Постанова

від 18.07.2024 по справі 826/5283/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 826/5283/18

адміністративне провадження № К/9901/9464/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "КУРС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року (суддя: Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (судді: Бужак Н. П., Костюк Л.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" (далі - ПАТ «НВК «Курс», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві (далі - ГУ ДФС України у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2018 року №0002101401 та №0002111401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «НВК «Курс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астікс» за період з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калабрія плюс» за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, за результатами якої складено Акт від 08.02.2018 року №48/26-15-14-01-01/21607389.

Перевіркою встановлено наступні порушення ПАТ «НВК «Курс»:

- пункту 44.1. пункту 44.2, підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 147 315, грн.;

- пункту 198.1. пункту 198.2. пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 163 683 грн.

26 лютого 2018 року за наслідками такої перевірки ГУ ДФС у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002101401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184 144, 00 грн, у тому числі: 147 315, 00 грн - основний платіж та 36 829, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- №0002111401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 204 604, 00 грн, у тому числі: 163 683, 00 грн - основний платіж та 40 921, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентами у періоді, що перевірявся, здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належними первинними документами.

Своєю чергою, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною, первинною, ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, між ПАТ «НВК «Курс» (замовник) та ТОВ «Астікс» (виконавець) укладено договір надання послуг від 19.02.2016 року №16-08, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по темі «Використання цифрових (електронних) міток для ідентифікації межових знаків при проведенні землевпорядних робіт».

Також, між ПАТ «НВК «Курс» (замовник) та ТОВ «Астікс» (виконавець) було укладено договір надання послуг від 22.02.2016 року №16-63, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати юридичні послуги з господарської діяльності підприємства. Вартість послуг визначена сторонами у сумі 12 000, 00 грн.

На підтвердження реальної виконання умов наведених вище договорів позивачем були надані суду копії: договорів, податкових накладних, актів виконаних послуг, звітів за договорами, актів звірки саморозрахунків та платіжних доручень.

Своєю чергою, ГУ ДФС у місті Києві на спростування реальності вказаних господарських операцій вказано на те, що у реквізитах таких договорів зазначено номер рахунку ТОВ «Астікс» , відкритого в ПАТ «Сбербанк» лише 10.03.2016 року, тобто вже після підписання договорів про надання послуг, що підтверджується відомостями банківської установи, тоді як договори №16-08 та №16-63 були підписані 19.02.2016 року та 22.02.2016 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року витребувано від ПАТ "СБЕРБАНК" виписку по особовому рахунку та дані про відкриття банківського рахунку №Р/р НОМЕР_1 ТОВ «Астікс» (ЕДРПОУ 40211089).

08 лютого 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду на виконання вимог ухвали суду від ПАТ "СБЕРБАНК" найшли витребувані документи, у яких зазначено, що за банківським розрахунковим рахунком ТОВ «Астікс» № НОМЕР_1 , відкритим у ПАТ "СБЕРБАНК" 10.03.2016 року, будь-якого руху коштів за вищезазначеними договорами не встановлено.

Також, податковий орган акцентував увагу суду на тому, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за спірними операціями встановлено обрив ланцюга постачання, адже у періоді, що перевірявся, ТОВ «Астікс» придбавалися: цигарки, фрукти, тощо. Разом з тим, у лютому 2016 року ТОВ «Астікс» зареєструвало на адресу позивача податкові накладні з номенклатурою: використання цифрових міток для ідентифікації межових знаків при землевпоряджувальних роботах, юридичні послуги.

Жодних пояснень щодо підміни номенклатури товару, а також доказів реальності господарських операцій за взаємовідносинами з ТОВ «Астікс», позивачем, ні до суду першої інстаннції, ні до суду апеляційної інстанції, надано не було.

Судами також відмічено, що надані позивачем первинні документи не містять конкретизації робіт, які мало здійснити ТОВ «Астікс», так само як і не містять економічної обґрунтованості вартості таких робіт.

У касаційній скарзі позивач щодо операцій з ТОВ «Астікс» наполягає лише на тому, що судами не було враховано доцільності залучення й подальшого використання послуг ТОВ «Астікс» з огляду на відсутність відповідного персоналу у штаті позивача, однак не наводить жодних доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення процесуальних норм в частині оцінки господарських операцій з контрагентом ТОВ «Астікс».

Аналізуючи обґрунтованість тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Калабрія плюс», у період, що перевірявся, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Так, між ПАТ "Науково-виробничий комплекс "Курс" та ТОВ «Калабрія плюс» було укладено договір від 25.07.2016 у №78, відповідно до умов якого позивач доручає, а ТОВ «Калабрія плюс» бере на себе зобов`язання надати послуги по темі «Застосування лазерного сканування і 30 моделей в життєвому циклі автомобільних доріг».

На підтвердження реального виконання таких договірних зобов`язань позивачем були надані суду копії: договору, податкових накладних, акту виконаних послуг, копію звіту, акту звірки взаєморозрахунків та платіжних доручень.

Поряд із цим судами враховано, що у матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі №755/4734/17 (кримінальне провадження №3201700040000018) за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком суду встановлено, що на час підписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року, протоколу №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року та довіреності від 05.05.2016 року, остання розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і вона в подальшому до діяльності ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи. За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «КАЛАБРІЯ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39929641), своїх відомостей ОСОБА_1 отримала від невстановленої слідством особи грошову винагороду, в розмірі 2500 гривень.

З урахуванням обставин встановлених у межах кримінальної справи №755/4734/17, а також того, що податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за вказаним епізодом були підписані саме ОСОБА_1 як керівником ТОВ «Калабрія плюс», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відображені у них суми ПДВ є безпідставними.

Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.

У контексті наведеного вище колегія суддів також враховує, що висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи касаційної скарги не містять будь-яких нових мотивів та обґрунтувань, натомість фактично дублюють доводи апеляційної скарги, які повною мірою були дослідженні та враховані судом під час апеляційного перегляду справи. До того ж здебільшого стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який, відповідно до процесуального закону, є судом права, а не факту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "КУРС", - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська