Постанова

від 17.07.2024 по справі 243/1903/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5423/24 Справа № 243/1903/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О..

сторони справи

позивач- Слов`янська окружна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,

в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Статіва Олена Володимирівна на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2024 року, ухваленего суддею Сидоренко І.О. в режимі дистанційного судового провадження, повний текст судового рішення складено 15 березня 2024 року,

УСТАНОВИВ

07 червня 2023 року Слов`янська окружна прокуратура Донецької області звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначено, що Слов`янською окружною прокуратурою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021051720000003 від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.367 КК Українивиявлено факт порушення вимогЗемельного кодексу України(далі -ЗК України) при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0 га та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862.

На підставі вказаного наказу, 12.02.2018 державним реєстратором Слов`янської районної державної адміністрації Донецької області Булошник І.О. зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності №24823014).

Водночас, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ винесено з порушенням норм земельного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, яка передана за вказаним наказом ОСОБА_1 , поверненню на користь держави з наступних підстав.

Відповідно до ч.3ст.116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч.4ст.116 ЗК Україниу редакції станом на момент видачі Наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ).

Відповідно до ч.1ст.121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а саме: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

При цьому, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №320546524, ОСОБА_1 на підставі наказу начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016 №2392-СГ отримав безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0788) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів.

17 листопада 2016 року державним реєстратором за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану ділянку. В подальшому, ОСОБА_1 25.05.2017 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:11:000:0788 з ОСОБА_3 та 25.05.2017 приватним нотаріусом право власності ОСОБА_1 припинено, право власності ОСОБА_3 зареєстровано.

Таким чином, ОСОБА_1 у своєму клопотанні від 19.01.2018, всупереч вимогам ст.ст.116,118,121 ЗК Українипри зверненні до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області приховав той факт, що раніше отримав безоплатно земельну ділянку та використав право на безоплатну приватизацію для ведення особистого селянського господарства та не повідомив про це орган Держгеокадастру.

Таким чином, ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862 (Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ) використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 11.11.2016 №2392-СГ).

Такі дії призвели до вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862 сільськогосподарського призначення площею 2,0 га державної власності, що розташована на території Райгородської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів (на теперішній час Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що вказана земельна ділянка у подальшому, на підставі договору купівлі-продажу передана у приватну власність спочатку ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_2 .

Так, 10.03.2021 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2021 №828 внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862 за ОСОБА_2 .

З огляду на те, що оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області підлягає визнанню недійсним, то відсутні правові підстави для збереження цієї земельної ділянки у ОСОБА_2 , який придбав вказану ділянку у ОСОБА_4 , який придбав її у ОСОБА_1 .

З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862), інтереси власника Миколаївської міської територіальної громади порушені - спір щодо його витребування від нового власника підлягає вирішенню в судовому порядку.

За цих обставин, самостійний позов про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не виконує в повній мірі функції захисту державних інтересів, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника.

Згідно з п.24розділу Х «Перехідні положення» ЗК Україниорганами місцевого самоврядування надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності (вказаний пункт набув законної сили 27 травня 2021 року згідно зЗаконом України №1423-ІХ від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»).Статтею 80 ЗК Українипередбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно з ч.1, 2 ст.83 ЗК Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. На підставі викладеного, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області набула право розпорядження землями державної власності, а отже, має право на захист порушеного інтересу у суді в даному випадку.

Статтею 387 ЦК Українипередбачено, що власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Нормастатті 388 ЦК Україниможе застосовуватись, як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто, у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Окрім наведеного, оскільки добросовісне набуття в розумінністатті 388 ЦК Україниможливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Разом з тим, рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсним не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Враховуючи викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862 площею 2,0000 га, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862, що знаходиться за межами населених пунктів на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району, власником якої на теперішній час є ОСОБА_2 витребуванню у комунальну власність на користь Миколаївської міської територіальної громади.

Відповідно до п.3 ст.131-1Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3ст.23 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 становить «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки вказане є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земель сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, а саме: не повідомив ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, а навпаки ввів в оману, зазначаючи, що не отримував раніше земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, та в подальшому відчужив земельну ділянку ОСОБА_4 , а останній в свою чергу відчужив ОСОБА_2 , чим порушено суспільний інтерес на законність у цій сфері, порушено гарантовануст.21 Конституції Українирівність прав всіх громадян, оскільки кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_5 не могли законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість вони набули такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим в результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу та наступного укладення договору купівлі-продажу. Земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району.

Про виявлені порушення та намір звернутися до суду Слов`янська окружна прокуратура повідомила листом Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області 14.03.2023, на що отримала відповідь, що у зв`язку зі збройною агресією рф Миколаївська міська рада не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади. Крім того, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області не має можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Також, військова адміністрація зазначає, що на території громади тривають обстріли території громади та маються значні руйнування об`єктів нерухомості, отже бюджетні кошти використовуються першочергово на забезпечення основних потреб життєдіяльності населення та функціонування критичної інфраструктури. За таких обставин у Миколаївській міській військовій адміністрації відсутні кошти на сплату судового збору. У зв`язку з бойовими діями на території ОТГ, періодично відсутнє електропостачання та здійснюється евакуація населення. Деякі посадові та службові особи апарату військової адміністрації, у тому числі, з питань земельних відносин, перебувають в евакуації та працюють дистанційно, тому ведення позовної роботи є обмеженим, у тому числі, з причин технічної незабезпеченості. Враховуючи викладене, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області самостійно пред`являти позов до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ та витребування у ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0862, не буде.

На всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан внаслідок широкомасштабного збройного вторгнення на територію України підрозділів ЗС РФ та нанесення ракетно-бомбових ударів, які розпочались 24 лютого 2022 року. Воєнний стан продовжено на підставіУказу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023затвердженогоЗаконом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Відповідно дост. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно зКонституцієюта законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Згідно абз.1 п.1 ч.2ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Згідно зУказом Президента України від 04 липня 2022 року №469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області»утворено Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області. Відповідно доПостанови від 30 серпня 2022 року №2542-ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови. З огляду на вказане, Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області (повноваження якої на теперішній час здійснює Миколаївська міська військова адміністрація) визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто, є уповноваженим на захист інтересів держави органом. Необхідність реагування органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області в частині повернення у власність територіальної громади землі, оскільки останній з моменту набрання законної сили 27 травня 2021 року положень п.24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та набуття повноважень на розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, та з моменту повідомлення Слов`янської окружної прокуратури стало відомо про вказані порушення та до теперішнього часу не вжито заходів щодо витребування земельної ділянки, яка вибула з власності держави (на час її вибуття) незаконно, поза волею держави. Про факт порушення земельного законодавства при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862 безоплатно у власність Слов`янська окружна прокуратура дізналась з матеріалів кримінального провадження №42021051720000003 від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, а тому позивач вважає, що саме з дати реєстрації вказаного кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності при зверненні до суду.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №243-СГ від 02.02.2018, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862; витребувати у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2ст. 83 Земельного Кодексу УкраїниМиколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області; стягнути з ГУ Держгеокадастру в Донецькій області, відповідачів на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог в розмірі 5368,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2024 року позовні вимоги Слов`янської окружної прокуратури Донецької області, яка діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки - задоволені.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 лютого 2018 року №243-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0 га., кадастровий номер: 1424256200:06:000:0862.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2ст.83 Земельного Кодексу України- територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04341413, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, буд. 2/14), повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44692327, місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Краматорський район, м. Миколаївка, пл.Енергетиків, буд. 2/14) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження юридичної особи: Полтавська область, м. Полтава, вул. Уютна, буд. 23), ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь Донецької обласної прокуратури (р/р №UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору по 1789 грн. 33 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Статіва О.В., посилаючись на необґрунтованість судового рішення, винесеного з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати.

При цьому, представник ОСОБА_6 вказує на те, що апелянт заперечував проти задоволення позову, аргументуючи свою позицію тим, що Миколаївська міська рада ніколи не була власником спірної земельної ділянки і не надала жодного доказу на підтвердження свого права. Вказує, що наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні не є доказом порушення Земельного законодавства, а є стадією кримінального провадження. Зазначає, що відповідач є добросовісним набувачем, що надає йому можливість захищати своє право на спірну земельну ділянку. Відповідач при придбанні земельної ділянки покладався на відомості Державного реєстру речових прав, як на відомості, що підтверджують визнання державою права власності, що виникло у попереднього власника на законних підставах. Миколаївська міська рада у спірних правовідносинах не є правонаступником держави (правом представляти державу в земельних відносинах наділене ГУ Держгеокадастр у Донецькій області).

Представник відповідача наголошує на тому, що спірна земельна ділянка з лютого 2018 року на праві приватної власності належала відповідачу, відповідно не могла набути статусу земельної ділянки комунальної власності Миколаївської міської ради.

Представник відповідача вказує, що відповідач ОСОБА_2 набув право на спірну земельну ділянку у порядку та у спосіб, встановлений законом на момент набуття права в державному рестрі були відсутні будь-які права третіх осіб на спірну ділянку, земельна ділянка набута на підставі оплатного нотаріального договору у особи, право якої було належним чином зареєстроване і офіційно визнано державою. Зазначає, що закон не покладає на покупця додаткового обов`язкуу щодо перевірки правомірності виникнення права на майно у попередніх власників, Покупець вправі покладатися на відомості Державного реєстру, як на такі, що безсумнівно підтверджують правомірність виникнення права на майно у попереднього власника.

Представник відповідача вважає, що позов подано до суду поза межами строку позовної давності, що не було з`ясовано судом під час судового розгляду справи.

Також представник відповідача вважає, що скасування судом спірного наказу не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки спірний наказ є актом індивідуальної дії, який вичерпав себе в момент реєстрації права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 , Слов`янська окружна прокуратура, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому, представник прокуратури Рейпольський О.О. зазначає, що Миколаївській міській раді надано повноваження на розпорядження всіма земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27.05.2021 року, згідно Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПКУкраїни щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПКУкраїни щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 07 листопада 2016 року за №3-4855/0/5-16 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів площею 2,0000 га ріллі, з кадастровим номером 1424256200:11:000:0788.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11 листопада 2016 року №2392-СГ затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:11:000:0788).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №320546524 від 18.01.2023 слідує, що ОСОБА_5 17 листопада 2016 року зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424256200:11:000:0788.

25 травня 2017 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2272, передав у власність (продав) ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:11:000:0788, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

Крім того, 19 січня 2018 року ОСОБА_1 було подано клопотання, яке зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області 19 січня 2018 року за №3-110/0/36-18 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 лютого 2018 року №243-СГ ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та повторно надано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 1424256200:06:000:0862).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №320546379 від 18.01.2023 слідує, що ОСОБА_1 12 лютого 2018 року зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1424256200:06:000:0862.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №978, передав у власність (продав) ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0862, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

10 березня 2021 року ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №828, передав у власність (продав) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0862, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000301692022 від 10.02.2022 слідує, що право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0862, що розташована за адресою: Донецька область, Слов`янський район, на території Райгородоцької селищної ради, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, з 10 березня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 .

Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42021051720000003, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.367 КК Українивиявлено факт порушення вимогЗемельного кодексу Українипри наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області протягом 2018 року у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

14 березня 2023 року Слов`янською окружною прокуратурою Донецької області на адресу начальника Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області було направлено повідомлення за №57-627 Вих-23 про представництво інтересів держави (в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру), в якому надано інформацію про виявлені порушення та намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради. З метою встановлення всіх обставин справи, просили повідомити чи планує Миколаївська міська військова адміністрація самостійно звернутися до суду із позовом або вжити інші заходи щодо захисту інтересів держави.

Листом Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №648 від 21.03.2023 повідомлено Слов`янську окружну прокуратуру Донецької області, що у зв`язку зі збройною агресією рф Миколаївська міська рада не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади. Крім того, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області не має можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Також, військова адміністрація зазначає, що на території громади тривають обстріли території громади та маються значні руйнування об`єктів нерухомості, отже бюджетні кошти використовуються першочергово на забезпечення основних потреб життєдіяльності населення та функціонування критичної інфраструктури. За таких обставин у Миколаївської міської військової адміністрації відсутні кошти на сплату судового збору. У зв`язку з бойовими діями на території ОТГ здійснюється евакуація населення. Деякі посадові та службові особи апарату військової адміністрації, у тому числі, з питань земельних відносин, перебувають в евакуації та працюють дистанційно, тому ведення позовної роботи є обмеженим, у тому числі, з причин технічної незабезпеченості. Враховуючи викладене, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району самостійно пред`являти позов до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.02.2018 №243-СГ та витребування у ОСОБА_2 на користь Миколаївської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, кадастровий номер 1424256200:06:000:0862, не буде.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з встановлених обставин справи, зокрема з того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу. Видача ГУ Держгеокадастру спірного наказу не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність. Таким чином, за дійсних (а не фіктивних, неправдивих) обставин спірна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності у передбаченому законом порядку, а тому не набув цього права і ОСОБА_4 , як покупець за договором від 07 березня 2018 року та в подальшому ОСОБА_2 , як покупець за договором від 10 березня 2021 року. При цьому суд дійшов висновку, що витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки не є непропорційним втручанням у мирне володіння майном та порушенням прав, запроваджених статтею 1 Першого Протоколу Конвенції.

Відмовляючи стороні відповідача у застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходив з того, що Слов`янська окружна прокуратура Донецької області звернулася до суду із цим позовом з дотриманням трирічної позовної давності.

При цьому, суд виходив з того, що Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів. Саме з дати реєстрації вказаного кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, тобто з 06 січня 2021 року, та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області прийнято з порушенням вимог закону.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисьна засадахверховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

За змістом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, за змістом статті90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно довимогстатті 152 ЗК України державазабезпечує громадянамта юридичнимособам рівніумови захиступрав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Нормами глави 29 ЦК Українипередбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Засади захисту права власності, зокрема, передбачають право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388ЦКУкраїни).

Згідно частини 1статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, зокрема, якщо воно вибуло з володіння власників не з їхньої волі.

При цьому статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України(пункт 21 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року).

Отже, підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, є встановлення судом можливості витребувати майно у набувача, незалежно від заперечення про те, що він є добросовісним. Такою умовою є, поряд з іншим, доведення факту вибуття майна з володіння власника чи володіння особи, якій він передав майно, поза їхньої волі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (провадження №12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Згідно зрозпорядженням Кабінету Міністрів України №710-р від 12.06.2020 року «Про визначення адміністративних центрів затвердження територій територіальних громад Донецької області»території Миколаївської, Малинівської, Райгородоцької, Рай-Олександрівської територіальних громад увійшла до складу Миколаївської територіальної громади Слов`янського району.

Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 за №807-ІХ утворено Краматорський район (з адміністративним центром у місті Краматорськ) у складі територій Андріївської сільської, Дружківської міської, Іллінівської сільської, Костянтинівської міської, Краматорської міської, Лиманської міської, Миколаївської міської, Новодонецької селищної, Олександрівської селищної, Святогірської міської, Слов`янської міської, Черкаської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано Слов`янський район Донецької області.

Відповідно до п.24Перехідних положень Земельного кодексу Україниз дня набрання чинності цим пунктом (доповнено згідно ізЗаконом України від 28.04.2021 №1423-IX) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Статтею 80 Земельного кодексу Українипередбачено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно ч.1, 2ст.83 Земельного кодексу Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності;б) земельні ділянки,на якихрозташовані будівлі,споруди,інші об`єктинерухомого майнакомунальної власностінезалежно відмісця їхрозташування;в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В даному випадку Миколаївській міській раді надано повноваження на розпорядження всіма землями державної власності розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишились у державній власності автоматично з 27.05.2021 року згідноЗакону України №1423-IX від 28.04.2021.

Миколаївська міська рада Краматорського району Донецької області визначена прокурором позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначенихЗемельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який систематично подовжується та продовжує діяти на теперішній час.

Відповідно дост.21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно зКонституцієюта законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

При цьому, згідно абз.1 п.1 ч.2ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

Згідно з Указом Президента України від 04.07.2022 №469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області»утворено Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області (Указ набрав чинності 05.07.2022).

Відповідно доПостанови від 30.08.2022 №2542- ІХ «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Донецької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Миколаївської міської військової адміністрацій Краматорського району Донецької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету, відповідного міського голови.

Таким чином, Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області на теперішній час наділена повноваженнями на захист порушеного інтересу Миколаївської міської ради у суді.

З урахуванням наведеного вище, доводи представника відповідача про те, що Миколаївська міська рада у спірних правовідносинах не є правонаступником держави, що правом представляти державу в земельних відносинах наділене ГУ Держгеокадастр у Донецькій області, колегія суддів вважає необґрунтованими та їх відхилях, оскільки у даному випадку позивачем оскаржується наказ ГУ Держгеокадастр у Донецькій області №243-СГ від 02.02.2018, яким незаконно було затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з наданням її безоплатно у власність ОСОБА_1 , тобто у даному випадку ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не може одночасно виступати у цій справі, як позивач та як відповідач.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.ч.2, 3ст.78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Держава є самостійним суб`єктом права власності на землю, яка реалізує це право через органи державної влади на землі державної власності.

Відповідно до ч.1ст. 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б»).

Згідно із ч.ч. 1-4ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в»).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 3ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 за наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 лютого 2018 року №243-СГ, повторно скористався своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, дійшов вірного висновку, що даний наказ підлягає визнанню недійсним, оскільки останній порушує права власника земельної ділянки щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено у судовому рішення, при цьому суд дійшов правильного висновку, що позов подано в межах визначеного законом строку, з огляду на таке.

Статтею 256 ЦК Українивизначено поняття, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.4ст.267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно дост.257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1статті 261 ЦК Українивизначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2ст.45 ЦПК Українипрокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч.1 ст.46ЦПК України органи, які відповідно до ст.45цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють.

Таким чином, норми, установлені ч.1ст.261ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верхового Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Так, про виявлені порушення та намір звернутися до суду Слов`янська окружна прокуратура повідомила листом Миколаївську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області 14 березня 2023 року, на який отримано лист від Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 648 від 21 березня 2023 року про те, що у зв`язку зі збройною агресією рф Миколаївська міська рада не мала об`єктивної можливості належним чином вживати заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, у даному випадку видача наказу ГУ Держгеокадастр у Донецькій області №243-СГ від 02.02.2018, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Отже, саме з дати реєстрації вказаного кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, тобто з 06 січня 2021 року, та виявлення обставин протиправного вибуття спірної земельної ділянки, слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області прийнято з порушенням вимог закону.

Окрім того, оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №243-СГ був винесений 02.02.2018, однак в той час в Україні діяв карантин. ЗгідноПостанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року за №211, карантин був встановлений з 12 березня 2020 року на всій території України, який діяв до 01 липня 2023 року. Відповідно до п.12прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином доводи сторони відповідача про пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу та колегією суддів відхиляються.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно ізстаттею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції , без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Статіва Олена Володимирівна залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від11березня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 липня 2024 року

Головуючий

Судді