Постанова

від 16.07.2024 по справі 280/4194/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4194/24Суддя І інстанції Стрельнікова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до якої заявник просить, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.05.2024 року №74-рл в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08300314202300031, терміном дії з 01 березня 2023 року до 01 березня 2028 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області №74-рл від 02.05.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №08300314202300031, терміном дії з 01 березня 2023 року по 01 березня 2028 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ» до набрання законної сили рішенням суду у справі щодо оскарження зазначеного розпорядження.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило її скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована відсутністю підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви у спосіб, зазначений позивачем, оскільки зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Запорізькій області про анулювання ліцензії фактично буде задоволенням позовних вимог позивача до її розгляду справи по суті. При цьому, скаржник зазначає, що позивач має інші чинні ліцензії на право здійснення торгівлі пальним і він жодним чином не позбавлений права здійснювати свій основний від діяльності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ», є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.7).

В свою чергу, оскаржуваним розпорядженням Головного управління ДПС у Запорізькій області № 74-рл від 02.05.2024 анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 08300314202300031 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ БЛЕК АУРУМ".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Таким чином, суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з оптової торгівлі пальним без відповідної ліцензії.

Таким чином, виходячи з приписів законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючої ліцензії.

При цьому, наявність в особі інших ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, не надає можливість здійснення нею господарської діяльності на підставі анульованої ліцензії.

Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи та поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанцій обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним з моменту отримання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, тобто фактично призводить до повного зупинення господарської діяльності підприємця, що буде мати такі наслідки як: заподіяння фінансової шкоди заявнику (втрата прибутку від здійснення господарської діяльності), неможливість сплачувати заробітну плату та податки, неможливість виконання зобов`язань перед третіми особами щодо виконання вже укладених правочинів, розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства.

Таким чином, на переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення та не є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, на що помилково вказує скаржник, як і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів (анулювання ліцензії) вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа № 640/10679/22), 29 серпня 2023 року (справа №160/9765/22, 22 серпня 2023 року (справа №120/10662/22) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції діяв в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а тому, в межах даної справи, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 липня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова