Рішення

від 17.07.2024 по справі 120/5365/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 липня 2024 р. Справа № 120/5365/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера» до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера» до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача №ПШ001430 від 02.02.2024 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. за недотримання вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». На переконання позивача, оскільки він не був перевізником у спірному випадку, а тому в силу вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" не може бути притягнутий до адміністративно-господарської відповідальності, оскільки не є суб`єктом будь-яких порушень.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

15.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час проведення рейдової перевірки 18.12.2023 водієм було надано товарно-транспортну накладну в графі автомобільного перевізника якої вказано ОСОБА_1 , натомість як власником тягача є ОСОБА_2 .

Окрім того, відповідач звертає увагу, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ПВКП «Пера» є ОСОБА_2 . Під час розгляду справи позивач не заперечував, що він є автомобільним перевізником, а навпаки з наданих письмових пояснень позивачем, які долучаються до відзиву на позовну заяву, вбачається та вказано, що на підставу залишення акту перевірки без розгляду посилається лише на той факт, перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб, а тому Положення №340 не повинно застосуватись до Позивача. Проте відповідно до пункту 1.3. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, що зафіксовано в акті перевірки та не заперечується позивачем.

Таким чином відповідач вважає, що застосовуючи до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

31.05.2024 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначає, що у товаро-транспортній накладній в графі «Автомобільний перевізник» не зазначено, що перевізником є ПВКП «Пера». Зокрема, в акті проведення перевірки №000853 від 18.12.2023, який складено відповідачем зазначено, що автомобільним перевізником є ОСОБА_2 .

Крім того, вказує, що під час розгляду справи наголошував, що перевізником є ОСОБА_2 як ФОП, а не ПВКП «Пера», директором якого є ОСОБА_2

04.06.2024 Державна служба з безпеки на транспорті подала заперечення, у яких вказує, що доводи позовної заяви не підтверджують у діях контролюючого органу порушення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.

18.12.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобіля Камаз 206570А, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено акт № 000853 від 18.12.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано, що під час здійснення вантажних перевезень вантажів згідно товарно-транспортної накладної 001384 від 18.12.2024 перевізник не забезпечив водія документами, визначеними ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня індивідуально-контрольна книжка водія обліку робочого часу або графіку змінності водіїв, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані матеріали в подальшому були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням позивача.

Згідно листа Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 05.01.2024 позивача повідомлено про розгляд справи.

04.01.2024 директор ПВКП «Пера» надіслав пояснення до справи про порушення абзацу 3 ч. 1 чт. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, за результатами розгляду відповідних матеріалів, відповідачем винесено постанову від 02.02.2024 №ПШ001430, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ПВКП «Пера» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

Висновок про те, що ПВКП «Пера» є перевізником посадові особи контролюючого органу зробили із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої керівником ПВКП «Пера» є ОСОБА_2 .

Оскільки з правомірністю оскаржуваної постанови позивач не погоджується, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ), Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 № 3353-XII), Закон України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 № 2862-IV), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України № 1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), та інші нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В розумінні «інші документи, передбачені законодавством» в контексті ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III слід також вважати індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа.

Втім, як підтверджено актом перевірки від 18.12.2023 №000853, такі документи на момент проведення перевірки був відсутній у водія транспортного засобу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як слідує зі змісту цієї правової норми, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач у спірній ситуації автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі ст. 33 Закону від 05.04.2001 № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.

Так, судом встановлено, що єдиною підставою для визначення статусу позивача як автомобільного перевізника, слугувала виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_2 є керівником ПВКП «Пера».

Досліджуючи вказані обставини суд зважає на наступне.

Згідно із ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 Правил встановлені вимоги до форми товарно-транспортної накладної. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Відповідно до пунктів 11.2. та 11.3 Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Як вказує відповідач у відзиві, водієм під час перевірки надано посадовим особам товарно-транспортну накладну від 18.12.2023 в графі автомобільного перевізника якої вказано ОСОБА_1 ФОП.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником ТЗ Камаз 56102 є ОСОБА_2 .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як платник податків 11.10.2023 та одним із видів економічної діяльності якого є 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

За таких обставин, надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише з підстав, що ОСОБА_2 є директором ПВКП «Пера» є необґрунтованим.

Інших доказів, які б визначали за ПВКП «Пера» статус автомобільного перевізника під час перевезення вантажу 18.12.2023 матеріли справи не містять.

Відтак, з огляду на викладене, за відсутністю доказів, які б підтверджували за ПВКП «Пера» статус автомобільного перевізника у спірній ситуації, притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III здійснено відповідачем безпідставно.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача №ПШ001430 від 02.02.2024 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно, наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, саме як з юридичної особи суб`єкта владних повноважень, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №ПШ001430 від 02.02.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера».

Стягнути на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Пера» (вул. Івана Франка, 8-А, смт. Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ: 31857816);

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21022, без права юридичної особи).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна