Ухвала

від 08.10.2024 по справі 243/1903/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 243/1903/23

провадження № 61-11593ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Статівою Оленою Володимирівною, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом Слов`янської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Слов`янська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 243-СГ від 02 лютого 2018 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862; витребувати у ОСОБА_1 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України, Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, позов задовольнив.

Визнав недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 лютого 2018 року №243-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер: 1424256200:06:000:0862.

Витребував у ОСОБА_1 на користь власника земельної ділянки відповідно до частини другої статті 83 ЗК України- територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0862, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2024 року до Верховного Суду, через систему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Статівою О. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2024 року залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвал Верховного Суду від 26 серпня 2024 року скаржником надіслано до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, а також надано інформацію, разом із відповідним підтвердженням, щодо ціни позову у цій справі.

У новій редакції касаційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Статіва О. В., просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки.

Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року, згідно наданих документів, не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 80 = 242 240,00 грн) та становить 25 396,82 грн, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Статівою Оленою Володимирівною, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом Слов`янської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Петровим Є. В.