпня 2023 року №1071-ос на підставі рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене протоколом, ОСОБА_2 14 серпня 2023 року звільнено з АТ «Миколаївгаз» за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, тобто розірвано трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб (пункт 1 наказу). Пунктом 2 вказаного наказу передбачено нарахування та виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП України, а пунктом 3 наказу нарахування та виплата ОСОБА_2 компенсації невикористаної відпустки за 46 календарних днів.

За умовами трудового договору (контракту), а саме додатку до нього, ОСОБА_2 при укладенні трудового договору погодився, що його посадовий оклад становить 155000 грн, який включає в себе усі види матеріального заохочення, річна премія працівника до 620000 грн, що складає 100% всього розміру річної премії (пункт 5 Додатку до контракту від 24 червня 2022 року). Працівнику можуть сплачуватися інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради товариства (пункт 9 Додатку до контракту від 24 червня 2022 року).

За рішенням наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року було розглянуто питання «Про виплату голові та членам правління товариства премії (заохочення)» та було вирішено виплатити голові та членам правління товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року, зокрема, й ОСОБА_2 у розмірі 1 242 240 грн.

На реалізацію цього рішення було видано наказ від 17 травня 2023 року №653-ос АТ «Миколаївгаз» «Про нарахування та виплату премії», за яким визначено виплатити за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року) ОСОБА_2 премію у розмірі 1 242 240 грн. Премія була виплачена позивачу у травні 2023 року.

В день звільнення позивача відповідач нарахував йому до виплати 4567339,35 грн. Після його звільнення він видав наказ від 24 серпня 2023 року №1137-ос про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток ОСОБА_2 та наказ від 12 вересня 2023 року №1221 про скасування наказу №653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій».

30 серпня 2023 року відповідач здійснив повторний розрахунок сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні, визначивши їх у сумі 1647870,44 грн.

Оскільки відповідач сплатив позивачу аванс у сумі 62742,99 грн та здійснив з вищевказаної суми відрахування податків та зборів на суму 321334,74 грн, то 30 серпня 2023 року відповідач виплатив позивачу 1263792,71 грн, вказавши, що немає боргів перед позивачем.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказів відповідача

Позивач просив визнати незаконними накази АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року №1141-ос та від 12 вересня 2023 року №1221, посилаючись на те, що вони порушують його трудові права, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Суд першоїінстанції,відмовляючи взадоволенні цихвимог дійшоввисновку,що зазначенінакази немають правовогозначення для ОСОБА_2 , як для звільненого працівника.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У справі, що переглядається, у разі скасування оспорюваних наказів, це не вплине на розмір нарахованих сум при звільненні позивача, а тому суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні цих вимог ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги позивача, що ці накази безпосередньо стосуються його трудових прав, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці накази прийняті після того як позивач припинив трудові відносини з Товариством. У разі виникнення спору між звільненим працівником та Товариством щодо розміру виплат при звільненні способом захисту звільненого працівника є оспорювання до суду розміру сум, нарахованих при звільненні.

Щодо розміру виплати компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

З огляду на наведені приписи Порядку щодо обрахування компенсації за невикористану відпустку, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір компенсації за невикористану відпустку позивачу з урахуванням при розрахунку такої виплати одноразової премії, що була виплачена позивачу в травні 2023 року, повинен був складати виплату у розмірі 473558,50 грн. Оскільки відповідач виплатив 317002,56 грн такої компенсації, то сума, яка підлягає доплаті позивачу становить 156556,40 грн.

При цьомудоводиапеляційноїскарги Товариства,щоабзац3пункту3Порядку№100неправильнорозтлумачено судомпершоїінстанціїз оглядунате,щовцьому абзацізазначаєтьсянеодна премія,авикористовується цесловоумножинному значенні є неприйнятними, оскільки цей абзац визначає саме обрахування премій (в тому числі за місяць) різних видів премій та порядок їх обрахування, а в абзаці 2 пункті 3 йдеться про обрахування суми нарахованої заробітної плати.

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі відповідача на підпункт «б» пункту 4 Порядку, як на такий, що також не передбачає врахування одноразової премії, оскільки цей підпункт передбачає іншу правову природу одноразових виплат (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), до яких премія (заохочення) не відносяться.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що виплачена одноразова премія в травні 2023 року повинна бути включена в розрахунок середньої заробітної плати за чотири місяці правильно не прийнято судом до уваги, оскільки встановлено, що це одноразова премія, що підлягала виплаті одноразово в травні 2023 року.

Щодо нарахування виплати вихідної допомоги при звільненні позивача

Вихідна допомога це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачується працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі №640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі №200/4481/21.

Згідно з вимогами статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 цього Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Середня заробітнаплата уданому випадкуобчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивач був звільнений з роботи у серпні 2023 року, суд для обчислення середньої заробітної плати брав його заробіток за червень та липень 2023 року та ділив його на кількість відпрацьованих робочих днів у цих місяцях. Премію за травень 2023 року для нарахування середньої заробітної плати суд не враховував. Судом визначено, що середньоденний заробіток позивача становив 9769,09 грн. Він помножив цю суму на 129 днів, за які повинна була бути нарахована вихідна допомога, встановивши, що до виплати підлягало 1260212,61 грн цієї допомоги. Оскільки відповідач виплатив цю суму допомоги позивачу при звільненні, то суд констатував відсутність заборгованості відповідача перед позивачем по вихідній допомозі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та викладеним вище вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що для обрахування середнього заробітку працівника повинна бути включена частина виплаченої йому річної премії у сумі 1242240 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не відповідають приписам Порядку №100, який застосовується при обрахуванні середнього заробітку у цій справі. Вказана премія, як було вказано вище, не є річною премією.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбачений статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Враховуючи визначену середньоденну заробітну плату позивача при звільненні, суд першої інстанції вважав, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 15 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року має становити 1289519,88 грн (9769,09 грн х 132 робочих дні).

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом розрахунком, але виходячи з фактичних обставин справи, розміру середньоденної заробітної плати позивача, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості (156556,40 грн), беручи до уваги дії відповідача, який сплатив позивачу 91,37% виплат, які підлягали виплаті йому, вважає за необхідне застосувати критерії пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України.

Оскільки відповідачем при звільненні позивача не було сплачено йому 8,63% виплат, які підлягали сплаті при звільненні, то відповідач має відшкодувати позивачу 8,63% суми від нарахованої середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1 289 519,88 грн, що становить 111285,56 грн.

Щодо додаткового рішення суду

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 70000 грн. До заяви було додано: витяг з договору про надання професійної правничої допомоги від 23 серпня 2023 р., укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Мурлигіною О. Я.; додатковий договір від 23 серпня 2023 року, у якому клієнт і адвокат домовились, що оплата послуг з надання професійної правничої допомоги проводиться в розмірі 30 000 грн з часу укладення договору до часу набрання рішенням законної сили, та 40 000 грн після набрання законної сили рішенням. Оплата вказаних платежів, в межах визначених строків сторонами договору, проводиться за вільно визначеним сторонами графіком.

З копії Акту здачі-приймання виконаних робіт від 11 квітня 2024 року за договором про надання професійної правничої допомоги від 23 серпня 2023 року та додатковим договором від цієї ж дати вбачається, що вартість наданих ОСОБА_3 (адвокатом) послуг Грицай Д. С. (клієнту) складає 70 000 грн, з яких: 26500 грн сплачено клієнтом 23 серпня 2023 року, 07 листопада 2023 року та 14 лютого 2024 року в якості авансу; 3500 грн сума, яка підлягає сплаті адвокату клієнтом з часу ухвалення рішення до часу набрання рішенням законної сили; 40 000 грн частина вартості наданих послуг, яка підлягає виплаті з часу набрання рішенням законної сили до отриманням клієнтом сум за рішенням суду.

Стислий опис виконаної роботи адвокатом Мурлигіною О. Я.: первісна консультація, роз`яснення положень закону 2000 грн; вивчення наданих клієнтом документів, повторна усна консультація клієнта 2000 грн; підготовка та направлення адвокатського запиту, вивчення відповіді, роз`яснення змісту дій відповідача клієнтові 2000 грн; складання позовної заяви, формування матеріалів позовної заяви, із складанням клопотання про витребування доказів 20 000 грн; вивчення двох відзивів на позовну заяву та складання відповіді на відзиви і розрахунку 20000 грн; складання пояснення щодо строків та порядку надання заперечень по справі, надісланих відповідачем 2000 грн; складання двох заяв про зміну предмета позову 10 000 грн; присутність у судових засіданнях при розгляді справи та представленні інтересів клієнта із підготовкою до судових засідань 12 000 грн (3000 грн за судове засідання, вартість визначена за 4 судових засідання).

Відповідно до копій Актів передачі авансу від 23.08.2023, 07.11.2023, 14.02.2023 ОСОБА_2 передав адвокату Мурлигіній О. Я. в якості авансу 7000 грн (23 серпня 2023 року), 12 000 грн (07 листопада 2023 року) та 7500 грн (14 лютого 2024 року).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення стягнення витрат у розмірі 70000 грн, зазначав, що з урахуванням співмірності наданої професійної правничої допомоги зі складністю справи та об`ємом наданої допомоги, розмір такої допомоги слід визначити у 5000 грн.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що судом було задоволено позов частково, а тому враховуючи вимоги закону про пропорційність стягнення цих витрат задоволеним вимогам, стягнення їх у розмірі 13 332,50 грн відповідає вимогам закону.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову та заперечення представника відповідача про розмір витрат на правничу допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 50000 грн та виходить саме із цієї суми при розподілі судових витрат.

Застосовуючи при розподілі судових витрат приписи статті 141 ЦПК України слід зазначити таке.

При поданні позову до суду позивач мав сплатити 15567,20 грн судового збору (за дві немайнові вимоги по 1073, 60 кожна та за майнову вимогу 13420 грн, оскільки просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4116686,64 грн).

Проте ОСОБА_2 при поданні позову було сплачено 3220,80 грн. Недоплачена сума судового збору становить 12346,40 грн.

За результатами розгляду його позовних вимог йому відмовлено у задоволенні немайнових вимог, а майнова вимога, за яку він мав сплачувати судовий збір, задоволена частково на 2,7%.

За такого, розподіл судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції є таким: АТ «Миколаївгаз» має відшкодувати державі 1898,91 грн судового збору (1565,56 грн + 333,35 грн), а позивач має сплатити державі судовий збір у сумі 12 013,05 грн.

За розгляд справи в суді апеляційної інстанції розподіл судового збору є таким: АТ «Миколаївгаз» має сплатити на рахунок держави 2848,37 грн судового збору (2348,34 грн + 500,03 грн), а позивач 19 629,97 грн.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції.

Позивачем заявлено чотири позовні вимоги, угодою та додатковою угодою не передбачено розмір плати за кожну позовну вимогу. Тому витрати на професійну правничу допомогу вираховуються з розрахунку 12500 грн за кожну вимогу (50000 грн / 4 = 12 500 грн).

Судом було відмовлено в задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру та частково задоволено кожну вимогу майнового характеру на 6.7 % вимога про стягнення заборгованості по виплатах та на 2.7% вимога про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні.

За такого з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1175 грн (12500 грн х 6.7 % = 837,50 грн; 12500 х 2.7% = 337,5 грн).

З урахуваннявикладеного підлягаєстягненню:

- з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у загальній сумі 31643,02 грн (12013,05 грн + 19629,97 грн);

- з АТ «Миколаївгаз» на користь держави судовий збір у сумі 4747,28 грн;

- з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 1175 грн.

Оскільки відповідач сплатив до державного бюджету судовий збір у сумі 16104 грн, то за вирахуванням необхідної сплати ним 4747,28 грн, йому підлягає поверненню судовий збір у сумі 11356,72 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зістаттею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга АТ «Миколаївгаз» підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й розподілу судових витрат та залишенню без змін у частині визначення розміру виплат, які підлягали сплаті позивачу при звільненні, а також в частині визнання незаконними наказів відповідача, які оспорювалися позивачем. Також підлягає зміні додаткове рішення суду в бік зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 374-376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задовольнити частково.

Рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від08 квітня 2024року змінити в частині стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши його з 1289519,88 грн до 111285,56 грн.

Рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від08 квітня 2024року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про стягнення виплат, які підлягали сплаті ОСОБА_2 при звільненні, а також в частині визнання незаконними наказів відповідача від 24 серпня 2023 року №1137-ос та від 12 вересня 2023 року №1221 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 31643,02 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 4747,28 грн.

Повернути Акціонерному товариству«Оператор газорозподільноїсистеми «Миколаївгаз»11356,72грн з Державного бюджету, які були сплачені ним на підставі платіжної інструкції №61 від 20 травня 2024 року як судовий збір.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2024 року змінити, зменшивши витрати на професійну правничу допомогу, які були стягнуті з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 , з 13332,50 грн до 1175 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 18 липня 2024 року.