Рішення

від 08.07.2024 по справі 559/4288/23

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/4288/23

Провадження № 2/559/138/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Дубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

1.1 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 29.07.2008. Від спільного подружнього життя у них є двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу відповідачка поїхала за кордон, залишивши меншого сина з позивачем. Рішенням суду від 07.04.2023 шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 залишено проживати з батьком. З середини 2021 року до початку2022 року та з кінця 2022 року по даний час позивач виховує сина самостійно, без участі дружини. Відповідачка не бажає повертатися в Україну та хоче, щоб позивач займався вихованням сина самостійно. Таким чином, ОСОБА_2 вихованням сина не займається, не відвідує його, свого обов`язку щодо фінансового забезпечення дитини відповідачка також не виконує. Оскільки у позивача достатньо коштів для забезпечення потреб дитини, то він не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів. Вважає, що надані докази беззаперечно вказують на ту обставину, що позивач самостійно, без участі матері, виховує малолітнього сина та на свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками, категоричне небажання та ухилення від участі у вихованні, навчанні та розвитку дитини. Отже, внаслідок невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, страждає сама дитина, порушуються її права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

1.2 Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 11.03.2024 ухвалою суду задоволено клопотання третьої особи про витребування доказів, а саме: інформації з Державної прикордонної служби про перетин державного кордону ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 08.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити. До заяви надано письмові пояснення, згідно яких вказує, що з середини 2021 року до початку2022 року та з кінця 2022 року по даний час позивач виховує сина самостійно, без участі дружини. ОСОБА_2 знаходиться за кордоном, вихованням сина не займається. Свого обов`язку щодо фінансового забезпечення дитини відповідач також не виконує, під час розгляду даної справи він звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 08.04.2024 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . Проте, відповідач до цього часу аліменти не сплачує. ОСОБА_2 чітко заявила про свою позицію про позбавлення її батьківських прав у заяві про визнання позову, у якій визнала позов повністю. Тому вважає, що є всі законні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. При цьому, обставини, що призвели до «нейтрального» письмового висновку органу опіки та піклування, не можуть бути виправданням для відповідача чи підставою для уникнення відповідальності у виді позбавлення батьківських прав. Недоліки висновку органу опіки свідчать про формальний підхід до його складення, поверхневість, необґрунтованість, що призвело до невідповідності викладених рекомендацій дійсним обставина справи (а.с.135-139).

Відповідачка згідно заяви від 16.02.2024 просить розгляд справив проводити у її відсутності. У заяві зазначила, що з 01.03.2022 вона проживає за кордоном та не має можливості приїхати в Україну. Вона займається вихованням та надає фінансову підтримку для свого старшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею за кордоном. Вихованням її малолітнього сина ОСОБА_4 займається її колишній чоловік та батько дитини. Рішенням суду від 07.04.2023 про розірвання шлюбу суд залишив проживати меншого сина з батьком, тому він має самостійно виховувати їхнього сина та забезпечувати його всім необхідним. Якщо батькові для цього потрібно мати більше батьківських прав або виключити батьківські права на дитину матері, то нехай так і буде. Вона не має можливості будучи за кордоном займатися вихованням сина, який проживає в Україні. Вважає, що батько сам може забезпечити синові належне виховання та все необхідне для цього. Тим більше, він сам цього хотів при розірванні шлюбу, а вона лише не заперечувала проти його бажання. Просить суд прийняти рішення на власний розсуд. Разом з тим, згідно заяви, поданої 19.02.2024 ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю та не заперечує проти задоволення позову (а.с.37-38, 59-60).

Представник органу опіки та піклування Дубенської міської ради належно повідомлений про час та місце розгляду справи, згідно клопотання від 05.04.2024 просить розглядати справу без присутності представника, зазначили, що до суду надано письмовий висновок органу опіки та піклування, який підтримують у повному обсязі та просять прийняти рішення в інтересах дитини - не позбавляти матір батьківських прав. Додаткових заяв та клопотань по справі не має (а.с.94).

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 07.04.2023 шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 залишено проживати з батьком. Рішення набрало законної сили 09.05.2023 (а.с.19-20).

Дитина зареєстрована та проживає з батьком за адресою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрована відповідачка по справі ОСОБА_2 та повнолітній син сторін ОСОБА_7 . Згідно акту №52 про не проживання від 13.03.2023 та акту №75 про не проживання від 15.02.2024, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не проживають за вказаною адресою, зі слів заявника, - проживають у Чехії (а.с.12,1 54).

Згідно довідки про участь у вихованні та шкільному житті дитини №96 від 13.03.2023, учень 4-Б класу Ліцею №5 ОСОБА_6 регулярно відвідує заняття у ліцеї. Батько дитини спілкується з педагогами, відвідує батьківські збори та цікавиться ліцейним життям дитини. Оскільки мати дитини ОСОБА_2 на даний час перебуває за кордоном, вихованням дитини займається батько (а.с.11).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 13.03.2023 встановлено, що ОСОБА_1 проживає зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_1 та сусідів, мами дитини ОСОБА_2 перебуває за кордоном, а ОСОБА_1 займається вихованням сина, наявні всі умови для проживання дитини. До Акту додано письмові заяви сусідів позивача - ОСОБА_9 (заява від 14.03.2023) та ОСОБА_10 (заява від 13.03.2023), згідно яких останні підтверджують, що ОСОБА_1 проживає з сином та займається його вихованням. Дружина останнього знаходиться за кордоном близько двох років (а.с.15-17).

Також в матеріалах справи міститься довідка про участь у вихованні та шкільному житті дитини №21 від 15.01.2024, згідно якої учень 5-Б класу Ліцею №5 ОСОБА_6 регулярно відвідує заняття у ліцеї. Батько дитини спілкується з педагогами, відвідує батьківські збори та цікавиться ліцейним життям дитини. Оскільки мати дитини ОСОБА_2 на даний час перебуває за кордоном, вихованням дитини займається батько (а.с.47).

Згідно інформації, наданої медичним центром «SOLA» від 09.02.2024, дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на обліку у ФОП ОСОБА_12 медичний центр «SOLA». За період з червня 2021 року батько ОСОБА_4 вчасно звертався по хворобі дитини за допомогою в медичний заклад, в присутності батька хлопчикові неодноразово проводилися обстеження, рекомендації лікаря виконувалися з відповідальністю, на профілактичні огляди та щеплення батько з дитиною з`являються вчасно (а.с.48).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 07.02.2024 комісією повторно обстежено умови проживання та встановлено, що ОСОБА_1 проживає з своїм малолітнім сином ОСОБА_6 .. Зі слів ОСОБА_1 та сусідів, мама дитини ОСОБА_2 вже більше як два роки разом з дитиною не проживає. Це підтверджує і малолітній ОСОБА_4 під час бесіди з працівниками служби у справах дітей Дубенської міської ради (а.с.49).

Судом встановлено, що 14.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Дубенського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Рішенням суду від 08.04.2024 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.50-52, 130-133). На виконання вказаного рішення Дубенським міськрайонним судом 10.06.2024 видано виконавчий лист (а.с.134).

З інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 20.03.2024 вбачається, що у період з 10.01.2021 по 01.01.2024 ОСОБА_2 перетинала державний кордон, а саме: 17.07.2021 - пункт пропуску Чоп (Тиса), напрям - виїзд; 02.09.2021 - пункт пропуску Краківець, напрям - в`їзд; 31.10.2021 - пункт пропуску Чоп (Тиса), напрям - виїзд; 02.11.2021 - пункт пропуску Краківець, напрям - в`їзд; 01.01.2022 - пункт пропуску Чоп (Тиса), напрям - виїзд; 17.02.2022 - пункт пропуску Краківець, напрям - в`їзд; 01.03.2022 - пункт пропуску Чоп (Тиса), напрям - виїзд; 25.12.2022 - пункт пропуску Краківець, напрям - в`їзд; 15.01.2023 - пункт пропуску Краківець, напрям - виїзд (а.с.90).

Відповідно до письмового висновку Органу опіки та піклування Дубенської міської ради №1401/05-02-28/24 від 05.04.2024, з метою об`єктивного вивчення обставин справи, службою у справах дітей було зроблено відповідні запити про стан виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків та встановлено, що мати брала участь у вихованні дитини, цікавилася станом його навчання до 01.09.2023. більше того, дитина проживала з нею за кордоном з початку повномасштабного вторгнення і до початку 2023 року, що суперечить відомостям, які вказані у позовній заяві, а саме: самостійне, без участі матері, виховання ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , винність поведінки відповідача, свідоме тривале нехтування матір`ю своїми обов`язками, категоричне небажання та тривале ухилення від участі у вихованні, навчанні та розвитку дитини за час спільного проживання та з припиненням шлюбних відносин з червня 2021 року. Враховуючи дані обставини, орган опіки та піклування рекомендує попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до її малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.95-98).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Однак, доказів, що відповідачка тривалий час не виконувала свої батьківські обов`язки і остаточно, свідомо самоусунулася від виконання обов`язків з виховання дитини, яка проживає з позивачем, - немає. Довідки з медичної установи та ліцею, у якому навчається дитина, не є беззаперечним доказом ухиляння відповідачки від виконання батьківських обов`язків, оскільки остання з 2021 року проживає за кордоном та не має змоги водити дитину до школи, у медичний центр та займатися освітнім процесом. Органом опіки та піклування встановлено, що дитина з початку повномасштабного вторгнення до 01.09.2203 проживала з матір`ю, а не батьком. Жінка також регулярно приїжджає в України, в тому числі на новорічно-різдвяні свята. Судом встановлено, що фактичні обставини суперечать відомостям, викладеним у позовній заяві.

Щодо заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог, суд звертає увагу, що не заперечуючи проти позову, відповідачка вказала, що виховувати сина та забезпечувати його всім необхідним повинен батько, оскільки рішенням суду дитину залишено проживати з ним та він сам цього хотів. Вона не має змоги брати участь у вихованні дитини, так як проживає за кордоном, працює на заводі у дві зімни, тому їй не вистачає на це часу, а також з нею проживає старша дитина. В цій ситуації батьки самостійно між собою вирішили хто з них дбатиме про яку дитину, але це не означає, що матір треба позбавити батьківських прав відносно дитини, яка на поточний момент живе з батьком згідно його бажання. Однак, ОСОБА_2 у своїй заяві не вказувала, що не бажає підтримувати з дитиною зв`язок та бути у житті дитини.

Відтак, заяву матері дитини про визнання позову суд не приймає з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки вважає, що визнання відповідачем позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Крім того, згідно правової позиції КЦС ВС від 29.11.2023 у справі №670/15704/22, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, а в цій справі підстав для задоволення позову немає. При цьому, аргумент, що відповідачка не сплачує аліменти, на увагу не заслуговує, бо відповідний виконавчий лист видано судом лише 10.06.2024, тобто навіть місяць не минув на момент розгляду справи.

Крім того, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, згідно якого, з метою захисту прав та інтересів дитини, комісія винесла рішення рекомендувати суду попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до її малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою, які б свідчили про ухилення нею від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позивачем же не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідачки виконувати свої обов`язки по вихованню дитини, при цьому доказів того, що до останньої застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що вона притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, беручи до уваги не доведеність винної поведінки матері, суд робить висновок, про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 .

При цьому, згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Вирішуючи справу, суд керується принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини. І у підсумку відмовляє у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180 СК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Дубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Службу у справах дітей Дубенської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 18 липня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , поштова адреса АДРЕСА_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_7

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Дубенської міської ради, адреса вул. Замкова, 4, м. Дубно, Рівненської області, код ЄДРПОУ 37083082.

Суддя: О.Ю. Жуковська