Постанова

від 11.07.2024 по справі 607/22404/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/22404/23Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/552/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №607/22404/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11березня 2024 року, ухваленого суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 20 березня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільська обласна організація громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів про визнання права власності на збудований власноруч гараж та зобов`язати Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельному плану кадастрового номеру,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільська обласна організація громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів про визнання права власності на збудований власноруч, за власний кошт гараж № НОМЕР_1 , щодо якого проведено сертифікований технічний огляд готовності до експлуатації, який (станом 01.01.2021) розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0.0077 га, щодо якої складено земельний план (кадастровий номер не присвоєно), загальною площею 130.5 м2 та зобов`язати Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельному плану кадастрового номеру, для подальшої приватизації згідно вимогстатті 118 ЗК України.

В обґрунтування позовним вимог посилається на те, що в серпні 1991 року між ОСОБА_1 та головою Тернопільської облради спілки автомобілістів УРСР ОСОБА_2 було укладено договір - зобов`язання про будівництво гаража на правах особистої власності на земельних ділянках №№ НОМЕР_1 , 1013, 1014 на території автостоянки № 7, яка розташована в піщаному кар`єрі. Земельна ділянка площею 3.1 га для будівництва платної автостоянки відведена Тернопільській обласній раді Всеукраїнської спілки автомобілістів, на підставі рішення № 318 виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 25.12.1990.

18.07.1997 йому видали свідоцтва за № НОМЕР_2 , 98 як власнику боксового гаража № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 на території автостоянки № 7 Тернопільської обласної ради спілки автомобілістів. 07.09.2012 йому стало відомо, що це будівництво - самочинне, так як архівна справа з об`єкта будівництва Автостоянки № 7 на території Великогаївської сільської ради у відділі містобудування і архітектури райдержадміністрації не зареєстрована, відповідно - відсутня. Станом на вересень 2012 року ПП «Фірма Матек» проводила роботи щодо інвентаризації земельної ділянки, відведеної для будівництва гаражів на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району. 06.12.2012 виконком Великогаївської сільської ради, рішення № 134, відкрив новий господарський номер по АДРЕСА_1 на території Великогаївської сільської ради за Тернопільською обласною радою Всеукраїнської спілки автомобілістів.

06.12.2013 Тернопільським районним БТІ виготовлено технічний паспорт серія НОМЕР_4 . 17.05.2013 зареєстровано ОКГК (обслуговуючий кооператив гаражний кооператив) «Великі Гаї» серія НОМЕР_5 . 16.01.2014 (відповідь 05.02.2014 р.) ОКГК «Великі Гаї» звертався з питанням виділення належним чином оформленої земельної ділянки для обслуговування гаражів, що на той час було неможливим, так як гаражі розташовані на територіях двох рад. У квітні 2019 року, згідно публічної кадастрової карти України, земельна ділянка на якій розміщена будівля гаража № НОМЕР_1 , належить до територіальної громади м. Тернопіль. Розпочато оформлення земельних ділянок, яким присвоюються кадастрові номера АДРЕСА_2 .

05.10.2023 проведено технічний огляд гаража 1012, сертифікованим інженером, щодо готовності об`єкту до експлуатації, «За результатами проведеного технічного обстеження об`єкту будівлі гаражу, що розташована (станом на 01.01.2021) за межами населеного пункту АДРЕСА_3 (загальна площа 130,5 м2), будівельним об`ємом - 486,00 m3, замовник ОСОБА_1 , встановлено його можливість надійної експлуатації».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільська обласна організація громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів про визнання права власності на самочинне будівництво.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у суді на розгляді перебуває ще одна справа № 607/24002/23 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної організації Всеукраїнська спілка автомобілістів, третя особа Тернопільська міська рада про визнання права на земельні ділянки, а також відмовив у клопотанні про об`єднання цих двох справ в одне провадження.

У справі № 607/24002/23 більш повно та сфокусовано на основі документальних доказів доводяться фактичні обставини - надання вищезазначених земельних ділянок в постійне користування рішенням виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 25 грудня 1990 року та договорів - зобов`язань від серпня 1991 року для будівництва капітального гаража на правах власності. Все це міститься в додатках до справи №607/24002/23 (справа призначена до розгляду по суті на 14.05.2024).

Також оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки: земельна ділянка сформована, виготовлена технічна документація, але виконком міської ради її земельний відділ саботує присвоєння даній ділянці кадастрового номеру.

Представник Тернопільської міської ради Левчак А.З. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що Тернопільська міська рада розглянувши клопотання ОСОБА_1 з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки площею до 0,0077 га для обслуговування гаража за адресою АДРЕСА_2 , беручи до уваги рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі № 500/8303/21, враховуючи відсутність письмової згоди землекористувача, засвідченої нотаріально, документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, відмовила в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0077 га для обслуговування гаража за адресою АДРЕСА_2 , яка розташовується в межах земельної ділянки, котра перебуває в постійному користуванні.

Таким чином, позивач шляхом подання позову бажає оформити у власність земельну ділянку площею 0,0077 га всупереч порядку визначеним чинним законодавством та має на меті підмінити рішення уповноваженого органу (Тернопільської міської ради) судовим рішенням. Також в позивача відсутнє право власності на об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці на яку він бажає визнати право власності, що також підтверджується відсутністю в матеріалах справі відповідних правовстановлюючих документів.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в них.

Тернопільська міська радаповідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки єдень отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Крім цього, представник Тернопільської міської ради Роман Друзюк направив до суду заяву про розгляд справи без представника Тернопільської міської ради. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільська обласна організація громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0600933162777.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що з Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 000755 вбачається, що Тернопільській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів Тернопільською районною Радою народних депутатів Тернопільської області надано земельну ділянку площею 4,3713 га у постійне користування для будівництва автостоянки відповідно до рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів № 318 від 25 грудня 1990 року та № 12 від 18 липня 1991 року (а.с. 12-14).

Відповідно до договорів зобов`язання, укладених у серпні 1991 року між ОСОБА_1 та Тернопільською обласною спілкою автомобілістів, обласна рада спілки автомобілістів УРСР надано ОСОБА_1 місце під забудову гаражів на правах особистої власності на виділеній йому земельній ділянці на території гаражної автостоянки № 7, яка розміщена в Піщаному кар`єрі і після введення в експлуатацію несе відповідальність за збереження гаражу і транспортного засобу, який там знаходиться (а.с. 5-11).

Згідно із свідоцтв, виданих Всеукраїнською спілкою автомобілістів від 18липня 1997 року за № 97, 98, ОСОБА_1 є власником боксового гаражу № НОМЕР_3 площею 24 кв.м. та № 1012 площею 24 кв.м. на автостоянці № 7 Тернопільської обласної ради спілки автомобілістів (а.с. 16).

На замовлення ОСОБА_1 06.12.2013 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на збудований гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 за межами населеного пункту в с. В. Гаї Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 21-28).

Відповідно до звіту № 05/10-23 від 05.10.2023 про проведення технічного обстеження, за результатами проведеного технічного обстеження об`єкту будівлі гаражу, що розташована (станом на 01.01.2021) за межами населеного пункту АДРЕСА_3 (загальна площа 130,5 м2), будівельним об`ємом 486,00м3, замовник ОСОБА_1 , встановлено його можливість надійної експлуатації» (а.с. 39-50).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 376 ЦК України встановив, що матеріали справи не містять даних про відведення земельної ділянки позивачу в розмірах, які б беззаперечно свідчили про те, що будівництво гаражу здійснювалося на земельній ділянці, що вже була відведена йому для цієї мети. Також відсутня будь-яка дозвільна документація на будівництво цього об`єкту нерухомого майна. Отже, спірний гараж є самочинно збудованим, відповідний дозвіл органів архітектурно-будівельного контролю щодо його будівництва, введення в експлуатацію відсутній.

З такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цього правила повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, яким посвідчується право власності на це майно.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна до експлуатації при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13червня 2012 року у справі № 6-54цс12, а також Верховний Суд у постановах: від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17, провадження № 61-1978 св 20; від 01 квітня 2020 року справа № 760/1651/16-ц, провадження № 61-21792св 19.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з технічного паспорту та звіту № 05/10-23 від 05.10.2023 про проведення технічного обстеження об`єкта будівлі гаражу, позивач здійснив та завершив будівництво боксового гаража № НОМЕР_1 площею 24 кв.м. на автостоянці № 7 Тернопільської обласної ради спілки автомобілістів у липні 1992 року, тобто ще до 05 серпня 1992 року.

Враховуючи наведене, помилковим є застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статті 376 ЦК України, яка діє на час розгляду справи, а не на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про визнання права власності на збудований власноруч, за власний кошт гараж № НОМЕР_1 , оскільки позов є недоведеним і слід взяти до уваги преюдиційне рішення у справі № 1915/5085/2012.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2012 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2012 року, у справі № 1915/5085/2012 за позовом Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні автостоянкою відмовлено, однак встановлено наступні обставини справи, що постановою президії Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів № 18/1 від 11 січня 2012 року вирішено виключити з членів спілки ОСОБА_1 та позбавити виділених місць № № 1013, 1015, 1016, 1017, 1018, 1038, 1039, 1047, 1048, 1049 на автостоянці № 7; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити зайняту територію шляхом демонтування будівництва та очистити виділені місця № № 1013, 1015, 1016, 1017, 1018, 1038, 1039, 1047, 1048, 1049 та самовільно захоплені місця № № 1012, 1014 від будматеріалів. Проте, позивач (Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів) визнав право власності на гараж № НОМЕР_1 площею 24 кв.м на автостоянці № 7 Тернопільської обласної ради спілки автомобілістів, про що видав свідоцтво про право власності (а.с.16), а в даному випадку позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 розміром 130,5 кв.м., однак доказів того, що йому виділялася земля для будівництва вказаного гаражу розміром 130,5 кв.м. суду не було надано.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що відповідно до положення «Про автостоянку Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів», затверджене постановою Президії Тернопільської обласної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів, автостоянка Тернопільської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів - це споруда, яка відповідно до будівельних норм і правил обладнана як закритий майданчик для постійного або тимчасового зберігання автомототранспортних засобів членів Всеукраїнської спілки автомобілістів, який може бути збудованим гаражем чи навісом. Автостоянки Спілки автомобілістів є її власністю, приватизації або відчуженню в будь-який спосіб не підлягають (п.2).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання право власності на спірний гараж площею 130,5 кв.м. за позивачем ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельному плану кадастрового номеру.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

З наведених норм можна зробити висновок про те, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті рішення про затвердження детального планування території земельної ділянки та/або надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

З обставин цієї справи, позовні вимоги про зобов`язання Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельному плану кадастрового номеру, мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності міської ради, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року в частині визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 130.5 м2, змінити виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельного плану кадастрового номеру скасувати, провадження у справі закрити в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин 6,7 статті 141 ЦПК України судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільська обласна організація громадської організації Всеукраїнська спілка автомобілістів про визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 130,5 кв.м., змінити виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання Тернопільську міську раду надати дозвіл на складання проекту землеустрою для присвоєння земельного плану кадастрового номеру скасувати і провадження по справі в даній частині закрити.

В решті резолютивну частину рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції компенсувати в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

Б.О. Гірський