Постанова

від 17.07.2024 по справі 400/1158/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1158/24

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД ПЛЮС» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД ПЛЮС» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

07 лютого 2024 року ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ «ВЛАД ПЛЮС» на користь відповідного бюджету згідно з бюджетною класифікацією податковий борг на суму 288 148,03 грн, у тому числі 246 485,31 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг); 27 054,90 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства; 14 607,82 грн з орендної плати з юридичних осіб з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих позивача.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області зазначило, що на підставі податкових декларацій, поданих відповідачем, у нього виник податковий борг із податку на додану вартість, орендної плати і податку на прибуток. Також контролюючий орган прийняв за результатами контрольно-перевірочної роботи податкові повідомлення-рішення щодо донарахування штрафних санкцій з ПДВ і нарахував пеню. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року адміністративний позов ГУ ДПС у Миколаївській області задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що податкова вимога від 16.02.2017 № 920-00 (форма «Ю») на суму 95 658,05 грн не може бути доказом виконання Головним управлінням ДПС у Миколаївській області приписів п. 95.2 ст. 95 ПК України, а доказів надіслання вимоги про погашення податкового боргу на суму 288 148,03 грн контролюючий орган до суду на надав. Крім того, апелянт зазначив, що контролюючий орган не надав до Миколаївського окружного адміністративного суду доказів того, що ним здійснювались заходи щодо пошуку іншого нерухомого та рухомого майна, за рахунок якого є можливим погашення податкового боргу, наявності майна платника в податковій заставі тощо.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ТОВ «ВЛАДПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38422761) з 09.09.2013 зареєстровано як юридична особа з основним видом діяльності 14.12 Виробництво робочого одягу.

ТОВ «ВЛАД ПЛЮС» подав позивачу податкові декларації (уточнюючі розрахунки):

1) з податку на додану вартість:

20.04.2020 за січень 2020 року на суму податкового зобов`язання 31397,00 грн;

28.04.2020 за січень 2020 року на суму податкового зобов`язання 942,00 грн;

16.06.2020 за травень 2020 року на суму податкового зобов`язання 52306,00 грн;

17.07.2020 за червень 2020 року на суму податкового зобов`язання 32461,00 грн;

09.01.2021 за листопад 2020 року на суму податкового зобов`язання 49030,00 грн та 1471,00 грн;

18.01.2021 за грудень 2020 року на суму податкового зобов`язання 20157,00 грн;

2) з податку на прибуток підприємства:

29.01.2021 за 2020 рік на суму податкового зобов`язання 15831,00 грн;

23.02.2022 за 2021 рік на суму податкового зобов`язання 7615,00 грн;

01.03.2023 за 2022 рік на суму податкового зобов`язання 3609,00 грн;

3) з плати за землю:

27.05.2023 за 2020 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб 11458,80 грн;

27.05.2023 за 2021 рік на суму податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб 11458,80 гривні.

Поряд з цим, позивач прийняв податкові повідомлення-рішення, яким збільшив податкові зобов`язання за рахунок штрафних санкцій:

1) з податку на додану вартість:

ППР від 29.11.2019 № 0029585405 (форма «Ш») на 53,43 грн;

ППР від 24.03.2020 № 0008715404 (форма «Н») на 5710,70 грн;

ППР від 24.03.2020 № 0087215404 (форма «ПС») на 170,00 грн;

ППР від 31.03.2020 № 0009215404 (форма «ПС») на 1020,00 грн;

ППР від 17.02.2022 № 000/1598/1812 (форма «ПС») на 1700,00 грн;

ППР від 02.10.2023 № 0/8763/041109 (форма «ПС») на 12240,00 грн;

2) з орендної плати з юридичних осіб:

ППР від 28.08.2023 № 0/7096/041109 (форма «ПС») на 1020,00 гривні.

Згідно з даними інтегрованої картки платника відповідач нарахував позивачу пеню за період з 01.06.2017 по 10.07.2020 зі сплати ПДВ за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 21.02.2017 № 9025638976, від 20.04.2017 № 9070855880, від 20.07.2017 № 0002131200, від 11.10.2017 № 145190602, від 15.11.2017 № 173507523, від 19.12.2017 № 200349735, від 15.01.2018 № 11068076, від 09.02.2018 № 00007091205, від 19.03.2018 № 28178691, від 22.03.2018 № 0024721205, від 05.04.2018 № 29393733, від 04.05.2018 № 32118139 та від 02.07.2018 № 0052441205 на загальну суму 32827,18 гривні.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 16.02.2017 № 920-00 (форма «Ю») на суму 95658,05 грн, яку він отримав 07.03.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 5525000152718.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на 07.02.2024 день звернення позивача до суду становив 288 148,03 грн, у тому числі 246485,31 грн з ПДВ, 27 054,90 грн з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, 1407,82 грн - з орендної плати з юридичних осіб, що підтверджується відповідним розрахунком позивача та витягом з інтегрованої картки платника.

Враховуючи, що відповідачем самостійно не сплачено податковий борг, з метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач самостійно задекларовану суму податкового боргу у визначені ПК України строки не сплатив, що є підставою для стягнення такого боргу в судовому порядку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Самостійно визначене платником податків грошове зобов`язання не підлягає оскарженню (п.56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, у зв`язку з несплатою у встановлені строки донарахованих сум, самостійно задекларовані ТОВ "Влад Плюс" грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.59 ПК України, у зв`язку з несплатою відповідачем до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДФС у Миколаївській області сформовано та направлено рекомендованим листом на адресу відповідача податкову вимогу від 19 березня 2018 року № 17120-17 (а.с.25).

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З матеріалів справи вбачається, що податкову вимогу відповідачем отримано 19 квітня 2018 року (а.с.25, 52).

Пунктом 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються.

На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми «Ю» від 16.02.2017 року № 920-00 отримана ТОВ «Влад Плюс» 07 березня 2017 року (а.с.68).

Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610.

Відповідно до розділу VI Порядку, податкова вимога вважається відкликаною:

- у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

- з дня прийняття податковим органом рішення про скасування податкової вимоги;

- з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену податковим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

- у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми «Ю» від 16.02.2017 року № 920-00 на цей час не відкликана. Викладене не заперечується і апелянтом.

Враховуючи, що з 2017 року податковий борг апелянта збільшився, зокрема за рахунок самостійно задекларованих зобов`язань, у податкового органу відсутній обов`язок формувати і надсилати нову податкову вимогу.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що податковий орган надсилав, а товариство отримало податкові повідомлення - рішення:

- з податку на додану вартість від 29.11.2019 № 0029585405 (форма «Ш») щодо податкових зобов`язань на суму 53,43 грн, від 24.03.2020 № 0008715404 (форма «Н») щодо податкових зобов`язань на суму 5710,70 грн, від 24.03.2020 № 0087215404 (форма «ПС») щодо податкових зобов`язань на суму 170,00 грн, від 31.03.2020 № 0009215404 (форма «ПС») щодо податкових зобов`язань на суму 1020,00 грн, від 17.02.2022 № 000/1598/1812 (форма «ПС») щодо податкових зобов`язань на суму 1700,00 грн та від 02.10.2023 № 0/8763/041109 (форма «ПС») щодо податкових зобов`язань на суму 12240,00 грн;

- з орендної плати з юридичних осіб від 28.08.2023 № 0/7096/041109 (форма «ПС») щодо податкових зобов`язань на суму 1020,00 гривні.

Зазначені суми податкових зобов`язань, за приписами п.57.3 ст.57 ПК України, підлягають сплаті протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання, і вважаються узгодженими.

Щодо доводів апеляційної скарги, що контролюючий орган не надав доказів того, що ним здійснювались заходи щодо пошуку іншого нерухомого та рухомого майна, за рахунок якого є можливим погашення податкового боргу, наявності майна платника в податковій заставі тощо.

Так, підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу наведених норм випливає, що ПК України встановлений особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень:

- звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках;

- опис та вилучення майна;

- отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків у разі недостатності коштів на розрахункових рахунках у банках;

- прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, доводи апелянта про те, що податковим органом не здійснювалось пошуку іншого нерухомого та рухомого майна, за рахунок якого є можливим погашення податкового боргу не спростовують висновків суду, оскільки в процедурі погашення податкового боргу першим кроком для податкового органу є саме звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 09 лютого 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Влад Плюс» - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко