Постанова

від 19.11.2024 по справі 120/5365/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5365/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Пера» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №ПШ001430 від 02.02.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Пера».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 18.12.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт автомобіля Камаз 206570А, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт № 000853 від 18.12.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано, що під час здійснення вантажних перевезень вантажів згідно товарно-транспортної накладної 001384 від 18.12.2024 перевізник не забезпечив водія документами, визначеними ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня індивідуально-контрольна книжка водія обліку робочого часу або графіку змінності водіїв, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані матеріали в подальшому були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням позивача.

Згідно листа Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 05.01.2024 позивача повідомлено про розгляд справи.

04.01.2024 директор ПВКП «Пера» надіслав пояснення до справи про порушення абзацу 3 ч. 1 чт. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, за результатами розгляду відповідних матеріалів, відповідачем винесено постанову від 02.02.2024 №ПШ001430, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ПВКП «Пера» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

Висновок про те, що ПВКП «Пера» є перевізником посадові особи контролюючого органу зробили із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої керівником ПВКП «Пера» є ОСОБА_2 .

Оскільки з правомірністю оскаржуваної постанови позивач не погоджується, тому звернувся до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ , Закон України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-XII, Закон України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV, Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), та інші нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В розумінні «інші документи, передбачені законодавством» в контексті ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III слід також вважати індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа.

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки від 18.12.2023 №000853, що такі документи на момент проведення перевірки був відсутній у водія транспортного засобу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач у спірній ситуації автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

Судом встановлено, що єдиною підставою для визначення статусу позивача як автомобільного перевізника, слугувала виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої ОСОБА_2 є керівником ПВКП «Пера».

Згідно із ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 Правил встановлені вимоги до форми товарно-транспортної накладної. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Відповідно до пунктів 11.2. та 11.3 Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Судом встановлено, що водієм під час перевірки надано посадовим особам товарно-транспортну накладну від 18.12.2023 в графі автомобільного перевізника якої вказано ОСОБА_3 ФОП. Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником ТЗ Камаз 56102 є ОСОБА_2 .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як платник податків 11.10.2023 та одним із видів економічної діяльності якого є 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надання позивачу статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише з підстав, що ОСОБА_2 є директором ПВКП «Пера» є необґрунтованим. При цьому, інших доказів, які б визначали за ПВКП «Пера» статус автомобільного перевізника під час перевезення вантажу 18.12.2023 матеріли справи не містять.

Відтак, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували за ПВКП «Пера» статус автомобільного перевізника у спірній ситуації, притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III здійснено відповідачем безпідставно.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідача №ПШ001430 від 02.02.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Залімський І. Г.