Постанова

від 18.07.2024 по справі 520/10479/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа №520/10479/21

адміністративне провадження № К/990/6103/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Подобайло З.Г. (головуючий), суддів: Григорова А.М., Бартош Н.С. у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII; у редакції Закону від 25 грудня 1998 року);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації та Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 17 серпня 2021 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону від 25 грудня 1998 року.

Зобов`язав Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

У іншій частині позовних вимог відмовив.

2.1 Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із протиправності дій Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII, у редакції Закону від 25 грудня 1998 року.

3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2022 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому статтею 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни 3 групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV. Уважає рішення суду першої інстанції в цій частині помилковим, тому підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 14 червня 2021 року. Доказів, що позивач на момент подачі позову звертався до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації із заявою про виплату вказаної допомоги у більшому розмірі та отримав відмову, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, враховуючи звернення позивача із вказаним позовом до встановленого законом кінцевого строку, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а також відсутність на момент подачі позову відмови суб`єкта владних повноважень у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги у більшому розмірі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є передчасними.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 Позивач є ветераном війни-інвалідом війни 3 групи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 вфд 26 січня 2017 року. Позивачу встановлена 3 група інвалідності у зв`язку з пораненням, кантузією та захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

4.2 У відповідності до статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня ветеранам війни-інвалідам війни виплачується разова грошова допомога.

4.3 27 квітня 2021 року позивачу здійснена виплата вказаної допомоги у розмірі 3391,00 грн, що підтверджено банківською випискою, яку позивач отримав 17 травня 2021 року.

4.4 Позивач уважає, що на момент нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, діяла стаття 13 Закону № 3551-XII, у редакції Закону № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком, а не 3391,00 грн - як було сплачено позивачу, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної інстанції посилається на те, що він як особа з інвалідністю внаслідок війни, має право на нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 13 Закону № 3551-ХІІ.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував висновків викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20, чим порушив право позивача на належну йому соціальну гарантію.

6. Відповідачі відзив на касаційну скаргу не подали, ухвалу суду про відкриття касаційного провадження отримали 6 травня та 7 червня 2022 року, відповідно.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

8. Враховуючи доводи касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

9. У справі, яка розглядається, ключовим є питання визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році.

10. За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

11. Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

При цьому, основним способом такого застосування Конституції України є її судове тлумачення.

Таким чином, сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення прав і свобод людини і громадянина - головною метою державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України.

12. Пунктом 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), зокрема положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни викладено в такій редакції:

«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

13. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, зокрема положення пункту 20 розділу II Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з мотивів того, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

14. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

15. Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.

16. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

17. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

18. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

19. Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 8 квітня 2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №325) визначив фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема інвалідам війни, які були меншими ніж визначені у статті 13 Закону №3551-ХІІ, у редакції Закону №367-XIV.

20. Отже, на час виплати ОСОБА_1 у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Порядок №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.

21. При цьому, Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу №440/2722/20 (рішення від 29 вересня 2020 року) дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону №3551-ХІІ (пільги особам з інвалідністю внаслідок війни) діяла та мала застосовуватись у редакції Закону № 367-XIV: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

22. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) залишено без змін, виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» щодо визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня у 2020 році.

23. Тобто, Держава, взявши на себе зобов`язання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до Закону №3551-ХІІ, час від часу змінювала (звужувала) обсяги та розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни як пільги для особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини, деякі з яких продовжують боронити країну.

24. Отже, Конституційний Суд України та Верховний Суд у правовідносинах сформували чіткі та однозначні правові висновки, за якими виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня повинна відбуватися у розмірі, визначеному Законом №3551-XII; передання Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати цей розмір через бюджетне законодавство є неконституційним. За позицією Верховного Суду, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які є дефектними, тобто такими, що не відповідають Конституції та законам України.

25. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XІV «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни як сім мінімальних пенсій за віком.

26. У частині висновків судів попередніх інстанцій стосовно належного відповідача у цій справі, колегія суддів звертає увагу на таке.

27. Відповідно до частини першої статті 171 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

28. Пунктом 3 Постанови №325 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачалось, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:

1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення);

2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

29. Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20 зазначив, що Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2021 році були Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

30. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник під час розгляду справи вказував, що позивач не перебуває на обліку в Обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації як одержувач допомог або компенсацій, у 2021 році виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня Обласним центром не проводилась, що підтвердження чого надав до суду першої інстанції довідку від 6 липня 2021 року №12525102 (а.с. 34).

При цьому, згідно долученої Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації до відзиву на позовну заяву довідки вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році та вказана допомога виплачена у квітні 2021 року у розмірі 3391,00 грн. (а.с. 29).

31. Таким чином, колегія суддів Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що особою, відповідальною за призначення та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік є Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, на обліку в якому перебуває позивач та яке проводило нарахування та виплату йому вказаної допомоги у 2021 році.

32. Разом із тим, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність факту порушеного права ОСОБА_1 з боку Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, у зв`язку із тим, що позивач не звертався до останнього із заявою про виплату допомоги до 5 травня є необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 171 Закону №3551-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, у якому здійснюється виплата допомоги.

З наведеного вбачається, що вказана правова норма передбачає право особи на звернення до відповідного органу у разі неотримання грошової допомоги до 5 травня.

33. Колегія суддів звертає увагу на те, що у цьому випадку, Управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації нараховано і виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 3 391,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж визначений у статті 13 Закону №3551-ХІІ.

34. Висновок суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки звернення позивача із вказаним позовом до встановленого законом кінцевого строку, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а також відсутність на момент подачі позову відмови суб`єкта владних повноважень у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги у більшому розмірі, не заслуговують на увагу.

35. З огляду на зазначене, є правові підстави для задоволення позовних вимог до Управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації шляхом визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25 грудня 1998 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

36. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

37. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі, меншому ніж передбачено частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25 грудня 1998 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Харківської районної держаної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін