Постанова

від 18.07.2024 по справі 420/13002/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13002/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 28.09.2023) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000387/1 від 20.05.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року адміністративний позов ТОВ «САПФАЙЄР» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000387/1 від 20.05.2023 року.

Стягнуто з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФАЙЄР» (вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 16, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, код ЄДРПОУ 38752629) сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що в поданих позивачем до митного оформлення документах містилися розбіжності, зокрема, документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2023 року між ТОВ «САПФАЙЄР» (Покупець) та компанією SEJA CAM Ins.Nak.Tur.ith.ihr.san.ve Tic.Ltd Sti. (Постачальник) був укладений контракт на постачання товару №0105/2023, відповідно до умов якого постачальник погоджується поставити покупцю товар у відповідності до умов викладених у цьому контракті та у рахунку на оплату, виставленому продавцем, та або у відповідному підтвердженні замовлення та інших наступних додатків, які є невід`ємною частиною цього контракту; під товаром розуміються всі види товарів, що поставляються компанією SEJA САМ: флоат скло, скло триплекс, дзеркала в асортименті.

З метою митного оформлення товару за контрактом від 01.05.2023 року №0105/2023 декларантом ФОП ОСОБА_1 як представником (брокером) ТОВ «САПФАЙЄР» 20.05.2023 року подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію №23UA500500017227U8 для оформлення вантажу: товар №1 Скло листове, термічно поліроване, не армоване, без нанесення поглинального, захисного та відбивального чи невідбивального шару, без будь-якого подальшого оброблення: - завтовшки 10мм CLEAR FLOAT GLASS, розмір листа: 3660х2440 мм - 357,22 м2; Кількість місць - 4 ящика. Виробник: ARDAKAN FLOAT GLASS CO; товар №2 Скло листове, багатошарове, безпечне, не опукле, не профільоване, не гнуте, не грановане, не свердлене, не емальоване, не забарвлене, ламіноване (триплекс), виготовлене методом зклеювання під дією нагрівання та пресування двух листів (4мм +4мм) призначене для засклення світлопрозорих конструкцій та виготовлення виробі в будівельного, технічного і побутового призначення: - завтовшки 8 мм LAMINATED GLASS, розмір листа: 3210х2250 мм - 693,36 м2; Кількість місць - 6 ящиків. Виробник: ARDAKAN FLOAT GLASS CO, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 08.05.2023 р., рахунок-проформа (Proforma invoice) №50120292 від 01.05.2023 р., рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №AFGC2023-50120292 від 08.05.2023 р., автотранспортна накладна (Road consignment note) №0001050003 від 08.05.2023 р., сертифікат про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) №AA8486431 від 09.05.2023 р., банківський платіжний документ, що стосується товару №18 від 05.05.2023 р., рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5 від 10.05.2023 р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару №15-05-2023 від 15.05.2023 р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 01.05.2023 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №0105/2023 від 01.05.2023 р., договір про надання послуг митного брокера №28-04/21 від 28.04.2021 р., договір (контракт) про перевезення №15102022 від 15.10.2022 р.

Проте, за результатами розгляду декларації 20.05.2023 року №23UA500500017227U8 та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500500/2023/000797 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000387/1 від 20.05.2023 року.

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товариство звернулося до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції вважав, що митниця прийняла спірне рішення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В постановах від 15.10.2013 у справі №21-270а13 та від 22.10.2013 у справі №21-342а13 Верховний Суд України зазначив, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах від 30.01.2014 у справі №К/800/41272/13 та від 17.12.2013 у справі №К/800/28635/13, в яких Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

В постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15 Верховний Суд України зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як вже зазначалося вище, підставою для коригування митної вартості товарів слугувало наступне:

1) відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) прайс-лист від 01.05.2023 р. б/н містить ціну без врахування умов поставки; 3) в наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 05.05.2023 р. №18 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 08.05.2023 р. №AFGC2023-50120292 надану до митного оформлення що унеможливлює ідентифікувати дану поставку; 4) в документі що підтверджує вартість перевезення товару 15.05.2023 р. №15-05-2023 вказана вартість за перевезення товару 3800 USD проте в рахунку-фактурі від 10.05.2023 р. №5 вона складає 3900 USD.

З огляду на вищевикладене, декларанта зобов`язано відповідно до ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Щодо тверджень Митниці про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів зазначає наступне.

На сам перед слід зазначити, що згідно п. 3.3 контракту від 01.05.2023 року №0105/2023 ціни на товари, зазначені в Інвойсах, розуміються на умовах «EXW, Туреччина» (згідно з правилами INCOTERMS 2010), що вказується в Інвойсі на кожну партію товару та включають вартість упаковки, маркування, навантаження, кріплення товару на транспортному засобі та митного оформлення».

Також, у наданих до митного оформлення документах (інвойс AFGC2023-50120292 від 08.05.2023 року, рахунок-проформа на оплату №50120292 від 01.05.2023 року) вказано, що ціна на товар включає вартість пакування.

Таким чином, згідно умов контракту всі витрати із завантаження та пакування товару включені постачальником у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в яких в тому числі окремо визначається вартість та розмір вказаних витрат митним законодавством не передбачається.

Стосовно тверджень митного органу про те, що прайс-лист від 01.05.2023 р. б/н містить ціну без врахування умов поставки, то колегія суддів вважає безпідставні вимоги митного органу, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено вимог до оформлення прайс-листа, а наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.05.2023 року містить визначені умови поставки, а саме EXW Edirne, Turkey (Incoterms 2010).

Щодо тверджень митного органу про те, що в наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 05.05.2023 р. №18 відсутнє посилання на рахунок-фактуру від 08.05.2023 р. №AFGC2023-50120292 надану до митного оформлення що унеможливлює ідентифікувати дану поставку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рахунку-проформи №50120292 від 01.05.2023 року та інвойсу №AFGC2023-50120292 від 08.05.2023 року загальна вартість товару становить 9084,81 Євро.

Згідно п. 3.4 контракту від 01.05.2023 року №0105/2023 оплата провадиться на валютний рахунок постачальника у формі авансового платежу або з відстрочкою платежу, що вказується в Інвойсі на кожну партію товару.

Відповідно до рахунку-проформи №50120292 від 01.05.2023 року продавцем зазначено умови оплати як 100 % передплата.

В банківському платіжному документі від 05.05.2023 р. №18 міститься посилання на контракт від 01.05.2023 року №0105/2023 та визначена до сплати сума 9084,81 Євро.

Тобто, інвойс, рахунок-проформа та банківський платіжний документ кореспондують між собою та збігаються із визначеними контрактом умовами оплати.

Щодо тверджень митного органу про те, що в документі що підтверджує вартість перевезення товару 15.05.2023 р. №15-05-2023 вказана вартість за перевезення товару 3800 USD проте в рахунку-фактурі від 10.05.2023 р. №5 вона складає 3900 USD, колегія суддів зазначає, що в рахунку-фактурі №5 щодо вартості перевезення товару від 10.05.2023 року вказана вартість перевезення товару від пункту завантаження (Едірне, Туреччина) до кінцевого пункту вивантаження (м. Дніпро, Україна) - 3900 доларів США, однак до складової митної вартості входить лише вартість перевезення до кордону України, а саме до п/п Орлівка (Україна), про що зазначено у документі що підтверджує вартість перевезення товару від 15.05.2023 року №15-05-2023, а саме вартість перевезення від пункту навантаження у м. Едірне, Туреччина до кордону України (п/п Орлівка), що становить 3800 доларів США.

З наведеного вбачається, що дані стосовно всіх складових вартості товару, які мають вплив на визначення митної вартості, зазначені в контракті, який надавався до митного оформлення та який досліджувався митним органом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 статті 12, статті 257 та ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов