Рішення

від 15.07.2024 по справі 160/9744/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15 липня 2024 рокуСправа №160/9744/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

15.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0044450705 від 30.01.2024 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

25.06.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов по даній справі задоволено.

28.06.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» надійшла заява, в якій останній просить прийняти додаткове рішення у даній справі, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь Позивача документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

02.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено розгляд заяви щодо розподілу судових витрат в порядку письмового провадження з 11.07.2024 року.

05.07.2024 року від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить у задоволенні заяви ТОВ АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області-відмовити, оскільки наведені витрати у розмірі 25 000, 00 грн. підлягають зменшенню, у зв`язку з їх не співмірністю, оскільки предмет позову у даній справі не є складним

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що справу вирішено судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, 01.07.2021 р. між Позивачем (Клієнт) та АО «АДВІС» було укладено Договір (угоду) про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі Договір).

Відповідно до Додатку №4 від 12.02.2024 р. до вказаного Договору Адвокатське об`єднання в рамках домовленостей, викладених в даному Додатку та Договору, зобов`язувалося надавати правову допомогу Клієнту (Позивачу) в даній справі. Орієнтовний перелік послуг, їх кількість та вартість було узгоджено Сторонами у вказаному Додатку.

На підставі Договору Адвокатським об`єднанням було видано відповідний ордер на представництво інтересів Позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді адвокату Хозяїнову В.В.

Згідно платіжної інструкції від 13.02.2024 року Позивачем було сплачено на користь АО «АДВІС» розмір витрат за послуги в сумі 25000 грн.

27.06.2024 р. між Адвокатським об`єднанням та Позивачем було підписано акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги до Договору, в якому сторонами було узгоджено вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг професійної правничої (правової) допомоги в сумі 25000,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено уст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 8000,00 гривень.

Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., з огляду на що заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 252, 255 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Новобудівельна, 5А, код ЄДРПОУ 41316232) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН» судові витрати у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв