Постанова

від 21.10.2010 по справі 15/121/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

              

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" жовтня 2010 р.

Справа № 15/121/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Довбиш О.О.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився, про день час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.08.2010 р.

у справі № 15/121/10

за позовом: ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС”

про стягнення 281605,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

          В липні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС” вартості частини майна товариства пропорційно його частки в статутному капіталі в сумі 275722,85 грн. та витрат на проведення судової експертизи в  сумі 5882,88 грн. на підставі ст.ст.15, 16, 148 ЦК України та ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за висновком будівельно-технічної експертизи №391-398 від 14.05.2010 р. вартість цілісного майнового комплексу товариства за адресою: м.Миколаїв вул.Передова, 87 А, складає 1164759,60. Вартість частки цього майна, яка пропорційна частці 33,34% у статутному фонді ТОВ „ДВС” складає 388330,85 грн. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. у справі №17/217/09, в рамках якої була проведена вищезазначена експертиза, з ТОВ „ДВС” стягнуто на користь ОСОБА_1 вартість частки майна ТОВ „ДВС” пропорційно його частці в статутному капіталі товариства в межах заявлених позовних вимог в сумі 155265,33 грн. Різниця, яка складає 275 722,85 стягнута не була, оскільки апеляційна інстанція не має повноважень виходити за межі позовних вимог (а.с.2-4).  

Заявою від 11.08.2010 позивач надав розгорнутий розрахунок заявленої до стягнення суми, а також зазначив, що оскільки судом апеляційної інстанції при перегляді рішення у справі №17/217/09 вартість судової експертизи не стягувалась, позивач просить її стягнути у даній справі як судові витрати (а.с.20-21).

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надавав, 13.08.2010р. звернувся з клопотанням про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.2 ст.81 ГПК України (а.с.34-35).

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.08.2010 р. (суддя Ржепецький В.О.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 233065,52 вартості частки майна пропорційно частці в статутному капіталі товариства, 2330,65 –держмита та 195,32 витрат на ІТЗ судового процесу, та відмовлено у стягненні вартості експертизи з тих мотивів, що ці кошти згідно ст.44 ГПК України відносяться до складу судових витрат та розподіляються між сторонами у відповідній справі в порядку, визначеному ст.49 ГПК України (а.с.60-63).

          Не погодившись з даним рішенням, ТОВ „ДВС” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на те що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного:

При розгляді справи № 17/217/09 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДВС” про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційно частки в статутному капіталі товариства, судами першої та апеляційної інстанції встановлено слідуюче.

09.06.2006р. державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради зареєстрована нова редакція Статуту ТОВ „ДВС” за №15221050002002717, відповідно до якої ОСОБА_1 є учасником (засновником) ТОВ “ДВС” з часткою в статутному капіталі в розмірі 33,34% або в грошовому еквіваленті –38 373 грн. 34 коп.

22.06.2006р. товариство придбало у власність за договором купівлі - продажу нежитловий об’єкт, який знаходиться за адресою м. Миколаїв,                вул. Передова, 87 А. Вартість об’єкту склала 281 520грн.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 08.04.2008р. позивач без його відома виключений зі складу товариства, і статутний капітал поділений між іншими двома засновниками.

Відповідно до абзаців 1, 4 частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно із частиною 1 статті 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі.

Тобто, у зв’язку із виходом учасника товариства з ним повинен бути проведений розрахунок. Учаснику, що вийшов, виплачується частка вартості майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Частиною 1 статті 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно із статтею 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

В рамках цієї справи для встановлення вартості частки позивача в майні товариства з урахуванням уточнених позовних вимог судом апеляційної інстанції була призначена експертиза визначення вартості майна ТОВ „ДВС”.

Так, згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 391-398 від 14.05.2010р. вартість цілісного майнового комплексу за адресою: вул. Передова, 87-а в м. Миколаєві склала 1 164 759,60 грн., вартість частки цього майна, яка пропорційна частці 33,34 %  у статутному фонді ТОВ „ДВС” склала 388 330,85 грн.

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. позов задоволено лише в сумі 155265,33 грн., яку позивач заявив до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В даній справі №15/121/10 позивач просив стягнути з відповідача різницю між встановленою вартістю його частки та стягнутою сумою відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.2010р. у справі № 17/217/09, а також відшкодувати за рахунок останнього судові витрати за проведення судової експертизи, яка призначалась в рамках справи №17/217/09.

Судом першої інстанції правильно здійснений підрахунок такої різниці та стягнуто з відповідача на користь позивача 233065,52 грн. вартості частки майна.

Судова колегія погоджується також із висновками місцевого господарського суду, відносно відмови в стягненні витрат пов’язаних з проведенням судової експертизи у справі №17/217/09, з тих підстав, що вони відносяться до складу судових витрат та розподіляються між сторонами у відповідній справі в порядку, визначеному ст49 ГПК України.

При розгляді апеляційної скарги позивач зазначив, що вартість його позову складається також з суми вартості його частки в уставному фонді, який він теж бажає стягнути.

Зазначене, не приймається до уваги апеляційною інстанцією, оскільки такі вимоги не містяться в позовній заяві та не були предметом розгляду у даній справі.   

Отже, рішення суду прийняте на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, оцінки доказів у їх сукупності, та вірного застосування до спірних відносин норм чинного законодавства, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.08.2010 р. у справі №15/121/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

Повний текст постанови підписано 26.10.2010 р.