Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/5283/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5283/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року, суддя Літвінова А.В., по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Курс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2018 року №0002101401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184 144, 00 грн. та від 26.02.2018 року №0002111401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 204 604, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" з питань дотримання вимог податкового законодавства про взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс за період з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Калабрія плюс за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення Приватним акціонерним товариством "Науково- виробничий комплекс "Курс":

- пункту 44.1. пункту 44.2, підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, статей 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 147 315, грн.;

- пункту 198.1. пункту 198.2. пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 163 683 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.02.2018 року №48/26-15-14-01-01/21607389 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.02.2018 року №0002101401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 184 144, 00 грн., у тому числі: 147 315, 00 грн. - основний платіж та 36 829, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 26.02.2018 року №0002111401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 204 604, 00 грн., у тому числі: 163 683, 00 грн. - основний платіж та 40 921, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних пс .ожень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В акті перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.02.2018 року №48/26-15-14-01-01/21607389 податковий орган зазначає, що фінансово господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільно-правової дієздатності контрагентів з позивачем та є такою, що вчинена без наміру створення правових наслідків. Господарська діяльність має ознаки нереальності здійснення, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Науково- виробничий комплекс "Курс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс (виконавець) укладено договір надання послуг від 19.02.2016 року №16-08.

Відповідно до умов договору від 19.02.2016 року №16-08 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по темі Використання цифрових (електронних) міток для ідентифікації межових знаків при проведенні землевпорядних робіт .

Крім того, між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий комплекс "Курс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс (виконавець) укладено договір надання послуг від 22.02.2016 року №16-63.

Відповідно до умов договору від 22.02.2016 року №16-63 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги з господарської діяльності підприємства. Вартість послуг, визначена та підтверджена сторонами, складає 12 000, 00 грн.

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем надано суду копії договорів, податкових накладних, актів виконаних послуг, звітів за договорами, актів звірки саморозрахунків та платіжних доручень.

Разом з тим, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс вказано на те, що у реквізитах Товариства з обмеженою відповідальністю Астікс зазначено номер рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві Сбербанк лише 10.03.2016 року, тобто вже після підписання договорів про надання послуг, що підтверджується відомостями банківської установи (а.с. 146-156), тоді як договори №16-08 та №16-63 були підписані 19.02.2016 року та 22.02.2016 року.

Як убачається із матеріалів справи ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року витребувано від ПАТ "СБЕРБАНК" виписку по особовому рахунку та дані про відкриття банківського рахунку № Р/р 26005013044510 ТОВ "АСТІКС" (ЕДРПОУ 40211089, 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, буд. 7-Б. офіс 26).

08 лютого 2019 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду на виконання вимог ухвали суду від ПАТ "СБЕРБАНК" найшли витребувані документи, у яких зазначено, що банківський рахунок № Р/р 26005013044510 ТОВ "АСТІКС" відкритий в ПАТ "СБЕРБАНК" 10.03.2016 року. Будь-якого руху коштів по рахунку товариства по вищезазначених договорах, укладених з ТОВ Астікс не встановлено.

Також, податковий орган зазначає, що згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: номенклатури придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) встановлено придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс : цигарки, фрукти, тощо.

Разом з тим, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю Астікс зареєструвало на адресу позивача у лютому 2016 року податкові накладні з номенклатурою: використання цифрових міток для ідентифікації межових знаків при землевпоряджувальних роботах, юридичні послуги.

Таким чином, під час проведення перевірки позивача контролюючим органом, встановлено, що серед зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних від постачальників на адресу позивача податкових накладних з номенклатурою: використання цифрових міток для ідентифікації межових знаків при землевпоряджувальних роботах, юридичні послуги не встановлено. Данні реєстру свідчать про підміну номенклатури товарів.

Крім того, судом першої інстанціцї вірно зазначено, що надані позивачем первинні документи не містять конкретизації робіт, які мало здійснити Товариство з обмеженою відповідальністю Астікс , також відсутня економічна обгрунтованість вартості таких робіт.

Колегія суддів зазначає, що жодних пояснень щодо зазначених відповідачем тверджень стосовно підміни номенклатури товару, а також доказів реальності господарських оперецій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Астікс , позивачем, ні до суду першої інстаннції, ні до суду апеляційної інстанції, не надано.

Доводи апелянта, що мали місце господарські операції, у т.ч. проведено відповідну оплату за надані послуги, отримання товару, наявність податкових і видаткових накладних, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи вищевикладені обставини, що підтверджуться доказами, дослідженими в ході апеляційного розгляду справи, оскільки фактично не підтверджується реальність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Калабрія плюс , колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що між Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий комплекс "Курс" та Товариством з обмеженою відповідальністю Калабрія плюс було укладено договір від 25.07.2016 року №78, відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство "Науково- виробничий комплекс "Курс" доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю Калабрія плюс бере на себе зобов'язання надати послуги по темі Застосування лазерного сканування і ЗО-моделей в життєвому циклі автомобільних доріг .

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору, податкових накладних, акту виконаних послуг, копію звіту, акту звірки взаєморозрахунків та платіжних доручень.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року у справі №755/4734/17 (кримінальне провадження №3201700040000018) по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вказаного вироку Дніпровського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.205-1 КК України.

Крім того, вироком суду встановлено, що на час підписання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року, протоколу №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 року та довіреності від 05.05.2016 року, остання розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і вона в подальшому до діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи. За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641), ОСОБА_1 отримала від невстановленої слідством особи грошову винагороду, в розмірі 2500 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, підписані саме ОСОБА_1, як керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Калабрія плюс .

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення не уповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 року у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 року №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 року №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно, наявність пояснень (свідчень) керівників та засновників суб'єктів господарювання щодо непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності є достатньою підставою для неврахування первинних документів/податкових накладних в даних податкового обліку.

Оцінивши докази та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановлянням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Курс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 13 березня 2019 року.