Постанова

від 17.07.2024 по справі 0440/5605/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 0440/5605/18

касаційне провадження № К/9901/12968/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа Приватне підприємство "Орім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Комбінат "Придніпровський" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), за участі третьої особи - Приватного підприємства "Орім", в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу від 06.04.2018 №0003034609, №0003024609.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ПП «Орім», які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках платника на підставі відповідних первинних документів, ПП «Орім» було і є реально діючим суб`єктом господарювання, у якого наявна необхідна кількість трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14.12.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018 №0003034609, №0003024609.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом безпідставно визначені платнику податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки господарські операції між позивачем та ПП «Орім» підтверджені належними первинними документами, на підставі яких позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за цими господарськими операціями, які фактично відбулись. Реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується договором з додатками, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), податковими накладними, звітами про виконанні роботи, звітами про проведення маркетингових досліджень. Отримання позивачем маркетингових послуг від ПП «Орім» безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності Товариства є виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів, а основним видом діяльності ПП «Орім» є дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, що підтверджено витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження за № 32014100000000168 від 13.08.2014 не має жодного відношення до справи та до посадових осіб ПП «Орім», а порушене стосовно іншої юридичної особи - ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» , з урахуванням того, що ПП «Орім» не має відомостей про те, що податкові органи мали наміри провести планову чи позапланову перевірку ПП «Орім» (копія наказу, направлення на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки підприємству не вручалися/не направлялися).

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26.03.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «Орім». Фіктивна та нелегальна діяльність зазначеного контрагента є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю і, відповідно, всі оформлені вказаними контрагентом первинні документи по господарських операціях з позивачем, які стали підставою для формування позивачем витрат та податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг), а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Позивач, не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Скаржник наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у платника, а також наданими ПП «Орім». Вважає необґрунтованими висновки суду про нереальність господарських операцій з підстав наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагента позивача, оскільки кримінальне провадження за № 32014100000000168 від 13.08.2014 не має жодного відношення до справи та до посадових осіб ПП «Орім», а за матеріалами досудового слідства у кримінальному провадженні № 22012000000000016, не встановлено жодного юридичного факту стосовно ПП «Орім».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 16.07.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 17.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 21.03.2018 по 23.03.2018 Офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям із ПП «Орім» за грудень 2014 року, лютий 2015 року, та в частині податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складений акт від 30.03.2018 №35/28-10-46-09/01528186 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого платником завищено податковий кредит всього у сумі 106926,00 грн, у тому числі за грудень 2014 року на суму 87213,00 грн, лютий 2015 року на суму 19713,00 грн, що призвело до заниження задекларованих платником сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет у загальному розмірі 106926,00 грн, у тому числі за грудень 2014 року на суму 87213,00 грн, лютий 2015 року на суму 19713,00 грн;

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, абзацу другого, п`ятого статті 1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, пункту 3.12 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 №433, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік у сумі 96234,00 грн.

За висновками акту перевірки платником неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з надавачем маркетингових послуг ПП «Орім», а також перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік та зазначеного у декларації з податку на прибуток, встановлено відхилення на загальну суму 534633,00 грн, замість задекларованого прибутку у сумі 21301055,00 грн, прибуток повинен скласти 21835688,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.04.2018:

№0003034609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 106926,00 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 26731,00 грн;

№0003024609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 96234,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХІV.

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами у даній справі, основним видом діяльності Товариства є виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів (за КВЕД 10.51).

ПП «Орім» здійснює основну діяльність за КВЕД 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, є платником ПДВ з 09.09.2014, згідно довідок за формою №1ДФ у 4 кварталі 2014 року у штаті ПП «Орім» обліковувалась 21 особа, у І кварталі 2015 року - 20 осіб. Згідно штатного розпису ПП «Орім» станом на 01.10.2014 та на 01.02.2015 у штаті працювало 11 маркетологів. Договором оренди від 01.10.2014 № 774 орендодавець - ТОВ «Рек Альфа» надав у строкове платне користування ПП «Орім» нежитлове приміщення площею 80,7 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 82г, актом приймання-передачі від 01.10.2014 підтверджено передачу майна у користування, додатковою угодою від 25.12.2014 змінено розмір орендної плати; актами надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями підтверджено оплату оренди та компенсацію вартості комунальних послуг у 2015-2014 році. Згідно договору оренди від 19.08.2014 № 415-2014-Н орендодавець - ТОВ «Істрейт» передав ПП «Орім» у платне користування нерухоме майно: об`єкт торгового призначення площею 12 кв.м за адресою: вул. Святоюріївська 11 у м. Вишневе Київської області, орендарем вносилась оплата за користування майном, що підтверджено актами надання послуг, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Довіреністю від 01.09.2014 № 01/09/14 ПП «Орім», в особі директора Кузнєцова Є.О., уповноважило Перепелицю А.В. представляти інтереси ПП «Орім»: оформлювати та підписувати договори, акти здачі-приймання наданих послуг/виконаних робіт, рахунків на оплату, платіжних документів та обов`язкової звітності; підписувати маркетингові звіти. Довіреність видана на три роки строком до 01.09.2017.

Також, 01.09.2014 між ТОВ «АТБ-маркет» (виконавець) та ПП «Орім» (замовник) укладено договір № 68259 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги по збору та наданню даних по ТОВ «АТБ-маркет» щодо обсягів продажу товарів в торгівельних точках, про залишки продукції в магазинах, про відносну динаміку продажів продукції, середньоденних продажах продукції.

01.10.2014 між ПП «Орім» (замовник) та ТОВ «Валекси» (виконавець) укладено договір № 79 про надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги по маркетинговим дослідженням, передбаченим договорами про надання маркетингових послуг між замовником та третіми особами. На підтвердження виконання договору надано акт виконаних робіт за грудень 2014 року, платіжні доручення.

02.02.2015 між ПП «Орім» (замовник) та ТОВ «Мережа Інфо» (виконавець) укладено договір № 174 про надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги по маркетинговим дослідженням, передбаченим договорами про надання маркетингових послуг між замовником та третіми особами. На підтвердження виконання договору надано акт виконаних робіт за лютий 2015 року, платіжні доручення, податкову накладну.

01.10.2014 між Товариством (замовник) та ПП «Орім» (виконавець, в особі заступника директора Перепелиці А.В., діючого на підставі довіреності № 01/09/14 від 01.09.2014) укладений договір № 414 на надання маркетингових послуг за переліком, згідно додатку № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.4 договору № 414 від 01.10.2014 сторони використовували електронний спосіб обміну даними EDI з використанням платформ EXITE та EKOD електронної комерції для обміну діловими даними, які реалізують функціональність спеціалізованої системи обміну даними, провайдер EDI ТОВ «Комах» (32918282).

Згідно актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та додаткових угод до договору № 414 від 01.09.2014, підписаних від ПП «Орім» Перепелицею А.В.: від 01.12.2014 визначено надання послуг на загальну суму 523280,00 грн.: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання) загальна вартість 510000,00 грн. з ПДВ; проведення телефонного опитування респондентів загальна вартість 5000,00 грн. з ПДВ; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі загальна вартість 8000,00 грн. з ПДВ; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, загальна вартість 250,00 грн. з ПДВ; визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, загальна вартість 30,00 грн. з ПДВ; від 01.02.2015 визначено надання послуг на загальну суму 81950,000 грн.: обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту загальна вартість 80 000 грн. з ПДВ; визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у кількісному виразі, що приймали участь у дослідженні, загальна вартість 1950,00 грн. з ПДВ; від 01.04.2015 визначено надання послуг на загальну суму 36330,00 грн.: обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту загальна вартість 35000,00 грн. з ПДВ; визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, загальна вартість 80,00 грн. з ПДВ.

В свою чергу, ПП «Орім» згідно договору № 414 від 01.10.2014 виписано Товариству податкові накладні: № 1170 від 04.12.2014 , № 1162 від 03.12.2014, № 360 від 03.02.2015.

Позивачем до суду першої інстанції були надані паперові копії звітів за договором № 414 від 01.10.2014, в яких визначено зміст та обсяг наданих послуг.

Вартість послуг згідно договору від 01.10.2014 була оплачена згідно платіжних доручень № 25315 від 03.12.2014 на суму 24 000 грн. з ПДВ, № 25320 від 03.12.2014 на суму 160 000 грн. з ПДВ, № 1156 від 04.12.2014 на суму 160 000 грн. з ПДВ, № 1155 від 04.12.2014 на суму 179 280 грн. з ПДВ, № 27593 від 03.02.2015 на суму 50 000 грн. з ПДВ, № 27594 від 03.02.2015 на суму 68 280 грн. з ПДВ.

Відповідно до наказу від 01.09.2014 № 1-о на ПП «Орім» робочі документи, що створюються внаслідок проведення маркетингових досліджень, зберігаються протягом одного року з дати оформлення звіту про проведене маркетингове дослідження та підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) замовником.

Нотаріально посвідченою 07.10.2016, реєстровий № 3654, заявою Кузнєцова Є.О. підтверджується надання повноважень Перепелиці А.В. згідно довіреності від 01.09.2014, виданою від імені ПП «Орім».

Нотаріально посвідченою 26.10.2016, реєстровий № 3993, заявою Перепелиці А.В. підтверджується здійснення повноважень на підставі довіреності від 01.09.2014 від імені ПП «Орім» з 01.09.2014 по 15.05.2015.

Крім іншого, представник ПП «Орім» в судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив факт укладення договору з Товариством та його виконання, на підтвердження чого надав відповідні первинні бухгалтерські документи та пояснення.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Орім».

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно ухвали слідчого судді від 30.03.2018 Управлінням розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000168 від 28.05.2015, за підозрою Голови Спостережної ради ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» (у заволодінні в період 2013-2015 роках коштами Банку у сумі понад 903,8 млн. грн. шляхом кредитування підконтрольних фіктивних суб`єктів господарювання та подальшої їх легалізації за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України. Зазначене кримінальне провадження не стосується ПП «Орім».

Щодо кримінального провадження № 22012000000000016, то матеріали справи не містять вироку щодо посадової особи контрагента позивача, а також ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, або ж будь-якого іншого процесуального рішення, постановлених за результатами розгляду цього кримінального провадження, стосовно ПП «Орім». Не містить такої інформації і , доступ до усіх інформаційних ресурсів якого мають судді відповідно до частини п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового скасував законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк