Постанова

від 18.07.2024 по справі 520/2703/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.

18 липня 2024 р. Справа № 520/2703/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТРЕЙД ПЛЮС» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2024 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТРЕЙД ПЛЮС» (далі ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС», товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ДПС в Харківській області, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі відповідач2, ДПС України), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області 15.01.2024 №10366992/41545602;

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 19 від 28.12.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Також позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат. Зазначив, що докази реальності понесення вказаних витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі у відповідності до положень ч. 7 ст. 139 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Харківській області від 15.01.2024 № 10366992/41545602.

ДПС України зобов`язано зареєструвати податкову накладну № 19 від 28.12.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України стягнуто на користь ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3 028.00 грн.

02.04.2024 позивач звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, яким вирішити питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10 000.00 грн (а.с. 103-107).

05.04.2024 від ГУ ДПС у Харківській області надійшло клопотання про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги (а.с. 121-124).

У поданому запереченні відповідач зазначив про невідповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям, визначених у ч. 4 ст. 134 КАС України та заперечував щодо їх відшкодування в повному обсязі.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 задоволено частково заяву ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС».

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України стягнуто на користь ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 1 500 грн.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції, виходив з того, що беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини не вимагало великих зусиль адвоката, оскільки дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір 10 000.00 грн є надмірним.

Тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зменшити витрати на правничу допомогу до 1 500.00 грн які, із врахуванням ч. 8 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з відповідачів.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними та завищеними.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивач надав до матеріалів справи : договір про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023, додаткова угода № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛГ № 000438 від 27.08.2021, ордер серія ВВ № 1037383 від 30.01.2024, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.04.2024, акт виконаних робіт № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023 адвокат зобов`язується, у встановленому законом та цим договором порядку надавати комплекс юридичних послуг (професійну правничу допомогу), пов`язаних із здійсненням представництва інтересів клієнта в судових та правоохоронних органах, органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023 розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором встановлюється в розмірі 1 000.00 гривень за годину виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 4.2 договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023 конкретні суми гонорару зазначаються адвокатом в актах виконаних робіт, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнтові або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням, суми гонорару також можуть бути змінені за погодженням сторін, що закріплюється в додатковій угоді до цього договору, яка становить його невід`ємну частину.

Згідно п. 3 додаткової угоди № 1 від 07.02.24 до договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 02.10.2023 відповідно до розділу 4 Основного договору, сторони погодили внести зміни, а саме встановити, що вартість послуг з консультування, написання та подання однієї позовної заяви до адміністративного суду першої інстанції має фіксований розмір оплати та складає 10 000.00 грн без ПДВ.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) від 02.04.2024 та акту виконаних робіт № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 02.10.2023 адвокатом Жадановим І.Г. надані клієнту такі послуги:

консультування позивача щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку звернення до суду за захистом порушених прав, що включає в себе аналіз та дослідження наданих позивачем документів та документів зібраних з інших джерел та виготовлення із них копій, а саме : копії податкової накладної № 19 від 28.12.2023; копії квитанції про прийняття документу (податкової накладної) № 9355682591 від 28.12.2023; копії повідомлення № 1 від 02.01.2024 ; копії квитанції № 2 про прийняття повідомлення від 02.01.2024; копії повідомлення ГУ ДПС у Харківській області про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 08.01.2024; копії повідомлення про подання додаткових пояснень; копії квитанції про прийняття повідомлення про подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної, копії рішення комісії регіонального рівня № 10366992/41545602 від 15.01.2024; копії скарги № 9002885728 від 15.01.2024; копії квитанції № 2 від 16.01.2024 про прийняття скарги № 9002885728 від 15.01.2024; копії рішення за результатами розгляду скарги № 3842/41545602/2 від 19.01.2024; копії листа ДПСУ пояснення щодо ПН № 19 від 28.12.2023; копії договору поставки № 29-2023 від 23.10.2023, купівлі-продажу № 07/08/2019-2 від 07.08.2019; копії видаткової накладної № 251 від 28.12.2023; товарно-транспортної накладної № Р251 від 28.12.2023; якісного посвідчення № 2 від 28.12.23; протоколу випробування зразків продукції № 2245 від 26.08.22; видаткової накладної № 148 від 28.12.2023; товарно-транспортної накладної № Р148 від 28.12.2023; договору оренди № 01/11-21 від 01.11.2021; договору оренди офісного приміщення № 03/20 від 01.01.2020; договору оренди № 03/02-20 від 03.02.2020; виписки з поточного рахунку ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» за 01.12.2023 - 31.12.2023; реєстру оплат ТОВ «УКРПРОМСЕРВІСДНІПРО» з поточного рахунку ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» за 01.12.2023 - 31.12.2023; реєстру оплат від ТОВ «ДИАД-ЛОГІСТИК» на поточний рахунок ТОВ «ІНТРЕЙД ПЛЮС» за 01.12.2023 - 31.12.2023; наказу № 30/11-інв від 30.11.2023 про проведення інвентаризації; акту інвентаризації готової продукції та товарних запасів склад смт Буди від 01.12.2023; акту інвентаризації готової продукції та товарних запасів склад м. Харків від 01.12.2023;

аналіз та дослідження практики Верховного Суду щодо спірних питань, зокрема: постанови ВС від 14.05.2019 у справі № 1940/1306/18; постанови ВС від 12.04.2019 у справі № 822/1878/18; постанови ВС у складі КАС від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19; від 04.09.2018 у справі № 826/18952/14; постанови КАС ВС від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18; постанови Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 826/21425/15;

складання та подання адміністративного позову із врахуванням актуальної практики Верховного Суду та рішень Європейського суду з прав людини, тобто надання послуги, що має фіксований розмір оплати.

Ціна послуги - 10 000.00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 24.06.2021 у справі № 520/12026/19 та від 03.12.2021 у справі № 817/861/18, від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням наведеного, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру витрат, що підлягають сплаті, на правничу допомогу, заперечень відповідача, відповідно до наданих документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, розміру понесених витрат, а також значення справи для позивача та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1 500.00 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija vs. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило