Постанова

від 18.07.2024 по справі 380/292/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/292/23 пров. № А/857/19881/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М.) ухвалене у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторіну справі № 380/292/23 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, ФСЗІ) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» (далі ТОВ, відповідач) - 317282,72 грн. (296 415,28 грн. - сума санкцій; 20867,44 - пеня) адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 158641,36 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Суд виходив з того, щоТОВ в 2021 не виконало нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця, адже обов`язок роботодавця по виконанню згаданого нормативу полягає не лише в створенні вакансії та інформуванні про неї служби зайнятості, а й в фактичному заміщенні вакансії особою з інвалідністю, котру скеровано центром зайнятості (за відсутності очевидних та документально зафіксованих перешкод для працевлаштування). Розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві становить 148207,64 грн.Тому на підставі частини першої статті 20 Закону №875-XII відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкцій за 2021 в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю, що складає 148207,64 грн. та відповідно 10433,72 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що причини відмови в працевлаштуванні ОСОБА_1 , є поважними з огляду на специфіку виробництва підприємства та вимоги до кандидатів/шукачів роботи, відповідно до яких неможливо працевлаштувати осіб, які не розрізняють кольорів (дальтонізм, колірна сліпота тощо). Відповідно до результатів проведеного медичного огляду, що містяться у висновку медичної комісії від 01.03.2021 та картці працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 01.03.2021, визнано, що кандидат не придатний до роботи за посадою «оператор автоматичних напівавтоматичних ліній, верстатів та установок». Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ (ідентифікаційний код 38964781) зареєстроване як суб`єкт господарювання, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів господарської діяльності є виробництво електричного та електронного устаткування для автотранспортних засобів; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури.

18.01.2022 ТОВ, як підприємство, що використовує працю найманих працівників подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Звіт форми 10-ПО1, згідно якого в 2021 середньооблікова кількість штатних працівників становила 1611 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність становила 62 особи, норматив працевлаштування осіб з інвалідністю 64 особи.

ТОВ в 2021 подавало до Львівського міського центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН від 29.01.2021, від 26.04.2021, від 13.08.2021, від 11.10.2021, від 24.12.2021 для укомплектування 50 вакансій «оператор автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок», для осіб, які відносяться до категорії осіб з інвалідністю за сприяння Державної служби зайнятості). В зазначеній звітності серед вимог до кандидатів/шукачів роботи визначалось: щодо освітнього рівня - базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, щодо освітньо-кваліфікаційного рівня - кваліфікований робітник, щодо додаткових вимог до працівника здатність розрізняти кольори.

Так, з метою залучення до роботи осіб з інвалідністю ТОВ у 2021 було вжито заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, періодичне розміщення вакансій на сайтах з пошуку роботи; звернення до громадських організацій з проханням допомогти з працевлаштуванням на вакантні посади осіб з інвалідністю; звернення до професійно-технічного училища №12, де навчаються студенти з вадами слуху, з метою скерування для працевлаштування студентів-випускників закладу на вакантні посади; працевлаштування перекладача-дактилолога, з метою створення належних умов організації праці для глухонімих та слабочуючих людей; участь у ярмарці вакансій в центрі зайнятості від 14.09.2021 для людей з обмеженими можливостями.

Відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості Львівський обласний центр зайнятості (та його місцеві підрозділи) впродовж 2021 видали 7 направлень на працевлаштування на ТОВ, однак всім особам відмовлено у працевлаштуванні, з них 6 особам за станом здоров`я, 1 особі у зв`язку з неуспішним проходженням співбесіди.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів стверджує, що ТОВ не виконало норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», тому повинно було самостійно до 15.04.2022 сплатити адміністративно-господарські санкцій в сумі 296415,28 грн., а також 20867,44 грн пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржено в частині задоволення позову, відтак, в іншій частині апеляційний суд не здійснює перегляд рішення.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон №875-XII).

Частиною першоюстатті 18 Закону № 875-XIIпередбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини першої - третьоїстатті 19 Закону № 875-XIIдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті 19 Закону № 875-XII).

Частиною першоюстатті 20 Закону № 875-XIIвстановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Отже, аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини дає можливість зробити висновок, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов`язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Згідно з частинами першою, другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.

Судом встановлено, що протягом 2021 на підприємстві були актуальними 50 вакансій для заміщення особами з інвалідністю, що підтверджується поданими ним звітами та поясненнями до базового центру зайнятості. Органи Державної служби зайнятості видали 7 направлень особам з інвалідністю.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державнаслужба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком самостійно займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості. Обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю головним чином лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, пошуку та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Таким чином, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 у справі № 260/557/19.

Згідно з пунктом 4 частини третьоїстатті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

За змістом пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (з 13.04.2019 - до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця)за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (з 13.04.2019 - Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Протягом 2021 відповідач подавав у відповідні центри зайнятості звітність форми №3-ПН. Єдиною особливою вимогою до кандидатів, які вказував відповідач у вказаних звітах було здатність розрізняти кольори.

Судом встановлено, що відповідно до листа Львівського обласного центру зайнятості, відповідачу протягом 2021 направлялося на працевлаштування 7 осіб з інвалідністю: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким було відмовлено у працевлаштуванні.

Щодо відмови відповідачем ОСОБА_1 , який звернувся на підприємство 22.02.2021 для працевлаштування на посаді «оператор автоматичних та напівавтоматичних ліній, верстатів та установок», то судом встановлено, що останньому у корінці направлення на працевлаштування зазначено «не придатний до займаної посади за станом здоров`я».

Разом з тим, судом встановлено, що з особою було проведено співбесіду, а також успішний тест на розуміння вербальної інформації, що включає тест на можливість розрізняти кольори та їх відтінки. Однак, відповідно до результатів проведеного медичного огляду, що містяться у висновку медичної комісії від 01.03.2021 та картці працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 01.03.2021, визнано, що кандидат не придатний до роботи за посадою «оператор автоматичних напівавтоматичних ліній, верстатів та установок».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не деталізував в корінці направлення, які саме фактичні обставини призвели до висновку «не придатний до займаної посади за станом здоров`я». Відтак, підприємство не вказало про проблеми із зором в шукача роботи, що могли б пояснити обґрунтованість відмови в працевлаштуванні ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ в 2021 не виконало нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця, адже обов`язок роботодавця по виконанню згаданого нормативу полягає не лише в створенні вакансії та інформуванні про неї служби зайнятості, а й в фактичному заміщенні вакансії особою з інвалідністю, котру скеровано центром зайнятості (за відсутності очевидних та документально зафіксованих перешкод для працевлаштування).

Розмір адміністративно-господарських санкцій, визначений судом першої інстанції, відповідачем не оскаржується.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 рокуу справі № 380/292/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар