Рішення
від 11.07.2024 по справі 160/9960/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Справа № 160/9960/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяБукіна Л.Є., за участі секретаря судового засіданняКотляревська Г.С., за участі: представник позивача представник відповідача Шпакова Т.С., Орлянська В.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382930712, складене Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відносно ТОВ «Нафтаторг», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 887 969, з штрафними санкціями в розмірі 221 989,75 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382940712, складене Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відносно ТОВ «Нафтаторг», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 529 664, з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382950712, складене Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відносно ТОВ «Нафтаторг», яким визначено загальну суму штрафу 37 824,15 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383082410, видане Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, яким на підставі акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686 встановлено порушення, а саме: податкові розрахунки про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року, IV квартал 2019 року, надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з недостовірними відомостями, а саме до податкових розрахунків не включено фізичним особам-підприємцям за придбані товари чи отримані послуги. На підставі пункту 54.3. статті 54 і пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 гривень,00 копійок; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383092410, складене Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відносно ТОВ «Нафтаторг», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 34 408,30 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 року №0380290708, складене Головним управлінням Державної податкової служби України у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відносно ТОВ «Нафтаторг», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5100,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржених рішень з огляду на таке. Податкові повідомлення-рішення постановлені без з`ясування фактичних обставин та без врахуванням норм чинного законодавства. Податкове повідомлення-рішення №0382930712, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Нафтаторг» з податку на прибуток приватних підприємств, складено органами податкової без врахуванням того, що реалізація палива ТОВ «Нафтаторг» здійснювалась за методом ідентифікованої собівартості, з урахуванням залишків товару та за цінами, що є вищими за ціну їх придбання, а отже відсутні підстави стверджувати про заниження фінансового результату до оподаткування шляхом завищення показників собівартості реалізованого товару. Крім того, за результатами перевірки органи податкової неправомірно виключили витрати, які були понесені позивачем для проведення поточного ремонту, а саме: ремонтно-відновлювальних робіт на орендованому об`єкті (автозаправочній станції), які здійснювалися ТОВ «Євробут Плюс». Відповідачем не було враховано, що ці ремонтно-відновлювальні роботи не пов?язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією об`єкту, не призводять до збільшення майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваної від використання об`єкта, а пов`язано лише з підтриманням об`єкту в належному стану, не збільшуючи первісну вартість основних засобів. Також, позивачем не було включено до витрат підприємства попередню оплату, що була здійснена на користь ТОВ «ГРОССЕНЕРГОСЕРВІС», а отже і підстав для її виключення органами податкової з витрат підприємства не має.

Податкове повідомлення-рішення №0382940712, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а також податкове повідомлення-рішення №0382950712, складені органами податкової без врахування аналогічних вище пояснень щодо реалізації палива за методом ідентифікованої собівартості, з урахуванням залишків товару та за цінами, що є вищими за ціну їх придбання, а також пояснень відносно ремонтно-відновлювальних робіт на орендованому об`єкті (автозаправочній станції) позивача, які здійснювалися ТОВ «Євробут Плюс». Також, під час складання акту перевірки органами податкової було без належних на те підстав зазначено про наявність недостачі на складі позивача по позиції «скретч картки на дизельне паливо Energy» в кількості 266246,0 л. Зазначене пальне знаходилось на відповідальному зберіганні, про що було повідомлено податкову в момент проведення інвентаризації та надано договір відповідального зберігання, з актом приймання-передачі. Твердження ГУ ДПС у Дніпропетровській області про недостачу не відповідає фактичним обставинам та було спростовано платником податку в момент проведення інвентаризації, з огляду на надану документацію. Також, під час перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийшло до помилкових висновків, зазначивши що позивач списував пальне без належних на те документів. Так, під час податкової перевірки позивачем було надано документи, які підтверджують що з метою здійснення господарської діяльності на підприємстві використовуються транспортні засоби працівників, з якими укладено відповідні угоди про використання транспортних засобів. Транспортні засоби використовуються працівниками в межах робочого часу для забезпечення ведення господарської діяльності позивача, що підтверджується наданими під час перевірки подорожніми листами. Також, відносно податкового повідомлення-рішення №0382950712 позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави для донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на вказані вище підстави, а також нарахування штрафних санкцій в розмірі 5% від обсягу постачання (без податку на додану вартість) у розмірі 17 189,15 грн., за кожний випадок не відповідає положенням статті 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, яким обмежено загальний розмір штрафу в розмірі 3400 грн. Також, під час розрахунку штрафної санкції в зазначеному податковому повідомленні-рішенні відповідачем не враховано положення пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що діяло на момент проведення перевірки та складання рішення.

Податкове повідомлення-рішення №0383082410, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 гривень, 00 копійок, складено без врахування тих обставин, що органами податкової не встановлено що помилки допущені платником податку при заповненні звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб-підприємців призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку ТОВ «Нафтаторг», відповідачем не досліджено сукупність елементів протиправного діяння платника податків, в тому числі наявність вини ТОВ «Нафтаторг» та причинно-наслідкового зв`язку.

Податкове повідомлення-рішення №0383092410, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Нафтаторг» з податку на доходи фізичних осіб на 34 408,30 грн., складено відповідачем без врахування тих обставин, що позивачем не було порушено строки оплати податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується наданими розрахунками та платіжними інструкціями, а тому нарахування штрафних санкцій на нараховані суми за вказаний період є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Податкове повідомлення-рішення №0380290708, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5100,00грн., складено органами податкової без визначення розрахункової операції яка за поясненнями податкової виконана без використанням режиму програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Акт перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686 не містить фактичних даних, за яких встановлено порушення, а також документи на підставі яких нібито було виявлено зазначено порушення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. В якості заперечень ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначено, що позивачем було допущено низку порушень, які полягали в наступному. Не надано до перевірки та в доповнення до заперечень на акт перевірки підтверджуючих документів про списання ТМЦ за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, а згідно наданих до перевірки журналів-ордерів по рахунку 281 Товари на складі відображено списання ТМЦ в послідовності списання перших по придбанню, тобто використання методу ФІФО, що в результаті проведеного аналізу показало, що позивач здійснював реалізацію палива за цінами нижче ціни її придбання, що в результаті привело до заниження податкових зобов`язань в деклараціях на прибуток. Послуги ТОВ «Євробут Плюс» направлені на поліпшення об`єкта операційної оренди, що призводили до збільшення майбутньої економічної вигоди, яка первісно очікувалась від його використання, незалежно від того, передбачено їхнє відшкодування договором оренди чи ні, повинні були відображатися в обліку орендаря як капіталізація інвестицій у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів, а тому не могли бути включені до витрат підприємства. В декларації позивача відсутні відомості щодо операції з ТОВ «ГРОССЕНЕРГОСЕРВІС», що засвідчує віднесення цієї заборгованості до витрат та відповідно заниження податкових зобов`язань на прибуток. В період перевірки було виявлено нестачу залишків палива на складі позивача по позиції «скретч картки на дизельне паливо Energy» в кількості 266246,0 л. Також, в період перевірки було виявлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивачем здійснювалось списання палива у операціях, що не є господарською операцією та відповідно привело до порушення п.189 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст. 198 ПКУ. Відповідачем в період перевірки було виявлено не зареєстровані податкові накладні на загальну суму 40300 грн, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій в порядку п.1201 ст. 120 Податкового кодексу України, а також встановлено що податкові розрахунки про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року, IV квартал 2019 року, І квартал 2020 року надано з недостовірними відомостями, а саме до податкових розрахунків не включено виплати фізичним особам-підприємцям за придбані товари чи отримані послуги. Також під час перевірки встановлено проведення операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Вказані порушення, детальний перелік яких зазначено та описано в Акті перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686 стали підставою для складання відносно позивача низки податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Підприємство є юридичною особою приватного права, перебуває на обліку у відповідача та є платником, у тому числі, податку на додану вартість.

На підставі наказу від 22.08.2023 року №3914-п «Про проведення документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 року по 30.06.2023 року, валютного законодавства за період з 01.07.2018 року по 30.06.2023, відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Нафтаторг».

За результатами перевірки складено Акт «Про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Нафтаторг» (код за ЄДРПОУ 30815686)» від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686.

На підставі Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 відповідачем складно щодо позивача низку податкових повідомлень-рішень, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382930712, яким встановлено порушення п.п.14.1.36 п.14.1. ст.14, п. 44.1., 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 887 969 грн., з штрафними санкціями в розмірі 221 989,75 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382940712, яким встановлено порушення п.187.1. ст. 187, п.188.1., ст. 188, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 абз. г, ст 198, п.201.10 ст 201 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 529 664 грн., з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382950712, яким встановлено порушення у вигляді відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штрафні санкції на загальну суму 37 824,15 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383082410, яким на підставі пункту 54.3. статті 54 і пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 гривень,00 копійок.;

податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383092410, яким на підставі п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п.86.8 ст. 86, п. 86.7. ст. 86, п.1251.2, ст. 1251, ст. 129, з урахуванням ст. 102, п.522, пп.69.9. п.69 підрозділу ХХ розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 34 408,30 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 року №0380290708, яким встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995року та застосовано штрафні санкції в розмірі 5100,00грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0382930712, яким встановлено порушення п.187.1. ст. 187, п.188.1., ст. 188, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 абз. г, ст 198, п.201.10 ст 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Виходячи з економічної сутті та визначення доходу, що наведене в Національному положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (далі - Положення № 73) доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Також, згідно з Положенням № 73, сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати, називається прибутком.

Таким чином, отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням визначених витрат. Кожен суб`єкт господарювання різних форм власності діє на свій розсуд, самостійно планує свою діяльність, розпоряджається своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Пунктом 1., п.3. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - п.20 ПсБО 9, п.10 ПсБО 16, п.44.1. ст. 44 пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 ст. 135 Податкового кодексу України відносно завищення показників собівартості реалізованого товару, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних і реалізованих товарів формується відповідно до ціни придбання з урахуванням ввізного мита й витрат на доставку й доведення до стану, придатного для продажу.

За змістом пункту 4 Положення (стандарт) Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Відповідно до п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України оцінка вибуття запасів здійснюється за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакові призначення й умови використання, застосовується тільки один із дозволених методів оцінки їх вибуття. Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 "Запаси" при вибутті запасів їх оцінка здійснюється одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів: середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Відповідно до пункту 5 П(с)БО 9 - запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена

Суд не приймає в якості належного обґрунтування посилання відповідача на розрахунок собівартості здійснений із урахуванням даних податкового обліку та наведений у Акті перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, оскільки Акт перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 не містить жодних посилань на норми Положення (стандарт), які застосовував відповідач при розрахунку собівартості, на методику розрахунку собівартості, передбачену пунктом 16 даного Положення, а також на первинну бухгалтерську документацію якою підтверджуються висновки контролюючого органу викладені по тексту акту перевірки.

Із дослідженого Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 встановлено, що в акті відображено дані розрахунку визначення податкових зобов`язань за рахунок перевищення собівартості над фактичною ціною реалізації, а не розрахунок самої собівартості реалізованої продукції, з посиланням на первинну бухгалтерську документацію.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727).

Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Також з метою уніфікації та підвищення якості оформлення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до статті 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, затвердила методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджено Наказом Державної податкової служби України від 25.02.2021 № 244.

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1 розділу 5 Методичних рекомендацій будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов`язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має ґрунтуватись на визначених статтею 83 Кодексу належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим.

У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт (довідки) перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

У разі якщо перевірка свідчить про неправильне визначення платником податків об`єктів оподаткування, але неможливо встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, що необґрунтовано вплинули (не вплинули) на розмір відповідних задекларованих показників, в акті (довідці) перевірки робиться про це запис та здійснюється посилання на норми законодавства, які регулюють загальний порядок обчислення конкретного податку.

При цьому у матеріалах перевірки рекомендовано детально викласти розрахунки та матеріали, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування, та відхилення обчислених таким чином об`єктів від задекларованих платником податків. Такі розрахунки мають бути законодавчо обґрунтованими.

Згідно п.5.2.1. Методичних рекомендацій, викладено рекомендації щодо оформлення підпункту 3.1.1 "Податок на прибуток" пункту 3.1 розділу III акта (довідки) перевірки В акті (довідці) перевірки необхідно відобразити інформацію про обрану платником податків облікову політику у перевіреному періоді.

Доцільно отримати копію розпорядчого документа, який повинен бути доданий до акта (довідки) перевірки, визначити в акті (довідці) перевірки основні принципи, методи і процедури, які використовуються платником для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Зокрема, рекомендується відобразити з урахуванням специфіки діяльності платника такі дані: методи оцінки вибуття запасів; порядок обліку і розподілу транспортних заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку таких витрат; методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів; методи обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби - спосіб визначення коефіцієнта сумнівності); перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); дата визначення придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів; порядок визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом; підходи до віднесення витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта основних засобів, до первісної вартості або витрат звітного періоду; інші відомості.

При цьому у процесі перевірки складаються Реєстри кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2), які складаються за відповідні звітні періоди, що підлягають перевірці, на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності платника податків. Зазначені реєстри підписуються посадовими особами платника податків та посадовими особами контролюючого органу, що здійснювали перевірку, та додаються до акта перевірки.

Зразок реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма № 2) наведено у додатку 6 до Зразка акта (довідки) перевірки.

Враховуючи специфіку ведення бухгалтерського обліку платником податків та його види діяльності, за необхідності за рішенням посадової особи, що здійснює (очолює) перевірку, наведені реєстри можуть складатися в іншій формі, проте така форма повинна передбачати відображення всієї інформації про показники бухгалтерського обліку, фінансової звітності тощо, яка є достатньою для здійснення висновку щодо повноти декларування зазначеним платником належних до сплати сум податку, правомірності формування від`ємного значення з ПДВ або від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток.

Згідно п.2.4. розділу ІІ Загальні положення Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, контролюючим органом визначено, що в ході перевірки було надано всі відповіді на надані запити перевіряючих. Згідно п.2.7. розділу ІІ Загальні положення Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки (додаток 4 до акта (довідки) перевірки та є його невід`ємною частиною).

За текстом Загальних положень та додатку 4 до Акту перевірки від 11.10.2023 року, контролюючим органом не зазначено, що під час перевірки досліджувався розпорядчий документ, який визначає основні принципи, методи і процедури, які використовуються платником для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Не відображено з урахуванням специфіки діяльності платника методи оцінки вибуття запасів, які визначені на підприємстві та не долучено до Акту відповідний розпорядчий документ, що суперечить положенням Методичних рекомендацій.

Всупереч наведеним вище вимогам Порядку № 727 та Методичних рекомендації, Акт перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686 не містить жодних посилань на докази (первинні або інші документи), якими підтверджувались обставини методики розрахунку відповідачем собівартості палива, реалізованого позивачем.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до стандартів обліку, будь то П(С)БО або МСФЗ, підприємство самостійно обирає метод вибуття запасів.

Згідно до пояснень, викладених позивачем у позовній заяві, останнім використовувався метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, що передбачає списання саме того товару, який фактично було реалізовано.

Ці обставини викладені позивачем в п.3.3. Наказу ТОВ «Нафтаторг» «Про організацію бухгалтерського і податкового обліку та облікову політику підприємства №201/1 від 02 січня 2018 року, в якому визначено що при відпуску запасів їх оцінка здійснюється по методу ідентифікована собівартість одиниці запасу згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси, розділ Оцінка вибуття запасів. Метод ідентифікованої собівартості передбачає оцінку вибуття запасів за цінами їх фактичного надходження. До матеріалів справи позивачем долучено пояснення щодо списання залишків палива, що реалізовувався на підприємстві в розрізі періоду який в тому числі перевірявся контролюючим органом, а саме з 01.07.2021 року по 09.07.2021 року, а також долучено журнали обліку рахунків 281 «товари на складі», 702 «дохід від реалізації». За результатами аналізу журналів обліку вбачається, що позивачем здійснювалось списання палива Бензин А-92 за методом ідентифікованої собівартості товару, з урахуванням того, що ціни реалізації що були зазначені позивачем під час реалізації не нижче ціни їх придбання, що чітко значиться в рахунку №702.

Під час розгляду судової справи відповідачем не спростовувалось тих обставин, що позивач реалізовував залишки товарів, які були наявні на складі позивача. Натомість, доказів, які б підтверджували реалізацію позивачем палива за цінами, нижчими за собівартість товару, контролюючим органом надано не було.

З огляду на зазначене, судом не вбачається в діях позивача порушення щодо реалізації палива за цінами, нижче собівартості та відповідно наявність порушення п.1., п.3. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - п.20 ПсБО 9, п.10 ПсБО 16, п.44.1. ст. 44 пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 ст. 135 Податкового кодексу України.

Щодо висновку контролюючого органу з приводу порушення позивачем абз. 8 ст.4, ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» №92, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» №318, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №181, п.20-21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів «Облік основних засобів», затверджених наказом Мінфіна від 30.09.2023 року №561, яким завищено витрати у рядку 2180 Звіту про фінансові результати «Інші операційні витрати» на загальну суму 1 667 600 грн., в т.ч. за 2022 рік 1 667 600 грн., що вплинуло на правильність визначення фінансового результату, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди №1808/1 від 18 серпня 2020 року, за умовами якого позивач отримав в платне тимчасове користування автозаправочну станцію, яка знаходиться за адресою: с. Богланівка, Павлоградського району, вул. Світла, 26. Об`єкт оренди було передано для ведення підприємницької діяльності шляхом використання об`єкту за цільовим призначенням. За умовами Договору, позивач зобов`язується підтримувати об`єкт у належному стані відповідно до загальновстановлених інженерно-технічних, санітарних, протипожежних та інших вимог, здійснювати за свій рахунок поточний ремонт та/або інші поліпшення об`єкту, які не погіршують його попереднього стану та не змінюють цільового призначення об`єкту.

У період договірних відносин, з метою продовження ведення господарської діяльності на орендованому об`єкті, позивачем було встановлено необхідність проведення ремонтно-відновлювальних робіт автозаправочної станції, що підтверджено службовою запискою, наказом по підприємству №1105/1 від 11.05.2022 року, актом обстеження від 13.05.2022 року.

З метою проведення ремонтних робіт укладено з ТОВ «Євробуд Плюс» договір про надання послуг ПМ 3005-2022 від 30.05.2022 року, за умовами якого ТОВ «Євробуд Плюс» зобов`язувалось надати позивачу послуги технікою, найменування, тип, марка, модель якої визначена Сторонами в додатках до договору а позивач зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

ТОВ «Євробуд Плюс» було надано позивачу послуги за Договором №ПМ 3005-2022 від 30.05.2022 року на загальну суму 2 001 120,00 грн., що підтверджується актом про надання послуг №64 від 30 червня 2022 року. ТОВ «Нафтаторг» було оплачено послуги, що підтверджено платіжними інструкціями №623, 624, 8275. Послуги ТОВ «Євробуд Плюс» були віднесені позивачем до поточного ремонту та враховано у витратах.

Відповідач не погодився з включенням вказаних сум до витрат підприємства, визначивши їх капітальним ремонтом, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об`єкту та в цій частині збільшив зобов`язання позивача з податку на прибуток.

Пунктом 1 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 2 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, визначено, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 "Основні засоби" витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (пункт 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561).

За положеннями пунктів 30, 31, 32 Методичних рекомендацій витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Отже, у чинному законодавстві щодо обліку основних засобів відсутні визначення капітальний або поточний ремонт. Всі витрати по ремонту (капітальний та поточний) підприємство може віднести на поточні витрати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 04 січня 2023 року у справі № 640/10524/20, від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16.

Як встановлено судом, витрати на ремонт автозаправочної станції, пов`язані виключно з підтриманням орендованого об`єкту у робочому стані без збільшення економічного ефекту, а тому відсутні підстави для віднесення цих витрат до капітальних інвестицій та збільшення первісної вартості об`єкту нерухомості. На підтвердження своєї позиції щодо необхідності ремонтних робіт та їх реальне виконання позивачем надані копії службової записки, наказу по підприємству №1105/1 від 11.05.2022 року, актом обстеження від 13.05.2022 року, договором про надання послуг ПМ 3005-2022 від 30.05.2022 року, актом до нього та платіжними інструкціями.

Таким чином, ураховуючи що відповідачем не спростовано належним чином вищезазначених обставин, висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства у цій частині є непідтвердженим та безпідставним.

Щодо висновку контролюючого органу відносно порушення ТОВ» Нафтаторг» пп.134.1.1. п.134 ст. 134, п.139.2. ст. 139 Податкового кодексу України, п.7, п.10 П(С)БО 10, п.2.9. НП(С)БО 25 у вигляді включення до складу витрат без створення резерву сумнівних боргів та без відображення в додатку до складу витрат без створення резерву сумнівних боргів та без відображення в додатку до декларації з податку на прибуток 1 півріччя 2023 року РІ «Різниці» списану дебіторську заборгованість по підприємству ТОВ «Гроссенергосервіс» в сумі 667 029,43 грн., суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу 3 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Згідно розділу IV Порядку № 727, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, в тому числі інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання.

Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

Додатки, що містять інформацію з обмеженим доступом, службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок додаються лише до примірника акта (довідки) документальної перевірки, який залишається в контролюючому органі.

До акта (довідки) документальної позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці.

Відповідачем не було долучено до Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686 копії матеріалів, які б підтвердили доводи відповідача щодо порушення, а саме включення до складу витрат без створення резерву сумнівних боргів та без відображення в додатку до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2023 року РІ «Різниці» списану дебіторську заборгованість по підприємству ТОВ «Гроссенергосервіс», в тому числі відповідачем не було надано до суду копії роздруківок з рахунку 371 позивача, на які в своєму Акті посилається контролюючий орган. Всупереч Порядку № 727, відповідні докази не були долучені контролюючим органом і до Акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686.

Позивач під час розгляду судової справи зазначав, що ним не включалась до складу витрат дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ «Гроссенергосервіс», на підтвердження чого зазначив, що до матеріалів податкової перевірки ТОВ «Нафтаторг» було долучено бухгалтерську довідку №1043 від 30 червня 2023 року в якій відзначено, що заборгованість ТОВ «Гроссенергосервіс» числиться як попередня оплата на бухгалтерському рахунку 371, де відображаються суми виданих авансів (попередньої оплати) за товари, роботи, послуги в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.

Разом з тим зауваження ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо того, що заборгованість ТОВ «Гроссенергосервіс» перенесена на 952 рахунок не підтверджена відповідними доказами у справі, до акту перевірки не долучено копії матеріалів, якими відповідач підтверджує перенесення заборгованості на рахунок 952, а отже, контролюючим органом не доведено наявність зазначеного факту порушення податкового законодавства.

Згідно декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2023 року, копія якої була долучена позивачем до позовної заяви та не спростовувалась відповідачем під час розгляду справи, до р.01 «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» Декларації з податку на прибуток за 1-півріччя 2023 року ТОВ «Нафтаторг» було віднесено суму в розмірі 92 508 492,00 грн. До р.02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» Декларації з податку на прибуток за 1-півріччя 2023 року віднесено 4 030 627, 00 грн. З огляду на зазначене вбачається, що позивачем було задекларовано витрати за 1 півріччя 2023 року в розмірі 88 477 865 грн.

Також, позивачем було надано журнал-ордер за рахунком 791 «Результат основної діяльності», де деталізовано суми, які було зазначені як витрати підприємства за 1 півріччя 2023 року згідно рах. 281, 361, 631, 681, 685, 902, 91, 92, 93, 951, 952 та відповідно становлять загальний розмір 89 355 306,61 грн. Натомість, витрати які було задекларовано позивачем в Декларації з податку на прибуток за 1-півріччя 2023 року складають тільки 88 477 865 грн., тобто до суми задекларованих витрат не було включено суму в розмірі 877 441,61 грн., яка складається з витрат що вказані на рахунку 952 в розмірі 818 455,54грн, рахунку 92 в розмірі 47 530,7 грн., а також рахунку 685 в розмірі 11 290 грн.

Судом, під час дослідження матеріалів справи, у тому числі під час дослідження журналів ордерів, встановлено, що позивачем не було включено рахунок 952 у витрати підприємства згідно Декларації з податку на прибуток за 1-півріччя 2023 року.

З огляду на зазначене, відсутні підтвердження наявності в діях позивача порушення пп.134.1.1. п.134 ст. 134, п.139.2. ст. 139 Податкового кодексу України, п.7, п.10 П(С)БО 10, п.2.9. НП(С)БО 25 у вигляді включення до складу витрат без створення резерву сумнівних боргів.

Також за результатами перевірки Відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382940712, яким контролюючим органом встановлено порушення п.187.1. ст. 187, п.188.1., ст. 188, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 абз. г, ст 198, п.201.10 ст 201 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Нафтаторг» з податку на додану вартість на суму 1 529 664, з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382950712, яким встановлено порушення у вигляді відсутності складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В якості обґрунтування складення ППР від 15.12.2023 року №0382940712 контролюючим органом зазначено порушення, аналогічні тим які зазначені в ППР від 15.12.2023 року №0382930712, а саме реалізація пального за ціною нижче придбання, не підтвердження залишків ТМЦ по позицій «скретч картки на дизельне паливо Energy» в кількості 266246,0 л., відсутність підтвердження фактичного виконання ТОВ «Євробут Плюс» послуг перед ТОВ «Нафтаторг» та не підтвердження їх належності до господарської діяльності ТОВ «Нафтаторг», а також, а також списання платником податків ПММ на легкові автомобілі без підтверджуючих документів. Суд з даного приводу прийшов до таких висновків.

Положення пункту 23.1 статті 23 Податкового кодексу України передбачають, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Стаття 188 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до пункту188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальза мів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Частиною першою статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна придбання товарів, визначається сторонами договору і міститься в товаросупровідних документах.

Відповідно до п.187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції враховується рівень ціни придбання на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг

При цьому, як зазначалось, судом було встановлено, що згідно п.3.3. Наказу ТОВ «Нафтаторг» «Про організацію бухгалтерського і податкового обліку та облікову політику підприємства №201/1 від 02 січня 2018 року, ТОВ «Нафтаторг» при відпуску запасів їх оцінка здійснюється по методу ідентифікованої собівартість одиниці запасів. Суд зазначає, що доказів наявності правової норми, яка б забороняла товариству реалізовувати пальне та визначати їх ціну згідно методу ідентифікованої собівартості одиниці запасу, який передбачений Положенням про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на товаристві, відповідачем суду не надано.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовувалось тих обставин, що позивач реалізовував залишки товарів, які були наявні на складі позивача. Натомість, доказів, які б підтверджували реалізацію позивачем палива за цінами, нижчими за вартість їх придбання, з урахуванням реалізації товару за методом ідентифікованої собівартості, контролюючим органом надано не було.

До того ж, суд зазначає, що застосовуючи оцінку запасів за методом ФІФО, контролюючий орган не врахував можливість його застосування за вибором платника податків та не надав належної оцінки можливості застосування інших методів, і, як наслідок, - необґрунтовано поклав на позивача обов`язок зі сплати податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, норми ПК України не встановлюють жодного взаємозв`язку між визначенням бази оподаткування податком на додану вартість та декларування платником податків доходу за наслідками реалізації товарів та послуг по ціні, яка на думку відповідача була нижче ціни придбання.

Щодо інвентаризації товарних залишків позивача та виявлення недостачі за позицією «Дизельне паливо Energy (скрет картки)» в кількості 266 246,0 л, суд зазначає наступне.

Згідно висновків викладених по текст Акту перевірки, за результатами проведеної інвентаризації залишків ТМЦ рахунку 281 «товари на складі» зафіксовано неможливість ТОВ «Нафтаторг» підтвердити залишки по позиції «Дизельне паливо Energy (скрет картки)» в кількості 266 246,0 л. У відповіді на запит перевіряючого щодо надання пояснень про відсутність Дизельне паливо Energy (скрет картки), ТОВ «Нафтаторг» надано договір зберігання №1007/1 від 10.07.2023 року.

Судом встановлено, що 10 липня 2023 року між ТОВ «Нафтаторг» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг на відповідальне зберігання №1007/1, за яким поклажодавець (ТОВ «Нафтаторг») передав, а зберігач (ФОП ОСОБА_1 ) прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця, а саме: скретч картки на дизельне пальне Energy. Згідно акту прийому передачі до Договору про надання послуг на відповідальне зберігання №1007/1 від 10 липня 2023 року Поклажодавець передав, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання скретч картки на дизельне пальне Energy. в кількості 266 246 літрів.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст. 936 ЦКУ).

У пп.14.1.32 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу відповідальне зберігання визначається як - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Згідно з ч. 1 ст. 937 ЦКУ договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених ст. 208 ЦКУ, а саме, в угодах між:

-юридичними особами;

-фізичною і юридичною особою;

-фізичними особами на суму, що у 20 і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (340 грн).

Водночас письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч.1 ст.937 ЦКУ).

На виконання зазначених вимог позивачем було надано акт прийому-передачі до Договору відповідального зберігання, що підтверджує реальність передачі товарно-матеріальних цінностей.

Отже, обставини, які, як наслідок, призвели до завищення зобов`язань з податку на додану вартість, відсутні.

Підпунктом 14.1.202. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З огляду на зазначене, контролюючий орган помилково прийшов до висновку, що вказане пальне реалізовано та, відповідно, зробив помилковий висновок про умовний продаж товарів, з огляду на документальне підтвердження реальності операції щодо відповідального зберігання пального.

Щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Євробуд Плюс» та донарахування податку на додану вартість, суд зауважує.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування в податковому обліку податкового кредиту та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, відображену в бухгалтерському обліку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту документа (заповнення обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

З метою підтвердження реальності господарської операції, позивачем було надано під час проведення перевірки та в подальшому долучено до матеріалів судової справи службову записку, наказ по підприємству №1105/1 від 11.05.2022 року, акт обстеження від 13.05.2022 року, договір про надання послуг ПМ 3005-2022 від 30.05.2022 року, акт про надання послуг №64 від 30 червня 2022 року, платіжні інструкції №623, 624, 8275. В результаті чого, за сукупністю наданих документів, судом було встановлено реальність господарської операції.

Щодо порушення встановленого контролюючим органом у вигляді списання платником податків ПММ на легкові автомобілі без підтверджуючих документів, суд встановив таке.

За результатами податкової перевірки контролюючим органом було встановлено, що між платником податків та працівниками підприємства укладено договори (угоди) про використання особистого автомобіля, для потреб виробництва (господарської діяльності позивача). З урахуванням наданих сторонами пояснень встановлено, що під час проведення перевірки платником податків було надано перевіряючим копії таких угод (договорів), а також подорожні листи що були складені працівниками під час виконання своїх обов`язків та за якими платником податків було списано пальне. По тексту акту перевірки контролюючим органом зазначено зауваження, яке фактично виступило порушенням на підставі якого було визначено перевіряючими що вказана операція не відноситься до господарскьої діяльності, а саме те, що крім подорожніх листів які містять дані про дату, маршрут, загальний пробіг та час у наряді до перевірки не надано інших документів, які б дозволили довести господарськи характер службових операцій на підприємстві.

З огляду на зазначене, контролюючим органом донараховано «умовний» ПДВ у зв`язку з списанням ПММ на зальну суму 178681,33 грн.

У позовній заяві позивач наголошував, що ТОВ «Нафтаторг» працює з кількома сотнями підприємств (переважно фермерських господарств) Дніпропетровської, Харківської, Донецької та Запоріжської областей по оптовим поставкам ПММ. Для проведення переговорів, підписання договорів та інших документів, врегулювання спорів при затримці розрахунків, проведення перемовин є необхідність в здійсненні постійних поїздок. Крім того, постачальниками підприємства є десятки підприємств з різних міст України (Київ, Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Харків, Кременчук, Київська обл., Львівська обл. та інші). Для проведення переговорів, підписання договорів, вирішення питань кредитування, отримання та передачі банківських документів в регіональному офісі банка в Дніпрі та ін., отримання посилок у відділенні Нової пошти та інше, є необхідність постійно здійснювати поїздки.

Згідно наказу ТОВ «Нафтаторг» №2812/1 від 28.12.2015 року з метою вдосконалення первинних документів з обліку операцій по списанню витрат на паливо на пробіг легкового автомобіля на підприємстві введено у дію з 01.06.2016 року форму подорожнього листа, затверджено форма подорожніх листів є первинними документами для обліку та списанню палива на пробіг легкового автомобіля.

Між працівниками підприємства та позивачем укладено відповідні угоди на використання особистих автомобілей працівників з метою забезпечення господарської діяльності позивача, а саме, договір оренди №2 від 24.12.2016 року, договір оренди №3 від 24.12.2016 року, угода про використання особистого автомобіля від 25.02.2019 року №6-2501/1; угода про використання особистого автомобіля від 25.02.2019 року №6-2501/2; угода про використання особистого автомобіля від 25.02.2019 року №6-2501/3.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, згідно якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Фактично витрачені паливно-мастильні матеріали для експлуатації транспортних засобів списуються позивачем безпосередньо після їх витрачання на підставі первинних документів.Для підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у господарських операціях слід формувати відповідні документи.

Витрачені паливно-мастильні матеріали списуються на підставі актів списання, які в свою чергу складаються на підставі відомостей або подорожніх листів згідно з фактичною вартістю витраченого пального.

Подорожні листи є основним документом, що підтверджує проїзд транспортного засобу у господарських цілях і, як наслідок є підставою для списання паливно-мастильних матеріалів на господарську діяльність.

Зазначена позиція випливає також із змісту листа Мінінфраструктури від 23.04.2013 року №4492/25/10-13, яким визначено, що дорожній лист є основним документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, що підтверджує витрати, пов`язані із здійсненням перевезень, і як первинний бухгалтерський документ застосовується для обліку відповідних господарських операцій, зокрема витраченого палива та олив. Але оскільки вони скасовані, суб`єкт господарювання може використовувати самостійно виготовлені бланки.

Тобто, платник податку може створювати власну форму первинного документа, а може користуватися і бланками скасованої форми.

Подорожні листи позивача містять інформацію про роботу автомобіля (пробіг, маршрут, дані про водія, дані про автомобіль) і про використання пального. Таким чином, подорожній лист є первинним документом, який фіксує господарську операцію з роботи автомобіля і списання пального.

Таким чином, на підставі наявних документів суд робить висновок про те, що відповідач прийшов до помилкових висновків вказавши, що списання платником податків ПММ на легкові автомобілі здійснювалось без підтверджуючих документів або не з метою ведення господарською діяльності.

Таким чином, враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача порушення п.187.1. ст. 187, п.188.1., ст. 188, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 абз. г, ст 198, п.201.10 ст 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 529 664, з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 1 529 664, з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн., а також штрафу на суму 37 824,15 грн., за допущені ТОВ «Нафтаторг» порушення п.187.1. ст. 187, п.188.1., ст. 188, п.189.1 ст. 189, п. 198.5 абз. г, ст 198, п.201.10 ст 201 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382940712 та від 15.12.2023 року №0382950712 є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про їх протиправність.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383082410, яким на підставі пункту 54.3. статті 54 і пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. 00 к., суд прийшов до наступних висновків.

Згідно змісту податкового повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383082410 встановлено порушення, а саме: податкові розрахунки про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року, IV квартал 2019 року, надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з недостовірними відомостями, а саме до податкових розрахунків не включено фізичним особам-підприємцям за придбані товари чи отримані послуги.

Відповідно до пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Тобто, однією з обов`язкових умов застосування штрафу, передбаченого вищевказаною нормою, є те, що недостовірні відомості або помилки у податковій звітності мають призводити до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, наявність розбіжностей у податкових розрахунках про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ у вказаних вище звітних періодах, не привело до зменшення та/або до збільшення податкових зобов`язань платника податків. Більш того, в акті перевірки та спірному податковому повідомленні-рішенні також не вказано суму зменшення/збільшення податкових зобов`язань позивача, яка виникла у зв`язку із наявними розбіжностями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383092410, яким на підставі п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п.86.8 ст. 86, п. 86.7. ст. 86, п.1251.2, ст. 1251, ст. 129, з урахуванням ст. 102, п.522, пп.69.9. п.69 підрозділу ХХ розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 34 408,30 грн., суд прийшов до наступних висновків.

Відповідач мотивує своє рішення тим, що згідно наданих на перевірку документів, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей та податкової звітності підприємства за період з 01.07.2018 по 30.06.2023 року установлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб на назальну суму 230 187,20 грн.

З даного приводу позивачем було надано відомості щодо сплати податку на доходи фізичних осіб в перевіряємий період та долучено відповідні платіжні доручення (інструкції), які засвідчують дату внесення оплати з податку на додану вартість. Долучені до матеріалів справи платіжні інструкції, разом з наданими поясненнями спростовують позицію відповідача.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.12.2023 року №0380290708, яким застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5100,00грн., суд прийшов до наступних висновків.

Відповідач мотивує своє рішення тим, що в Акті перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/ НОМЕР_1 встановлено, що платником податків порушено п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995року, а саме проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням використання товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (згідно додатку, витягу з баз даних ДПС).

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведені поняття: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, обов`язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати особі в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Відповідно до ст.8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення №13).

Відповідно до п.3 розділу 1 Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 2 розділу 2 Положення №13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до пунктів 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання при продажу підакцизних товарів зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, які підлягають маркуванню, - також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного по датку (серія та номер), та видавати покупцеві в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, з усіма обов`язковими реквізитами.

Код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД є обов`язковим реквізитом фіскального чеку при проведенні розрахунків за продані підакцизні товари.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

У ході перевірки посадові особи відповідача, встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням використання товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (згідно додатку, витягу з баз даних ДПС), чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно з пунктами 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 року № 1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 року за № 1744/22056, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України.

Цим Порядком встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Порядку суб`єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам`яті РРО або пам`яті модемів, які до них приєднані.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 року по справі № 520/4564/23 зазначив, що у спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена, є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Отже, суд вважає, що належним доказом, який підтверджує обставини, які підлягають доказуванню, є саме розрахунковий документ (фіскальний чек), створений в паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій, зареєстрованим на господарській одинці платника, або його електронна копія, подана платником до органів ДПС дротовими або бездротовими каналами зв`язку.

Збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів, перевірку справжності та достовірності розрахункових документів забезпечує інформаційна система СОД РРО. Згідно з визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265/95-ВР, саме електронні копії розрахункових документів можуть використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.

Відповідач не долучив до акту перевірки копії відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків), які створювалися/видавалися при здійсненні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, при проведенні яких позивач, як стверджує відповідач, порушив вимоги п.11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Витяг з бази даних ДПС долучений до акту фактичної перевірки не дає можливості дослідити зміст розрахункових документів, перевірити заповнення/незаповнення у них відповідних рядків та наявність/відсутність обов`язкових реквізитів.

Витяг з бази даних ДПС не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем відповідних розрахункових операцій з порушеннями вимог закону.

Враховуючи викладене, відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР та законність застосування фінансових санкцій за такі порушення. Тому податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 року №0380290708 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за правилами статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв оскаржене рішення

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382930712, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, яким збільшено ТОВ «Нафтаторг» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 887 969, з штрафними санкціями в розмірі 221 989,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382940712, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, яким збільшено ТОВ «Нафтаторг» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 529 664, з штрафними санкціями в розмірі 382 416 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0382950712, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, яким ТОВ «Нафтаторг» визначено загальну суму штрафу 37 824,15 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383082410, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-07/30815686 і встановлено порушення ТОВ «Нафтаторг», а саме: податкові розрахунки про суми нарахованого та виплаченого доходу за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2018 року, IV квартал 2018 року, І квартал 2019 року, ІІІ квартал 2019 року, IV квартал 2019 року, надано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з недостовірними відомостями, а саме до податкових розрахунків не включено фізичним особам-підприємцям за придбані товари чи отримані послуги. На підставі пункту 54.3. статті 54 і пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України застосован до іТОВ «Нафтаторг» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 гривень,00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2023 року №0383092410, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, яким ТОВ «Нафтаторг» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 34 408,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 року №0380290708, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській областіі на підставі акту від 11.10.2023 року №3502/04-36-07-12/30815686, яким до ТОВ «Нафтаторг» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 5100,00грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 18 липня 2024 року.

Суддя Л.Є. Букіна

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення11.07.2024
Оприлюднено22.07.2024
Номер документу120460281
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —160/9960/24

Ухвала від 26.09.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Суховаров А.В.

Ухвала від 30.08.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Суховаров А.В.

Ухвала від 25.07.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Суховаров А.В.

Рішення від 11.07.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Букіна Лілія Євгенівна

Ухвала від 16.05.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Букіна Лілія Євгенівна

Ухвала від 22.04.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Букіна Лілія Євгенівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні